МІЖНАРОДНО-ПРАВОВІ АСПЕКТИ ВИКОРИСТАННЯ ТА ОХОРОНИ ЗЕМЕЛЬ ЖИТЛОВОЇ ТА ГРОМАДСЬКОЇ ЗАБУДОВИ МІСТ

Краткое содержание

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У Вступі обґрунтовано актуальність і доцільність дослідження обраної теми дисертаційного дослідження, визначено його об’єкт, мету, завдання, методологічні та теоретичні основи, розкрито новизну і практичне значення роботи, сформульовано висновки.

Розділ 1. «Теоретико-правові засади використання земель житлової та громадської забудови у контексті застосування міжнародних та європейських стандартів раціонального землекористування» складається із двох підрозділів.

У підрозділі 1.1. «Землі житлової та громадської забудови міст як об’єкт міжнародно-правового регулювання: поняття, зміст та особливості правового режиму» зазначається, що правовий режим земель зазначеної категорії пов’язаний із їх функціональним призначенням. Крім того, наголошується, що саме на цю категорію земель в умовах інтенсивної урбанізації, яка супроводжується величезним збільшенням міського населення, і відповідно, зростанням обсягів господарської діяльності в містах, лягає тягар економічних, соціальних та екологічних навантажень.

У підрозділі констатується, що правовий режим земель житлової та громадської забудови у містах визначається у регламентованому земельним та містобудівним законодавством порядку із врахуванням структури та цільового призначення цих земель, що становлять територію населеного пункту, окремих категорій у його межах; приналежності цих земель певним суб’єктам; меж компетенції місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування в регулюванні земельних відносин, а також із врахуванням кола прав та обов’язків власників земельних ділянок та землекористувачів. До основних типових ознак цих земель віднесено їх обмеженість у просторі, функціональність та керованість.

Наголошується, що поняття земель житлової та громадської забудови міст як окрема правова категорія не знаходить свого відображення у міжнародно-правових актах, натомість окремі положення міжнародних документів можуть мати стосунок до земель цієї категорії у контексті міжнародних стандартів просторового планування.

У цьому зв’язку пропонується ухвалити в рамках СНД Модельний закон «Про просторове планування та розвиток земель житлової та громадської забудови міст».

У підрозділі 1.2. «Міжнародно-правові основи раціонального використання та охорони земель житлової та громадської забудови міст» розкривається екологічна складова сталого розвитку міст. Зокрема наголошується, що до земель житлової та громадської забудови міст можна застосувати міжнародні та європейські екологічні стандарти, спрямовані на встановлення системи територій, щодо яких необхідно вживати спеціальні заходи, що слугуватимуть захисту екосистем, їх реабілітації та відновленню. Їх запровадження у національне законодавство вимагає належних правових механізмів для здійснення раціонального використання як самих земель, так й інших, пов’язаних із ними природних ресурсів.

У цьому контексті досліджено концепцію екологізації, оскільки саме ці землі з розміщеними на них об’єктами стають джерелом найбільшої екологічної небезпеки для навколишнього середовища, і приховують в собі загрози, які не знають кордонів, адже відходи та викиди з цих земель можуть переміщатися через водне середовище або через атмосферне повітря, впливати на зміну клімату тощо. Саме ця обставина посилює прагнення країн до транскордонного співробітництва у сфері охорони навколишнього середовища. Це, в свою чергу, потребує консолідації зусиль на міжнародному рівні, у тому числі в рамках міжнародних організацій щодо розробки спеціальних міжнародних правил та стандартів, які передбачають міжнародно-правові засади використання цих земель. Причому норми міжнародно-правових та екологічних приписів і рекомендацій, стандартів та нормативів мають враховуватися на національному рівні.

Розділ 2. «Міжнародний територіально-просторовий вимір планування та сталого розвитку земель житлової та громадської забудови міст» містить три підрозділи.

У підрозділі 2.1. «Міжнародно-правові аспекти використання та охорони земель житлової та громадської забудови міст у контексті концепції сталого розвитку територій» проведено аналіз доктринальних підходів до концепції сталого розвитку, а також виокремлено основні напрями реалізації цієї концепції стосовно земель житлової та громадської забудови міст.

На основі концепції сталого розвитку розглядається питання запровадження спеціальних правових режимів саме для цих міських земель, виходячи з того, що вони є найбільш екологічно навантаженими та найбільш вразливими територіями, і, відповідно, найбільш ризиковими зонами для життєдіяльності людини. Досліджено базові документи Ради Європи, які містять положення щодо засад формування політики урбаністичного розвитку, зокрема Європейську хартію місцевого самоврядування, Європейську хартію міст, Європейську хартію міст ІІ. «Маніфест нової урбаністики», Європейську ландшафтну конвенцію.

Виділено основні міжнародні стандарти у сфері використання земель житлової та громадської забудови міст, до яких зокрема, було віднесено: забезпечення міського планування та координації дій усіх зацікавлених осіб; забезпечення рівноваги між економічним розвитком та збереженням довкілля; забезпечення з’єднаності міста через тактильний та візуальний зв’язки із забудованим середовищем; забезпечення просторового синтезу на основі належного планування; забезпечення прийнятним житлом; забезпечення засобами комунального обслуговування; забезпечення вільного пересування на основі гармонійного балансу між усіма користувачами вулиць; забезпечення городян інфраструктурою для проведення дозвілля; забезпечення культурних потреб; забезпечення права на безпеку; працю; благополуччя; навчання та освіту; культуру та історію; забезпечення соціальної рівноваги.

Таким чином, було обґрунтовано необхідність встановлення належних і виважених правових режимів використання та охорони земель житлової та громадської забудови на основі міжнародних стандартів.

У підрозділі 2.2. «Вплив міжнародних принципів просторового розвитку територій на встановлення особливого правового режиму використання та охорони земель житлової та громадської забудови міст» відзначається важливість формування на міжнародному та національних рівнях зваженої політики просторового розвитку як основного елемента в процесі правового регулювання використання та охорони земель житлової та громадської забудови міст.

Встановлено, що міжнародні та європейські стандарти у цій сфері формуються з урахуванням базових принципів просторового розвитку територій. До таких принципів віднесено: раціональне землекористування, що передбачає відповідність місця знаходження організацій та розвитку великих міських промислових комплексів основним інфраструктурам; захист навколишнього природного середовища, що передбачає використання земель з урахуванням фактору екологізації; раціональності якості життя, що передбачає поєднання сфер побуту, праці, культури, дозвілля у процесі містобудування; належного представництва, що передбачає участь громади у просторовому плануванні; відкритості та прозорості, що передбачає поінформованість громадськості щодо основних етапів процесу планування, а також отримання чіткої та достовірної інформації.

Однак стандарти, які містяться в міжнародних актах, мають переважно гармонізаційну спрямованість, тому для максимальної уніфікації правовідносин у цій сфері доцільно скористатися також механізмами, наявними в рамках СНД, а саме можливістю прийняття модельного законодавства. З огляду на зазначене пропонується на рівні МПА СНД розробити Модельний закон «Про просторове планування та розвиток земель житлової та громадської забудови міст», спрямований на формування щодо земель згаданої категорії нової інтегрованої політики просторового розвитку.

У підрозділі 2.3. «Особливості застосування загальних міжнародних та регіональних європейських правил планування територій при формуванні національної правової політики і правових засад використання та охорони земель житлової та громадської забудови міст» проаналізовано концепцію просторового/регіонального планування. Зазначається, що таке планування не обмежується конкретними проблемами урбанізації, промислового зонування і планування територій. Воно охоплює загальний розвиток суспільства, бере до уваги чинники, які трансформують таке суспільство, і забезпечує адаптацію територіальної політики не лише до сучасних вимог, а й враховуючи інтереси майбутніх поколінь.

Досліджено роль Європейської конференції міністрів, відповідальних  за регіональне/просторове планування (далі – СЕМАТ) у формуванні правил планування територій. Проаналізовано Керівні принципи просторового розвитку європейського континенту, ухвалені СЕМАТ, які на сьогодні формують базові підходи до сталого та просторового розвитку територій, у тому числі земель житлової та громадської забудови міст.

Обґрунтовано необхідність врахування в національному законодавстві міжнародних принципів та стандартів просторового планування та сталого розвитку для оптимізації використання земель житлової та громадської забудови міст, а також визначення правових засад їх використання та охорони, соціальних і економічних вимог до цих території, виходячи з їхніх екологічних і культурних функцій.

Розділ 3. «Імплементація міжнародних та європейських стандартів сталого та просторового розвитку і планування у законодавство України у сфері використання та охорони земель житлової та громадської забудови міст» складається із двох підрозділів.

У підрозділі 3.1 «Особливості формування українського законодавства у сфері використання та охорони земель житлової та громадської забудови міст» аналізується стан українського законодавства, що регулює правовідносини у сфері використання земель житлової та громадської забудови міст. Звертається увагу на те, що в цій важливій сфері норми національного законодавства не повною мірою відповідають міжнародним та європейським стандартам сталого та просторового розвитку і планування, хоча останні частково імплементовані в українське законодавство.

Невідповідність згаданим стандартам ілюструється на прикладі неповного доступу громадськості до інформації про складання генеральних планів забудови міст України. З огляду на зазначене пропонується на законодавчому рівні  полегшити доступ громадськості до інформації про складання генеральних планів забудови міст України та зробити її публічно доступною, зокрема через мережу Інтернет.

Доводиться необхідність приведення містобудівного, архітектурного, будівельного, земельного, адміністративного, муніципального, цивільного та господарського законодавства в частині використання та охорони земель житлової та громадської забудови у відповідність до міжнародних та європейських правил та вимог, стандартів та нормативів, зокрема у питаннях просторового та сталого розвитку, урбаністики, екологізації міст.

Запропоновано внести відповідні доповнення та зміни у кримінальне законодавство України, посиливши кримінальну відповідальність за порушення законодавства у сфері облаштування, управління, використання та охорони земель житлової та громадської забудови міст.

У підрозділі 3.2 «Перспективний розвиток національного законодавства України у сфері використання та охорони земель житлової та громадської забудови міст у контексті застосування міжнародних та європейських стандартів сталого та просторового розвитку і планування» окреслюються основні напрями розвитку національного законодавства у сфері використання та охорони земель житлової та громадської забудови міст із урахуванням міжнародних та європейських стандартів сталого та просторового розвитку та планування.

Наголошується, що при запроваджені згаданих вище правових режимів використання земель житлової та громадської забудови міст, їх охорони та захисту мають обов’язково формуватися правові засади науково вивіреної, виваженої, і збалансованої господарської та економічної діяльності, яка була б розрахована одночасно на задоволення відповідних потреб сучасного покоління і враховувала би потреби прийдешніх поколінь.

Доведено, що при реформуванні або запровадженні нових актів законодавства, спрямованого на встановлення правових режимів для земель житлової та громадської забудови міст, законодавець має керуватися принципами, встановленими Європейською хартією міст та Європейської хартією міст ІІ. «Маніфест нової урбаністики». Крім того, мають бути враховані такі фактори, як: максимальна деталізація правового статусу земель житлової та громадської забудови міст; чітка регламентація процедурних питань; запровадження моніторингу; полегшення доступу громадськості до інформації про складання генеральних планів забудови міст України.