ГОСПОДАРСЬКО-ПРАВОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ДІЯЛЬНОСТІ СУБ’ЄКТІВ ГОСПОДАРЮВАННЯ НА РИНКУ М’ЯСО-МОЛОЧНОЇ ПРОДУКЦІЇ

Краткое содержание

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ роботи

У вступі обґрунтовується актуальність теми дослідження, визначаються предмет, об’єкт, мета та завдання, викладені методологічна і теоретична основи роботи, положення її наукової новизни, розкриваються теоретичне і практичне значення роботи та апробація результатів дослідження.

Розділ 1. «Поняття та загальна характеристика ринку м’ясо-молочної продукції» складається з трьох підрозділів.

У підрозділі 1.1. «Поняття ринку м’ясо-молочної продукції, його структура, функції та законодавча регламентація» зроблений аналіз різноманітних економічних та правових визначень категорії «ринок», його завдань, функцій, структури та класифікацій на види; удосконалено визначення категорії ринку; доведено наявність достатніх підстав для виокремлення ринку м’ясо-молочної продукції у самостійний сектор сучасного національного ринку та необхідність його нормативно-правового визначення, у зв’язку з чим автором запропоновано власне визначення ринку м’ясо-молочної продукції; досліджено структуру цього сегменту ринку; надано загальну характеристику сучасного стану вітчизняного законодавства з регулювання ринку м’ясо-молочної продукції.

У підрозділі 1.2. «Правова характеристика учасників ринку м’ясо-молочної продукції та їх господарсько-правових відносин» здійснено аналіз учасників господарсько-правових відносин на ринку м’ясо-молочної продукції, приділено увагу деяким проблемним питанням їх статусу. Проведено їх класифікацію відповідно до організаційної структури досліджуваного ринку: виробники первинної сировини, імпортери сировини, збирачі сировини, виробники м’ясо-молочної продукції, споживачі м’ясо-молочної продукції. За функціональною ознакою учасників відносин на досліджуваному ринку поділено на основних та допоміжних.

Основні суб’єкти ринку м’ясо-молочної продукції класифіковані в залежності від рівнів (стадій): 1) суб’єкти заготовчого рівня; 2) суб’єкти виробничого рівня; 3) суб’єкти споживчого рівня.

Доводиться необхідність активізації інтеграційних процесів на ринку м’ясо-молочної продукції, у зв’язку з чим доцільним є розроблення та прийняття Закону України «Про інтеграцію підприємств». В цьому контексті доцільним вважається розширення переліку організаційно-правових форм об’єднань підприємств, і крім існуючих і законодавчо закріплених також виокремити та запровадити шляхом внесення змін до ГК України та Державного класифікатору «Класифікація організаційно-правових форм господарювання» такі додаткові форми як комбінати та трести, які є зручними для організації комбінованого виробництва.

Зазначається, що специфічними суб’єктами ринку у сучасних умовах стають вже не просто підприємства, навіть інтегровані, а цілі кластери. Задля розвитку процесів кластеризації взагалі та на ринку м’ясо-молочної продукції, зокрема, доцільним вважається закріплення в українському законодавстві поняття кластеру та визначення їх правових режимів за різними галузями, виділивши при цьому процеси кластеризації на ринку м’ясо-молочної продукції з притаманними йому особливостями, види, комплекс заходів щодо створення кластерів в Україні, тощо.

Особливим учасником ринку м’ясо-молочної продукції є споживач. Вважаємо цю категорію проблемною у господарському праві через певні термінологічні прогалини та неспівпадіння з точки зору різних законів. Відносини між споживачами і суб’єктами господарювання є не просто цивільними або господарськими правовідносинами, а правовідносинами комплексного характеру. У зв’язку з цим автором пропонується використовувати поняття «споживач» у широкому комплексному значенні: і як кінцевого споживача-фізичну особу, яка споживає продукцію для власних потреб (побутове споживання), і як «проміжних» споживачів-фізичних або юридичних осіб, які придбавають продукцію для подальшого здійснення господарської діяльності (виробниче споживання).

Зазначається, що на сьогодні існує проблема залишення поза межами правового регулювання значного кола осіб, які не є суб’єктами господарювання, проте є не менш важливими учасниками ринку. Вважаємо необхідним визнання учасниками ринку м’ясо-молочної продукції фізичних осіб, які не набули статусу суб’єктів господарювання, але забезпечують сировинну базу, і діяльність яких на даному етапі знаходиться поза межами господарсько-правового регулювання галузі. Пропонується визнавати їх негосподарюючими суб’єктами, їх діяльність відносити до господарчого забезпечення господарюючих суб’єктів, у зв’язку з чим доповнити ч. 1 ст. 2 ГКУ словами: «не господарюючі суб’єкти, які здійснюють господарче забезпечення суб’єктів господарювання, у випадках, передбачених законом».

Підрозділ 1.3. «Правова сутність об’єктів ринку м’ясо-молочної продукції» присвячено аналізу правової сутності об’єктів ринку м’ясо-молочної продукції. Розглядається класифікація об’єктів ринку як речей з цивілістичної точки зору. Крім того, об’єкт ринку м’ясо-молочної продукції відноситься не лише до речей, він також виступає в ролі одного із способів забезпечення такого немайнового блага як життя та здоров’я. Обґрунтовується доцільність досконалішого закріплення на конституційному рівні права кожного на належне достатнє здорове харчування та належну якість і безпечність харчових продуктів, а також на достовірну повну і доступну інформацію про продукти харчування та ефективний захист цього права, виділивши такі права з фрагментарно закріплених у деяких статтях Конституції (статті 42, 48, 49, 50, тощо) та інших нормативно-правових актів в окремо сформульоване право із фіксацією його у окремій статті Конституції України (розділ II).

Проводиться класифікація об’єктів ринку м’ясо-молочної продукції в залежності від стадії готовності до споживання: сировина для подальшої переробки і виготовлення продукції; готова до вживання продукція; напівфабрикати; продукція, яка може виступати як в ролі напівфабрикату, так і готової до вживання; продукти переробки та утилізації.

Об’єкти ринку м’ясо-молочної продукції розглядаються як продукти харчування з точки зору їх харчової цінності, корисності для життя та здоров’я людини. Для ефективного правового регулювання ринку м’ясо-молочної продукції важливим є нормативне визначення об’єктів ринку. Закон України «Про молоко та молочні продукти» дає визначення понять таких продуктів як молоко сире, молочна сировина, молочні продукти, традиційні молочні продукти. З початкової редакції закону до нинішньої прослідковуються деякі позитивні зміни у визначенні об’єктів, які повинні сприяти більш високому рівню забезпечення якості та безпечності молочних продуктів. Але і після внесених змін проблема залишається в тому, що законом дозволено додавання до молочних продуктів харчових добавок, консервантів. Крім того закон не містить жодних заборон щодо продажу продукції, яка не підпадає під необхідні нормативні характеристики та вимоги молочної продукції, але продається під виглядом молочної. Також проблема ще й у тому, що визначення понять, закріплених у Законі «Про молоко і молочні продукти» не повністю співпадає з визначеними у ДСТУ 2212:2003 «Молочна промисловість. Виробництво молока та кисломолочних продуктів. Терміни та визначення понять», що робить можливим дещо некоректне правозастосування.

Також звертається увага на відсутність єдності і недосконалість нормативного визначення м’яса і м’ясних продуктів. Доводиться необхідність нормативного уточнення визначення категорії м’яса як одного з об’єктів ринку у спеціальному Законі України «Про м’ясо та м’ясні продукти». Пропонується авторське визначення цього об’єкту ринку. У визначенні поняття м’ясних продуктів доцільним є конкретизація мінімального вмісту м’яса від загального складу продукту, який дозволяє відносити продукти до м’ясних, із зазначенням можливості вмісту харчових добавок, необхідних для виробництва продукту.

Розділ 2. «Проблеми державного регулювання ринку м’ясо-молочної продукції» складається з трьох підрозділів.

У підрозділі 2.1. «Основні напрямки та засоби державного регулювання ринку м’ясо-молочної продукції» дисертантом розглянуті основні напрями та засоби державного регулювання ринку м’ясо-молочної продукції.

Відмічається, що в умовах трансформації між двома полярними системами господарювання (адміністративно-командною, де економіка повністю регулюється державою, і системою ринкових відносин) в Україні необхідно застосовувати «змішане» регулювання, тобто поєднання саморегулювання ринку та впливу держави на економіку. Але сучасний стан національної економіки, неспроможність ринку самостійно вирішувати проблеми розвитку економічної, соціальної сфер, створення й підтримання ефективної ринкової інфраструктури зумовлюють надзвичайну важливість і державного регулювання.

 Проведений аналіз досвіду державного регулювання і підтримки вітчизняних товаровиробників в Україні дозволяє виділити основні напрямки державного регулювання ринку м’ясо-молочної продукції: забезпечення екологічної безпеки; забезпечення економічної безпеки; забезпечення національної безпеки; забезпечення продовольчої безпеки; забезпечення вітальної безпеки; забезпечення прав споживачів. Відповідно до цих напрямків засоби державного регулювання на ринку м’ясо-молочної продукції класифікуються на: засоби забезпечення екологічної безпеки, засоби забезпечення економічної безпеки, засоби забезпечення конкуренції на ринку, засоби забезпечення прав споживачів, засоби державного регулювання якості і безпечності продукції, стимулюючі засоби, протекціоністські засоби, тощо. Крім того засоби державного регулювання ринку м’ясо-молочної продукції можна поділити на загальні та специфічні.

В історичному аспекті (від часів здобуття Україною незалежності до сьогодення) розглянуто різноманітні господарсько-правові засоби регулювання ринку м’ясо-молочної продукції: державний контракт і державне замовлення, створення інтервенційного продовольчого фонду, підтримка виробництва м’ясо-молочної продукції шляхом введення оподаткування сільськогосподарських виробників ПДВ за нульовою ставкою та цільове дотування з державного бюджету, ідентифікація та реєстрація сільськогосподарських тварин, деякі імперативні вимоги для суб’єктів ринку (необхідність обов’язкової наявності експлуатаційного дозволу для потужностей (об’єктів) з виробництва продукції; заборона продажу молока та молочної сировини без документа, що засвідчує епізоотичне благополуччя тварин у господарствах; вимога для суб’єктів господарювання щодо атестації виробництва молока, молочної сировини і молочних продуктів), регулювання цін, розподіл м’ясо-молочної продукції через систему оптових продовольчих ринків, проведення ветеринарно-санітарної експертизи молока та м’яса, клеймування (маркування) м’яса, стандартизація, сертифікація, тощо. Автором висловлюється думка щодо передчасності скасування обов’язкової сертифікації м’ясо-молочної продукції. У зв’язку з недостатньою дієвістю наявних засобів державного регулювання цього ринку обґрунтовується доцільність запровадження ліцензування господарської діяльності з виробництва м’ясо-молочної продукції, у зв’язку з чим пропонується внесення змін до Законів України із затвердженням ліцензійних умов, відповідних сучасним реаліям та вимогам СОТ до виробництва м’ясо-молочної продукції.

Крім того автором приділено увагу формуванню державного продовольчого резерву. Пропонується розробити та прийняти Закон України «Про державний продовольчий резерв України», яким здійснювалося б ретельне нормативне регулювання й закріплення порядку формування державного продовольчого резерву з обов’язковим включенням до номенклатури матеріальних цінностей державного резерву м’ясо-молочної продукції у достатніх обсягах.

Аргументується доцільність закріплення у законодавстві поняття економічних інтервенцій та їх видів в залежності від сегменту ринку, визначивши їх як комплекс заходів зі зміни поточного стану на ринку споживчих товарів, ринкової кон’юнктури, для досягнення поставлених цілей як у короткостроковому, так і довгостроковому періоді, задля забезпечення стабільності на ринку, запобігання та виходу з кризових ситуацій у моменти ринкових коливань. Механізмом реалізації цього засобу державного регулювання може слугувати запровадження в кризових ситуаціях особливого режиму обігу окремих видів продукції, – надзвичайного економічного режиму. У зв’язку з чим пропонується розробити і прийняти Закон України «Про правові особливості надзвичайного економічного режиму», в якому визначити та врегулювати порядок застосування специфічних засобів державного регулювання.

Обґрунтовується необхідність запровадження державного контролю за достовірністю рекламної інформації щодо специфічних лікувальних або профілактичних характеристик м’ясо-молочної продукції на стадії виробництва та допуску реклами в ефір/публікацію, який здійснювався б центральним органом виконавчої влади у галузі охорони здоров’я шляхом проведення експертизи рекламованої продукції та видачі відповідного дозволу на таку рекламу із зазначенням факту підтвердження або спростування відповідних якостей та властивостей товару та його особливого корисного впливу на організм людини, відмінного від впливу на організм звичайної середньостатистичної продукції. 

У підрозділі 2.2. «Основи правового регулювання ринку м’ясо-молочної продукції ЄС та перспективи адаптації законодавства України до європейських правових стандартів у цій сфері» автором розглянуті основні нормативні акти ЄС з регулювання ринку м’ясо-молочної продукції, деякі наявні стандарти та рекомендації Кодексу Аліментаріус, присвячені об’єктам цього ринку. Встановлено низку неузгоджених з європейськими нормами положень вітчизняного законодавства з регулювання ринку м’ясо-молочної продукції, у зв’язку з чим сформульовано пропозиції щодо гармонізації основних положень законодавства України та ЄС у цій сфері, які, зокрема, стосуються: існуючої на сьогодні суттєвої різниці між українськими та європейськими нормативами щодо показників якості молока (за бактеріальним забрудненням та кількістю соматичних клітин), протиріччя щодо рівнів максимального вмісту антибіотиків у молоці, щодо стягнення плати з виробників за здійснення перевірок та нагляду органами державного контролю, щодо існуючих на ринку м’ясо-молочної продукції термінологічних суперечностей та прогалин, різниці у процедурі офіційного контролю температури свіжозаморожених продуктів харчування, тощо. 

У підрозділі 2.3. «Проблеми правового регулювання захисту національних товаровиробників на ринку м’ясо-молочної продукції в умовах участі України у СОТ» розглянуті основні проблеми правового регулювання досліджуваної галузі, які виникли в результаті взятих на себе Україною зобов’язань після вступу нашої держави до СОТ. 

Зв’язуючі зобов’язання зі встановлення рівня підтримки за допомогою державної участі в сільгоспвиробництві стали важливою частиною зобов’язань держави-члена СОТ нарівні із зобов’язаннями по доступу на ринок і експортних субсидій, тощо. Велику роль в розвитку АПК відіграють саме заходи, пов’язані з підтримкою національних товаровиробників. За правилами СОТ вони умовно поділені на три групи (або т.з. скриньки або кошики): «зелена», «синя» («блакитна») та «жовта» («бурштинова») скриньки.

Автором встановлено, що ключовим моментом у зобов’язаннях з внутрішньої підтримки ринку стало розмежування між внутрішніми заходами, які вважаються такими, що а) не викликають або викликають у мінімальному обсязі викривлення у міжнародній торгівлі (заходи т.з. «зеленої» скриньки), та б) які викликають викривлення у міжнародній торгівлі (заходи «жовтої» скриньки). Визначено, які саме заходи на ринку м’ясо-молочної продукції віднесено до якої зі скриньок.

Визначаються недоліки Угоди СОТ про сільське господарство, які полягають зокрема у її нездатності запобігти експортним субсидіям на м’ясо-молочну продукції, в результаті чого умови конкуренції між вітчизняною продукцією та імпортованою стають нерівними; відсутність можливості захищати національного виробника м’ясо-молочної продукції імпортними квотами, мінімальними імпортними цінами і заборонами на імпорт; досить жорсткі зобов’язання України у сфері використання санітарних і фітосанітарних заходів, тощо.

Проведений аналіз основних заходів і сучасного стану тарифного і нетарифного регулювання на ринку м’ясо-молочної продукції в Україні та інших країнах-членах СОТ, дозволяє стверджувати, що встановлені на сьогодні в Україні низькі тарифні бар’єри на м’ясо-молочну продукцію не мають повноцінного протекціоністського навантаження, а виконують більше фіскальну функцію.

У зв’язку з виявленою нерівноправністю умов регулювання ринку м’ясо-молочної продукції, на яких Україна вступила до СОТ, автором запропоновано здійснити перегляд деяких взятих Україною зобов’язань щодо доступу на ринок товарів (м’ясо-молочної продукції) відповідно до передбаченої статтею XXVIII ГАТТ процедури перегляду.

Зазначається, що основні можливості підтримки вітчизняного товаровиробника на ринку м’ясо-молочної продукції в умовах СОТ повинні полягати у максимальному використанні саме заходів «зеленої» скриньки, зокрема, наприклад, ветеринарні заходи, контроль безпеки м’ясо-молочної продукції, створення державних резервів для забезпечення продовольчої безпеки, внутрішня продовольча допомога, розробка нових «зелених» програм, програм регіональної допомоги несприятливим районам, програм охорони навколишнього середовища з виділенням необхідних бюджетних коштів, тощо.