ОСОБЛИВОСТІ СОЦІАЛЬНОЇ АДАПТАЦІЇ ДОРОСЛИХ З ПАТОЛОГІЄЮ ЗОРУ

Краткое содержание

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Вступ містить обґрунтування актуальності теми дослідження, розкриває об’єкт, предмет, мету та завдання наукового пошуку, теоретико-методологічну основу та методи дослідження, його наукову новизну, теоретичне й практичне значення, відомості про апробацію результатів дослідження та їх впровадження, а також публікації автора за темою дисертації та її структуру.

У першому розділі «Теоретико-методологічні підходи до вивчення проблеми соціальної адаптації дорослих з патологією зору» проведено теоретико-методологічний аналіз підходів до проблеми соціальної адаптації особистості в соціумі. Розглянуто розвиток поглядів на соціально-психологічні проблеми дорослих з патологією зору та розкрито сучасні підходи до соціальної адаптації осіб з патологією зору.

Аналіз наукових підходів до проблеми соціально-психологічної адаптації дорослих з патологією зору показав, що її успішність залежить від ступеня компенсації дефекту (А. Адлер, Л. С. Виготський, А. Петцельд, В. Штерн та ін.); від типу особистості, який сформувався в процесі соціалізації (В. П. Гудоніс, К. Бюрклен, А. А. Крогіус, В. Ф. Матвєєв, А. І. Суславічюс та ін.; від вибору соціальної позиції по відношенню до суспільства (Т. А. Добровольська, А. І. Зотов, Е. Шпрангер та ін.); від ступеня розвитку суспільства (Л. С. Виготський, М. М. Галкін та ін.). З’ясовано, що компенсаторне пристосування в осіб зі слабким зором здійснюється на основі синтезу біологічних і соціальних чинників при провідній ролі останніх (Л. С. Виготський, М. І. Земцова, Ю. О. Кулагін, М. Ю. Хватцев та ін.). Виявлено, що на процес реабілітації людини зі слабким зором впливають особливості психічного розвитку, компенсаторні механізми, особистісні характеристики, вік, мотивація, соціальний статус на момент отримання захворювання, вибір соціальної позиції, здатність до встановлення соціальних контактів (О. Г. Литвак, А. І. Суславічюс та ін.).

Встановлено, що структура особистості за наявності дефекту може розвиватися в різних напрямках: надкомпенсація; тенденція до досягнення нормального соціального статусу; акцентуації, що можуть призводити до асоціальності; стійкі неврози, пов’язані з декомпенсацією. При цьому й суспільство й людина з патологією зору можуть займати у відношенні один до одного як активну, так і пасивну позицію. Від цього може залежати як ефективність, так і неефективність моделей їх взаємодії.

Проведений теоретичний аналіз показав, що слабозорі мають певні труднощі в процесі соціальній адаптації. Так, вони не відчувають достатньої підтримки суспільства, адже їх сприймають як «рівних» і запитують з них як з «рівних» за ступенем працездатності, відповідальності, адаптованості, принаймні поки не призначена група інвалідності. Проте даний контингент має обмеження за медичними показниками у виборі освіти та професії, проб­леми в соціальному забезпеченні, що призводять до формування комплексу неповноцінності, залежності від оточуючих, емоційного дискомфорту.

Серед проблем соціальної адаптації дорослих з патологією зору можна виділити як психофізіологічні та індивідуально-типологічні (труднощі зі сприйняттям і орієнтацією в просторі; відхилення характеру, пов’язані з комплексом неповноцінності; емоційні порушення; розвиток патопсихологічних синдромів; індиферентне ставлення до себе й до оточуючих, що призво­дить до відсутності мотивації на процес реабілітації); так і соціально-психоло­гічні (порушення звичного життєвого стереотипу; зміна соціальних ролей, пов’язаних із захворюванням; індиферентне або зневажливе ставлення оточуючих; зниження якості життя; труднощі працевлаштування; соціальна пасивність, яка може призводити до ізоляції від суспільства).

Констатовано, що наслідком соціально-психологічної дезадаптації особистості можуть бути соціальна неуспішність, девіантні форми поведінки, психологічний стрес, що призводить до нервово-психічних захворювань, які можуть носити стійкий і тривалий характер (В. М. Алексєєв, Н. Є. Завацька, О. Г. Литвак, Н. Ю. Максимова, К. Л. Мілютіна, В. О. Скребець та ін.).

З’ясовано, що до індивідуально-психологічних якостей, які пов’язані зі стресостійкими чинниками належать поведінкова регуляція й нервово-психічна стійкість, комунікативний потенціал, самоприйняття, інтернальність, тип темпераменту та особливості характеру, вольові якості, стратегії адаптації (М. О. Дмитрієва, А. Г. Маклаков, Н. М. Мельникова, О. М. Родіна, С. В. Чермянін).

Визначено, що здатність до формування продуктивних систем взаємодії в процесі соціальної адаптації дорослих з вадами зору може відображатися в стратегіях поведінки, які використовуються ними.

Отже, як слідує з науково-теоретичного аналізу життєдіяльності людей з патологією зору, проблема полягає в дослідженні соціально-психологічних особливостей соціальної адаптації дорослих з патологією зору, а також психологічного й соціального супроводу процесу їх адаптації.

У другому розділі «Емпіричне дослідження соціально-психологічних особливостей соціальної адаптації дорослих з патологією зору» наведено процедуру емпіричного дослідження та характеристику вибірки. Обгрунтовано методичні підходи до вивчення особистісного адаптивного потенціалу досліджуваних з патологією зору, показників їх соціально-психологічної адаптованості, рівня професійної дезадаптації та особливостей вибору стратегій адаптивної поведінки в процесі соціальної адаптації; визначено вибірку досліджуваних відповідно до ступеню соціальної адаптації.

Аналіз інтегральних показників соціально-психологічної адаптованості дорослих з патологією зору показав, що найбільша кількість - 207 (65,7%) обстежуваних мають низькі 27±5 бала та середні 68±3 бала показники адаптації – 99 (31,4%) осіб (φ=1,64; р≤0,05). Для дорослих з патологією зору характерний низький показник самоприйняття 22±3 бала - у 234 (74,3%) осіб і досить низький показник прийняття інших 12±2 бала - у 132 (41,9%) досліджуваних (φ=2,14; р≤0,01). По вибірці переважають середні показники емоційного комфорту 17±5 бала – у 189 (60%) осіб. При цьому число досліджуваних, які зазнають емоційний дискомфорт вище, ніж у осіб, які відчувають себе емоційно комфортно (φ=2,08; р≤0,01). Для дорослих з патологією зору характерний високий рівень внутрішнього контролю 55±2 бала – у 231 (73,3%) осіб. Можна припустити, що саме високий рівень внутрішнього контролю викликає стан «затиснутості», страх перед вираженням емоцій і, як наслідок, емоційний дискомфорт. Аналіз параметру «прагнення до домінування» показав, що по вибірці переважають низькі показники 4±1 бала – у 156 (49,5%) осіб, тобто дорослі з патологією зору воліють бути відомими. Високий показник інтернальності 54±2 бала виявлено у 171 (54,3%) досліджуваного, тобто переважає відповідальність за свої вчинки, здатність прогнозувати наслідки своїх дій. Низький показник інтернальності 20±2 бала виявили 3,8% респондентів (φ=2,25; р≤0,01). Розподіл досліджуваних за інтегральними показниками соціально-психологічної адаптованості наведено в табл. 1.