СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ЧИННИКИ АДАПТАЦІЇ МОЛОДІ ДО УМОВ РИНКОВОЇ ЕКОНОМІКИ

Краткое содержание

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, визначено об’єкт, предмет, мету, завдання та теоретико-методологічні основи дослідження, розкрито наукову новизну, теоретичне і практичне значення дослідження, наведено дані про особистий внесок автора, апробацію та впровадження результатів дослідження, публікації автора за темою дослідження.

У першому розділі «Теоретико-методологічні засади вивчення проблеми адаптації молоді до умов ринкової економіки» здійснено теоретико-методологічний аналіз підходів до вивчення проблеми адаптації особистості в соціальному середовищі; розкрито методологічні підходи до визначення чинників адаптації особистості до умов ринкової економіки; розглянуто особливості економіки України як специфічного середовища адаптації молоді; обґрунтовано використання системного підходу до розв’язання проблеми адаптації молоді в умовах суспільних трансформацій.

Теоретичний аналіз показав, що існують різні підходи до визначення явища соціально-психологічної адаптації. Одні дослідники розглядають це явище як рух від пасивного пристосування до побудови системи продуктивної взаємодії особистості й середовища (Г. О. Балл, Н. Є. Завацька, В. В. Москаленко, Л. Е. Орбан-Лембрик, В. Т. Циба); інші – як перехід від гомеостатичної рівноваги та відсутності конфліктів до самоактуалізації і самореалізації особистості в реальному соціальному середовищі (К. О. Абульханова-Славська, О. І. Зотова, І. К. Кряжева, Б. Д. Паригін, В. Ф. Поршнєв, А. О. Реан, А. А. Наладжанян).

Констатовано, що особистість у ході адаптації є активним суб’єктом цього процесу. Утім, процес соціально-психологічної адаптації переважно відбувається за типом адаптації до мінливого середовища (А. А. Айдаралієв, Ф. Є. Василюк, Л. В. Костюкова,  Є. К. Зав’ялова, Т. Б. Карцева, П. Н. Шихирєв та ін.), яким можна вважати і сучасну ринкову економіку України, оскільки неподоланими залишаються ознаки перехідної економіки, що вносять певну специфіку в ринкові відносини. Особливе місце серед них посідають суперечності перехідного етапу економіки.

Встановлено, що трансформаційні процеси загострили проблеми молоді, адаптація якої до сучасних умов відбувається в несприятливому середовищі, результатом чого часто стає адиктивна поведінка.

Г. М. Авер’янова, Н. М. Дембицька, Н. Є. Завацька, В. В. Москаленко, В. В. Мяленко, В. В. Спасєнніков, Ю. М. Швалб вважають, що в умовах соціальної стабільності (планова економіка) зміни обумовлюються активністю самих осіб. Особливості теперішньої системи полягають у тому, що трансформаційні зміни перевищують індивідуальні можливості управління та контролю особистості.

Зазначене актуалізує визначення соціально-психологічних чинників адаптації молоді до умов ринкової економіки на основі принципів системного підходу (Б. Г. Ананьєв, П. К. Анохін, В. О. Ганзен, Б. Ф. Ломов, С. Д. Максименко, В. С. Мерлін, В. А. Семиченко, Г. П. Щедровицький та ін.).

Визначено, що соціально-психологічна адаптація є динамічним, безперервним процесом, у якому задіяні, з одного боку, фізіологічні, психічні та психологічні механізми особистості, з іншого – умови та зміни соціального середовища, у якому особистість живе і функціонує.

У дослідженнях В. В. Гриценко, О. М. Жмирікової, О. І. Зотової, І. К. Кряжевої, А. Г. Маклакова, С. Т. Посохової, В. Г. Чайки, Н. Є. Шустової, Л. Л. Шпак обґрунтовано та запропоновано різні критерії адаптованості до ринкових умов. Утім можна визначити три основні критерії адаптованості: внутрішній, зовнішній і інтегрований.

Учені (О. С. Дейнека, Т. В. Петровська, В. О. Хащенко, К. О. Угланова, В. Strumpel, A. Campbell та ін.) за інтегральний показник ефективної адаптації до умов економічного середовища пропонують узяти «якість життя», що поєднує суб’єктивну й об’єктивну оцінку благополуччя. «Якість життя» включає оцінку здоров’я, а також політичний, соціальний та інші аспекти, але основною її підструктурою визнається економічне благополуччя.

Доведено, що залежно від індивідуальних особистісних характеристик, людина, яка адаптується до ринкових умов, може перебувати на різних рівнях соціальної адаптації: рівень усвідомлення вимог середовища, але несприйняття його цінностей; рівень взаємної терпимості особистості та її соціального середовища; рівень акомодації, який вимагає вчинків, що виникають на рівні терпимості; рівень асиміляції (повне пристосування – відмова особистості від своїх колишніх цінностей та прийняття нових).

З’ясовано, що з точки зору адаптації до умов ринкової економіки сучасна українська молодь значною мірою диференційована за соціальним статусом, рівнем освіти й належністю до певних молодіжних рухів та субкультур.

У зв’язку з глобальними і стрімкими соціально-економічними змінами в суспільстві гостро постає проблема діагностики соціально-психологічної адаптації людей. Це пов’язано з тим, що соціально-економічне середовище сучасного українського суспільства висуває високі вимоги до адаптаційних можливостей особистості. Проте проблема оцінки результативності процесу соціально-психологічної адаптації до економічних умов залишається не вирішеною.

У другому розділі «Емпіричне дослідження чинників адаптації молоді до умов ринкової економіки» визначено психометричні чинники та емпіричні референти соціально-психологічної адаптації молоді до умов ринкової економіки, наведено модель емпіричного дослідження, наведено характеристику вибірки, обґрунтовано визначення суб’єктивного економічного благополуччя як критерію адаптованості молоді до економічних умов.

Аналіз наукових джерел (І. М. Вершиніна, І. А. Георгієва, П. С. Кузнєцов, С. Г. Марковкін та ін.) дозволив визначити систему чинників, яка комплексно впливає на успішність адаптації особистості та складається з економічного, самозберігаючого, відтворювального, комунікативного, когнітивного чинників та чинника потреби в самореалізації.

Виявлено, що суб’єктивне економічне благополуччя є індикатором адаптованості особистості до економічного середовища та динамічною системою суб’єктивних ставлень особистості до матеріальних аспектів свого життя (О. С. Дейнека, В. О. Хащенко, К. О. Угланова та ін.). Ця система включає три рівні прояву: 1) рівень окремих елементів ставлення до матеріального стану; 2) рівень базових компонентів – «економічний оптимізм/песимізм», «економічна тривога», «ступінь потреби в грошах», «суб’єктивний рівень матеріального добробуту (суб’єктивний економічний статус)», «адекватність доходу потребам особистості»; 3) рівень інтегральних вимірювань (векторів ставлення) – суб’єктивний рівень життя й економічна фрустрованість особистості.