РОЗВИТОК САМОРЕГУЛЯЦІЇ ПОВЕДІНКИ ПІДЛІТКІВ У ПРОЦЕСІ ОВОЛОДІННЯ БОЙОВИМИ МИСТЕЦТВАМИ

Краткое содержание

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність проблеми, визначено мету, об’єкт, предмет дослідження, висвітлено наукову новизну, теоретичне та практичне значення одержаних результатів, подано відомості про апробацію та впровадження результатів дослідження, публікації автора, структуру і обсяг роботи.

У першому розділі – «Теоретичні основи дослідження саморегуляції поведінки у процесі оволодіння бойовими мистецтвами» –  представлено узагальнені результати теоретичного вивчення проблеми саморегуляції особистості та саморегуляції поведінки, розкрито особливості саморегуляції поведінки підлітків й специфіку бойових мистецтв щодо впливу на її розвиток.

В основу дослідження покладено такі наукові підходи до вивчення саморегуляції як: особистісно-орієнтований, в якому увага дослідників спрямована на вивчення саморегуляції в соціальній поведінці (І. Д. Бех, М. Й. Боришевський, Т. В. Кириченко, Д. О. Леонтьєв); структурно-психологічний, який характеризує проблему регуляції з погляду побудови структури, моделей і механізмів здійснення та взаємозв’язку регулятивних процесів (О. О. Конопкін, В. І. Моросанова) та напрями: ціннісно–нормативний, в якому розглядається регулятивна роль таких факторів, як норми, цінності, ідеали, інтереси а також їх вплив на характер регуляції поведінки в соціумі (Ю. А. Миславський, І. І. Чеснокова); когнітивний, в межах якого розглядається саморегуляція пізнавальних процесів і саморегуляція мислення (Н. І. Пов’якель, Г. Д. Чистякова).

На основі аналізу наукових підходів вітчизняних та зарубіжних учених саморегуляція поведінки розглядається як структурне утворення особистості, яке становить собою єдність цілеспрямованих дій, що проявляються в прийнятті довільних рішень; доборі, оцінці засобів реалізації задуманого; самоаналізі вчинків, визначенні позицій щодо подій, ситуацій, а також ціннісному ставленні індивіда до самого себе (О. О. Конопкін, Н. І. Сидоренко). Саморегуляція має пряме відношення до різних систем прояву самоактивності та входить у структуру різних складних процесів і систем (М. Й. Боришевський, С. П. Тетерук). Даний універсальний феномен базується на самооцінці й виступає засобом саморозвитку та самореалізації особистості (І. І. Чеснокова). Для досягнення особистістю належного рівня саморегуляції поведінки потрібно актуалізувати процес самоусвідомлення (І. Д. Бех).

Результати вивчення сутності та характеристик поняття «саморегуляція» показують, що у психологічній науці немає єдиного бачення щодо тлумачення даного терміну. У більшості досліджень науковці виділяють саморегуляцію як підсистему структури особистості. Саморегуляція виступає як одна з найбільш інтегративних властивостей, яка включає в себе емоційні, морально-вольові, мотиваційні, інтелектуальні сфери особистості, здатність розв’язувати екстремальні і складні поведінкові ситуації, мислити та запам’ятовувати. Особистість, яка вміє себе саморегулювати, зможе прогнозувати, передбачати та усвідомлювати результати вчинків (Ю. А. Миславський).

Дослідження щодо успішного функціонування саморегуляції особистості пов’язують саморегуляцію з мотивацією (П. К. Анохін, А. Бандура), цілеспрямованістю (В. І. Моросанов, О. К. Осницький), рефлексією (О. П. Корнілов), вольовим самоуправлінням (Л. С. Виготський, В. А. Іванніков, В. К. Калін, К. Левін, Ж. Ньюмен, В. І. Селіванов). Проблему психологічної структури саморегуляції розкрито у доробках Б. О. Федоришина, В. Т. Циби, О. Я. Чебикіна, С. І. Яковенка, Т. С. Яценко та ін. У працях таких зарубіжних учених як Д. Аткінсон, Дж. Бекмен та ін. визначено різноманітні мотиваційні та особистісні регулятивні установки: когнітивний дисонанс, життєві цілі, локус контролю, прагнення до успіху тощо. Ю. А. Миславський, вивчаючи структуру саморегуляції особистості, наголошує на цілісності системи саморегуляції особистості, яка безпосередньо забезпечує її функціонування. Він розглядає структуру саморегуляції в сукупності когнітивного, мотиваційного та емоційно-вольового компонентів, пов’язаних загальною функцією.

Вчені (П. Г. Бельський, Л. С. Виготський, І. А. Горькова, З. Н. Григорова, С. Н. Єнікопов, П. А. Ковальов, Н. Ю. Максимова, І. А. Невський, Е. В. Ольшанская, А. А. Реан, Л. М. Семенюк та ін.) вважають підлітковий вік сенситивним щодо формування і розвитку саморегуляції поведінки. У цей перехідний від дитинства до дорослості період підліток проходить великий шлях у своєму особистісному розвитку: через внутрішні конфлікти з самим собою та іншими, через зовнішні зриви і внутрішні сходження до нових особистісних утворень. Становлення особистості підлітка передбачає включення його в поведінкову ситуацію, обумовлену реалізацією суб’єктивної моделі дійсності, що детермінується зовнішніми і внутрішніми факторами, серед яких домінуюча роль належить саморегуляції (М. Й. Боришевський, Л. П. Осьмак, Ю. А. Миславський та ін.). Саме саморегуляція, як системний процес, активізує всі системи організму підлітків й об’єднує в собі цілеспрямоване планування, побудову та перетворення власних дій і вчинків у залежності з особистісно-принциповими цілями, актуальними проблемами. 

Спортивна діяльність є для підлітків засобом різнобічного розвитку, удосконалення фізичних і психічних якостей і здібностей, формування життєво необхідних навичок і умінь. Кожен вид спортивної діяльності має свої особливості, які впливають на саморегуляцію поведінки особистості (Т. В. Бондарчук, Е. П. Ільїн, Г. В. Ложкін, Н. В. Потапова, А. В. Родіонова та ін.). У спорті розвиток саморегуляції є формуванням особливого психічного стану, який сприяє найбільш повному використанню спортсменами свого потенціалу. Заняття бойовим мистецтвом надають значних можливостей для виховання моральних, естетичних, інтелектуальних почуттів і якостей особистості спортсмена, його волі й емоцій (Т. В. Антонова, Т. Т. Джангаров, М. Я. Жиліна, А. Ц. Пуні, Ю. Ю. Сенчуков, А. Е. Тарас та ін.).

Заняття різними видами спорту уже в підлітковому віці неможливі без саморегуляції, внутрішньої самодисципліни, врівноваженості, стриманості. Бойові мистецтва, зокрема панкратіон, мають значні можливості щодо розвитку саморегуляції поведінки особистості в цілому, і конкретно підлітків, у яких ця якість перебуває у стадії становлення (В. М. Мельников, В. П. Некрасов, Н. А. Худадов та ін.). Організація та успішність тренувального процесу значною мірою визначається професіоналізмом тренера спортивної команди, досягнення якого припускає проходження етапів багаторічної спортивної підготовки і становлення його як кваліфікованого спортсмена (Н. Ю. Волянюк та ін.).

Узагальнення наукових доробок з означених проблем засвідчило відсутність фундаментальних досліджень щодо розвитку саморегуляції поведінки підлітків у процесі оволодіння бойовими мистецтвами і дало можливість визначити цілі, завдання та напрями емпіричної частини дослідження.

У другому розділі – «Експериментальне дослідження особливостей саморегуляції поведінки підлітків у процесі оволодіння бойовим мистецтвом» обгрунтовано методичні підходи до експериментального дослідження, емпірично виявлено особливості розвитку та рівні сформованості структурних компонентів саморегуляції поведінки підлітків у спортивній діяльності, висвітлено характер взаємовідносин тренера з підлітками під час тренувальних занять.

Проведене експериментальне дослідження засвідчило, що саморегуляція поведінки підлітків у процесі оволодіння бойовими мистецтвами визначається певними особливостями розвитку її структурних компонентів: когнітивного, мотиваційного, емоційно-вольового.

Когнітивний компонент саморегуляції поведінки підлітків, який вивчався за допомогою авторської анкети „Формування особистості спортсмена з панкратіону”, характеризується здебільшого обмеженою кількістю знань із питань бойових мистецтв, неуважним сприйняттям інформації, яку надає тренер, недостатнім усвідомленням залежності успіху у спорті від особистісних властивостей і якостей, невпевненістю у правильності власних дій, оскільки більшість підлітків виявляють середній та низький рівень розвитку когнітивного компоненту саморегуляції поведінки (12-13 років: високий рівень – 11,5%, середній – 45,7%, низький – 42,8%; 14-15 років: високий рівень – 20%, середній – 47,6%, низький – 32,4% підлітків).

Для мотиваційного компоненту саморегуляції поведінки підлітків на заняттях з панкратіону, що вивчався за допомогою таких методик як «Мотиви занять спортом» А. В. Шаболтаса, «Мотивація до успіху» Т. Елерса, «Шкала оцінки спортсменом умов ефективності тренувань» Б. Дж. Кретті, здебільшого властивим є інтерес до занять бойовими мистецтвами, наявність цілей та вибір  найпростіших шляхів їх досягнення через невпевненість у собі; вибір завдань середньої складності та постійна потреба у схваленні виконуваної діяльності й підтримці іншими; бажання займатись обраною справою, підвищувати рівень фізичного розвитку, вивчати техніку і тактику даного виду спорту, але відсутнє прагнення до досягнення спортивних вершин і довготривалих тренувань.

Так, зокрема у підлітків 12-13 років серед мотивів занять спортом домінуючими є мотив фізичного самоствердження (46,4%) («Активно займаюся спортом, бо прагну розвинутись фізично та загартувати свій характер», «Не хочу погладшати та стати лінивим», «Хочу бути здоровим»), раціонально-вольовий мотив (39,3%) («Займаюся спортом, щоб відпочити від розумової роботи, отримати приплив сил, тому спорт для мене – хобі. Спортивні результати цікавлять мене найменше»), мотив емоційного задоволення, що відображає радість руху та фізичних зусиль (37,2%) («Отримую задоволення від спорту, спорт піднімає мій настрій»). Наймеш вираженими мотивами занять спортом у цей період є спортивно-пізнавальний, громадянсько-патріотичний мотиви та мотив соціального самоствердження. Серед 14-15-річних підлітків провідне місце серед мотивів занять спортом посідають мотиви емоційного задоволення (43,1%), фізичного самоствердження (42,3%) та важливим стає мотив соціального самоствердження (41,0%), що проявляється у характерному прагненні проявити себе з точки зору особистого престижу – поваги знайомих, глядачів, рідних («Займаюся спортом, бо досягаю успіхів. Мої товариші по школі та команді, глядачі поважають мене за це. Під час змагань приємно бути в центрі уваги, підвищувати свій престиж»). Останнє, на нашу думку, пов’язане з віковими особливостями та прагненням до ствердження свого «Я». Відповідно, найменш вираженими для цього періоду є спортивно-пізнавальні, соціально-емоційні мотиви та мотив підготовки до професійної діяльності.

Більшості підлітків властивий середній (58,1%) та низький (21,4%) рівні мотивації до успіху, і лише 20,5% спортсменів підліткового віку характеризуються високим рівнем мотивації до успіху, прагненням досягти значущих результатів у спортивній діяльності. Найбільш сприятливими факторами підвищення ефективності занять з панкратіону вважаються відеоперегляд та інша наочність (9,2 бали), особисті вказівки тренера стосовно техніки виконання елементів (9,0 балів) і його підтримка та увага (8,9 балів).

Для дослідження емоційно-вольового компоненту саморегуляції поведінки підлітків використано методики «Дослідження вольової саморегуляції» А. В. Звєрькова, Е. В. Ейдмана та «Діагностика емоційної зрілості особистості» О. Я. Чебикіна. Виявлено, що більшості підлітків властивий середній рівень вольової саморегуляції, який характеризується цілеспрямованістю, наполегливістю та водночас невпевненістю у собі й здатністю ситуативно контролювати власну діяльність (12-13 років: високий рівень – 23,8%, середній – 43,8%, низький – 32,4%; 14-15 років: високий рівень – 31,4%, середній – 51,4%, низький – 17,2%). 

Підлітки у процесі тренувальних занять здебільшого виявляють середній (57,7%) та низький (35,2%) рівні емоційної зрілості, для яких характерні різка зміна емоцій, знижений контроль за поведінкою, жестами, діями, недостатнє розуміння й співчуття до інших, прояви егоїстичності та самолюбства. І лише 7,1% спортсменів підліткового віку мають високий рівень емоційної зрілості.

Додатковими у дослідженні саморегуляції поведінки підлітків у процесі бойових мистецтв стали методики: «Стильові особливості саморегуляції поведінки» В. І. Моросанової, «Оцінка психічної надійності» В. Е. Мільмана, «Вивчення агресії»  Басса-Даркі.

Виявлено, що підлітків, які оволодівають бойовим мистецтвом панкратіон, характеризує переважно середній рівень стильової саморегуляції поведінки (12-13 років: високий рівень – 4,7%, середній – 42,9%, низький – 52,4%; 14-15 років: високий рівень – 20,1%, середній – 62,8%, низький – 17,1%),  що є свідченням нормативної поведінки, але з недоліками в плануванні своєї діяльності, в регуляторній гнучкості, виборі рішень. Водночас, з віком спостерігається удосконалення вміння саморегуляції дій, планування послідовності розпочатої діяльності, моделювання, аналізу недоліків і перемог, оцінювання своїх результатів та прийняття позитивних рішень у складних ситуаціях.   

Встановлено, що підлітки у процесі оволодіння бойовими мистецтвами виявляють переважно низькі рівні за всіма показниками психічної надійності: змагальна емоційна стійкість (12-13 років – 63,8%; 14-15 років – 44,8%), саморегуляція у контексті психічної надійності (12-13 років – 60,9%; 14-15 років – 61,9%), мотиваційно-енергетичний показник (12-13 років – 48,6%; 14-15 років – 47,6%), стабільність до перешкод (12-13 років – 53,3%; 14-15 років – 45,7%). Підліток не завжди може помічати свої помилки та навіть не прислуховується до порад рідних і друзів; не може правильно оцінити результати, а у випадку втоми, невдач, спортивних травм і монотонної роботи може недбало ставитись до розпочатої справи та своїх обов’язків.

Виявлений високий рівень агресивності підлітків (62,0% у підлітків 12-13 років, 68,0% – 14-15 років), які оволодівають бойовими мистецтвами, негативно позначається як на розвитку саморегуляції, так і на спортивних досягненнях.

Відповідно з узагальненими кількісними та якісними показниками нами були визначені рівні сформованості саморегуляції поведінки підлітків у процесі занять панкратіоном: високий (21,6%), середній (50,8%), низький (27,6%) (табл. 1). Більшості підлітків у процесі оволодіння бойовими мистецтвами властивий середній та низький рівень саморегуляції поведінки.

Рівні саморегуляції поведінки підлітків у процесі оволодіння ними бойовим мистецтвом панкратіон залежно від особливостей прояву структурних компонентів саморегуляції поведінки характеризуються певними особливостями.

Так, для високого рівня саморегуляції поведінки підлітків властиве: добре володіння загальними знаннями в галузі спорту та його психологічними складовими; розуміння ролі та значення панкратіону як різновиду бойового мистецтва; усвідомлення шляхів самовдосконалення; уважне сприйняття інформації, яку подає тренер; використання нових знань про технології і прийоми для підвищення саморегуляції; висока мотивація на перемогу; наявність чітких цілей, адекватний підбір методів, засобів та шляхів її реалізації; надання переваги завданням підвищеної складності; прояв старанності, сумлінності, наполегливості, рішучості; емоційно-стійке самовладання, упевненість у собі,  спокій, підвищений стан готовності до непередбаченого та нового;  розвинена саморегуляція в різних життєвих ситуаціях, рівновага емоційного стану, бажання себе контролювати. Високий рівень експресивності та низька агресивність дозволяють бути відкритими, збільшувати коло знайомих і друзів.

Середній рівень саморегуляції поведінки підлітків характеризується: зацікавленістю в заняттях з бойових мистецтв, наявністю  усвідомленої мети, але з частими сумнівами у собі, що робить мету недосяжною, поверховістю знань, плутаниною у термінах, недостатньою поінформованістю про історію бойових мистецтв, обраного виду спорту. Присутнє бажання займатись обраною справою, підвищувати фізичний розвиток та активність, вивчати техніку і тактику виду спорту, але відсутнє прагнення досягнення спортивних вершин й довготривалих тренувань. Наявна потреба в заохоченні та підтримці інших при програшах на змаганнях чи невдачах; зацікавленість до занять при цьому знижується. Вольова саморегуляція виражена подоланням постійно зростаючих труднощів, але за умови їх середньої складності. В складних ситуаціях можлива поява негативних емоцій, роздратування, прояви агресії. Не завжди має місце контроль за поведінкою та співчуття до інших.