ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ФОРМУВАННЯ СТРАТЕГІЙ ОВОЛОДІННЯ ІНОЗЕМНОЮ МОВОЮ МАЙБУТНІМИ ФІЛОЛОГАМИ :

Краткое содержание

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

У першому розділі – «Теоретико-методологічний аналіз використання стратегій оволодіння іноземною мовою: психолого-педагогічний аспект» – на засадах теоретико-методологічного аналізу психолого-педагогічних аспектів практики використання названих стратегій визначено зміст понять «стратегія учіння» та «стратегія оволодіння іноземною мовою».

Розгляд ґенези стратегії учіння та її структури дав змогу сформулювати визначення цього поняття. Стратегія учіння – це сукупність метакогнітивних та когнітивних дій, ієрархічно організованих, об’єднаних метою, котрі становлять спосіб реалізації діяльності, що забезпечує досягнення передбачуваного результату. Розглядаючи стратегії оволодіння іноземною мовою як особливий вид стратегій учіння, зазначимо, що кожна стратегія містить у собі метаплан (як спроектований спосіб дій) та план реалізації способу дій. Таким чином, стратегія оволодіння іноземною мовою – це ієрархічно організована сукупність метакогнітивних, власне когнітивних, рефлексивних та інших активних, послідовних і практичний дій, що становлять діяльність того, хто навчається, та є способом ефективного засвоєння знань, навичок і вмінь слухати, мислити, говорити, читати та писати іноземною мовою, сприяють їхній актуалізації у різних видах мовлення іноземною мовою відповідно до індивідуальних особливостей суб’єкта навчання. Оскільки стратегія учіння є, насамперед, уявним планом вирішення конкретного завдання (у нашому випадку – оволодіння іноземною мовою), що стоїть перед тим, хто навчається,
то вона народжується як гіпотетичне припущення щодо способу виконання діяльності з оволодіння іноземною мовою. У цьому значенні стратегія учіння є першим етапом загальної стратегії, а стратегія оволодіння іноземною мовою – другим етапом, тобто етапом виконання діяльності.

Отже, аналіз процесу формування стратегій учіння та стратегій оволодіння іноземною мовою базується на діяльнісному підході, так як і формування стратегій учіння, і формування стратегій оволодіння іноземною мовою відповідає загальним вимогам визначення діяльності у психології. Вивчення саме таких стратегій уможливлює найбільш повне та адекватне трактування цих понять і має велике значення для практики оволодіння іноземною мовою у спеціально організованих умовах, котра передбачає здійснення тим, хто навчається, активного управління власною діяльністю з оволодіння іноземною мовою.

У другому розділі – «Психологічна характеристика стратегій оволодіння іноземною мовою майбутніми філологами» – викладено логіку та результати проведеного емпіричного дослідження актуальних стратегій, котрі використовують студенти філологічного факультету Кам’янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка. У констатувальному експерименті взяли участь 172 студенти з I по IV курси включно і 21 викладач (зі стажем роботи від 4 років). Проаналізувавши матеріали ретроспективного інтерв’ю в усіх групах обстежуваних, зазначимо, що і в продуктивних, і в рецептивних видах мовленнєвої діяльності
за винятком неусвідомлених стратегій оволодіння іноземною мовою виявлено
два основних види стратегій: «серіальну» та «глобальну». Перша – це послідовний аналіз інформації, тобто перехід від низькорівневих відносин до глобального значення, друга – це перехід від з’ясування глобального значення до аналізу диференційованої інформації.