ЕВОЛЮЦІЯ ІДЕЇ РАЦІОНАЛЬНОЇ БЮРОКРАТІЇ В НЕОКОНСЕРВАТИВНИХ ПОЛІТИЧНИХ КОНЦЕПЦІЯХ :

Краткое содержание

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, сформульовано мету і завдання роботи, охарактеризовано методи та наукову новизну дисертації, її практичне значення, наведено дані про публікації й апробацію результатів дослідження.

Перший розділ дисертації – «Теоретико-методологічний аспект дослідження феномену бюрократії» – присвячено огляду наукових підходів у розумінні суті, аналізу основних теорій, з’ясуванню природи, а також визначенню основних критеріїв формулювання і оцінки принципів бюрократичної організації; в ньому розкрито методологію дослідження та сутність понять бюрократії, бюрократизму, неоконсерватизму.

У підрозділі 1.1 – «Термінологічне обґрунтування та дескриптивне тлумачення поняття бюрократії та її похідних» – здійснено аналіз теоретичних і практичних розробок з бюрократичної тематики, про що свідчать історично сформовані теорії та підходи її тлумачення. У розділі зазначається, що існуюча різноманітність тлумачень бюрократії, по суті, зводиться до основних теорій бюрократії: «імперської» («азіатської»), «веберівської», «марксистської» та «реалістичної». Особливість «імперської» («азіатської») теорії бюрократії полягає у залежності чиновництва від політичної влади, визнається необхідність забезпечення рівних можливостей для чиновників, побудова бюрократії за ієрархічним принципом. Веберівська теорія раціональної бюрократії є фундаментом сучасного розуміння бюрократичного феномену, відповідно до якої акцентується увага на пануванні загальнообов’язкових регламентованих процедур у бюрократичній діяльності. Марксистська теорія визнає особливість бюрократії, яка полягає в ототожненні її з державою, де бюрократичний інтерес видається за загальносуспільний. Нововеберівський період у науковій думці пов’язаний з розробкою «реалістичної» теорії бюрократії, в межах якої здійснювався пошук «природної» бюрократичної моделі, у якій акцент робився на дисфункціях бюрократії, оскільки неможливо уникнути соціальної патології – суперечності між проголошеними цілями організації та її фактичними діями.

Аналіз «східної» і «західної» концепцій надають можливість узагальнити, що особливістю бюрократичної моделі східного зразка є тотальність зосередження повноти економічної та політичної влади (централізація й концентрація влади): цілковите підпорядкування людини державі при відсутності визнання індивідуальних свобод; неподільна єдність державної влади та власності на природні і людські ресурси (так званий феномен «влади-власності»); колективізм виробництва, що уповільнював приватновласницькі процеси. Особливостями західного шляху розвитку людства є: стала тенденція розмежування влади і власності, за якої остання поступово трансформувалась у приватну власність; наявність феномену вільного громадянина, що обумовило можливість кожному громадянину вільно займатись політичною або іншою формою діяльності, діяльність державних чиновників розглядалась не лише з позицій служіння суверену, але й як сумлінне виконання функцій.

У підрозділі 1.2 – «Наукове обґрунтування ролі бюрократії, визначення специфіки її функціонування в адміністративно-державному управлінні: ретроспективний аналіз та сучасні підходи» – здійснено спробу узагальнити вже існуючий матеріал і результати розробок з досліджуваної проблематики. Це дозволило зробити висновок про те, що в більшості випадків поняття бюрократії зіставлено з такими категоріями, як «держава», «влада» та «управління». Але найбільш виправданим і науково обґрунтованим запропоновано розгляд бюрократії і її сутності у зв’язку з категорією «управління». Акцентується увага на питанні вдосконалення бюрократичної організації відповідно до сучасних вимог у контексті системи критеріїв та оцінки бюрократичної організації. Вказується на невідповідність «класичних» бюрократичних принципів сучасним вимогам розвитку трансформаційного суспільства, по-перше, через застосування такого фундаментального критерію як ефективності й по-друге, через чітке розмежування політики та адміністрації. Специфічний прояв бюрократії через форму управління має наслідком розподіл і протиставлення інтересів суб’єктів управління і його об’єктів з тенденцією до поступового і найповнішого підпорядкування інтересам управлінської верстви. Виступаючи одним із типів управління, бюрократизм одночасно є однією з форм глибинного спотворення функції управління, оскільки будь-яке управління за логікою свого визначення покликано забезпечити реалізацію програм і цілей тієї системи, службовим елементом якої воно виступає. Будь-яке управління поєднує в собі в різних пропорціях дві функції: раціональну функцію управління та бюрократичну функцію антиуправління. Бюрократія – це специфічне об’єднання, притаманне сфері управління, яке виникає між управлінськими структурними і масами населення. Вивчення бюрократизму передбачає аналіз суперечностей, що виникають при реалізації функцій управління. У розділі зроблено висновок про те, що виникнення бюрократії обумовлено об’єктивними потребами розвитку суспільства і держави, тому розглядати це явище виключно з точки зору негативності чи позитивності неприпустимо.

Процес еволюції ідеї раціональної бюрократії неоконсервативної політичної концепції у Великій Британії та США відстежувався через втілення в життя програм М.Тетчер і Р.Рейгана. У другому розділі – «Особливості проявів ідеї раціональної бюрократії в неоконсервативній концепції, організації та функціонуванні державного управління у Великій Британії і США у 70-80 - роках ХХ століття» – аналізується процес еволюції консервативної ідеології, що стала фундаментом для виникнення неоконсерватизму, проводиться їх концептуальний аналіз, досліджено прояви елементів і принципів раціональної бюрократії в британській та американській політичній системі життя суспільств.

У підрозділі 2.1 – «Понятійно-категоріальна основа неоконсервативної концепції» – проаналізовано зміст понять консерватизму, неоконсерватизму і пов’язані з ними комплекси ідей, цінностей, ідеалів. Обґрунтовано ціннісні постулати та принципи неоконсервативної концепції як сучасної методології політичного мислення та політичної практики в державотворчій площині.

Неоконсерватизм отримав у спадок теоретично обґрунтовані постулати різних політичних напрямків і концепцій, а від самого консерватизму тип мислення, стиль поведінки, і форму ідеології. Здійснено спробу комплексного розгляду з урахуванням динамізму політичних процесів еволюції, змісту, форм, функцій і тенденцій розвитку ідеї раціональної бюрократії в неоконсервативній політичній концепції. Представники неоконсерватизму прагнули усвідомити процеси, які відбувались в соціально-політичній і економічній сферах, виробити теоретико-методологічну платформу політичного курсу, який би відповідав новим реаліям і вимогам західного суспільства. Відбулась переоцінка ряду теоретичних положень про місце і роль держави в суспільстві, держави і демократії, про політичний плюралізм і розподіл влади, про політичну свідомість і культуру, і про людину політичну. В неоконсервативному варіанті політичної концепції поєднуються авторитарні і демократичні тенденції розвитку і функціонування політичних процесів і систем. Підкреслюється роль ціннісних орієнтацій, моральних традицій як важливих регуляторів суспільно-політичного життя. Відмічається роль права в суспільстві, своєрідно трактується концепція правової держави, в якій обмежується надмірна демократизація. У роботі приділено увагу загальним і найбільш характерним соціально-філософським і політичним аспектам змісту ідей, концепцій, елементів і принципів неоконсерватизму.

У підрозділі 2.2 – «Еволюція ідеї раціональної бюрократії в державно-владній системі США» – обґрунтовано доводиться, що в Сполучених Штатах Америки неоконсервативна ідеологія об’єднувала кілька принципів: індивідуалізм, новий гуманізм, елітизм, соціальний консерватизм. У другій половині ХХ століття відбулось оновлення консервативної ідеології, пов’язане з якісно новим етапом розвитку ідейно-політичних процесів у житті США. Американський неоконсерватизм – це складний конгломерат ідей, методів, уявлень, підходів до вирішення проблем, що виник на базі ідеології консерватизму, а також економічної складової неоконсерватизму, орієнтації на пріоритет інтересів правлячої еліти у внутрішньо економічному житті країни та світове економічне лідерство. Відомо, що коріння американської раціональної бюрократії закладено саме в необхідності подолання потужної державної централізованої системи. Кредо американського неоконсерватизму – зміна реформістської моделі розвитку монетаристською моделлю, орієнтованою на звільнення приватного капіталу від надмірного державного втручання, всебічне стимулювання ринкових відносин, приватного підприємництва. У соціальній сфері більш гнучкий ліберально-реформістський курс поступився місцем жорсткій економіці, скороченню соціальних витрат, антиегалітарним тенденціям. Неоконсерватизм ставить завдання забезпечення традиційних морально-політичних цінностей через розвиток суспільства і збалансованість відносин суспільства з природою. Здійснено спробу переосмислення елементів державно-владної системи, в тому числі феномену бюрократії в неоконсервативних концепціях і таких пов’язаних з нею цінностей, як професіоналізм, легітимність, демократизм рішень, права людини і т.д. Тому американський неоконсерватизм отримав ознаки демократичного змісту, пов’язаного саме з його реакцією на загрозу всеохоплюючої бюрократизації суспільного життя і всезагального поглинання державою.

            У підрозділі 2.3 – «Ідея раціональної бюрократії в неоконсерватизмі: досвід Великої Британії» – висвітлено історію консервативної ідеології Великої Британії та її еволюцію у неоконсервативну, здійснено аналіз її раціональної складової. З самого початку базовими принципами політичного життя стали повага до Конституції країни, непорушності державних інституцій, релігійність. Британський неоконсерватизм, на відміну від американського, не мав претензій на світову гегемонію, але проголошував поширення цінностей західного світу в інших країнах. Британському неоконсерватизму були притаманні прагматизм запропонованих суспільству зовнішньополітичних та соціально-економічних принципів і цінностей. Саме процес еволюції неоконсерватизму Великої Британії став прикладом поступового та чіткого розвитку уявлень про людське суспільство, що впродовж століть збагачувала теоретичну базу, вбираючи нові постулати. Дослідження історії британського консерватизму виявило такі його особливості, як прагматизм, гнучкість, високий ступінь ідеологізованості, бажання бути ідеологією панівних кіл, при цьому здатність зберігати незмінними свої основні положення, наявність постійного інтересу з боку дослідників. Британський неоконсерватизм сприймався суспільством не тільки як конгломерат консервативних теорій (індивідуалізм, соціал-дарвінізм, елітизм, новий гуманізм), що пропонували суспільству підтримання родинних зв’язків, повагу до державних інститутів влади, наслідування традицій, невтручання в життя особистості, але й вже як система цінностей, що на державному рівні буде підтримувати існуючий соціальний порядок, сповідувати святість приватної власності та економічної свободи. 

У третьому розділі – «Плюралізм світоглядних орієнтирів щодо концептуалізації раціональності в ретроспективі і перспективі» – розглядається функціональний аспект ідеї раціональної бюрократії, зокрема, з’ясовуються моменти, які дозволяють визначити особливості бюрократичного функціонування в ході трансформаційних перетворень.

У підрозділі 3.1 – «Характер трансформації поняття раціональності» – здійснено аналіз ролі раціональності у функціонуванні політичних інститутів, які особливо активізуються в трансформаційні періоди суспільного розвитку при ускладнені здатності людини адекватно осягнути суспільство (раціональність знання) і належним чином упорядкувати та перебудувати світ (раціональність дії). Здійснено спробу теоретичного обґрунтування щодо становлення й місця раціональності в науковому пізнанні й соціумі, та її ролі в реформуванні сучасного суспільства.

Визначено, що у сучасному науковому пізнанні ідея раціональності відіграє одну з головних ролей в організації політичної діяльності. Саме процес раціоналізації лежать в основі сучасних інформаційних і комунікаційних технологій, організації управлінської діяльності в економічній і політичній сферах, а також оцінки ефективності та результативності діяльності владних інституцій, у тому числі бюрократії.

На рівні політичної організації це означає встановлення раціональних бюрократичних апаратів, на рівні ідеологій – підтримку обґрунтувань, які відповідають таким бюрократичним апаратам.

У підрозділі 3.2 – «Ідея раціональної бюрократії в умовах глобалізації: неоконсервативний аспект» – проаналізовано акумулятивні наслідки процесу глобалізації з її акцентом на сегментах політичної сфери суспільства, серед яких є усвідомлення понять політики, політичної системи, правової і соціальної держави, громадянського суспільства, політичного конфлікту, людського виміру політики, держави і не в останню чергу бюрократії з притаманними їй владними повноваженнями, роллю і функціями. Усе це дає підстави визначити глобалізацію як процес зближення політичних систем світу з метою вироблення спільних стандартів і підходів до вирішення загальноцивілізаційних проблем розвитку людства. Саме інтеграційні зміни змушують переглянути критерії домінування ролі держави в глобальних процесах розвитку. Процес політичної глобалізації визначає еволюційну трансформацію політичної влади, інститутів, відносин між суспільством і державою, управління за всіма параметрами: економічними, політичними, інформаційними, екологічними, культурними і духовними.

В умовах змінюваного глобального політичного та економічного середовища модель державотворення, заснована на принципах раціональної політики управління, ієрархізму, децентралізації, стабільності організацій та державної служби, безособовості, формалізації правил і процедур роботи, прямого постачання урядом товарів і послуг, бюрократична форма адміністрації мала свої переваги та досягнення, отримала великий успіх і була впроваджена в більшості країн цивілізованого світу.

У підрозділі 3.3 – «Раціоналізація державної бюрократії: український досвід висвітлення проблеми» – проаналізовано ефективність функціонування політичних інститутів сучасного українського суспільства, що значною мірою зумовлюється глибиною і масштабом раціоналізації владних відносин на всіх рівнях державної ієрархії, в тому числі бюрократії. Процес раціоналізації державної сфери супроводжується утвердженням наукових підходів, покликаних теоретично обґрунтувати способи реагування головного політичного інституту на різноманітні запити суспільства, яке динамічно розвивається.

Переваги раціональної бюрократії для сучасного українського суспільства полягають в налагодженні конструктивної взаємодії елементів державної сфери з урахуванням науково обґрунтованих теорій і концепцій, спрямованих на їх організаційну ідентифікацію; узгодження посадових повноважень самих державних службовців з правами та обов’язками під час перебування на посаді; посилення правових гарантій, матеріальної і моральної захищеності державних службовців щодо виконання своїх професійних обов’язків; створення чіткого механізму відповідальності, шляхом інформування про цілі і завдання установ, організацій та оцінки виконуваної роботи; перегляд і вдосконалення розподілу посадових обов’язків з метою подолання дублювання повноважень; налагодження відкритого добору і розстановки кадрів шляхом створення всеукраїнського банку даних про наявність вакантних посад в органах державної влади та їх періодичної ротації. Сучасний стан політичної системи нашої країни актуалізує питання щодо незворотності демократичних реформ та пошуку адекватних механізмів  модернізації політичних інститутів, в наслідок  чого бюрократія отримує ознаки ефективної організаційної структури управління, в якій працюють компетентні службовці на відповідному професійному рівні.