КОПІНГ-РЕСУРСИ ЯК ЧИННИК ЗБЕРЕЖЕННЯ ПРОФЕСІЙНОГО ЗДОРОВ’Я ОСОБИСТОСТІ :

Краткое содержание

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, визначено його об’єкт, предмет і методичні засади, сформульовано мету та завдання, визначено наукову новизну й практичну значущість дослідження, наведено дані про апробацію та впровадження здобутих результатів у практику.

У першому розділі «Професійне здоров’я особистості: теоретичний аналіз проблеми» подаються результати аналізу літератури з теми дослідження, окреслено основні напрями та підходи до вивчення феномену професійного здоров’я фахівця та його структурно-функціональних компонентів, здійснено аналіз факторів і наслідків їх впливу на професійне здоров’я, зокрема стратегій і ресурсів опанування, конструктивність яких допомагає зменшити негативну дію факторів, які супроводжують професійну діяльність фахівців.

Аналіз теоретичних позицій вивчення феномену професійного здоров’я особистості потребує психологічної деталізації поняття здоров’я. У теоретико-методологічному ракурсі визначення поняття «здоров’я» розкриває багатоаспектність і неоднозначність цієї міждисциплінарної категорії. Залежно від застосованої дослідницької методології «здоров’я» розглядають як природний феномен, тобто особливий стан організму або психіки, визначений природою (В. Розін); як стан повного фізичного, душевного, сексуального й соціального благополуччя, здатність пристосовуватися до умов зовнішнього, внутрішнього середовища та природного процесу старіння, а також відсутність хвороб і фізичних дефектів (Л. Фесенкова, Ф. Філатов); як онтологічну характеристику людського буття (С. Ніжніков). Спроби переглянути теорію особистості з огляду на новітні концепції психології здоров’я робляться в наші дні такими вченими як: В. Ананьєв, Б. Братусь, О. Васильєва, В. Горфман, Є. Калітієвська Д. Леонтьєв, Г. Нікіфоров, Ю. Орлов, Р. Філатов та ін.

В психологічній літературі знаходимо характеристики здоров’я за: а) концептуальними моделями (медична, біомедична, біосоціальна, ціннісно-соціальна); б) базовими підходами (нормоцентричний, феноменологічний, холістичний, аксіологічний, крос-культурний, дискурсивний, інтегративний); в) соціальними еталонами (античний, адаптаційний, антропоцентричний); г) рівнями взаємодії людини і навколишнього середовища (суспільний, груповий, індивідуальний); д) структурними складовими (фізичне, психічне, духовне, соціальне).

Одним з інформативних показників стану соціального здоров’я є професійне здоров’я. Проведений теоретичний огляд наукових джерел показав, що проблема професійного здоров’я особистості є однією з найскладніших і найдискусійніших як у теоретичному, так і в практичному аспектах (В. Ананьєв, З. Дудченко, М. Кашуба, Л. Коробка, Ю. Кундієв, Г. Ложкін, Г. Мешко та ін.). Зокрема, професійне здоров’я розглядається як властивість організму, яка зберігає необхідні компенсаторні та захисні механізми для забезпечення професійної надійності та працездатності (В. Пономаренко); як здатність організму відновлювати порушений стан відповідно до регламентації обсягу та виду професійної діяльності (З. Дудченко); як узагальнена характеристика індивіда, що проявляється в конкретних умовах його професійної діяльності, або процес збереження та розвитку регуляторних властивостей організму, його фізичного, психічного і соціального благополуччя (Р. Березовська); як інтегральна характеристика функціонального стану організму людини за фізичними та психічними показниками з метою оцінки її здібностей до певної професійної діяльності з урахуванням стійкості до несприятливих (стресових) факторів, які супроводжують певну професійну діяльність (Г. Нікіфоров).

Розгляд феномену професійного здоров’я охоплює дослідження, які присвячені детальному вивченню структурно-функціональних складових (Р. Березовська, З. Дудченко, Г. Нікіфоров, В. Пономаренко), факторів, що впливають на професійне здоров’я (В. Бодров, Ж. Вірна, Н. Вічалковська, О. Іванашко, Г. Ложкін, М. Мушкевич), чинників збереження професійного здоров’я фахівця (Л. Коробка, Т. Крюкова, І. Нікольська, В. Ялтонський).

З огляду на вивчення професійного здоров’я в психологічній літературі, презентовано узагальнене його розуміння як стан соматопсихічного, соціально-психологічного та морально-етичного благополуччя, яке дає змогу працівникам виконувати професійні обов’язки з найменшими витратами і найбільшою ефективністю.

Особливої уваги потребує вивчення такого чинника збереження професійного здоров’я фахівця як копінг-ресурси, витоки якого знаходять свій початок у структурно-функціональній організації копінг-поведінки особистості (П. Віталіано, Р. Грановська, С. Нартова-Бочавер, І. Нікольська, Р. Лазарус, С. Фолькман та ін.); особливостях прояву копінг-механізмів, -стратегій, -стилів, які реалізуються людьми у важких життєвих ситуаціях (Н. Веселова, Г. Віленська, Т. Гущіна, Г. Ісуріна, Б. Карвасарський, Н. Родіна, Н. Сирота, Н. Харламенкова, М. Холодна та ін.).

Прояв копінг-поведінки як адаптивної та зрілої поведінки, що позбавлена психоемоційного напруження, забезпечують копінг-ресурси, від змісту яких залежить ефективність подолання людиною стресової ситуації. В психологічній літературі копінг-ресурси  розглядаються як: внутрішні та зовнішні змінні, які сприяють психологічній стійкості в стресогенних ситуаціях (Н. Назарук); адаптаційна здібність психіки людини посилювати інтенсивність діяльності у порівнянні із станом відносного спокою (В. Ананьєв); як особистісні засоби, цінності, можливості, що наявні в потенційному стані, та які людина за необхідності може використовувати задля подолання стресової ситуації (Т. Крюкова, Є. Петрова).

Найбільший обсяг теоретико-емпіричних доробок локалізований у роботах представників ресурсного підходу, де розкриваються центральні позиції щодо вивчення їх видів, ознак і розподілу (А. Бандура, К. Maфені, К. Муздибаєв, М. Селігман, І. Фрейденберг, В. Ялтонський).

Здійснений теоретичний аналіз дав змогу визначити копінг-ресурси як сукупність внутрішніх та зовнішніх ресурсів, завдяки яким людина обирає способи реагування, найбільш прийнятні для неї та ситуації. Отож, можна констатувати, що копінг-ресурси та професійне здоров’я є двома взаємопов’язаними феноменами (особливо якщо професійна діяльність супроводжується стресовими умовами праці). У такому ракурсі копінг-ресурси професійного здоров’я можна розглядати як внутрішні та зовнішні ресурси організму, які допомагають фахівцю зберігати та в разі необхідності відновлювати професійне здоров’я.

У другому розділі «Методичне забезпечення емпіричного дослідження копінг-ресурсів професійного здоров’я особистості» представлена теоретична модель копінг-ресурсів професійного здоров’я представників екстрених служб; аргументовано структуру дослідження, розроблено програму емпіричного дослідження та послідовність її реалізації, визначено вибірку дослідження та основні діагностичні прийоми.

Професійна діяльність представників екстрених служб є одним із найнапруженіших у психологічному плані видів соціальної діяльності та входить до групи професій з великою кількістю й інтенсивністю стрес-факторів (робота із загрозою для життя, висока відповідальність за прийняті рішення, виконання ускладнених функцій, збільшення темпу діяльності, дефіцит часу на виконання очікуваних дій, переробка великих обсягів інформації, ускладнені фактори робочого середовища, монотонність роботи в умовах очікування сигналу до екстремальної діяльності тощо). Саме такі екстремальні умови діяльності ставлять підвищені вимоги до професіонала та є причиною помилок, зривів в роботі, що несприятливо впливає на працездатність, і, як наслідок, на професійне здоров’я фахівця (Ю. Александров, І. Ващенко, О. Матеюк, В. Мєдведєв, С. Миронець, О. Назаров, Н. Оніщенко, О. Самонов, О.Склень, О. Тімченко  та ін.).

Узагальнення результатів теоретичного аналізу досліджуваної проблеми та опис специфіки екстремальності професійної діяльності працівників швидкої та невідкладної медичної допомоги та служби Міністерства надзвичайних ситуацій дало підстави встановити, що на сьогодні відсутня єдина теорія копінг-ресурсів професійного здоров’я фахівців екстрених служб.

Запропонована теоретична модель копінг-ресурсів професійного здоров’я фахівців екстрених служб є варіантом відтворення теоретико-методологічних конструктів, які цілісно пояснюють структурно-функціональну організацію цього психологічного феномену. В основі конструювання даної моделі було покладено системний підхід, основними ознаками якого є цілісність, взаємодія елементів, зв’язки та відношення, котрі детермінують структуру системи. Так, виділено структурні компоненти професійного здоров’я особистості (соматопсихічне, соціально-психологічне та морально-етичне здоров’я фахівця), конкретизовано чотири групи факторів (фізичні, психологічні, соціальні та духовні), які, у свою чергу, поділяються на зовнішні та внутрішні. Кожен з факторів впливу може мати як позитивно так і негативно спрямований вектор. Копінг-ресурси у їх зовнішній і внутрішній конфігурації людини є ознакою подолання негативних факторів. При цьому базовими умовами збереження професійного здоров’я фахівців екстрених служб є інтернальні (фізичні, соціально-психологічні та морально-нормативні) та екстернальні (інформаційні та матеріальні) копінг-ресурси. Вони допомагають фахівцю витримувати тиск негативних факторів і долати стресові ситуації, які супроводжують його професійну діяльність. Кількісні та якісні показники копінг-ресурсів змістовно визначають використовувані фахівцем копінг-механізми, копінг-стратегії та копінг-поведінку.

Програма емпіричного дослідження реалізовувалась у три етапи: підготовчий (друга половина 2009 – перша половина 2010 рр.) (обґрунтування проблеми та розробка інструментарію дослідження, визначення бази для проведення емпіричного дослідження); емпіричний (друга половина 2010 – перша половина 2011 рр.) (збір емпіричного матеріалу, аналіз та інтерпретація результатів); завершальний (друга половина 2011 – перша половина 2012 рр.) (розробка концептуально-методичної програми психопрофілактичних заходів щодо збереження професійного здоров’я фахівця).

В емпіричному дослідженні взяли участь 225 представників екстрених служб. Серед них – 108 представників персоналу швидкої та невідкладної медичної допомоги та 117 представників служби Міністерства надзвичайних ситуацій.

Отже, представлене процедурно-методичне забезпечення емпіричної програми дослідження дало змогу здійснити комплексну перевірку можливих каузальних гіпотез щодо ключових змінних і дати ґрунтовну оцінку валідності застосованих психологічних засобів роботи з вивчення копінг-ресурсів як чинника збереження професійного здоров’я представників екстрених служб.

У третьому розділі «Експериментально-діагностичний аналіз копінг-ресурсів професійного здоров’я представників екстрених служб» проаналізовано результати емпіричного дослідження копінг-ресурсів як чинника збереження професійного здоров’я особистості.

Середньогруповий розподіл показників методик показав їх суттєву схожість у вибірках працівників швидкої та невідкладної медичної допомоги та служби Міністерства надзвичайних ситуацій. Статистично значущі відмінності визначалися за допомогою t-критерію Ст’юдента для незалежних вибірок. Отримані результати дали змогу провести об’єднання вибірок в одну – «фахівці екстрених служб».

Отримані результати свідчать про те, що більшість представників екстрених служб продемонстрували середні показники за всіма шкалами опитувальника копінг-стратегій Р. Лазаруса. Це підтверджує відсутність домінування певної копінг-стратегії, за винятком лише однієї, – «самоконтроль», яка характеризується як зусилля з регулювання своїх почуттів і дій. Високі показники розвинутості даної копінг-стратегії показали майже третина (30,2 %) респондентів. Більша частина представників екстрених служб (81 %) використовує змішані копінг-стратегії, тобто вони вирішують проблемні ситуації за допомогою декількох стратегій опанування залежно від ситуації та обставин, в яких вони опиняються. Слід зазначити, що 9% респондентів не мають жодної яскраво вираженої стратегії опанування. Лише одну стратегію опанування мають 10 % респондентів, з них 70 % респондентів – планують вирішення проблеми, 17 % представників екстрених служб використовують копінг-стратегію «самоконтроль», у 9 % – переважає копінг-стратегія дистанціювання, 4 % – використовують позитивну переоцінку. Отже, представники екстрених служб прагнуть використовувати більш конструктивні шляхи адаптації по відношенню до важких ситуацій, пов’язані з їх зміною та отриманням позитивного досвіду.

Так показники копінг-стратегії «самоконтроль» перебувають у позитивному кореляційному зв’язку з показниками адаптаційних здібностей (r=0,18 при p≤0,05), моральної нормативності (r=0,14 при p≤0,05), емоційної стабільності (r=0,25 при p≤0,05), самоконтролю (r=0,15 при p≤0,05), включення (Іw) (r=0,15 при p≤0,05), афекту (Aw) (r=0,24 при p≤0,05), планування (r=0,20 при p≤0,05), програмування (r=0,31 при p≤0,01), оцінки результатів (r=0,20 при p≤0,05), емпатії (r=0,46 при p≤0,01). Блок показників професійної дезадаптації показав негативний кореляційний зв’язок: дезадаптація (r=-0,26 при p≤0,05), емоційні порушення (r=-0,28 при p≤0,05), зниження загальної активності (r=-0,20 при p≤0,05), відчуття втоми (r=-0,27 при p≤0,05), соматовегетативні порушення (r=-0,24 при p≤0,05), порушення «сон-активність» (r=-0,23 при p≤0,05), особливості соціальної взаємодії (r=-0,31 при p≤0,05). Схожі результати кореляційного аналізу виділено в показниках таких копінг-стратегій як: планування рішення проблем, позитивна переоцінка та пошук соціальної підтримки.

З огляду на проведений аналіз особистісно-поведінкових характеристик кожного з типів копінг-стратегій і визначенням більшої кількості змішаних типів копінг-стратегій із домінуванням серед них позитивних типів у вибірці досліджуваних, нами поставлено емпіричне завдання дослідження узагальненого психологічного змісту особистісно-поведінкових характеристик фахівців екстрених служб, які й визначають зміст копінг-ресурсів їх професійної надійності. З метою зменшення кількості вихідних даних було застосовано факторно-аналітичний підхід, що ґрунтується на врахуванні взаємозв’язків між окремими психологічними показниками.

Проведений факторний аналіз емпіричних даних дав змогу виокремити основні фактори, які визначають особливості професійного здоров’я представників екстрених служб: «адаптаційні здібності» (22,71%), «готовність до ризику» (7,66 %), «толерантність» (6,27 %), «стриманість» (5,13 %), «відповідальність» (4,28 %), «прагнення до експериментування» (4,14 %), «контроль» (3,23 %), «планування» (3,10 %), сумарний показник дисперсії становить 56,533 %.

Проведене дослідження з вивчення копінг-ресурсів професійного здоров’я фахівців екстрених служб виявило специфічні ознаки та психологічні закономірності досліджуваного феномену.