ОСОБЛИВОСТІ ЕМОЦІЙНОЇ СФЕРИ ПІДЛІТКІВ З ДИСТАНТНИХ СІМЕЙ

Краткое содержание

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, визначено об’єкт, предмет, головну мету та завдання роботи, сформульовано припущення, розкрито теоретико-методологічні основи і методи дослідження, наукову новизну, теоретичне й практичне значення дисертації, описано основні етапи дослідження, наведено відомості щодо апробації та впровадження результатів дослідження.

У першому розділі – «Теоретичний аналіз проблеми розвитку особистості підлітків з дистантних сімей» – охарактеризовано функціонування дистантних сімей як соціальний інститут виховання, формування та розвитку особистості; проаналізовано сучасний стан вирішення проблеми соціально-психологічної роботи з дітьми з дистантних сімей, розкрито особливості становлення особистості підлітків з дистантних сімей та теоретично доведено, що відсутність підтримки та тісного емоційного контакту з боку батьків негативно впливає на емоційні стани й переживання підлітків, що знаходить свій прояв в поведінкових реакціях.

До числа дистантних відносять сім’ї, що живуть на відстані через особливості професії – бортпровідники, моряки, артисти, космонавти, геологи, військові, спортсмени (Ф.А. Мустаєва, В.С. Торохтій); сім’ї, де батьки ув’язнені й відбувають покарання (І.М. Трубавіна); сім’ї, де дитина виховується в закладах інтернатного типу (Я.О. Гошовський).

Розподіл дистантних сімей на категорії пропонує Д.І. Пенішкевич: 1) сім’ї, де існує взаєморозуміння (кожен із батьків виконує відведену йому роль);
2) неблагополучні дистантні сім’ї (з дітьми вдома залишається один із батьків, частіше – чоловік; неможливість поєднання в таких умовах виконання ролі матері й батька); 3) обоє батьків тривалий час перебувають на заробітках за кордоном (дитина, як правило, залишається під опікою бабусі, дідуся, далеких родичів, сусідів, друзів тощо; наслідок цього – дезадаптація та соціальна незахищеність дитини.

Важливою типологічною ознакою класифікації Т.Г. Веретенко, Н.В. Заверико вважають причину утворення дистантної сім’ї: довготривале тюремне ув’язнення одного з батьків; виїзд на заробітки одного з батьків у далеке зарубіжжя; виїзд одного з батьків у близьке зарубіжжя (постійне перебування на сезонних роботах); фактичний розпад сім’ї.

Характерними психологічними ознаками дистантної сім’ї є:

1)  відсутність або значне порушення функціонування принаймні одного елемента в системі сімейних взаємин: мети (невідповідність виховної соціалізаційної мети дорослих членів родини призначенню сімейної системи); порядку функціонування (дезорганізація сімейних зв’язків, що виявляється у відсутності адекватного розподілу сімейних ролей, неузгодженості цілей та правил у функціонуванні сім’ї як цілісної системи); енергетики системи (брак активності, спрямованої на задоволення потреб інших членів родини, відсутність спрямованості на розвиток сім’ї і відповідно неготовність до змін як у житті кожного окремого члена родини, так і сім’ї в цілому);

2)  низька якість функціонування родини аж до повної нездатності виконувати сімейні обов’язки і, відповідно, незадоволення основних потреб членів родини.

Теоретичний аналіз різних підходів до визначення функцій сім’ї (Е.Г. Ейдеміллер і В.В. Юстицкіс, В.М. Целуйко) дозволив встановити, що функції духовного (культурного) спілкування, гедоністична, первинного соціального контролю та емоційна в дистантній сім’ї не задовольняються. Багатофакторність виміру сім’ї унеможливлює єдину трактовку цієї категорії, але дозволяє зрозуміти важливість її як осередку фізичного та психосоціального розвитку особистості, джерела первинної соціалізації, посередника між суспільством і підростаючим поколінням, потужного фактора, що справляє на особистість як позитивний, так і деструктивний вплив.

За результатами розглянутих наукових досліджень особливостей формування особистості підлітків з дистантних сімей визначили, що їх соціально-психологічними проблемами є: основні – складність процесу соціалізації особистості, проблеми з навчанням, побудови взаємин з протилежною статтю; додаткові – закомплексованість, підвищена самооцінка, несформованість Я-образу, статево-рольової ідентичності, домінування залежності в поведінці, імпульсивність, що нерідко проявляється у девіантній поведінці, конфліктах. Найвагомішою, виявлено проблему дефіциту спілкування з батьками, їх підтримки та захисту, яка впливає на загальний стан самопочуття підлітків, викликає погіршення настрою, схильність до конфліктної поведінки як у шкільному колективі з однолітками та учителями, так і в сімейному середовищі.

Таким чином, відсутність одного з батьків у щоденному житті дитини призводить до викривлення особистісного розвитку та позначається на її емоційному стані.

На основі теоретичного аналізу літератури нами виділено низку підходів до розуміння змісту емоцій.

Спільним у авторів усіх розглянутих нами підходів є розуміння емоцій як особливого виду процесів внутрішньої регуляції психічної діяльності й динаміки поведінки. Відмінності у думках авторів пов’язані з віднесенням емоцій до різних за тривалістю, інтенсивністю, детермінованістю груп психічних явищ.

Узагальнюючи позиції авторів цих підходів, ми розглядаємо емоції як особливий процес психічної регуляції, що актуалізується під впливом подій, що викликають зміни у стані організму або у його взаєминах із середовищем.

Дослідження різних підходів розуміння змісту емоцій дало нам змогу представити наступні показники емоційної сфери: стан загального самопочуття, рівень тривожності, рівень агресивності, реакція на фрустрацію, ступінь соціально-психологічної адаптованості, стан внутрішньо-сімейних відносин, вивчення яких стало завданням емпіричної частини дослідження.

У другому розділі – «Емпіричне дослідження емоційної сфери підлітків з дистантних сімей » обґрунтовано методи, етапи та процедуру дослідження, подано результати та здійснено аналіз отриманих даних констатувального етапу дослідження.

Дослідження складалося з трьох етапів. На першому етапі завдяки проведенню структурованого інтерв’ю з підлітками, застосуванню методу експертних оцінок, аналізу документів були виявлені групи учнів з повних та дистантних сімей; на другому етапі було проведено первинну діагностику визначених показників емоційної сфери зазначеної вибірки; на третьому етапі досліджено зв’язок між показниками емоційної сфери підлітків та тривалістю відсутності одного з батьків з урахуванням гендерних відмінностей, визначено типи груп підлітків з дистантних сімей за ступенем емоційного реагування.

У дослідженні взяли участь 543 підлітки: 272 підлітка з повних сімей та
271 підліток з дистантних.

На етапі констатувального етапу дослідження (2009–2010 рр.) нами було використано комплекс методик: методика соціально-психологічної адаптації (К. Роджерс і Р. Даймонд); методика діагностики самооцінки рівня прояву ситуативної та особистісної тривожності (Ч.Д. Спілбергер, Ю.Л. Ханін), методика «Шкала соціально -ситуативної тривожності» (Кондаш), методика діагностики шкільної тривожності (Філліпс); методика діагностики самооцінки психічних станів (Г. Айзенк), методика діагностики станів агресії в підлітків (А. Басс і А. Дарки); методика діагностики рівня соціальної фрустрованості (В.В. Бойко); методика «Шкала диференціальних емоцій» (К. Ізард); проективна методика «Кінетичний малюнок сім’ї».

Аналіз документів та результатів структурованого інтерв’ю з підлітками
з дистантних сімей виявив, що країни, в яких працюють батьки опитаних підлітків, найчастіше відзначалися Італія (37 %), Греція (27 %), Росія (15 %), Іспанія (9 %), Польща (8 %) та Португалія (4 %). Термін перебування батьків підлітків за кордоном є здебільшого невизначеним.

Виявлено, що передумовами негативних змін емоційної сфери підлітків з дистантних сімей та проявів дезадаптивної поведінки є: відсутність контролю за поведінкою підлітків з боку дорослого, відсутність підтримки батьків, почуття незахищеності. Наслідком цього є: захоплення іграми в комп’ютерних клубах, потрапляння під негативний вплив оточення, відчуження від шкільного колективу, протест проти того, що батько чи мати поїхали.