Концептуальні засади євроінтеграційної політики України :

Краткое содержание

Київський національний університет імені Тараса Шевченка

Миколюк Андрій Васильович

УДК 339.924(477)(048)

Концептуальні засади євроінтеграційної політики України

23.00.01 – теорія та історія політичної науки

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата політичних наук

Київ – 2011

Дисертація на правах рукопису.

Робота виконана в Київському національному університеті імені Тараса Шевченка.

Науковий керівник  доктор філософських наук, професор

Ткач Олег Іванович,

Київський національний університет імені Тараса Шевченка, професор кафедри політології.

Офіційні опоненти:  доктор політичних наук, професор

Рижков Микола Миколайович,

Київський національний університет імені Тараса Шевченка, завідувач кафедри міжнародної інформації;

кандидат політичних наук, доцент

Деменко Олександр Федорович,

Академія оборони України, професор кафедри міжнародних відносин.

Захист відбудеться « 19 » грудня  2011 р. о 14 годині на засіданні

спеціалізованої вченої ради Д 26.001.41 у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка за адресою: 01033, м. Київ,                      вул. Володимирська, 60, ауд. 330.

З дисертацією можна ознайомитись у Науковій бібліотеці імені                         М.О.Максимовича Київського національного університету імені Тараса Шевченка за адресою: 01033, м. Київ, вул. Володимирська, 58.

Автореферат розісланий  «20» листопада 2011 р.

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради                                         Г.Ф. Постригань

 

 

 

 

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми дослідження. Складовими процесу зближення України з Європейським Союзом (ЄС) виступають поглиблення політичного діалогу, зміцнення європейського безпекового простору і підвищення ефективності інструментів співпраці у пріоритетних галузях інтеграції. Серед тем політичного дискурсу головними є встановлення факторів, які зумовлюють позитивні політичні рішення ЄС щодо інтеграції нових членів, узагальнення досвіду виконання державами Центральної і Східної Європи копенгагенських критеріїв членства в ЄС, визначення методології оцінки політичних інститутів країн-кандидатів на вступ, виявлення методів узгодження позицій сторін на переговорах, аналіз комунікативної стратегії розширення ЄС як інструменту утвердження в громадській думці ідеї об’єднаної Європи. Комплексне дослідження зазначених питань сприятиме реалізації інтеграційних стратегій політичною елітою.

Актуальність теми дослідження зумовлена тим, що становлення України суб’єктом відносин глобалізованого світу поставило перед народом країни, його державним керівництвом та політичними інститутами нагальну потребу розв’язання історично обумовленої геостратегічної дилеми: „євроатлантична інтеграція – євразійська інтеграція”, простіше “Захід – Схід”.

Проблема стратегічного розвитку України – одна з пріоритетних в розвитку суспільства, держави та інститутів, тому що вибір стратегічного напрямку – суб’єктивний процес, прискорення чи гальмування якого залежить не від місця держави в географічному просторі, а від політичного режиму, політичної системи суспільства, інститутів, механізмів реалізації завдань.

Трансформаційна перебудова національної політичної системи, яка є однією з умов ЄС в його співробітництві з Україною, що в першу чергу дасть можливість створити, в межах європейської інституціональної моделі, політико-правові інститути геостратегічного процесу України зумовлює актуальність дослідження. Недостатня глибина і всебічність теоретико-методологічних досліджень стримує можливість розробки науково концептуальних засад української євроінтеграції.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження є складовою наукової роботи філософського факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка та виконане в межах науково-дослідної теми 06БФ041-01 „Філософія та політологія у структурі сучасного соціо-гуманітарного знання”.

Мета і завдання дослідження. Мета дослідження полягає в розкритті змісту євроінтеграційних концепцій та стратегій ЄС щодо України, з’ясуванні місця і ролі української держави в системі міжнародних відносин та в сучасній архітектурі європейської безпеки, виходячи із реалізації проголошеного курсу на інтеграцію до ЄС. Визначена мета передбачає вирішення таких основних задач:

      - дослідити науково-теоретичні засади тлумачення концепту євроінтеграції, його понятійного апарату

       - окреслити головні напрямки розвитку класичних і новітніх концепцій та стратегій  держав-членів ЄС, які лежать в основі зовнішньо-політичної діяльності цих країн;

       - з’ясувати роль і місце України в основних євроінтеграційних концепціях та стратегіях держав-членів ЄС;

      - виявити найбільш плідні наукові гіпотези і концепції у працях вітчизняних вчених, стосовно євроінтеграції України;

      - визначити статус України в цивілізаційному, політичному та культурному європейському просторі, а також динаміку євроінтеграції України;

      - спрогнозувати можливості нових орієнтирів співробітництва України з ЄС у сучасних умовах у зв’язку з прийняттям  стратегії „Розширена Європа. Нове сусідство”.

 Об’єкт дисертаційного дослідження - євроінтеграційна політика України.

 Предмет дослідження - концептуальні засади євроінтеграційної політики України на сучасному етапі розширення Європейського Союзу.

Методи дослідження вибрані у відповідності до поставлених задач і мети дослідження, а також визначені особливостями обраної теми.

      Системний метод дав змогу розглянути євроінтеграційну політику України як комплекс елементів, що утворюють цілісний процесс, що дозволило розробити складний процес двосторонного діалогу Україна – ЄС. Порівняльний метод дозволив співставити різноманітні  підходи до євроінтеграційної політики України, форми прояву, моделі інтеграційної динаміки та механізмів євроінтеграційної політики України з метою виокремлення основних інтеграційних чинників процесу. Історичний метод дозволив розглянути явище євроінтеграційної політики України в контексті його послідовно-часового розвитку, а також виявити взаємозв’язок минулого, сьогодення й майбутнього. Структурно-функціональний метод дозволив виокремити і з’ясувати роль внутрішніх і зовнішніх передумов і чинників у формуванні євроінтегративної стратегії України. Біхевіористський метод дозволив вивчити особливості різноманітної поведінки окремих особистостей євроінтеграційної політики України. Метод синтезу дав змогу розглянути двосторонні відносини у політичній сфері як складову процесу європейської інтеграції України; визначити його гальмівні та підсилюючі чинники, з’ясувати те спільне, що об’єднує елементи євроінтеграційного курсу України в єдине ціле. Метод моделювання використано для розробки моделей європейської інтеграції України.

   Наукова новизна одержаних результатів полягає у здійсненні вперше у вітчизняній політичній науці комплексного аналізу концепцій, політичних передумов та чинників євроінтеграції України, які характеризують базову концепцію дисертації і виносяться на захист:

      - уточнено поняття „європейська інтеграція” як процес поступової уніфікації та зрощування національних економік європейських держав з метою подолання суперечностей між інтернаціоналізацією господарського життя та обмеженими можливостями внутрішніх ринків. Таке тлумачення базується на узагальненому теоретичному доробку дослідників євроінтеграційних процесів, систематизації класичних і новітніх концепцій, які впливають на розробку політичних стратегій ЄС щодо країн-партнерів, що надало змогу дійти висновку про першочерговість поглиблення політичного співробітництва з питань запобігання загрозам стабільності на континенті й зменшення політичних ризиків розширення ЄС;

       - запропоновано оригінальний, ще не апробований в українській політичній думці цілісний варіант застосування нового методологічного підходу до вивчення євроінтегаційної політики України для участі в інтеграційних формуваннях поза традиційними рамками функціоналізму, інституціоналізму; обґрунтовано визначальну роль інституційно-еволюційної методології у дослідженні моделі євроінтеграції України; розкрито інституційний зміст теоретичної конструкції „вітчизняна модель євроінтеграції” як структури на основі конвергенції елементів та визначено закономірність еволюції моделі;

       - виявлено нові аспекти у класифікації основних концептуальних підходів політичної думки України щодо визначення стану і перспектив формування євроінтеграційної політики за критеріями: легітимності, ідеологічної спрямованості (ліберальні, соціал-демократичні, комуністичні), за способом визначення програмної мети (доктринальні, прагматичні), за методами реалізації програми, характером дій (реформістські, помірковані), за масштабами діяльності (регіональні, локальні, глобальні), за ставленням до етнічних проблем (імперські, націоналістичні); вперше запропоновано дві нові класифікації теорій євроінтеграції, які дають можливість з'ясувати причини розбіжностей теоретичних поглядів науковців щодо змісту новітніх євроінтеграційних процесів: за характером цих процесів (об'єктивістські-суб'єктивістські-змішані) та за критерієм визначення євроінтеграції (нормативістські - реалістські);

      - визначено динаміку процесів євроінтеграції України у відповідності до концепцій та теорій: концепції добросусідства, стратегії партнерства, асоційованого членства; повноправного членства; набула подальшого розвитку оцінка ролі наукових концепцій як чинника розвитку інституту інтеграції та обгрунтування необхідності врахування ролі неформальних інституційних складових ( перенесення основної ваги інтеграційних процесів з держави на політичні й бізнесові еліти, місцевого самоврядування та громадян, які взаємодіють в межах інтегрованого співтовариства);

      - набуло подальшого розвитку положення про стратегічні пріоритети оптимізації вітчизняної моделі євроінтеграції, які орієнтовані на систему безпеки, міжнародні стандарти. Концептуальними засадами такої стратегії є принципи корпоративної політичної відповідальності та партнерства, що скеровують розвиток національної моделі у напрямі нівелювання конфліктності інституційного середовища та збалансованості цілей розвитку;

      - вперше здійснено системний прогноз можливості нових орієнтирів співробітництва України з ЄС у зв’язку з прийняттям стратегії „Розширена Європа. Нове сусідство”. На основі аналізу динаміки об’єкт-суб’єктного статусу України у її відносинах з ЄС показано переважаючу тенденцію перебування України у статусі об’єкта зовнішньополітичних впливів. Доведено, що інтеграція України в Європейський Союз напряму залежить від її внутрішніх соціально-економічних перетворень, політичної стабільності та відповідності нормативно-правової бази реалізації євроінтеграційного напрямку зовнішньої політики.

Практичне значення одержаних результатів дослідження. Результати дисертаційної роботи можуть використовуватись при розробці наукової концепції євроінтеграції України, виробленні відповідних рекомендацій для вдосконалення заходів державної політики щодо формування необхідних передумов та чинників її практичного втілення. Висновки та положення дисертації можуть використовуватися в законотворчій, педагогічній, науково-дослідницькій роботі, в розробці навчальних посібників з політології.

Апробація результатів дисертації. Основні положення та виснлвки результатів дисертаційного дослідження оприлюднено автором на міжнародній науковій конференції „Дні науки філософського факультету” (м. Київ, 2008 р.), міжнародній науковій конференції „Дні науки філософського факультету” (м. Київ, 2009 р.),  міжнародній науковій конференції „Дні науки філософського факультету” (м. Київ, 2010 р.) , 

         Публікації. За результатами дослідження опубліковано три наукові статті у наукових фахових виданнях, визначених переліками ВАК України, та трьох публікаціях тез доповідей на науково-практичних конференціях.

         Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків та списку використаних джерел. Загальний обсяг основного тексту дисертації складає 215 сторінок. Список використаних джерел містить 333 найменувань (19 сторінок).