ПОЛІТИКО-КУЛЬТУРОЛОГІЧНІ ДЕТЕРМІНАНТИ ФОРМУВАННЯ ІНФОРМАЦІЙНОГО СУСПІЛЬСТВА В УКРАЇНІ

Краткое содержание

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

Київський національний університет імені Тараса Шевченка

САЩУК Ганна Миколаївна

УДК 304.4:316

ПОЛІТИКО-КУЛЬТУРОЛОГІЧНІ ДЕТЕРМІНАНТИ  ФОРМУВАННЯ  ІНФОРМАЦІЙНОГО СУСПІЛЬСТВА В  УКРАЇНІ

23.00.03 – політична культура та ідеологія

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

доктора  політичних наук

Київ – 2012

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі електронних видань та медіадизайну Інституту журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка, Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України.

Науковий консультант:       доктор політичних наук, професор

Чічановський Анатолій Анатолійович

Київський національний університет

імені Тараса Шевченка, Інститут  журналістики, завідувач кафедри електронних видань та медіадизайну

Офіційні опоненти:             доктор політичних наук, професор,

Картунов Олексій Васильович,

Університет економіки та права «КРОК»,

завідувач кафедри суспільних наук

доктор політичних наук, професор,

Корнієнко Валерій Олександрович,

Вінницький національний технічний

університет, завідувач кафедри

українознавства, політології і права

доктор політичних  наук,

старший науковий співробітник,

Розумний Максим Миколайович, 

Національний інститут стратегічних досліджень,

завідувач відділу політичних стратегій

Захист відбудеться   " 11 " жовтня 2012 року о 14 00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.001.36 Київського національного університету імені Тараса Шевченка за адресою: 04119,  м. Київ, вул. Мельникова 36/1, ауд.132.

З дисертацією можна ознайомитися у Науковій бібліотеці імені М.О. Максимовича Київського національного університету імені Тараса Шевченка за адресою: 01601,  м. Київ, вул. Володимирська, 58.

Автореферат розісланий  " 11 "   вересня   2012 року.

В.о. вченого секретаря

спеціалізованої вченої ради                                               М.І. Хилько

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Сучасний етап розвитку цивілізації характеризується зростаючою потужністю інформаційних і комунікаційних технологій, що є глобальною інформаційною революцією, яка за своїм масштабом і наслідками у багато разів перевершує промислову революцію XIX ст. і науково–технічну революцію середини XX ст. Під впливом процесів інформатизації, що відбуваються в суспільстві, зазнають зміни всі сфери життєдіяльності. Для людини прийдешнього інформаційного суспільства єдність світу виявляється вже не ідеологічною абстракцією, а фактом повсякденного життя.

Дослідження актуалізується назрілою потребою поглибленого вивчення проблеми інформаційного суспільства, про що, зокрема, зазначено в «Окінавській Хартії інформаційного суспільства», яку підписали лідери країн «Великої вісімки» (2000 р., Окінава). В Україні це обумовлено Законом  України «Про інформацію», іншими законодавчими  актами щодо використання і захисту інформації, низкою  Указів Президента України щодо інформаційного суспільства. Ознака інформаційного суспільства – утвердження культу знань, усвідомлення того, що жодну суспільну проблему не можна успішно вирішити без використання інформації. Людина сьогодення немислима без постійної взаємодії з величезним потоком інформації, а, отже, й без постійного поповнення багажу знань

Окремі ознаки, риси, характеристики інформаційного суспільства виявляються вже сьогодні. Йдеться загалом ще тільки про початок процесу інформатизації суспільства, який має складний і суперечливий характер. Без створення особливого соціокультурного середовища, в якому не тільки усвідомлюється фундаментальна роль інформації в розвиткові суспільства, а й активно використовуються нові інформаційні технології, неможливий реальний перехід до інформаційного суспільства, в якому знання про інформаційні закони, засоби взаємодії з інформацією стають основою, методологією епохи інформатизації.

Інформаційне суспільство – це суспільство нового типу, що формується новою глобальною соціальною революцією (вибуховим розвитком і конвергенцією інформаційних та комунікаційних технологій), в якому соціальним і культурним аспектам надається не меншого значення, ніж матеріальним і економічним. Глобальне сприйняття світу означає кардинальну зміну стилю і способу життя. Соціальні  конфлікти  переміщується з економічної сфери у сферу культури. З’являється новий вид власності – на інформацію. Контроль у сфері ухвалення рішень здійснює той, хто володіє інформацією. Саме боротьба за джерела інформації, технічне вдосконалення комп'ютерів визначають драматургію соціального і культурного розвитку. Формування молодого покоління відбувається сьогодні в умовах глобального процесу інформатизації світу. Разом з культурою економічних і соціальних відносин важливою складовою загальної освіти людини стає інформаційна культура.

Стан розробки проблеми соціально–політичного аналізу інформаційного суспільства характеризується певною неоднозначністю. Інформаційне суспільство стало предметом вивчення в різних сферах знання. Це праці із природничих і технічних наук, а також  дослідження  загальнонаукового характеру вітчизняних авторів.

Традиційно концепція інформаційного суспільства набула розвитку,  перш за все, в розвинених країнах світу і використовується такими соціологами, як І. Масуда, І. Кішида (Японія); В. Дайзард, Дж. Пелтон, Дж. Мартін, Т. Беккер, Д. Мур (США); Г. Краух, Р. Брейтенштейн (Німеччина); М. Понятовські (Франція) та ін.

Феномен інформаційної культури досліджують П. Браславський, В. Виноградов,  Л. Шпаків, Н. Гендіна, Ю. Горохів, А. Гречихин, Л. Зеленова, Е.  Семенюк, І. Хангельдієва, Е. Хитарова, В. Шанців, А. Шейкин й ін.

Культурологічний підхід до вивчення проблем інформаційного суспільства використовується у працях С. Антонової, А. Арнольдова, Н. Ващекіна, І. Горлового, Н. Дубракова, В. Корнієнка, Ю. Лотмана, І. Чегодаєва, М. Розумного й ін.

Психолого-педагогічні проблеми інформатизації і комп'ютеризації освіти досліджують JI. Гур'єва, О. Довженко, В. Шатуновський, А. Сережкина, Н. Серкова, В. Терьохін та ін.

Загальну проблематику інформаційного суспільства в Україні розроблюють: О. Будя, О. Дзьобань, С. Журба, В. Лях, Б. Канцелярук, О. Картунов, Я. Любивий, Є. Макаренко, О. Мураховський,  В. Нечитайло, В. Пазенок, К. Райда, О. Соболь, Н. Фоменко, А. Чічановський та ін.

Проблеми віртуальних властивостей інформаційного суспільства досліджують Л. Нікітін, Е. Смеричевський, А. Говорунов, Д. Іванов, М. Носов, М. Опенков, О. Генісаретський, Р. Гаріфулін та ін.

Формування цих напрямків в єдиний гносеологічний комплекс є природною позицією для політологічного погляду на проблему, розкривають його евристичні можливості.

Не зважаючи, однак, на доволі значну кількість наукової літератури,  спостерігається недооцінка ролі культурологічного дослідження процесу інформатизації суспільства загалом і системи освіти, зокрема. Тим часом, саме культурологічна складова є головним елементом цього процесу. Спираючись на досягнення як вітчизняної, так і закордонної наукової думки, дана дисертаційна робота є однією із спроб застосувати нові підходи до розуміння, тлумачення, опису  інформаційного суспільства та його  усвідомлення в контексті політико–культурологічного аналізу. Цим і  обумовлений вибір проблемного поля, об'єкту і предмету дослідження.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема і зміст дисертаційного дослідження є складовою частиною комплексної науково-дослідницької теми Київського національного університету імені Тараса Шевченка «Наукові проблеми державотворення України» (№ 19U015201), програми Інституту журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка «Система масової комунікації та світовий інформаційний простір (№ 01БФ045–01).

Мета і завдання дослідження. Загальний задум і мету визначено назвою дисертаційної роботи. Метою дослідження є політологічний аналіз процесу формування культури інформаційного суспільства в сучасній України, в результаті якого концептуалізуються його домінанти і основні детермінанти.

Для реалізації поставленої мети визначаються наступні дослідницькі завдання:

-  виявити інформаційні детермінанти загальнонаціонального суспільного розвитку;

-  розкрити  методологічні засади дослідження та визначення поняття «інформаційне суспільство»;

-  з’ясувати структурні основи та критерії інформаційного суспільства;

-  здійснити  політико-культурологічний аналіз основних концепцій та моделей  побудови інформаційного суспільства;

-  показати соціальні та культурні аспекти створення інформаційного суспільства;

-  розкрити проблему насильства  в інформаційному просторі в політико–культурологічному контексті;

-  визначити сутність віртуалізації свідомості як чинника становлення інформаційного суспільства;

-  уточнити місце та значення моральної парадигми в розбудові інформаційного суспільства;

-  показати роль інформаційної безпеки як складової системи національної безпеки;

-  проаналізувати соціокультурний чинник інформаційного забезпечення національної безпеки України;

-  уточнити значення інформаційної освіти в контексті національної безпеки України;

-  розкрити соціетальний потенціал розвитку інформаційного суспільства в Україні.

Об'єктом дослідження є – інформаційне суспільство як культурно–політологічний феномен.

Предмет дослідження – політико–культурологічні детермінанти формування інформаційного суспільства в сучасній Україні в контексті національного розвитку.

Методи дослідження.  Методологічна основа дослідження визначається підходом, який грунтується на принципах об’єктивності та цілісності, а також комплексі загальнофілософських, загальнонаукових та спеціальних методів аналізу, що дало змогу забезпечити обґрунтованість і достовірність отриманих результатів.

Застосування діалектичного методу дало можливість висвітлити предмет дослідження у всіх його соціальних та інших зв’язках і залежностях.

Системний метод уможливив дослідження інформаційно–комунікаційних відносини у комплексі взаємодії культури і політики та визначення суперечностей й переваг такої взаємодії, а також з’ясування співвідношення зазначеного комплексу з іншими сферами суспільного життя – економічною, соціальною і духовною.

Аксіологічний метод сприяв визначенню аспектів з усієї сукупності проаналізованих джерел, які пов’язані з культурними, національними, політичними цінностями, що творять певну ієрархічну систему ціннісної основи інформаційного розвитку суспільства. При дослідженні теми дисертації витримано вимоги загальнонаукових, філософських та політологічних принципів пізнання. Наукові методи аналізу та синтезу, а також принципи класифікацій використані при розгляді теорій інформаційного суспільства. Дескриптивний метод застосовано до характеристики інформаційного сус¬пільства у розвинутих країнах Заходу.

Структурно-функціональний метод дав змогу проаналізувати складний комплекс суспільних і технологічних відносин, що виникають внаслідок інформаційної політики, визначити між інституціональні зв’язки як цілісну систему, показати роль політичних інститутів у збереженні національної ідентичності та забезпеченні національної безпеки держави.

Біхевіористський метод дав можливість проаналізувати інформаційну політику крізь призму поведінки індивідів і груп, що мають певну мотивацію та установки.

Завдяки порівняльно-політологічному методу розкриті спільні та відмінні риси в досліджуваних інформаційно-комунікаційних процесах.

Синергетичний метод сприяв урахуванню нелінійної динаміки світового процесу інформатизації, спонтанних і цілеспрямованих чинників розвитку інформаційної політики.

Антропологічний метод дозволив пояснити культурно-політичну взаємодію через призму мотивації та установок суб’єктів інформаційно-політичних відносин.

Особливе значення для реалізації мети дисертації має комплексний інтеграційний підхід. При вирішенні конкретних завдань авторка користовувалася наступними методами гуманітарних наук:

-  порівняльно–історичним методом (розгляд різних етапів становлення концепції інформаційного суспільства);

-  методом інтерпретації (аналіз позицій зарубіжних ідеологів інформаційного суспільства, вітчизняних авторів);

-  методом логічної реконструкції (аналіз проблем формування інформаційної культури).

Наукова новизна одержаних результатів  полягає в доведенні необхідності практичного розвитку інформаційного суспільства в Україні на основі обґрунтування політико–культурологічного підходу. Це здійснюється на засадах соціально–політичних детермінант як засобу і структурного компоненту трансформації українського суспільства в суспільство інформаційне шляхом використання багаторівневих знань та інформації в різних сферах суспільної діяльності.

Такий дослідницький підхід дав змогу здійснити поглиблений аналіз транзиту суспільства до інформаційного устрою шляхом формування інформаційної свідомості та культури всіх соціальних суб’єктів (соціальних груп, верств, прошарків та особистості як головного соціального суб’єкта).

У контексті поставленої у дисертації проблеми, сформульовано положення, що відзначаються науковою новизною і виносяться на захист:

уперше:

-  з урахуванням різноманітних підходів до визначення сутності та специфічних характеристик інформаційного суспільства, розглянуто найважливіші ціннісні детермінанти його розвитку  і подано авторське визначення: інформаційне суспільство – це суспільство, в якому вся сукупність суспільних відносин у різних сферах людської діяльності (політиці, економіці, освіті, культурі, особистому житті тощо) здійснюється на широкому використанні інформаційно–комунікаційних технологій, завдяки чому кожний має можливість створювати, поширювати та використовувати інформацію і знання, які перетворюються на основну продуктивну силу та джерело епохальних зрушень в усіх сферах суспільного життя;

-  здійснено комплексний аналіз політико–культурологічних  детермінант формування  інформаційного суспільства в  Україні. На основі компаративного аналізу практичних моделей  інформаційного суспільства країн Європи, Північної Америки і Азії, визначено їх особливості і спільні риси, обґрунтовано можливість використання позитивного досвіду цих країн щодо розвитку інформаційного суспільства для України в рамках схожих умов, традицій, рівня модернізованості суспільства;  

-  розкрито значення моральної парадигми в розбудові інформаційного суспільства, показано, що в такому  суспільстві, однією з особливостей якого є надмірність інформації, проблема вибору моральних пріоритетів значно ускладнюється. Доведено, що проблема специфіки буття моралі в інформаційному суспільстві може бути адекватно поставлена лише тоді, коли буде з'ясовано питання про місце і функції моралі в історико–культурному розвиткові суспільства взагалі й визначено специфіку методів дослідження  моралі;

       уточнено:

-  положення про те, що інформатизація є особливим видом соціальної діяльності, орієнтованим на створення інформаційної цивілізації,  яка сприяє підвищенню ефективності діяльності у всіх видах людського буття на основі розповсюдження і впровадження в промисловість,  науку і освіту, управління і культуру, політику і побут нової інформації і знань. Вирішення цього завдання уможливить впровадження глибоких соціально–структурних і духовно–культурних інновацій у суспільстві;

-  підходи до інформаційної освіти в контексті національної безпеки України; виявлено позитивний і негативний потенціал соціокультурної складової процесів «інформаційної технологізації», в контексті чого найважливішими політичними та соціально-культурними детермінантами розвитку інформаційного суспільства в Україні повинні стати:  інформатизація всієї системи загальної і спеціальної освіти, всіх форм підготовки та перепідготовки фахівців;

-  розуміння структурних елементів, критеріїв, стратегічних ресурсів, закономірностей становлення  інформаційної економіки і головних чинників розвитку інформаційного суспільства, серед яких – розумовий капітал, концентрація теоретичного знання, обробка інформації, освіта, кваліфікація і перекваліфікація, виникнення нової інфраструктури – інформаційних мереж, банків, баз даних, масового виробництва інформації;

        набули подальшого розвитку:

-  ідея, що основні напрямки формування інформаційного суспільства в Україні, пов'язані зі створенням розвинутого інформаційного середовища  як сукупності техніко-технологічних, соціально-політичних, економічних і соціально-культурних компонентів,  потребують практичної розробки належного інституційного забезпечення розвитку інформаційного суспільства;

-  оціночні характеристики інформаційного суспільства, до яких належать: поява малих соціальних груп, які диференціюють інтереси, товари, засоби масової інформації; перехід від економіки виробництва товарів до економіки послуг, поділ великих на дрібні підприємства;  поділ населення за видом занять, зміна соціальних цінностей; контроль технології та технологічної оцінки з метою збереження ресурсів для майбутнього; прийняття рішень через створення нової «інтелектуальної технології» та  скорочення часу на їх прийняття;

-  поняття «інформаційна культура особистості», як динамічна єдність світоглядної, інформаційно–технологічної, комунікативної й інтелектуально-творчої компоненти; сукупність інформаційного світогляду та системи знань і вмінь, що забезпечують цілеспрямовану самостійну діяльність щодо оптимального задоволення індивідуальних інформаційних потреб з використанням як традиційних, так і нових інформаційних технологій.

-  концептуальні компоненти та особливості виникнення специфічної «інформаційної субкультура», яка проявляється в конкретних навичках щодо використання технічних пристроїв (персонального комп'ютера, комп'ютерних мереж тощо), в здатності використовувати інформаційні технології, складовою яких є програмні продукти з різних джерел, у вмінні працювати з інформацією різного рівня тощо. Інформаційна культура істотно змінює суспільний простір, перетворює його на своєрідний «кіберпростір».

       Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що матеріали, основні положення, висновки дисертації можна використати для подальшої наукової розробки проблем соціальних наслідків глобальної інформатизації та комп’ютеризації всіх сфер буття людства. Здійснений аналіз уможливлює глибше уявлення щодо культурно–політичного характеру явищ, процесів і тенденцій, які спостерігаються в інформаційно-комунікаційній сфері України. Викладене в роботі бачення політико-культурологічного аспекту інформаційного суспільства дає змогу зрозуміти внутрішні механізми цього  процесу, що є досить істотнім для розв’язання багатьох проблем у сучасній науці і методології.

Матеріали дослідження можуть бути використані при розробленні нормативних курсів та спецкурсів з політології, правознавства, інформаціології, політичної соціології, політичної психології тощо.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертаційного дослідження обговорювались на методологічних, теоретичних семінарах кафедри електронних видань і медіа –дизайну Інституту журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка, доповідались на: П’ятій  міжнародній науково–практичній конференції студентів, аспірантів і молодих вчених «Шевченківська весна. Сучасний стан науки: досягнення, проблеми та перспективи розвитку»  (Київ, 2 березня 2007); Конференції молодих учених «Актуальні проблеми міжнародних відносин» (Київ, 18 жовтня 2007);  Наукових читаннях «Інформаційна безпека у структурі сучасних міжнародних відносин», присвячених пам’яті В. Гондюла, засновника і організатора спеціальності «міжнародна журналістика» (Київ, 27 листопада 2007); Міжнародній конференції «Культурне та медійне різноманіття в добу глобалізації: український контекст» (Київ, 21–22 лютого 2008); Міжнародній конференції «Тендерна політика: європейський досвід для України» (Київ, 17 квітня 2008);. Круглому столі «Аналітичні дослідження сучасних міжнародних відносин» (Київ, 22 квітня 2008); Міжнародній науковій конференції «Європейська і євроатлантична інтеграція України і Східна політика Польщі» (Київ, 10 жовтня 2008); Конференції молодих учених «Актуальні проблеми міжнародних відносин» (Київ, 23 жовтня 2008); Шостій міжнародній науково–практичній конференції студентів, аспірантів і молодих вчених «Шевченківська весна. Сучасний стан науки: досягнення, проблеми та перспективи розвитку» (Київ, 21 березня 2008); Межвузовской  научно-практической          конференция  «Средства массовой информации в современном мире» (СПб, 23–24 апреля 2008); Всероссийской научно-практической конференции «Журналистика 2007» (Москва, 4–6 февраля 2008); Науково–практичній конференції «Міжнародні інформаційні відносини у сучасному світі: теоретичні і прикладні аспекти» (Київ, 20 травня 2009); Сьомій міжнародній науково–практичній конференції студентів, аспірантів і молодих вчених «Шевченківська весна. Сучасний стан науки: досягнення, проблеми та перспективи розвитку»  (Київ, 2009); Международной научно–практической конференции  «Вооруженные силы на защите национальных интересов: образование, опыт, перспективы» (Минск, 6–7 декабря 2010); Международной научно–практической конференции «Журналистика в 2010. СМИ в публичной сфере» (Москва, 6–9 декабря 2010); Международной научно–практической конференции «Журналистика в 2011. Ценности современного общества и средств массовой йнформации» (Москва, 7–9 декабря 2011); Міжнародній науковій конференція «Дні науки філософського факультету – 2012»: (Київ, 20–21 квітня  2012 р.); Третій всеукраїнській науково–практичній конференції  «Ціннісний вимір політичної діяльності: проблема політичного вибору в сучасному українському суспільстві» (Херсон, 26–28 квітня 2012 р.)

Публікації. Основні положення дисертації викладено у 2 авторських монографіях, 1 колективній монографіії, 22 наукових статтях, що опубліковані у фахових виданнях з політичних наук та 7 тезах виступів на наукових конференціях.

Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, чотирьох розділів, кожен з яких містить по чотири підрозділи, висновків до розділів, загальних висновків, списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації становить 415 сторінок, із них обсяг основного тексту – 374 сторінки, список використаних джерел включає 372 найменування.