Розділ 1.ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми, сформульовано мету і завдання роботи, відображено наукову новизну і практичне значення отриманих результатів досліджень.

У першому розділі «Теоретичні засади розвитку недержавних пенсійних фондів» визначено місце НПФ в пенсійній системі України, теоретичні основи розвитку НПФ в Україні, виокремлено етапи розвитку НПФ та його особливості у сучасних умовах, досліджено розвиток зарубіжних НПФ, виявлено основні переваги та недоліки вітчизняних НПФ.

Здійснивши порівняльний аналіз функціонування та розвитку вітчизняних та зарубіжних НПФ, встановлено, що вітчизняні НПФ забезпечують виконання економічної функції з малою часткою використання фінансових інструментів фондового ринку. Проте використання таких інструментів є необхідною складовою довгострокової діяльності НПФ та висуває підвищені вимоги до напрямків диверсифікації пенсійних портфелів. При виконанні соціальної функції НПФ визначено, що основною перешкодою для їх розвитку є низька зацікавленість і недовіра громадян до цих фінансових інститутів, що перешкоджає росту пенсійних активів в абсолютному розмірі та збільшенню їх частки у ВВП країни.

Визначено, що під поняттям розвиток НПФ слід розуміти процес зміни якісних і кількісних показників їх діяльності під впливом факторів зовнішнього і внутрішнього середовища.

Автором виокремлено чотири етапи, які охоплюють період із 1859 року і дотепер. На кожному із етапів було визначено характер розвитку НПФ. Виходячи із цього, автором було встановлено, що фактично початок розвитку НПФ в Україні в якості накопичувальних соціально-економічних інститутів відбувся із прийняттям у 2004 році законодавства, що регулює недержавне пенсійне забезпечення. При цьому у результаті здійснення історичного аналізу виявлено, що пізня ідентифікація НПФ як накопичувальних соціально-економічних інститутів є стримуючим фактором їх розвитку.

Розвиток інституту НПФ, збільшення пенсійних активів в системі недержавного пенсійного забезпечення, збільшення довіри населення до них прямо залежить від надійності НПФ. Відсутність наукових підходів до розмежування понять «фінансова надійність НПФ» та «фінансова стійкість НПФ» зумовило необхідність уточнення їх суті. Фінансова надійність НПФ трактується в роботі, як властивість НПФ виконувати свої зобов’язання за будь-яких умов впливу зовнішніх і внутрішніх факторів (рис. 1.). Зокрема до факторів зовнішнього середовища віднесено: соціально-економічний стан держави, рівень державного регулювання, наявність відповідної законодавчої бази, політична ситуація, інвестиційний клімат, стан фінансового ринку, демографічна ситуація, культурні особливості регіонів тощо; до факторів внутрішнього середовища належать: продуктивність роботи адміністратора НПФ, побудова пенсійної схеми, обрана НПФ інвестиційна політика, її ефективність, рівень інформаційної політики, якості обслуговування вкладників та учасників НПФ, кваліфікація кадрів суб’єктів НПФ, дотримання суб’єктами вимог законодавства, що регулює їх діяльність у системі недержавного пенсійного забезпечення тощо.