ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ ГУМАННОГО СТАВЛЕННЯ ДО ЛЮДЕЙ ІЗ ФІЗИЧНИМИ ВАДАМИ У МАЙБУТНІХ ПЕДАГОГІВ :

Краткое содержание

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність проблеми, визначено об’єкт, предмет, мету, задачі дослідження, окреслені теоретико-методологічні основи дослідження, розкрито наукову новизну, теоретичне і практичне значення дослідження, експериментальну базу дослідження, відображено результати апробації та впровадження дослідження.

У першому розділі «Психологічні засади розвитку гуманного ставлення майбутніх педагогів до людей із фізичними вадами» на базі вивчення вітчизняних і зарубіжних літературних джерел розкрито основні теоретико-методологічні положення дослідження проблеми розвитку й формування особистості майбутнього педагога в цілому та насамперед якостей, які сприяють гуманному ставленню. Визначаються зміст і структура гуманного ставлення до людей із фізичними вадами, встановлюються можливі шляхи та психолого-педагогічні умови їх формування. Здійснений теоретичний аналіз дав змогу виділити й описати якості особистості майбутніх педагогів, що входять до структури гуманного ставлення до людей із фізичними вадами.

Здійснений у розділі аналіз літератури – як філософської (Ф. Бекон, Вольтер, Г. Гегель, Р. Декарт, Д. Дідро, І. Кант,  М. Мамардашвили, Г. Сковорода, Ж.–Ж. Руссо, Г. Лессінг, Дж. Локк, Д. Юм та інші), так і педагогічної та психологічної (В. Андрущенко, Ш. Амонашвілі, Г. Балл, В. Білоусова, А. Бойко, М. Боришевський, С. Гончаренко, І. Зязюн, М. Євтух, Я. Коменський, Я. Корчак, О. Киричук, А. Маслоу, А. Макаренко, І. Песталоцці, К. Роджерс, В. Семиченко, В. Сухомлинський, А. Сущенко, Т. Сущенко, К.Ушинський та інші) підпорядкований насамперед логіці розкриття змісту понять «гуманізм» і «гуманне ставлення».

Зокрема показано, що у філософсько-історичному контексті поняття  «гуманізм» відображає різновид ідеології, принцип світогляду, що впливає на зміст індивідуальної свідомості. Воно  пов’язане з поняттям «гуманний», але не тотожне йому. Поняття «гуманний» вказує на якісну своєрідність явища чи процесу, що включає в себе повагу до особистості та пріоритет моральних цінностей і проявляється в таких особистісних рисах, як великодушність, чесність, порядність, доброта, готовність вибачити і зрозуміти іншу людину, прийти їй на допомогу тощо.

Гуманність, таким чином, відображає моральний аспект гуманізму і являє собою сукупність морально-психологічних якостей особистості, зміст яких відповідає  принципам гуманізму.

В історії психолого-педагогічної думки основна увага зосереджувалася на необхідності гуманізації відносин між вчителем і учнями задля розвитку їх інтелектуальних здібностей і розумового самовдосконалення. Водночас було відсутнє акцентування на процесі формування гуманного ставлення до людей із фізичними вадами.

Узагальнюючи погляди вітчизняних психологів та педагогів  (Л. Божович, М. Боришевського, О. Бодальова, Г. Балла, Л. Виготського, Т. Гаврилової, Л. Долинської, О. Киричука, В. Крутецького, С. Максименка, С. Рубінштейна, В. Семіченко, О. Скрипченка,  В. Сухомлинського, Т. Титаренко, Н. Чепелєвої та ін.), ми вважаємо, що поняття «гуманне ставлення» передбачає особливий вид морального ставлення, змотивовані позитивні дії особистості, для яких характерні висока усвідомленість, доброзичливість, безкорисливість, доброчинна діяльність, неприйняття байдужості і жорстокості.

Ми вважаємо, що до змісту гуманного ставлення майбутніх педагогів до людей із фізичними вадами можуть входити: визнання кожної людини найвищою цінністю, її прагнення до морально-духовного самовдосконалення; орієнтація на позитивне в людях, активне і творче утвердження його; постійну спрямованість на людину, доброзичливе ставлення до неї; активне неприйняття асоціальних форм поведінки та ігнорування принципу рівності і справедливості.

Відповідно, виходячи з нашого підходу, вважаємо, що змістовну структуру гуманного ставлення до людей із фізичними вадами мають утворювати такі компоненти:

·      когнітивний (знання про сутність гуманного ставлення до людей із фізичними вадами);

·      емоційно-оцінний (характеризує повагу, яка відображає оцінку почуття значущості людини із фізичними вадами, її прийняття, не зважаючи на відмінність від інших; інтерес, який проявляється у відкритому, позитивному ставленні, прагненні до взаємодії; емпатії);

·      поведінковий (дозволяє визначити поведінку студентів щодо людей із фізичними обмеженнями, яка проявляється у вчинках, співпраці, у спілкуванні тощо) (рис. 1).

Запропонована модель дозволила виділити основні змістові характеристики для дослідження розвитку гуманного ставлення майбутнього вчителя до людей із фізичними вадами в умовах вузівського навчання, визначити психологічні особливості та засоби розвитку гуманного ставлення не тільки шляхом теоретичного узагальнення, але й експериментальним шляхом.

У другому розділі – «Емпіричне дослідження особливостей розвитку гуманного ставлення майбутніх педагогів до людей із фізичними вадами» – розкриваються методичні засади емпіричного дослідження, описується хід і аналізуються результати констатувального етапу дослідження.