ТРАНСФОРМАЦИЯ ЭКОНОМИКИ РЕГИОНОВ УКРАИНЫ В УСЛОВИЯХ МИРОХОЗЯЙСТВЕННОЙ ИНТЕГРАЦИИ

Краткое содержание

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, визначено зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами, визначено мету і завдання дослідження, його об'єкт, предмет і методи; розкрито наукову новизну і практичне значення отриманих результатів.

У першому розділі «Теоретико-методологічні аспекти трансформації економіки регіонів України» конкретизовано категоріальний апарат понять «трансформація» в умовах ринкових реформ, «регіон» як відносно самостійний суб'єкт національної економіки і основна ланка інтеграції країни в систему світогосподарських зв'язків; проаналізовано причини і чинники виникнення негативних зрушень ринкової трансформації та їх вплив на соціально-економічний розвиток регіонів; визначено стратегічні напрями та інструментарій державної політики трансформації економіки регіонів з метою стимулювання позитивних та зниження негативних зрушень регіонального розвитку; проведено моніторинг соціально-економічного розвитку макросистеми і мезосистем України в процесі трансформації; виявлено динаміку дивергенції регіонів України; доведено позитивну дію факторів зовнішньоекономічної діяльності та інвестиційної активності на економічне зростання регіонів.

В дисертації обґрунтовано, що, з позицій системного підходу, трансформація – це перетворення соціально-економічної системи (включаючи її підсистеми мезорівня) з одного стану в інший, якісно новий, на підставі послідовної реалізації позитивних і негативних структурних зрушень, що змінюють економічні взаємини між елементами системи і призводять до модифікації її основних кількісних та якісних характеристик в контексті світогосподарської інтеграції.

Автором доведено, що для трансформаційних процесів країн пострадянського простору характерні як позитивні (прогресивні), так і негативні структурні зрушення, які кардинально змінили їх соціально-економічні системи від підсистеми народногосподарського комплексу СРСР до самостійних ринково-економічних систем.

До негативних структурних зрушень трансформації української економіки за роки незалежності автором відносено: деіндустріалізацію і сировинну структуру експорту, стратегічну залежність від імпорту, зростання негативного сальдо торговельного балансу, зростання тіньової економіки, зниження витрат на науку, виснаження природних ресурсів, декваліфікацію робочої сили, руйнування трудового потенціалу економіки, зростання диференціації доходів багатих і бідних, збільшення рівня безробіття та частки населення, що живе за межею бідності, інтенсивну депопуляцію і погіршення здоров'я населення, криміналізацію суспільства.

До позитивних структурних зрушень економічної трансформації автор відносить: зростання валового регіонального продукту, диверсифікацію експорту у бік підвищення валової доданої вартості продукції, що випускається, зниження в експорті сировинної продукції, розвиток імпортозамінюючих виробництв для насичення внутрішнього ринку вітчизняною продукцією, збільшення випуску наукоємної продукції, підвищення інвестиційної привабливості і конкурентоспроможності регіонів країни, зниження диференціації між ними, підвищення рівня життя населення.

Кожна з перехідних постсоціалістичних економік пройшла етап трансформаційної кризи. В Україні економічний спад був настільки глибоким, що дореформений рівень ВВП ще й досі не досягнуто: у 2010 році ВВП склав лише 65,9% від ВВП 1990  р.

Для забезпечення економічного зростання на макрорівні і підвищення ефективності трансформаційних процесів економіки регіонів, у роботі визначено стратегічні напрями і інструментарій трансформації економіки на державному та регіональному рівнях, об'єднаних в єдиний інтегрований комплекс з метою стимулювання позитивних та зниження негативних зрушень економічного розвитку (рис. 1).

Одним з ключових структурних зрушень в економіці України є лібералізація зовнішньоекономічної діяльності, яка привела до підвищення рівня інтегрованості регіонів України в систему світогосподарських зв'язків.

У дисертації розроблено наукові засади та обґрунтовано теоретико-методологічне підґрунтя для визначення ключових чинників трансформації економіки регіонів та встановлення тісноти зв’язків між ними в умовах світогосподарської інтеграції. Побудовані автором кореляційно-регресійні моделі дозволяють зробити висновок про дуже значущий позитивний вплив саме факторів зовнішньоекономічної діяльності й інвестиційної активності на динаміку ВРП серед множини факторів регіонального розвитку.

Базове рівняння регресії має вигляд: X₁ = 0,688X₂ – 0,463X₃ + 0,865X₄– 0,632X₅ + 0,684X₆–0,012X₇ + 1,08X₈–406,376 де X₁ – ВРП; X₂ ,X₃ – обсяги регіонального експорту й імпорту товарів і послуг; X₄, X₅– прямі іноземні інвестиції (ПІІ) в Україну й