СТРAТEГIЧНI НAПРЯМИ ФOРМУВAННЯ ТA ВИКOРИСТAННЯ ПOТEНЦIAЛУ ЗEМEЛЬНИХ РEСУРСIВ РEГIOНУ

Краткое содержание

Основний зміст ДИСЕРТАЦІЙНОЇ роботи

У першому розділі „Теоретичні засади формування та використання потенціалу земельних ресурсів: регіональний аспект” досліджено наукові підходи до формування та використання потенціалу земельних ресурсів в регіонах України, виявлено економіко-правові передумови та закономірності формування земельного ринку, удосконалено методичні підходи до оцінки регіонального потенціалу земельних ресурсів.

В умовах ринкової економіки проблеми ефективного використання земельних ресурсів займають ключове місце не тільки в теорії та практиці розвитку сільського господарства, але і в стратегії розвитку країни в цілому. Тому для України надзвичайно важливим є підвищення якості використання земельних ресурсів регіонів і окремих територій.

Обґрунтовано, що земельні ресурси – це не лише територіально-просторово-природна основа історичного місця розташування та забезпечення життєдіяльності населення, але й складний соціо-еколого-економічний об’єкт управління. Визначено поняття земельних ресурсів сільськогосподарського призначення як природно-господарської системи, що є складовою частиною загального ресурсного потенціалу регіону, до якої, крім землі, входять природно-кліматичні особливості й соціально-економічні компоненти.

На сучасному етапі процес формування ринку землі відбувається дуже повільно. Реформування земельного законодавства має стимулювати його розвиток. В Україні порівняно розвиненими секторами ринку, що виокремлюються за двома ознаками: об’єктом купівлі-продажу та мотивами поведінки учасників на ринку, є такі: 1) сектор ринку, де головним об’єктом купівлі-продажу виступає земельний ресурс сільськогосподарського призначення – відбувається купівля і продаж земельних ділянок населенням з метою індивідуального житлового будівництва, ведення особистого підсобного господарства, здійснення садівництва тощо; 2) сектор ринку, в якому пропозицію формують органи місцевого самоврядування з метою продажу земельних ділянок населенню для здійснення підприємницької діяльності в сільському господарстві (фермерства) та ведення особистого підсобного господарства; 3) сектор ринку, спрямований на розвиток товарного сільськогосподарського виробництва. Цей сектор ринку майже нерозвинений та існує переважно на засадах оренди, про що свідчить невелика кількість угод із земельними ділянками для фермерських господарств та земельними паями.

У підвищенні ефективності використання земель важливе місце відводиться інтенсифікації виробничих процесів у сільськогосподарському виробництві, зокрема і використанню земельних ресурсів. При цьому встановлено, що на використання земель впливають численні фактори, які об’єднано в групи (табл.1).

Аналіз розподілу компонент земельних ресурсів за регіонами України є засобом виявлення їхнього потенціалу, а встановлення кореляції потенціалу територій з компонентами структури земельних ресурсів і групування регіонів за інформативними показниками, що відображають кількісні та якісні аспекти використання земель – важливим завданням та складовим елементом робіт з моніторингу земельного фонду України.