РОЗВИТОК СОЦІАЛЬНО-ТРУДОВОГО ПОТЕНЦІАЛУ В УМОВАХ МОДЕРНІЗАЦІЇ ЕКОНОМІКИ РЕГІОНУ

Краткое содержание

ОСНОВНИЙ  ЗМІСТ  РОБОТИ

У першому розділі «Теоретико-методологічні основи дослідження соціально-трудового потенціалу регіону та модернізаційні виклики його розвитку» досліджено та вдосконалено понятійно-термінологічний апарат вивчення СТП регіону з конкретизацією авторського бачення окремих дефініцій, що відображають специфічність предмета дослідження. Зокрема з’ясовано сутність СТП, його компонентної структури, внутрікомпонентних дисбалансів та інноваційності тощо. Визначено чинники впливу на розвиток СТП регіону, а також запропоновано концептуальні основи інституціонального забезпечення розвитку інноваційної складової СТП в умовах модернізації економіки.  

Дослідженням встановлено, що потенційна регіоналістика формується на перетині багатьох методологічних напрямів розвитку теоретичного мислення (на межі історичного, географічного, економічного, культурологічного знання), найпоширенішими серед яких є концепція потенційної конкурентоспроможності економіки регіонів. Незважаючи на диверсифікацію наукових поглядів на тематику розвитку регіональної економіки, сьогодні немає єдиної визнаної теорії, яка б задовольняла сучасні теоретичні та практичні потреби супроводу її переходу від традиційних моделей до моделей інноваційного типу. По суті мова йде про нове бачення факторів, які забезпечують її модернізацію. Встановлено, що в умовах, які склалися, центральне місце займає СТП. Автор, розвиваючи понятійно-термінологічний апарат потенційної регіоналістики, подав її визначення як галузі регіонального аналізу, що серед факторів модернізації економіки  вивчає акумуляційні можливості економічно активного населення з позиції їх локалізації у просторі.

Основою конструювання стратегічних векторів розвитку економіки регіонів є гармонізація внутрікомпонентної структури СТП регіону зі структурою факторів середовища його формування та використання. Застосування положень інституційної теорії та концепції ефективізації до побудови нової парадигми регіональної економіки і політики дає змогу визначити модернізацію економіки регіону як динамічний, свідомо регульований векторний процес мобілізації акумуляційних можливостей СТП, спрямованих на зміну її структури. Систематизація наукових уявлень про СТП дозволила обґрунтувати його активізуючу роль у структурних трансформаціях економіки регіону. СТП відображає наявність і запас акумуляційних можливостей економічно активного населення території, які на особистісному рівні формуються компонентами здоров’я, моралі, активності, інтелекту, організованості, освіти, професіоналізму, ресурсів робочого часу й інноваційності та проявляються внаслідок активних соціальних взаємодій і взаємозалежностей з іншими соціальними групами