ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ СТАТЕВОРОЛЬОВОЇ ПОВЕДІНКИ ПІДЛІТКІВ З РІЗНИМ РІВНЕМ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОГО РОЗВИТКУ

Краткое содержание

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У Вступі обґрунтовано актуальність дисертаційної роботи. Визначено об’єкт, предмет, мету, завдання і методи дослідження. Розкрито його наукову новизну, теоретичне та практичне значення, наведено дані про апробацію роботи, структуру та обсяг.

У першому розділі дисертації – «Статеворольова поведінка як предмет психологічного дослідження» розкрито теоретико-методологічні засади вивчення статеворольової поведінки підлітків із різним рівнем інтелектуального розвитку. Проаналізовано зміст понять «стать», «ґендер», «статева роль» та «статеворольові стереотипи», обґрунтовано біосоціокультурну природу статеворольової поведінки, розглянуто підходи стосовно її дослідження у вітчизняних та зарубіжних психологічних школах, визначено роль підліткового періоду у формуванні стереотипу статеворольової поведінки.

Проблеми психологічної статі, статеворольової соціалізації та особливості статеворольової поведінки неодноразово ставали предметом дослідження як зарубіжних учених (З. Фройд, К. Хорні, Е. Еріксон, Л. Колберг, Дж. Спенс, С. Бем, Р. Хельмрайх, Т. Парсонс, Р. Бейлз, Дж. Банкрофт, Дж. Плек, E. Маккобі, К. Жаклін, K. Декс, Г. Блюм, Дж. Келлі, Дж. Ольсен, Б. Стронг, Б. Є. Алєксєєв, Д. М. Ісаєв, В. Є. Каган, В. С. Агєєв, Ю. Є. Альошина, Т. В. Бендас, Т. В. Виноградова, І. С. Кльоцина, Н. Ю. Масолікова, Н. К. Радіна, О. Ю. Терешенкова, Н. Є. Харламенкова), так і вітчизняних психологів та педагогів (М. Й. Боришевський, О. С. Кочарян, Т. В. Говорун, Н. М. Городнова, О. М. Кікінеджі, О. В. Завгородня, В. В. Москаленко, В. Г. Романова, та В. В. Третьяченко).

Аналіз науково-психологічної літератури показує неоднозначність та суперечність визначень досліджуваного феномена. Досі тривають дискусії стосовно особливостей використання понять «стать» та «ґендер»: іноді деякі дослідники вживають їх як синоніми (Е. Маккобі) та в залежності від контексту (І. Кон). Б. Є. Алєксєєв вважає, що термін «стать» (sex) близький за змістом до поняття паспортної або демографічної статі, а термін «ґендер» (gender) не має прямого аналога в російській мові і більше співвідноситься з уявленням про психологічну стать. К. Декс пропонує вживати поняття «стать» (sex) для співставлень, в яких люди діляться за демографічними категоріями – «чоловік і жінка», а «ґендер» (gender) – для порівняння співвідношення маскулінності та фемінності в поведінці конкретної людини.

У наукових психологічних джерелах немає одного визначення поняття «статеворольова поведінка». На думку представників психоаналітичного підходу (З. Фройд, К. Хорні, М. Кляйн, Г. Блюм, Б. Вайтінг, Дж. Вайтінг) статеворольова поведінка зумовлена біологічною статтю. У контексті епігенетичної моделі Е. Еріксона висвітлено роль соціалізації у становленні статевої ідентичності людини. Подібного погляду дотримуються Т. Парсонс та Р. Бейлз, які підкреслюють роль сім'ї у формуванні маскулінних (інструментальних) і фемінних (експресивних) якостей. Представники теорії соціального научіння (А. Бандура, Р. Волтерс) практично не враховують існування біологічних відмінностей між чоловіками та жінками й наголошують, що статеворольова поведінка підлітків формується під впливом реакцій заохочення та осуду з боку соціального оточення. Усі наведені вище теорії є біполярними, тобто характеризують людину як маскулінну або фемінну. Відповідно найбільше соціально адаптованими є жінки з фемінною, а чоловіки – з маскулінною статеворольовою поведінкою. Наприкінці 80-х років ХХ-го століття широкої популярності набула маскулінна модель статеворольової поведінки (A. Карсруд, E. деГрегоріо, К. Карвер, К. O’Герон, Дж. Орлофскі, Дж. Аубе). Вона постулює існування позитивної кореляції між маскулінними якостями і психічним здоров'ям. Представники теорії андрогінії (С. Бем, Дж. Спенс, А. Стейман, Д. Фокс) вважають, що андрогінні особистості, які поєднують і чоловічі, і жіночі якості, легше адаптуються в суспільстві та мають вищий ступінь самоприйняття. Аналіз сучасних тенденцій показав, що статеворольова поведінка не обмежується усвідомленням людиною себе як представника певної статі чи вираженістю якостей маскулінності/фемінності. Вона зумовлена також ставленням особистості до себе, своєї статевої належності, до власних соціальних ролей і виражається в міжособистісній взаємодії (З. М. Ахметгалєєва, В. Є. Каган, О. С. Кочарян, Н. Є. Харламенкова, Дж. Спенс, I. Доі, П. Ларсон).

Отже, статеворольова поведінка – це поведінка, властива представникам певної статі при виконанні ними своїх соціальних ролей. Вона зумовлена біологічними чинниками (морфофункціональною організацією людини, еволюційними програмами) та статеворольовими стереотипами маскулінності й фемінності. Насьогодні статеворольова поведінка розглядається не лише з погляду відхилень від норми, але й у контексті її зв’язку з Я-концепцією, що формується переважно в підлітковому віці.

Зазначимо, що питання статеворольової поведінки підлітків зі зниженим інтелектом вітчизняними і зарубіжними психологами практично не вивчалися. Лишаються нез’ясованими подібні та відмінні риси статеворольової поведінки підлітків з нормальним інтелектом і легкою розумовою відсталістю. Тому наше емпіричне дослідження присвячене визначенню особливостей статеворольової поведінки, чинників її становлення, впливу на міжособистісні стосунки та ставлення до себе підлітків з різним рівнем інтелектуального розвитку.

У другому розділі – «Емпіричне вивчення психологічних особливостей статеворольової поведінки підлітків з різним рівнем інтелектуального розвитку» – визначено методологічні засади дослідження статеворольової поведінки підлітків з різним рівнем розумового розвитку, розкрито психологічні особливості та проаналізовано спільні й відмінні риси статеворольової поведінки підлітків з нормальним інтелектом та легкою інтелектуальною недостатністю, обґрунтовано психологічну специфіку маскулінності, фемінності, андрогінності, гіперрольової, андрогінно-фемінної та андрогінно-маскулінної статеворольової поведінки.

Метою емпіричного дослідження було вивчення й порівняння психологічних особливостей статеворольової поведінки, а також визначення її зв’язку з Я-концепцією підлітків з різним рівнем інтелектуального розвитку.

Для дослідження статеворольової поведінки та її компонентів були використані такі методики: спостереження, статеворольовий опитувальник С. Бем, діагностика міжособистісних  стосунків (тест Лірі, модифікація Л. Собчик), метод портретних виборів (тест Сонді, модифікація Л. Собчик), методика дослідження самоставлення (С. Пантилєєв), методика вивчення статево-вікової ідентифікації (Н. Бєлопольська), а також розроблена нами методика вивчення особливостей психосексуального розвитку дітей та підлітків.

У дослідженні взяли участь 179 підлітків віком від 13 до 14 років, які навчаються в гімназії (м. Сміла), ліцеї «Універсум» (м. Київ), загальноосвітній середній школі № 1 (м. Сміла), спеціальній загальноосвітній школі-інтернаті № 8 (м. Сміла) та відвідують соціально-психологічні реабілітаційні центри.

Емпіричне дослідження складалося з п’яти етапів. На першому етапі нами були визначені особливості психосексуального розвитку, вираженість статевотипізованих якостей у поведінці підлітків із різним рівнем інтелектуального розвитку, а також вивчено статево-вікову ідентифікацію підлітків із легкою розумовою відсталістю.

Було встановлено, що перебіг психосексуального розвитку у підлітків із нормальним рівнем інтелекту загалом відповідає нормативному. В окремих випадках простежується акселерація статевого дозрівання, яка виражається, зокрема, у зниженні віку початку місячних (до 10–11 років). Водночас у підлітків з легкою розумовою відсталістю перші відомості про стать з’являються у 5–6 років. При цьому переважна більшість батьків намагається відстрочити період, коли дітям необхідно буде розповісти про статеві відмінності. Проте в підлітковому віці у побудові статево-вікової послідовності за методикою Н. Бєлопольської відхилень від норми у них виявлено не було, а статеве дозрівання має ті ж самі вікові межі, що і у їхніх ровесників з нормальним інтелектом.

Щоб проаналізувати ступінь вираженості статевотипізованих якостей у підлітків із різним рівнем інтелектуального розвитку, ми запропонували педагогам, які викладають в класах, де навчаються обстежувані нами підлітки, оцінити за п’ятибальною шкалою, наскільки в поведінці учнів виявляються характеристики, які зазвичай вважаються «жіночими» або «чоловічими». Основою для визначення характеристик був статеворольовий опитувальник С. Бем. Було з’ясовано, що у підлітків із нормальним рівнем розумового розвитку найбільше виражені такі якості як амбітність (94% дівчат і 89% хлопців), енергійність (62% дівчат і 64% хлопців), здатність до співпереживання (92% дівчат і 87% хлопців). Натомість сором’язливість, сентиментальність та сміливість для підлітків із нормальним рівнем інтелектуального розвитку практично не характерні. Водночас у підлітків з легкою розумовою відсталістю педагоги зазначають яскраво виражену сором’язливість (93% дівчат і 50% хлопців) та емоційну вразливість (87% дівчат та 70% хлопців).

Другий етап дослідження присвячений вивченню та порівнянню статеворольової поведінки підлітків з різним рівнем інтелектуального розвитку за опитувальником С. Бем.

Зазначимо, що існували певні труднощі в розумінні підлітками деяких тверджень даної методики. Це стосується не лише підлітків із легкою розумовою відсталістю, але і опитаних учнів загальноосвітніх шкіл та ліцеїв. Зокрема, респондентам необхідно було пояснювати значення таких слів, як «амбітність», «честолюбство», «сентиментальність» і «тактовність».

Враховуючи існування великого діапазону значень у проміжку (- 1<IS<1) за статеворольовим опитувальником С. Бем, ми вважаємо за доцільне введення в аналіз статеворольової поведінки категорій андрогінно-маскулінної поведінки (- 1<IS<0) у дівчат та андрогінно-фемінної (0<IS<1) – у хлопців. Отже, розроблену нами модель статеворольової поведінки можна представити так (рис. 1).