ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГIЧНI ЗAСAДИ ФОРМУВAННЯ ПРIОРИТЕТНИХ НAПРЯМIВ ВIДТВОРЕННЯ ТA РОЗВИТКУ НAСЕЛЕННЯ

Краткое содержание

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ

У першому розділі «Теоретичні засади сталого соціально-економічного розвитку в контексті забезпечення гідної якості життя» розглянуто роль держави в накопиченні та відтворенні національного людського капіталу, досліджено теоретичні аспекти якості життя населення, визначено поняття добробуту в концепції людського розвитку.

Узагальнюючи дослідження класиків політичної економії, які започаткували науковий аналіз людських здібностей до праці, їх формування, відтворення й ефективне функціонування, а також дослідження нового покоління економістів, зроблено висновок про виокремлення категорії «людський капітал» в якості окремого чинника, дозволяючого сформулювати конкретні напрями щодо визначення джерел економічного зростання, зокрема знань та компетенції, та довести, що розвиток науки, освіти, системи охорони здоров'я відіграє важливу економічну роль в формуванні людського капіталу.

Доведено, що серед різноманіття моделей відтворення людського капіталу виділяють наступні їх форми: індивідуальні, корпоративні, національні, які є базовими моделями сучасної економіки, крім того,  пропонується виділити також такі форми, як міжгалузеві та внутрігалузеві, територіальні та регіональні.

Визначено, що провідною метою діяльності держави у відтворенні людського капіталу повинен стати розвиток конкурентоспроможності української економіки за рахунок підвищення рівня розвитку економічної і підприємницької культури населення, адекватної нагальним потребам сучасної економіки і забезпечення гідного рівня та якості життя населення; ефективної політики зайнятості населення; дієвої системи забезпечення економіки кваліфікованими кадрами; активне впровадження в економіку інноваційних розробок і технологій.

Доведено, що в сучасних умовах функціонування економіки та критичного стану демографічних процесів пріоритетними завданнями стає пошук можливостей підвищення рівня та якості життя населення як вирішального чинника відтворювальних процесів.

Визначено три основних етапи розробки проблеми якості життя: ембріональний – під час якого відбувається формування категорії «якість життя», основним показником чого стає ВВП на одного жителя країни; квантифікаційний – коли центр уваги переноситься на соціальні умови життєдіяльності; концептуальний – коли якість життя починає розглядатися з позиції глобальних проблем сучасності.

Аналіз наукової літератури з проблем якості життя населення свідчить про різноманітність підходів до дослідження даної категорії, проте в більшості випадків загальним початковим моментом в них є забезпеченість і задоволеність населення сукупністю потреб і благ: якість життя розглядається як категорія, що характеризує умови життя і орієнтована на оцінку ступеня задоволеності потреб, які не піддаються прямому кількісному вимірюванню; якість життя населення відображає людський досвід, а критерії якості життя – це визначення сфер життя, в яких люди відчувають різні рівні задоволення або незадоволення