У вступі обґрунтовано актуальність теми, сформульовано мету, припущення та завдання дослідження, визначено об’єкт і предмет, розкрито наукову новизну та практичне значення одержаних результатів, представлено відомості щодо впровадження, особистий внесок здобувача й апробацію результатів дисертації, наведено дані про публікації, структуру і обсяг дисертації.
У першому розділі «Теоретичні підходи до вивчення проблеми гендерних характеристик «Я-концепції» молодших школярів» подано теоретичний аналіз основних концептуальних підходів до дослідження проблеми «Я-концепції» особистості у зарубіжній і вітчизняній психологічній науці, розкрито результати вивчення «Я-концепції» учнів початкових класів у наукових джерелах, представлено методичні підходи до експериментального дослідження гендерних особливостей «Я-концепції» молодших школярів.
У зарубіжній психологічній науці результати вивчення феномену «Я-концепція» особистості презентовано працями представників різних напрямів і концепцій. Вперше емпіричне «Я» (Me) чи «Я-концепцію» у структурі самосвідомості виокремив В. Джеймс. До змісту «Я» він відніс матеріальне «Я», соціальне «Я» і духовне «Я». Теоретики символічного інтеракціонізму Ч. Кулi, Дж. Мiд акцентували увагу на таких соціальних чинниках становлення «Я» як ситуації спілкування і взаємодії між людьми. Осмислення людиною власного «Я» тісно пов’язано з розумінням нею суспільства. Ч. Кулi обґрунтував теорію дзеркального «Я», згідно з положеннями якої основними компонентами «Я» виступають: «Я–яким–мене–бачать–інші» та «Я–яким–я–сам–себе–бачу». Зміст дзеркального «Я» складають уявлення людини про думки щодо неї з боку значущих інших (зокрема щодо її зовнішнього вигляду, якостей характеру, поведінки і т. ін.). У психоаналітичних теоріях сформульовано положення про свідоме та несвідоме в «Я»: усвідомлення чи неусвідомлення людиною різних сторін «Я» за допомогою структурних компонентів особистості – Ід, Его та Суперего (З. Фройд); ідентичність як критерій для процесу синтезу Его (Е. Еріксон). Інтеракціоніст Т. Шибутані відзначив, що кожний індивід вирізняється відносно стійкою неповторною «Я-концепцією», яка не залежить від окремих ситуацій і визначає лінію його поведінки. У руслі гуманістичного підходу К. Роджерс висунув положення про те, що «Я» (чи «Я-концепція») – це організований послідовний гештальт, що постійно знаходиться у процесі формування і перетворення та залежить водночас від зміни ситуацій. Інший представник гуманістичного підходу М. Розенберг виокремив бажане чи динамічне «Я», наявне «Я» і представляюче «Я». У Р. Бернса найважливішими є модальності «Я-реальне», «Я-ідеальне» та «Я-дзеркальне». За змістом компонентів Р. Бернс диференціював позитивну і негативну «Я-концепцію».
Російськими та українськими вченими розкриті такі аспекти проблеми «Я-концепції» особистості як: сутність і структура «Я-концепції» (І.С. Кон, А.А. Налчаджян, А.В. Петровський, О.Т. Соколова, В.В. Столін, І.І. Чеснокова та ін.); певні складові «Я-концепції» (реальне «Я» та ідеальне «Я» – Ю.М. Орлов; самооцінка і самоконтроль – М.Й. Боришевський, І.І. Чеснокова та ін.); психологічні чинники (І.С. Кон, О.Є. Гуменюк, А.В. Петровський, І.І. Чеснокова та ін.) і механізми (Ю.М. Орлов, О.Т. Соколова, І.І. Чеснокова та ін.) формування «Я-концепції».
Проведений теоретичний аналіз наукових джерел дозволив зробити такі висновки. «Я-концепція» – це досить стійка система різноманітних усвідомлюваних і неусвідомлюваних уявлень особистості про себе у поєднанні з її емоційно-оцінним ставленням до цих уявлень, що виявляються у поведінці особистості. «Я-концепція» містить три компоненти: 1) когнітивний – реальні, ідеальні та дзеркальні уявлення особистості про себе; 2) емоційно-оцінний – самооцінка, самоставлення, самоповага; 3) поведінковий – самоконтроль. За змістом виокремлюється позитивна (адекватна самооцінка, позитивне самоставлення і т. ін.) і негативна (неадекватна самооцінка, негативне самоставлення і т. ін.) «Я-концепція». Основним чинником розвитку «Я-концепції» є стосунки особистості зі значущими іншими, психологічними механізмами – рефлексія та самоконтроль.
Проблема становлення «Я-концепції» особистості на різних вікових етапах є значущою складовою глобальної проблеми «Я-концепції». Молодший шкільний вік є значущим для становлення самосвідомості та «Я-концепції» (А.Д. Андрєєва, Л.І. Божович, В.С. Мухіна, Т.М. Титаренко та ін.). Вченими вивчено такі аспекти проблеми становлення «Я-концепції» молодших школярів: самооцінку (А.Д. Андрєєва, Т.Ю. Андрущенко, Л.І. Божович, А.В. Захарова, Д.Б. Ельконін, З.С. Карпенко, О.М. Леонтьєв, Г.І. Ліпкіна, Т.І. Юфєрєва та ін.); самоставлення (В.С. Мухіна та ін.); самоконтроль (М.Й. Боришевський та ін.); усвідомлення дітьми власної поведінки (Р.В. Павелків); зв’язок образу «Я» з самооцінкою та ціннісними орієнтаціями другокласників (К.О. Островська); психологічні умови і чинники –зміна соціальної ситуації розвитку; оцінки з боку значущих інших; результати учбової діяльності та підхід вчителя у навчанні (Л.В. Благонадьожина, Л.І. Божович, М.Й. Боришевський, А. Валлон, І.В. Дубровіна, О.О. Жигайло, М.Г. Іванчук, І.С. Кон, І.Ю. Кулагіна, В.С. Мухіна, О.В. Скрипченко, Л.М. Співак, Т.М. Титаренко та ін.) і механізми її формування – самопізнання, саморефлексія та статева ідентифікація (А.А. Валантинас, Т.П. Гаврилова, І.М. Коган, В.С. Мухіна, Н.М. Пеньковська та ін.). Проведений теоретичний аналіз засвідчив відсутність у сучасній психологічній науці досліджень, присвячених виявленню гендерних особливостей становлення «Я-концепції» молодших школярів.
Визначені підходи стали провідними засадами для експериментального вивчення гендерних особливостей становлення «Я-концепції» учнів початкових класів. За С.Л. Риковим, основною метою гендерних досліджень є встановлення схожості чи відмінності у поведінковій діяльності представників чоловічої та жіночої статі. Тому нами було використано метод порівняльного аналізу «Я-концепції» у хлопчиків і дівчаток молодшого шкільного віку. Згідно з обраним підходом про розгляд «Я-концепції» як системи, в основу дослідження було покладено системний підхід. Констатувальний експеримент складався з двох етапів. На першому етапі експерименту виявлялися гендерні особливості становлення когнітивного, емоційно-оцінного і поведінкового компонентів «Я-концепції» дітей, основні психологічні механізми та чинники її розвитку. На другому етапі експерименту було виокремлено групи школярів з несформованими складовими та негативною «Я-концепцією». Основними параметрами у виборі методик стали: висока валідність і надійність, їх відповідність меті та завданням дослідження, віковим характеристикам молодших школярів. Оскільки частина уявлень про власне «Я» не усвідомлюється дітьми цього віку, то більшість використаних методик є проективними. Через низький рівень розвитку навичок письма з першокласниками майже всі методики проводилися усно, а результати записувалися експериментатором.
З метою встановлення достовірних та об’єктивних результатів щодо гендерної специфіки становлення «Я-концепції» до експериментальної вибірки увійшли однакова кількість хлопчиків і дівчаток як в цілому, так і зокрема у 1-4-х кл. У констатувальному експерименті взяли участь 296 школярів, віком від 6 до 10 років (148 хлопчиків і 148 дівчаток) – учнів 1-4-х кл. НВК № 4 та ЗОШ № 14 І-ІІІ ступенів м. Хмельницького. Характеризуючи контингент досліджуваних, зазначимо, що серед них: 72 учні 1-х кл. (36 хлопчиків і 36 дівчаток), 74 учні 2-х кл. (37 хлопчиків і 37 дівчаток), 74 учні 3-х кл. (37 хлопчиків і 37 дівчаток), 76 учнів 4-х кл. (38 хлопчиків і 38 дівчаток); вчителі початкових класів і батьки молодших школярів.
Результати проведення констатувального експерименту представлено у наступному розділі дисертаційного дослідження.
У другому розділі «Експериментальне дослідження гендерних особливостей становлення «Я-концепції» учнів початкових класів» розкрито результати експериментального вивчення гендерних особливостей становлення когнітивного, емоційно-оцінного і поведінкового компонентів «Я-концепції» учнів 1-4-х класів; описано виявлені чинники і психологічні механізми розвитку «Я-концепції» особистості молодшого шкільного віку.
Вивчення особливостей становлення когнітивного компонента «Я-концепції» хлопчиків і дівчаток за методом самоопису засвідчило, що дівчатка використали 1078 понять, а хлопчики – 801. Загалом, для самохарактеристики дівчатка використали від 1-го до 20-ти понять, хлопчики – від 1-го до 17-ти понять.
