ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПСИХОЛОГІЧНОГО ЗДОРОВ’Я ПІДЛІТКІВ В УМОВАХ ЗАГАЛЬНООСВІТНІХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ

Краткое содержание

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми, визначено мету, об’єкт, предмет та задачі дослідження, висвітлено теоретико–методологічну основу; представлено методи дослідження, розкрито наукову новизну і практичне значення роботи, а також наведено дані щодо апробації результатів дослідження, публікацій та структури дисертації.

У першому розділі «Теоретичні основи дослідження психологічного здоров’я особистості» розглянуто психічне та психологічне здоров’я в контексті загального здоров’я особистості, проаналізовано поняття психічного, психологічного та особистісного здоров’я, розкрито особливості формування психологічного здоров’я у шкільному віці та визначено провідні чинники його розвитку.

Проблема здоров’я та здорової особистості була сформульована у психодинамічній теорії, де описувались чинники виникнення порушень у психічному світі людини та засоби допомоги при їх подоланні.

Традиційний психоаналіз (З. Фрейд), школа об’єктних відносин (М. Кляйн), селф-психологія (Х. Кохут) розглядали здоров’я в контексті поняття «адаптація». Аналітична психологія (К. Юнг) ознакою здорової особистості вважала реалізацію трансцендентної функції, що забезпечує чутливість до архетипів. У гуманістичному підході (А. Маслоу, К. Роджерс) психологічне здоров’я розглядалось як умова і результат творчого акту, що дозволяє людині досягти вершини своїх досягнень. Гештальттерапія (Ф .Перлз) під психологічним здоров’ям має на увазі формування аутентичної особистості, яка є автором свого життя та відповідає за нього. Онтопсихологія (А. Менегетті) розглядає здоров’я як реалізацію самості (onto-in-se) тощо.

Розвиток психологічних підходів до функціонування особистості з необхідністю призвів до розмежування понять психічного та психологічного здоров’я. Щоб бути психологічно здоровим, недостатньо бути здоровим психічно (Б. С. Братусь, І. В. Дубровіна М. Г. Іванова, А. Л. Катков, Т. М. Метьолкіна, Ю. А. Россінський, Р.  М. Хусаїнова).

У даному дослідженні психологічне здоров’я розглядається як багатокомпонентне явище, що базується на різнорідних характеристиках людини та забезпечує ресурс особистісного розвитку, досягнення відчуття життєвого благополуччя, збалансованого між успішністю функціонування індивіда та «ціною» досягнення цілей розвитку (І. В. Дубровіна, М. Г. Іванова, Т. Н. Метьолкіна, Б. С. Положій, В. І. Слободчиков, С. І. Соколовський, О. В. Шувалов та ін.).

В. І. Слободчиков та О. В. Шувалов вказують на те, що психологічне здоров’я дитини має виражену інтерсуб’єктивну природу. Ставлення дорослого як форма і спосіб причетності до життєвого світу дитини, стиль виховання у сім’ї, вплив оточуючого середовища – істотні чинники розвитку психологічного здоров’я дітей. В. В. Давидов, Д. Б. Ельконін, Е. Еріксон вважають, що психологічне здоров’я дітей необхідно розглядати невідривно від ведучої діяльності та новоутворень віку. Особливістю формування психологічного здоров’я у підлітковому віці є зростання ваги суб’єктивних чинників (самостійності, відповідальності, саморегуляції особистості та ін.).

І. В. Дубровіна й О. В. Хухлаєва вважають, що основу психологічного здоров’я дитини складає повноцінний психічний розвиток на всіх етапах онтогенезу, та доводять, що психологічне здоров’я дітей потрібно цілеспрямовано формувати. Проте, на цей час, ряд теоретико-методологічних питань забезпечення психологічного здоров’я особистості в умовах загальноосвітніх навчальних закладів (розробка концептуальних положень, розгорнутих моделей психологічного здоров’я тощо), залишаються актуальними.

У другому розділі «Методологічне та методичне забезпечення емпіричного дослідження психологічного здоров’я підлітків» викладені методологічні основи дослідження психологічного здоров’я підлітків, визначені і описані показники психологічного здоров’я, охарактеризовані вибірка, етапи дослідження та діагностичний інструментарій.

В літературі існують різні варіанти концептуалізації феноменологічної області, яка описується поняттям «психологічне здоров’я». Дослідники (Б. С. Братусь, В. І. Дубровіна, Н. М. Колотій, С. Д. Максименко, О. В. Хухлаєва та ін.) пропонують різні структурні описи психологічного здоров’я особистості.

Структура психологічного здоров’я підлітків може бути концептуалізована двояко. Деякими авторами використовується вікова модель, що базується на специфічних для кожного вікового періоду компонентах. Згідно такої моделі, психологічне здоров’я підлітків можна характеризувати з позицій ведучої діяльності та новоутворень віку (В. В. Давидов, Д. Б. Ельконін). Разом із тим, психологічне здоров’я забезпечує не тільки розвиток, але й адаптацію. В цьому сенсі, недостатньо розглядати психологічне здоров’я особистості лише у контексті розвитку.

Інший варіант концептуалізації – крос-вікова модель, що базується на універсальних для кожного віку компонентах. Вікова особливість такої моделі відбивається рівнями вираженості компонентів на кожному етапі розвитку особистості. Крос-вікова модель дозволяє операціоналізувати дослідницький пошук та отримати адекватні результати дослідження.

На основі аналізу теоретичних джерел розроблено структурну модель психологічного здоров’я, яка включає такі універсальні складові, що відбивають ресурсний потенціал особистості, котрий забезпечує її розвиток та адаптацію: «адекватність образу-Я»; «гармонійність стосунків, готовність до конструктивної взаємодії з соціумом»; «адаптивність до умов життя, психологічна установка на подолання життєвих труднощів»; «здатність до самостійної організації діяльності».

Згідно із визначеними складовими моделі психологічного здоров’я було створено психодіагностичну карту, що містить показники психологічного здоров’я підлітків, їх діагностичні характеристики та відповідний психодіагностичний інструментарій: методика діагностики соціально-психологічної адаптації К. Роджерса та Р. Даймонда (СПА); методика визначення самоставлення В. В. Століна; методика діагностики життєстійкості С. Мадді в адаптації Д. О.Леонтьєва та О. І. Рассказової; тест діагностики поведінки особистості у конфліктній ситуації К. Томаса (в адаптації Н. В. Гришиної); методика вимірювання самооцінки С. А. Будассі; методика визначення особистісної та реактивної тривожності Ч. Д. Спілбергера, адаптована Ю. Л. Ханіним; методика визначення ставлення до життя у своїй сім’ї Т. Шрайбера; методика оцінки типу стосунків підлітків з однокласниками Є. Ю. Бруннера; тест виявлення перспективи у часі «Лінія життя» Є. І. Головаха та О. О. Кронік; тест особистісної зрілості Ю. З. Гільбуха; методика виявлення саморегуляції поведінки В. І. Моросанової; методика виявлення комунікативних та організаторських схильностей (КОС) Б. О. Федоришина.

Вибірку емпіричного дослідження склали школярі 7-х та 9-х класів у загальній кількості 270 осіб у віці 12 – 15 років, з них 138 хлопців та 132 дівчини. Усі досліджувані розподілялись на дві групи: учні, які навчались в умовах спеціально організованого навчального середовища (експериментальна група); учні, які навчались в умовах закладів, де відсутня система цілеспрямованих заходів щодо забезпечення здоров’я (контрольна група). До експериментальної групи належали 124 підлітки, контрольну склали 146 осіб.

Емпіричне дослідження здійснювалося впродовж 2005 – 2012 років і охоплювало низку етапів наукового пошуку. На підготовчому етапі (2005 – 2006) було вивчено стан розробленості проблеми дослідження у психологічній літературі, сформульовано мету, завдання дослідження, розроблено теоретичну модель психологічного здоров’я особистості.

На етапі констатуючого дослідження (2007 – 2010) складено психодіагностичну карту, що визначає показники психологічного здоров’я підлітків, їхні діагностичні характеристики та відповідні діагностичні методики Досліджено і проаналізовано показники стану психологічного здоров’я старших і молодших підлітків. Розроблено комплексну програму створення здоров’язберігаючого середовища у загальноосвітньому навчальному закладі та програму діяльності психологічної служби із забезпечення психологічного здоров’я підлітків.

На етапі формуючого експерименту (2010 – 2011 роки) було перевірено концептуальні положення, набрано емпіричний матеріал відповідно до мети й завдань роботи, оброблено та проаналізовано результати дослідження.

На узагальнюючому етапі (2011 – 2012 роки) проводився опис перебігу та результатів роботи. Узагальнені дані теоретичного і емпіричного пошуків оформлено у кандидатську дисертацію.

У третьому розділі «Емпіричне дослідження особливостей психологічного здоров’я підлітків» подано оцінку стану психологічного здоров’я школярів підліткового віку, описано програму створення здоров’язберігаючого середовища у загальноосвітньому навчальному закладі, розроблено основні напрями діяльності психологічної служби із забезпечення реалізації психологічної складової програми, містяться результати дослідження ефективності програми (динаміка та аналіз взаємозв’язків показників психологічного здоров’я підлітків за умов реалізації програми).

З метою оцінки стану психологічного здоров’я школярів підліткового віку було проведено діагностику його показників у молодших (учні 7-х класів) та старших підлітків (учні 9-х класів) згідно з розробленою теоретичною моделлю та психодіагностичною картою.

Використання t-критерія Стьюдента для зв’язаних вибірок показало відсутність статистично вірогідних розбіжностей між характеристиками психологічного здоров’я у молодших та старших підлітків. Разом із тим виявлено, навіть, тенденції до погіршення окремих характеристик, а саме: прийняття себе, самоповага, очікування позитивного ставлення від інших, прийняття інших, ставлення до сім’ї, комунікативні схильності, особистісна тривожність та ескапізм. Отже, у загальноосвітніх навчальних закладах необхідно створювати додаткові умови для забезпечення психологічного здоров’я школярів.

В межах діючої в ХГУ «НУА» комплексної програми створення здоров’язберігаючого середовища у загальноосвітньому навчальному закладі «СЕПШ – школа здоров’я» було розроблено програму діяльності психологічної служби із забезпечення психологічного здоров’я підлітків. Мета програми – цілеспрямоване створення умов сприятливих для розвитку складових психологічного здоров’я підлітків. Крім реалізації основних заходів, спрямованих на забезпечення психологічного здоров’я, завданнями психологічної служби були наступні:

1)    розробка та втілення технології керування процесом розвитку здоров’язберігаючого середовища у навчальному закладі;

2)    сприяння підвищенню компетентності всіх учасників освітнього простору в питаннях збереження здоров’я;

3)    прирощення знань і умінь учнів щодо ведення здорового способу життя, формування мотивації учнів;

4)    проведення моніторингу показників здоров’я школярів.

Мішені й зміст програми діяльності психологічної служби із забезпечення психологічного здоров’я підлітків на різних її етапах наступні: 1) організаційно – мотиваційний етап, спрямований на підвищення мотивації підлітків, батьків, адміністрації та педагогічного колективу школи щодо участі у реалізації програми, на усвідомлення учасниками ролі психологічної складової здоров’я у підвищенні рівня якості життя; 2) діагностичний етап, спрямований на оцінку показників психологічного здоров’я підлітків (згідно розробленої моделі); 3) основний (діяльнісний) етап – проведення заходів програми, спрямованих на розвиток складових психологічного здоров’я підлітків; 4) рефлексивний етап передбачає моніторинг розвитку здоров’язберігаючого середовища у навчальному закладі, дослідження ефективності роботи теоретичної моделі, відповідності її змісту програми, цілям і завданням.

Програма базується на принципах системності дії, комплексності підбору методів, етапності проведення. Заходи, передбачені реалізацією програми, проводились шкільною психологічною службою з підлітками, їх батьками, адміністрацією та педагогічним колективом школи протягом навчального року:

а) для підлітків – групові форми роботи (міні-лекція, відеопрезентація, семінар-практикум, дискусія, рольова гра, робота в малих групах, інтерактивні вправи та ін.) з застосуванням методів арт-терапії, соціодрами тощо, доповнювались індивідуальним та спільним сімейним консультуванням (в разі необхідності); програма групової взаємодії розрахована на 72 години (2 години на тиждень);

б) для батьків – груповий тренінг з включенням сумісних з дітьми занять, що доповнювався сімейним консультуванням; розрахований на 60 годин (8 годин на місяць);

в) для адміністрації та педагогічного колективу – тематичні заходи (семінари, педконсиліуми, круглі столи тощо), - 28 годин на рік.

Після втілення заходів програми було проведено повторну діагностику показників психологічного здоров’я в експериментальних групах 7-х та 9-х класів. З метою оцінки ефективності розробленої програми був реалізований квазіекспериментальний план для двох нееквівалентних груп з попереднім та підсумковим тестуванням, що проводився у напрямках: 1) порівняння показників експериментальних та контрольних груп підлітків; 2) динаміка показників експериментальних груп 7-х та 9-х класів до та після впровадження програми; 3) порівняння окремих психологічних характеристик між експериментальними групами 7-х та 9-х класів; 4) встановлення кореляційних зв’язків між показниками складових психологічного здоров’я за умов дії програми.