ПУБЛІЧНА СФЕРА ПОЛІТИКИ ДЕМОКРАТИЧНОГО СУСПІЛЬСТВА (ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНИЙ АНАЛІЗ) :

Краткое содержание

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

Дніпропетровський національний університет

імені Олеся Гончара

ТРЕТЯК Олексій Анатолійович

                                                                               УДК 323.21:32.019.5:321.7

ПУБЛІЧНА СФЕРА ПОЛІТИКИ

 ДЕМОКРАТИЧНОГО СУСПІЛЬСТВА

(ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНИЙ АНАЛІЗ)

Спеціальність 23.00.01 – теорія та історія політичної науки

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

доктора політичних наук

Дніпропетровськ – 2012

Дисертацією є рукопис

Робота виконана на кафедрі політології Дніпропетровського національного    університету імені Олеся Гончара Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України  

Науковий консультант :               доктор філософських наук, професор

ТОКОВЕНКО Олександр Сергійович,

Дніпропетровський національний

університет імені Олеся Гончара,

декан факультету суспільних наук і 

міжнародних відносин

Офіційні опоненти:                        доктор політичних наук, професор

ЦВИХ Володимир Федорович,

Київський національний

університет імені Тараса Шевченка,

завідувач кафедри політології

                                                           доктор політичних наук, професор

БОРТНІКОВ Валерій Іванович,                                                

                                                 Волинський національний університет

                                                           імені Лесі Українки (м. Луцьк),                                                             

                                                                     завідувач кафедри політології

                                                           доктор політичних наук, доцент

ВИСОЦЬКИЙ Олександр Юрійович,

Національна металургійна академія України

(м. Дніпропетровськ),

професор кафедри історії та українознавства

          Захист відбудеться  11 жовтня 2012 року о 10 годині  на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 08.051.08 Дніпропетровського національного університету імені Олеся Гончара за адресою: 49027, Дніпропетровськ, пл. Т. Г. Шевченка, 1, (парк ім. Т. Г. Шевченка), Палац студентів ДНУ, к. 48.

З дисертацією можна ознайомитись у Науковій бібліотеці ім. О. Гончара Дніпропетровського національного університету імені Олеся Гончара за адресою: 49050, м. Дніпропетровськ, вул. Казакова, 8.

Автореферат розісланий  10 вересня 2012 року.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради

С. В. СТАВЧЕНКО

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Процеси демократичного політичного розвитку в умовах поширення впливу сучасних комунікаційних систем, індивідуалізації та урізноманітнення форм політичної участі індивідів і груп, зміни принципових засад взаємодії держави і громадянського суспільства з ієрархічних на мережні, а також зростання ролі експертів у виробленні та впровадженні державних політик, потребує нового рівня концептуалізації. Він має ґрунтуватися на інтеграції нових масивів даних про політичні явища з усталеними політико-філософськими традиціями та новітніми тенденціями аналізу політичної практики. Теоретичною конструкцією, яка поєднує зазначені вище предметні сегменти політичної науки, є публічна сфера політики. Цей концепт відкриває перспективи набуття вірогідних наукових результатів у дослідженні політичної реальності, які складають основу вирішальних змін та особливої конфігурації політичного життя у ХХІ столітті.

Ключовою особливістю нової структури політичного світу є специфічна конфігурація політичної комунікації, яка має вираження у зростанні значення маркетингових стратегій паблік рілейшенз, громадсько-політичної активності (в межах якої реалізуються права людини на свободу думки та самовираз), технологізації політичної діяльності через використання інформаційних засобів. У межах системи понять публічної сфери політики набувають нової інтерпретації такі явища, як політична публічність, політичний публічний простір, публіка, публічна політика. Владні відносини, які ґрунтуються на засадах плюралізму та необмеженої демократичної змагальності, а також взаємодія політичних суб’єктів в умовах прозорості політичного життя, дедалі більше стають орієнтованими на досягнення консенсусу шляхом публічних переговорів, дискусій з ідеологічних і програмних питань. Значного поширення у політичному процесі набувають форми прямої демократії, до яких належать не лише референдуми, громадські збори та акції громадської непокори, але й спільноти Інтернет-обговорень. Публічна сфера політики стає не лише спільною основою для різнорідних проявів політичної участі, але й системою норм і способів поведінки, які визначають перспективу політичних відносин на основі партнерства та взаєморозуміння. Крім того, публічна сфера політики є новим виміром концептуалізації громадянського активізму, у якому останній отримує більш високий статус та функціональне значення в процесах розвитку політичної системи.

 Дослідження публічної сфери політики як окремого предметного сегменту політичної теорії актуалізується через необхідність вирішення проблеми забезпечення сталості демократичних перетворень, переходу розвитку демократії з формально-інституційного і декларативного рівня на рівень функціонування локальних громад й інтеграції демократичних практик у соціетальну реальність, їх інкорпорації до ціннісної структури сучасного демократичного суспільства.

 Перетворення державної влади на політичний інститут, який перебуває у відносинах взаємодії та суперництва з політичними групами у комунікаційному просторі, актуалізує науковий розгляд публічної сфери політики як специфічного середовища і постійної передумови забезпечення легітимності діючої влади. Теорія публічної сфери політики також розкриває особливості взаємозв’язку політичної влади з населенням.

 Дослідження публічної сфери політики в сучасних умовах є важливим через необхідність висвітлення аспекту самоорганізаційних засад демократичної громадськості, а також формування відповідних демократичному суспільству світоглядних структур та рівня громадської свідомості.

 Потребує висвітлення причинно-наслідковий зв'язок між успіхом демократичних трансформацій і розбудовою публічної сфери політики у нових демократичних державах. У цьому зв’язку важливою є відповідь на питання щодо первинності публічних структур та інститутів, які можуть забезпечити усталене існування демократичного суспільства.

 У контексті дослідження публічної сфери політики отримують актуальність питання якісного рівня публічності у політичній системі, її класифікація, об’єктивні та суб’єктивні характеристики, нормативно-ціннісне наповнення. Саме обрання адекватної теоретико-методологічної стратегії є визначальним чинником набуття вірогідних результатів у такій багатокомпонентній предметній галузі.

Серед сучасних вітчизняних та зарубіжних робіт, що розглядають теоретико-методологічні  та прикладні аспекти функціонування публічної сфери політики в умовах      демократії,   виділяються    дослідження      В. П. Андрущенка, Е. Арато,  С. Бенабіб,         Н. Ю. Бєляєвої,   В. М. Бебика,     В. І. Бортнікова,     Н. А. Бусової,О. Ю. Висоцького, К. С. Гаджиєва,  В. В. Горбатенка, А.В. Грамчук, І. Н. Гомерова,М. Ю. Івоніна,    А. Каплан,      Ю. О. Красіна,      І. О. Кресіної,   Ф.  М.  Кирилюка,В. В. Кривошеїна, М. І. Михальченка, А. В. Назарчука, Р. Патнема, І. А. Побочого,М. В. Примуша, К. Снайдера, А. В. Семенова, О. С. Токовенка, Ф. Уебстера, В. Ф. Цвиха, О. О. Чемшита,  Г. П. Щедрової, М. А. Шепєлєва.

 Таким чином, обрання теми даного дисертаційного дослідження зумовлене необхідністю подолання невідповідності між масштабними та багатовимірними трансформаціями комплексу явищ політичної публічності демократичного суспільства та недостатнім рівнем наукового опрацювання теоретико-методологічних основ та поняттєво-категорійного апарату публічної сфери політики, забезпечення адаптації її філософських парадигмальних настанов до  завдань сучасної політичної теорії та новітніх тенденцій розвитку демократії.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тему дисертаційного дослідження затверджено Вченою Радою Дніпропетровського національного університету імені Олеся Гончара (протокол № 13  від 30 червня 2011  року). Дослідження заявленої тематики пов’язане із розробкою наукової теми «Політична стабільність в сучасній Україні та світі: теоретико-методологічні детермінанти аналізу та процесуально-інституційні виміри розвитку», яку здійснює кафедра політології Дніпропетровського національного університету імені Олеся Гончара.

Мета і завдання дослідження. Мета полягає у встановленні теоретико-концептуального змісту поняття та явища публічної сфери політики, а також її структурної будови в умовах сучасного демократичного суспільства.

Для досягнення мети визначено такі основні завдання дослідження:

-   встановити сучасний зміст засад теоретичної та методологічної інтерпретації концепту «публічна сфера політики»;

-    встановити роль та місце комунікативної прагматики та провідних історичних і сучасних соціально-філософських течій у вивченні феномену публічної сфери політики;

-    визначити структуру політологічних підходів до вивчення феномену публічної сфери політики;

-    обґрунтувати методичні та методологічні засоби розвитку теоретичного змісту публічної сфери політики;

-    розкрити значення компонентів структури публічної сфери політики з визначенням ролі перспектив еволюції;

-   на теоретичному рівні розглянути значення мас-медіа, громадськості та політико-експертної спільноти як окремих компонентів публічної сфери політики та їх взаємодії як системного цілого;

-   обґрунтувати політико-комунікаційні засади публічної сфери політики, якими є дискурсивні та процедурні концепції публічних політичних обговорень, а також визначити моделі дисфункційного сценарію розвитку публічної сфери політики під впливом політичної маніпуляції;

-   визначити компоненти концептуальної моделі оптимізації публічної сфери політики, а також середовище й елементи її реалізації в сучасних умовах, в тому числі, як чинника демократизації транзитивних суспільств;

-   окреслити вектори розвитку та чинники еволюції публічної сфери політики трансформаційного суспільства постсоціалістичного типу;

-   визначити чинники побудови демократичної публічної сфери політики сучасної України, охарактеризувати її структурні компоненти, розкрити теоретичний зміст і практичне значення окремих елементів реалізації концепції публічної сфери політики в умовах сучасної України.

Об’єктом дослідження є комунікаційне та громадянсько-активістське середовище сучасної системи політичної  демократії.

Предметом дослідження є теоретико-концептуальний зміст поняття публічної сфери політики та структурна будова явища публічної сфери політики в умовах розвитку сучасного демократичного суспільства.

Методи дослідження. Для вирішення завдань, поставлених у дисертаційній роботі, використовується ряд методів. Розширення знань про природу сучасної публічної сфери політики в межах розвитку сучасної політичної теорії потребує застосування комплексної методології. Публічна сфера як предмет дослідження розпадається на різнопланові явища, які необхідно узагальнювати, оцінювати і фіксувати в межах різних систем координат. Такими методологічними підвалинами є системний і нормативно-ціннісний підходи. У межах системного підходу застосовується структурно-функціональний метод, який спрямований на аналіз компонентів публічної структури публічної сфери політики та їх функціональних ролей. Ідентифікація елементів публічної сфери включає інституційний аналіз, оскільки до публічної сфери входять як державні органи влади, так і громадські організації і політичні партії. Взаємодія структурно-функціонального  й інституційного методів полягає в тому, що в межах інституційних рис компонентів політичної системи відбувається ідентифікація відокремлення від інших політичних об’єктів і явищ. За допомогою структурно-функціонального методу відбувається встановлення взаємозв’язку між цими елементами і публічною сферою політики як системного явища. Ключову роль у дослідженні відіграє синергетичний метод, призначення якого полягає в об’єднанні функціонування політичної влади та інструментальної парадигми політичного управління із спорадичною активністю громадського сектору політики, у межах єдиного предметного сегменту політичної теорії. Нормативно-ціннісний підхід у даному дисертаційному дослідженні спрямований на пошук моральних та онтологічних засад публічної сфери як політичного явища.

Наукова новизна отриманих результатів полягає у визначенні та обґрунтуванні публічної сфери політики як системи компонентів політичної дійсності та концептів теорії політики у межах функціонування сучасного демократичного соціуму як типу політичної самоорганізації і середовища розвитку громадянської політичної участі. У відповідності з цим, автором сформульовані положення, які мають наукову новизну і виносяться на захист.

Вперше

- установлено значення проблематики публічної сфери політики у порядку денному сучасної політичної науки, яке полягає в інтеграції в межах єдиного концепту різнорідних явищ, що належать до провідних політологічних дослідних напрямків (політична комунікація, громадська активність, інституційний вимір політики тощо) з метою набуття нових вірогідних наукових результатів щодо цільового спрямування політичної участі, напрямків еволюції демократії і громадянського суспільства за доби глобалізації і розвитку технологій комунікацій і зв’язку;

- визначено специфіку взаємодії основних дослідних традицій у вивченні публічної сфери політики, яка розкривається у конвергенції комунікативно-прагматичних засад соціально-політичної етики дискурсу, співвідношення громадсько-приватного просторів, асиміляції положень теорії інформаційного суспільства відповідно до завдань політичної науки;

- розкрито політико-філософське і політологічне значення поняття публічної сфери політики, перше з яких знаходить прояв в акцентуванні уваги на морально-етичних та екзистенційно-онтологічних параметрах публічного політичного буття, а друге – у розкритті інституційно-інфраструктурних та аналітико-прогностичних вимірів публічної політичної діяльності та публічної політики, які перебувають у відносинах взаємовпливу і взаємодоповнення.

Набули подальшого розвитку:

- аналіз структурного виміру публічної сфери політики як сукупності  елементів, які функціонують в межах системи та реалізують суспільну функцію представництва соціально-політичних і політико-владних суб’єктів у постійно оновлюваному інформаційному полі та ідеосфері політики. Обґрунтовано, що структурними компонентами сучасної публічної сфери політики є громадськість як активна, свідома і дієва сукупність самоврядних спільнот та індивідів; держава як комунікаційний актор і партнер громадянського суспільства; засоби масової інформації як інститут відображення суспільно-політичних подій; політичні партії, громадські рухи та групи інтересів як чинники забезпечення плюралізму і політичної конкуренції на процедурних основах демократії;

- обґрунтування ролі політико-експертних спільнот та політико-експертної діяльності, яке полягає у забезпеченні високого епістемічного рівня публічної сфери політики окремих держав та світового співтовариства в цілому, у стимулюванні процесу самоідентифікації публічних політичних акторів всередині публічної сфери політики, відображенні ключових тенденцій публічної політичної активності, висуванні пропозицій та рекомендацій стосовно вдосконалення процедур та адаптації публічної сфери політики до процесів глобального розвитку;

- оцінка співвідношення публічної сфери політики і політичної комунікації як цілого і часткового, визначено сутність політичної комунікації як провідного типу політичної діяльності в межах загальносуспільної публічної сфери. Обґрунтовано точки перетину предметних сфер політичної комунікації і публічної сфери політики в межах явища публічної політичної комунікації, а також кодування і декодування меседжів публічної політичної поведінки.

Уточнено:

- зміст евристичного та епістемічного  потенціалів концепції публічної сфери політики. Перший спрямований на впорядкування конотацій публічного політичного дискурсу як сукупності професійних та нефахових проявів політичного мовлення відповідно до структурних елементів політичної системи демократичного суспільства. Другий обґрунтовує формування середовища епістемічної свободи у межах публічної сфери політики, яке сприяє пошуку оптимальних варіантів рішень у контексті політичного управління суспільством;

- формулювання стратегії оптимізації публічної сфери політики, яке полягає у досягненні переважно раціонального режиму політичних висловлювань, трансформації процедур обговорення на основі мережних принципів та з урахуванням  можливостей політичного Інтернет-спілкування, утвердженні принципу гетерогенності політичних позицій у процесах прийняття політичних рішень;

- ключові особливості демократичного суспільства, що детермінують розвиток публічної сфери політики: розширення неконтрольованого доступу до практик громадсько-політичної діяльності, посилення технократичних тенденцій у глобальному управлінні, обмежена ефективність проекту універсалізації демократичних цінностей, формування культури інфортейменту як основи сприйняття та поширення політичної інформації і поява нових технологій контролю, загострення глобальних проблем людства та глобальної конкуренції;

- траєкторію розвитку компонентів публічної сфери політики в сучасній Україні, що дала змогу встановити особливості їх розвитку: ангажованість громадськості переважно конфліктними підходамі до публічної політичної самопрезентації, відсутність розподілу коментування і репортингу щодо політичного процесу у діяльності ЗМІ, недостатня комунікативна ефективність у публічній діяльності держави як політичного інституту, обмежене оприлюднення внутрішньопартійного життя політичних організацій.

Практичне значення отриманих результатів. Результати дослідження визначають риси оптимального функціонування компонентів публічної сфери політики в сучасній Україні, прогнозування стану механізмів та явищ співвідношення оприлюдненої та прихованої інформації для розвитку демократичного суспільства, співвідношення політичної маніпуляції та інформування в межах публічної політичної комунікації. Результати дослідження можуть бути застосовані дослідниками-політологами, а також представниками інших суспільно-гуманітарних дисциплін, які здійснюють розробку проблем публічної політики, процедур політичних обговорень та демократичного колегіального прийняття рішень. Крім того, концептуальне обґрунтування публічної сфери політики має орієнтаційне значення для громадсько-політичних діячів, фахівців органів державного управління й місцевого самоврядування. Положення дисертації можуть бути застосовані у навчальному процесі під час викладання політологічних дисциплін, а також курсів на перетині політичної науки і політичної філософії.

Особистий внесок здобувача. Постановка і вирішення всього комплексу завдань даної дисертації здійснені самостійно. За темою дослідження автором підготовлено одну наукову монографію (одноосібно), 23 статті у фахових виданнях (21 одноосібно та 2 у співавторстві), 9 тез і статей за матеріалами наукових конференцій (одноосібно). У статті [22], яка написана у співавторстві з О. В. Пилипенко, особистим внеском є характеристика впливу політичної маніпуляції як різновиду політичної комунікації на публічну сферу політики. У статті [23], яка написана у співавторстві з О. В. Пилипенко, особистим внеском є аналіз позицій сучасної децентралізованої держави у публічній сфері політики. Ідеї та думки, які належать співавтору публікацій, у дисертації не використовувалися.

Апробація результатів дисертації. Теоретичні та методологічні аспекти дослідження доповідалися й обговорювалися на міжнародних, всеукраїнських, регіональних і внутрішньовузівських наукових і науково-практичних конференціях та семінарах, круглих столах: Регіональній науково-практичної конференції «Роль кафедр соціально-гуманітарних дисциплін у формуванні морально-етичної культури студентів» (Дніпропетровськ, 2006), Міжнародній науковій конференції «Соціально-гуманітарна освіта та наука в контексті європейської інтеграції» (Дніпропетровськ, 2007); Всеукраїнській науково-практичної конференції «Українська державність: історія і сучасність» (Маріуполь, 2007), ІІ Всеукраїнській науково-практичній конференції «Модернізація політичної системи України: стан та перспективи розвитку» (Луганськ, 2008), Всеукраїнській науковій  конференції «Парламентські та позапарламентські способи представництва суспільних інтересів в Україні» (Дніпропетровськ, 2008), Регіональній науково-практичній конференції «Актуальні проблеми європейської та євроатлантичної інтеграції України» (Дніпропетровськ, 2009), Регіональній науковій конференції «Проблеми соціально-гуманітарної освіти та науки» (Дніпропетровськ, 2009), Регіональній науково-практичній конференції «Удосконалення правового забезпечення державно-службових відносин в Україні» (Дніпропетровськ, 2010), Міжнародній науково-практичній конференції «Юридична наука: політичні, економічні та соціальні витоки сьогодення» (Київ, 2011), V Всеукраїнській науково-практичній конференції «Модернізація політичної системи сучасної України: стан та перспективи розвитку» (Луганськ, 2011), Міжнародній науково-практичній конференції «Правові проблеми зміцнення української державності» (Одеса, 2011), V Всеукраїнській науково-практичній Інтернет-конференції «Регіональна молодіжна політика як шлях розбудови української державності», (Донецьк, 2011),  І Всеукраїнській науково-практичній Інтернет-конференції «Теорія та практика діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування на сучасному етапі розбудови української державності» (Донецьк, 2011), Всеукраїнській науковій конференції «Досягнення соціально-гуманітарних наук в сучасній Україні» (Дніпропетровськ, 2011 р.), Всеукраїнській науковій конференції «Сучасні соціально-гуманітарні дискурси» (Дніпропетровськ, 2011), ІІ Міжнародній науковій конференції «Регіональні ЗМІ: історія, сучасний стан та перспективи розвитку, (Луганськ, 2012),  ІІІ Всеросійській науково-практичній конференції «Розвиток політичних інститутів і процесів: зарубіжний і вітчизняний досвід», (Омськ, 2012), Міжнародній науково-практичній конференції «Право, суспільство та держава: форми взаємодії» (Київ, 2012), Міжнародній науково-практичній конференції «Нове міжнародне та національне  законодавство – нові завдання юридичної науки» (Київ, 2012), Міжнародній науково-практичній конференції «Права людини: проблеми забезпечення, реалізації та захисту» (Запоріжжя, 2012). Основні положення дисертаційної роботи, її результати та висновки були викладені автором і обговорювалися на засіданнях кафедри політології Дніпропетровського національного університету імені Олеся Гончара, в авторських лекційних курсах «Політична епістемологія», «Історія політичних учень», «Історія політичної науки» для студентів спеціальності «Політологія».  

Публікації. За результатами дослідження опубліковано індивідуальну монографію, 23 статті у провідних наукових фахових виданнях, 9 тез і статей за матеріалами конференцій.

Структура дисертації обумовлена поставленими метою і завданнями дослідження і складається із вступу, п’яти розділів, кожен з яких вміщує  підрозділи та висновки до розділів, загальних висновків і списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації становить 420 сторінок, 66 сторінок –  список використаних джерел і літератури (728 найменувань). Обсяг текстової частини дисертації складає 354 сторінки.