СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ЧИННИКИ ФОРМУВАННЯ ОРГАНІЗАЦІЙНОЇ КУЛЬТУРИ У СТУДЕНТІВ ВИЩОГО НАВЧАЛЬНОГО ЗАКЛАДУ

Краткое содержание

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі міститься обґрунтування актуальності теми дослідження, розкривається його об’єкт і предмет, основна мета та завдання наукового пошуку, теоретико-методологічна основа дослідження, його наукова новизна, теоретичне і практичне значення, а також відомості про особистий внесок автора, апробацію результатів дослідження та їх впровадження, публікації за темою дисертації.

У першому розділі «Теоретико-методологiчні підходи до вивчення організаційної культури у студентів вищих навчальних закладів» здій­снено теоретико-методологічний аналіз підходів до проблеми організаційної культури, обґрунтовано зміст основних концепцій цього феномена в межах психологічної науки; з’ясовано особливості організаційної культури вищого навчального закладу як специфічного середовища, в якому формуєть­ся організаційна культура у студентів; проаналізовано специфіку організаційної культури студентів вищих навчальних закладів та підходи до її формування.

На підставі теоретичного аналізу виокремлено основні підходи до вивчення організаційної культури: процесуальний (Б. Гунтер, Р. Кілман, Г. Морган, М. Сакстон, В. В. Томілов, А. Фурнхам, Г. Хофстеде); структур­но-функціональний (Е. Браун, К. Голд, Є. Джакус, П. Добсон, Д. Дреннан, Р. Л. Кричевський, Н. В. Тесакова, А. Уільямс, М. Уолтерс, П. Штерн); системний (М. Армстронг, П. В. Журавльов, Л. М. Карамушка, Б. Карлофф, А. Кромбі, К. Шольц).

Встановлено, що поняття організаційної культури розглядається як процес, що забезпечує існування та функціонування організації (У. Оучі, В. О. Співак), як результат внутрішніх організаційних процесів (Д. Дреннан, А. В. Карпов, П. Штерн), як система змінних, що впливає на функціонування організації (М. Армстронг, В. В. Козлов, Е. Шейн). Дослідження організаційної культури як процесу відбувається у формі аналізу важливих установок, які розподіляються членами суспільства (В. Сате) або колективних установок, які відрізняють членів однієї організації від іншої (Г. Хофстеде). Визначення культури організації як результату її діяльності зосереджено на унікальній системі матеріальних і духовних цінностей (В. О. Співак), сукупності структурних складових, що мають свої функції – у вигляді символів, ритуалів організації (С. Мишон) або кодексу поведінки персоналу (Л. М. Карамушка, Р. Л. Кричевський). Організаційна культура як цілісна система, що впливає на процеси в організації та результати її діяльності, може складатися з набору засвоєних засобів розв’язання реальних проблем (Е. Браун) чи особливостей трудової життєдіяльності персоналу організації (Т. О. Соломанідіна).

Узагальнення підходів до визначення поняття організаційної культури дозволяє представити його як сукупність індивідуальних, організаційних і соціальних цінностей, установок і норм поведінки, які підпорядковують діяльність та взаємозв’язки членів організації, та відображають унікальність організації (С. Девіс, В. В. Козлов, Х. Шварц, Е. Шейн).

З’ясовано, що важливість організаційної культури для організації визначається низкою обставин: допомагає адаптуватися в організації, усвідомити правила та норми поведінки, надає членам колективу організаційну ідентичність, що створює у них відчуття безпеки, визначає ставлення до компанії, стимулює високу відповідальність та активність особистості для досягнення загальних організаційних цілей (О. С. Виханський, В. Сате та ін.). Отже, організаційна культура як невід‘ємна частина життєдіяльності організації істотно впливає на її ефективність, а це актуалізує проблему пошуку оптимізації процесу її формування.

Доведено, що процес формування організаційної культури може відбуватися стихійно, як результат зовнішньої адаптації та внутрішньої інтеграції, і завдяки методам управління (спрямованим згори у формі наказів, норм та правил поведінки, або знизу – у формі аналізу особистісних переваг членів організації та підтримки тих форм організаційної поведінки, що відповідають цілям організації) (Л. М. Карамушка, Ж. В. Маслікова, О. Є. Стеклова).

З’ясовано, що стихійне формування організаційної культури створює слабку організаційну культуру, яка може негативно впливати на ефективність діяльності організації, або заважати їй, перетворюючись на контркультуру (А. М. Занковський, В. М. Снєтков, І. І. Сняданко). Упорядковане формування організаційної культури потребує врахування впливових чинників цього процесу. Наведене актуалізує необхідність визначення соціально-психологічних чинників формування організаційної культури.

Установлено, що організаційна культура вищого навчального закладу, забезпечуючи організацію освітнього процесу, виховну роботу, вибір стратегій взаємодії викладачів зі студентами, форми, методи, технології навчання та виховання, виступає основою для побудови освітнього простору (Ж.П. Вірна, М. В. Іон­цева, О. С. Чижикова, М. Б. Сокуренко, Т.М. Ткач та ін.). Отже, можна визначити поняття «організаційна культура» вищого навчального закладу як процес та результат взаємної ідентифікації суб'єктів та об'єктів освіти в результаті сприйняття, засвоєння та реалізації норм і правил поведінки в процесі діяльності. Організаційна культура студентів є невід‘ємною та вагомою складовою організаційної культури закладу освіти. У дослідженні ми розглядаємо організаційну культуру студентів вищого навчального закладу як систему орієнтирів особистісних взаємозв’язків та колективної діяльності студентів в освітньому середовищі навчального закладу.

Формування організаційної культури вищого навчального закладу ведеться у двох напрямках – з колективом працівників та з колективом студентів. Основні соціально-психологічні характеристики студентської спільноти виносять питання формування організаційної культури у студентів на перший план у вищому навчальному закладі. Адже студентська спільнота, постійно оновлюючись, активно та безпосередньо впливає на організаційні процеси, вона диктує свої умови побудови організаційної культури вищого навчального закладу. Динаміка соціально-психологічних процесів у студентських групах може викликати хаотичне некероване формування організаційної культури у студентів у формі субкультур, які іноді заважають роботі всього закладу освіти. Все це потребує цілеспрямованого втручання у процес формування організаційної культури у студентів. Ефективність такого процесу буде визначатися тим, наскільки точно визначені та враховані його основні соціально-психологічні чинники. Проте проблема визначення соціально-психологічних чинників формування організаційної культури у студентів вищих навчальних закладів залишається невирішеною.

У другому розділі «Емпіричне дослідження особливостей організаційної культури у студентів вищих навчальних закладів» наведено процедуру емпіричного дослідження та характеристику вибірки. Обґрунтовано методичні підходи до вивчення організаційної культури у студентів вищих навчальних закладів та виокремлено соціально-психологічні чинники, які впливають на її формування.

Доведено, що під час навчання у вищих навчальних закладах в межах певних організаційних культур вищих навчальних закладів формується не тільки рівень професійних знань, умінь і навичок (операційна сфера), а й мотиваційно-ціннісна сфера майбутнього професіонала. Саме цінності, базові переконання і норми організаційної культури вищого навчального закладу інтерналізуються студентами як основні, вихідні у процесах професійного самовизначення, як такі, що формують їхню професійну і впливають на особистісну ідентичність, задають орієнтири і напрями розвитку на майбутнє і, відповідно, впливають на їхню організаційну культуру. Тому емпіричне вивчення параметрів організаційної культури ми почали із з’ясування поглядів студентів на ступінь сформованості організаційної культури свого навчального закладу, діагностичними критеріями якої виступають її рівень і сила, а також оцінки привабливості для студентів організаційної культури навчального закладу та його соціально-психологічного клімату. На наступних етапах дослідження проводилося вивчення психологічної атмосфери в студентській групі, оцінка рівня розвитку групи як колективу, діагностика мотивації організаційної поведінки сту­дентів та їх соціальних цінностей. Визначення цих параметрів дозволило провести порівняльний аналіз груп досліджуваних з різними рівнями вира­женості організаційної культури і співставити чинники, які на них вплинули.