ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ПРОФЕСІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ОХОРОННИКІВ ПРИВАТНИХ ОХОРОНИХ ПІДПРИЄМСТВ УКРАЇНИ ТА ШЛЯХИ ЇЇ УДОСКОНАЛЕННЯ

Краткое содержание

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У Вступі обґрунтовано актуальність теми, визначено мету, об’єкт, предмет та методи дослідження. Висвітлено наукову новизну, теоретичну та практичну цінність. Наведені дані про апробацію та впровадження результатів у практику.

Розділ 1 «Психологічний аналіз професійної діяльності охоронника приватного охоронного підприємства» відображає результати історико-гносеологічного аналізу особливостей здійснення охоронної діяльності в Україні та за кордоном. Він містить дослідження закордонного досвіду, який свідчить, що у багатьох країнах (Австрія, Велика Британія, Ізраїль, Канада, Німеччина, Росія, Сполучені Штати Америки) дедалі більше орієнтуються не лише на поліцейські органи, а й на широке використання для правоохоронних цілей приватних детективних і охоронних служб. В організації приватної охоронної діяльності Україна враховує позитивний досвід зарубіжних країн, але, на відмінну від них, вона не має великого досвіду цієї діяльності та тільки починає свій шлях.

Діяльність охоронників приватних охоронних підприємств України має свої особливості, основною з яких є відсутність законодавчо визначених правових, організаційних та економічних засад здійснення охоронної діяльності в Україні, що створює додаткові складності в організації цієї діяльності. Наказ МВС України від 01.12.2009 р. № 505 «Ліцензійні умови провадження господарської діяльності з надання послуг, пов’язаних з охороною державної та іншої власності, надання послуг з охорони громадян» виокремлює основні заходи охорони, що передбачають: контроль за проходженням на об’єкт охорони і пересуванням його територією; фізичну охорону – безпосередні дії персоналу охорони, спрямовані на виявлення, запобігання та припинення посягань на об’єкт охорони та оперативне реагування – негайні дії персоналу охорони, за повідомленням третіх осіб, за фактами протиправних дій щодо об’єктів охорони. Виконання цієї діяльності пов’язане з дією на охоронників різноманітних психологічних чинників, пов’язаних, зокрема,
з дією кліматичних і погодних умов, несприятливих санітарно-гігієнічних умов праці, часовим регламентом професійної діяльності тощо.

Специфічними рисами охоронної діяльності є: постійна готовність охоронників до активних заходів, яка не реалізується в конкретних діях; можливість раптового виникнення небезпеки; велика кількість контактів вдень (при забезпеченні режимно-пропускного контролю); відсутність сну у нічний час, що може привести до порушення добових біоритмів і захворювання нервової системи; психологічні навантаження (значна кількість контактів з різноманітними категоріями осіб, багато з яких пов’язані з емоційним напруженням) тощо. Всі ці умови висувають жорсткі вимоги до особистості охоронника (його професійно значущих якостей, умінь і навичок).

Психологічний аналіз професійної діяльності охоронника приватного охоронного підприємства дозволив виокремити її психологічні складові, які складають структуру цієї діяльності. Особливу роль у професійній діяльності приватного охоронника відіграє пізнавальна діяльність, яка реалізується в таких видах робіт: організація контрольно-пропускного режиму; документальний «фейс-контроль»; огляд і прийняття об’єктів під охорону тощо. При виконанні цієї діяльності охоронник повинен постійно оцінювати навколишнє оточення та поведінку інших осіб, швидко розпізнавати по характерним ознакам протиправні наміри. Для розпізнання осіб, які не санкціоновано бажають проникнути на об’єкт, що охороняється, необхідно знати їх звички, хитрощі, якими вони користуються, уміти швидко аналізувати й оцінювати помічені особливості їх поведінки, не допускати поспішних, необґрунтованих дій, пам’ятати про заходи особистої безпеки й інше. Для того, щоб виокремити найбільш уразливі ділянки для проникнення сторонніх осіб на об’єкт, що охороняється, охоронник повинен вміти поставити себе на місце іншої людини і спробувати думати так, як вона, тобто він повинен мати здібності до рефлексивного мислення.

Дуже значущою для загальної професійної діяльності приватного охоронника є її комунікативна складова. При виконанні професійних обов’язків охоронник вступає в соціальні контакти з різними категоріями громадян, дотримуючись при цьому визначеної етики взаємовідносин з ними. Для того щоб уникнути конфліктних ситуацій йому потрібно оволодіти вміннями та навичками коректної поведінки, предкомунікативного орієнтування, контакту та спілкування. Конфлікти нерідко можуть бути викликані схильністю охоронника до агресивної поведінки, бажанням підкоряти інших людей, егоїзмом, корисливістю, жорстокістю.

Профілактична складова присутня майже у кожному із основних видів професійної діяльності приватного охоронника. Ця діяльність здійснюється шляхом усунення причин і умов, які сприяють порушенню певних норм і правил. Можна виділити декілька груп таких причин: економічні, демографічні, соціальні, морально-психологічні. До останніх належить негативне відношення громадян до різних норм суспільної поведінки (норм моралі, норм законів тощо). Сама присутність охоронника на об’єкті іноді запобігає намірам порушників, а якщо охоронник надійний, то і зводить нанівець всі їх спроби порушувати порядок, здійснювати крадіжки і т. ін. Здійснення профілактики вимагає від приватних охоронників глибокого знання соціально-психологічних чинників протиправної поведінки та наявності професійно значущих якостей, таких як комунікабельність; товариськість; достатній словниковий запас; почуття гумору; тактовність; здатність викликати довіру і доводити свою точку зору; емоційна витривалість і т. ін.).

Тісно пов’язана з профілактичною захисна діяльність, головною метою якої є своєчасне виявлення і припинення нападу на об’єкт, що охороняється. Слід зазначити значущість психологічної готовності до відбиття нападу, пильності і вміння прийняти в критичній ситуації правильне рішення. Ця діяльність вимагає від охоронника гнучкості, оперативності мислення, ініціативності, прогностичності, рішучості, відповідальності, самостійності, схильності до виправданого ризику. До числа основних методів припинення приватним охоронником правопорушень відносять застосування комунікативних методів впливу, фізичної сили, спеціальних засобів, вогнепальної зброї. Ядро професійної підготовленості приватного охоронника становить впевнене володіння ним вище вказаними засобами, психологічна готовність до їх застосування та надійне функціонування всіх систем його організму. Аналіз діяльності дозволив дійти висновку, що тільки професійне навчання та досвід охоронника дозволить йому визначати час, коли потрібно знаходитися у стані готовності до протиборства і час, коли пильність можна знизити.

Конструктивна складова діяльності приватного охоронника також має свої особливості, які пов’язані із специфікою його професійної діяльності. Охоронник знає, що кінцевим результатом його діяльності є правопорядок на об’єкті, безпека людей, які на ньому знаходяться, та збереження матеріальних цінностей, але спрогнозувати заздалегідь результат своєї діяльності у всіх видах робіт він може не завжди, особливо це стосується випадків протистояння з порушникам норм чи правил поведінки. Під час необхідності оперативного реагування, приватний охоронник повинен вміти виділити головне в певній оперативній обстановці чи напрямку роботи, передбачити резерв часу на непередбачені обставини і т. ін.

Таким чином, психологічний аналіз професійної діяльності охоронника приватного охоронного підприємства дозволив виокремити значущі професійні якості, вміння та навички. Крім цього, на основі аналізу ми змогли припустити, що досягти потрібного рівня ефективності професійної діяльності приватного охоронника та підтримувати його на необхідному рівні можливо за допомогою психологічного забезпечення цієї діяльності, що передбачає, зокрема, професійно-психологічний відбір та спеціальну психологічну підготовку суб’єктів професійної діяльності.

У Розділі 2 «Експериментальне вивчення професійно значущих якостей охоронника приватного охоронного підприємства» розкриваються результати професіографічного дослідження професійної діяльності приватного охоронника, метою якого було розробка професіограми цієї посадової категорії та у її складі психограми з відповідними критеріальними показниками. Наявний досвід проведення аналогічних професіографічних досліджень в підрозділах і службах системи Міністерства внутрішніх справ України, зокрема, в Державній службі охорони при Міністерстві внутрішніх справ України, враховуючи схожість професійної діяльності, надав можливість опрацювати відповідний методичний комплекс експериментального вивчення чинників діяльності охоронників приватних охоронних підприємств та їх професійно значущих якостей. Враховуючи психологічну структуру діяльності приватного охоронника, яку ми визначили у першому розділі дисертаційної роботи, при відборі на посаду охоронника приватного охоронного підприємства у якості зовнішніх критеріїв придатності до професійної діяльності даного фахового напряму ми обрали показники ефективності, надійності та безпечності трудового процесу, активності та самостійності особистості, її прагнення до професійного самовдосконалення тощо.

Спираючись на принципи методології професіографічного дослідження (комплексність, цілеспрямованість, особистісний підхід, надійність) ми розробили відповідну програму експериментального вивчення значущих для професійної діяльності охоронників чинників та з’ясування відповідних професійно значущих якостей, які притаманні успішному фахівцю. Програму реалізовано послідовно в два етапи. На першому етапі дослідження, за допомогою професіографічно орієнтованих опитувальників проведено анкетування 250 охоронників приватних охоронних підприємств «Група-Шериф», «Комкон Груп», «Кобра-Схід», «Учбовий центр «Профком». Охоронники, які були відібрані для обстеження, мали стаж роботи на посаді не менше трьох років. Крім цього, їх фізичне та психічне здоров’я відповідало вимогам професійної діяльності і вони не мали отриманих в процесі роботи захворювань. Зміст опитувальників був пов’язаний з професійно-кваліфікаційними вимогами до охоронників приватних охоронних підприємств, умовами виконання професійної діяльності та особливостями, які ми виявили під час здійснення психологічного аналізу професійної діяльності охоронника, експертною оцінкою професійно значимих для роботи якостей охоронників, переліку типових складних чи надзвичайних ситуацій, які можуть виникати під час них. Подальша математико-статистична обробка отриманих результатів дозволила здійснити професіографічний опис діяльності охоронника приватного охоронного підприємства. Також напрацьовані ранжовані інтервальні ряди професійно значущих якостей, які повинен мати приватний охоронник, і які визначають ефективність його професійної діяльності. Експертне оцінювання основних психологічних якостей, які опосередковують виконання професійних функцій приватними охоронниками надало можливість встановити 22 якості, найбільш суттєвими з яких є уважність (9,48), кмітливість (9,47), відповідальність (9,46), спостережливість (9,44), вимогливість (9,31), рішучість (9,24), почуття обов’язку (9,18), самоконтроль (9,00), витриманість (8,98), впевненість (8,82) та дипломатичність (8,82). Визначені якості стосуються всіх рівнів структури особистості фахівця, що й окреслило подальшу роботу по підбору референтних методик обстеження та діагностики розвитку цих якостей на другому етапі дослідження.

Завданнями, які вирішувались на другому етапі експериментального дослідження, були:

1)      встановлення переліку професійно значущих якостей, диференційованого залежно від фахового напряму діяльності приватного охоронника, а в межах однієї якості – залежно від значення критеріїв;

2)      визначення ефективності професійного відбору та професійної підготовки охоронника приватного охоронного підприємства.

Увесь масив обстежуваних був поділений на групи успішних і неуспішних працівників. Визначення успішності приватного охоронника здійснювалось з використанням таких критеріїв: оцінка безпосереднім керівником об’єктивних показників професійної діяльності охоронника (успішне виконання професійних обов’язків, нормативів, наявність заохочень, певних досягнень); соціально-психологічна характеристика охоронника, надана безпосереднім керівником, який оцінював працівника за станом дисципліни, ініціативності, організованості тощо; суб’єктивний самозвіт працівника з визначенням рівня задоволеності професійною діяльністю охоронника і бажанням працювати на цій посаді у майбутньому.

Вибір психологічних та психофізіологічних методик здійснювався у відповідності до виявлених на попередньому етапі обстеження професійно значущих якостей приватних охоронників. Експериментальне вивчення професійно значущих якостей охоронників приватних охоронних підприємств надало можливість опрацювати психограму охоронника приватного охоронного підприємства з конкретними критеріальними частинами, які стосуються всіх елементів структури особистості: проста зорово-моторна реакція, складна зорово-моторна реакція, реакція на об’єкт, що рухається, координометрія, сила процесу збудження (за Я. Стреляу), сила гальмівного процесу (за Я. Стреляу). Також психограма містить вимоги до психічних пізнавальних процесів: продуктивності уваги, оперативної пам’яті, загальних розумових здібностей; особистісних якостей: відкритість (фактор А), емоційна стабільність (фактор С), нормативність поведінки (фактор G), виваженість рішень (фактор N), самоконтроль (фактор Q3), високі нервово-психічна стійкість (НПС) та комунікативні здібності (КЗ).