БУХГАЛТЕРСЬКИЙ ОБЛІК І ВНУТРІШНІЙ КОНТРОЛЬ ОПЕРАЦІЙ З ЕКСПЛУАТАЦІЇ ТА ВИБУТТЯ ОСНОВНИХ ЗАСОБІВ

Краткое содержание

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

У вступі обґрунтовано актуальність теми, розкрито значимість дослідження для розвитку науки та практики, відображено зв’язок теми з науковими планами і програмами, визначено стан наукової розробки проблеми, мету і завдання дослідження, сформульовано об’єкт і предмет дослідження, робочу гіпотезу, надано характеристику методів дослідження, розкрито наукову новизну та практичне значення одержаних наукових результатів.

Перший розділ “Бухгалтерський облік операцій з експлуатації та вибуття основних засобів: економіко-правова природа” присвячено питанням розвитку категорійно-понятійного апарату, нормативно-правовому регулюванню та типізації операцій з експлуатації та вибуття основних засобів.

На сучасному етапі розвитку ринкових відносин в результаті еволюції різних сфер життя суспільства, а також проведення численних міждисциплінарних досліджень спостерігається неконвенційність понятійно-категорійного апарату бухгалтерської науки, що негативно впливає на трактування економічних явищ і процесів як об’єктів нормативного регулювання та управління. Якісно і повноцінно розроблений понятійний апарат бухгалтерського обліку в частині трактування сутності основних засобів як об’єктів бухгалтерського обліку дозволяє побудувати економічно вірну структуру, здатну достовірно відображати всі операції з основними засобами на рахунках бухгалтерського обліку і формувати достовірну інформацію про дані активи підприємства в звітності. Трактування основних засобів в даний час має складний багатоаспектний характер і різне цільове призначення (терміном “засоби праці” визначають прогресивність продуктивних сил в суспільстві; “основні фонди” є основним елементом національного багатства країни; “основні виробничі фонди” визначають матеріально-технічну базу і прогресивність технологічного укладу; “основні засоби” − використовуються для відображення основних виробничих фондів у бухгалтерському обліку та фінансовій звітності; “основний капітал” використовується при визначенні інвестицій за напрямами, джерелами фінансування, формами власності, видами економічної діяльності; “виробничий апарат” вимірюється через визначення виробничих потужностей і оцінку технологій, що використовуються; “виробничий потенціал” розглядається як здатність наявних реальних активів забезпечити функціонування та виробничу діяльність підприємства).

Основні засоби як підвид та складова необоротних активів, відповідають всім законодавчо визначеним ознакам необоротних активів, проте від інших складових їх відрізняє матеріальна форма, стан, що характеризується придатністю до експлуатації, відсутністю біологічних перетворень, вони не є заборгованістю, інвестиціями в інші підприємства та вартість основних засобів має бути вище законодавчо врегульованої вартісної межі. Виходячи з проведеного дослідження в бухгалтерському обліку під основними засобами слід розуміти частину майна в матеріально-речовій формі, що належить підприємству на правах власності і використовуються в якості засобів праці протягом періоду, що перевищує один операційний цикл або один календарний рік.

Критична оцінка системи нормативно-правового регулювання господарських операцій з експлуатації та вибуття основних засобів дозволила встановити відсутність методичних рекомендацій з побудови системи контролю за доцільністю та економічною ефективністю експлуатації та вибуття основних засобів в контексті збереження майна власника та його раціональним використанням. Розвиток сучасних систем управління підприємством скерований на забезпечення ресурсозбереження і підвищення рентабельності діяльності. Таким чином, вимагають правового закріплення на рівні підприємства: 1) положення стратегії підприємства в сфері управління його майновим потенціалом; 2) порядок приймання, закріплення матеріальної відповідальності, використання, відтворення та списання основних засобів, що дозволить встановити персональну відповідальність працівників та управлінського персоналу за збереження та ефективне використання майна; 3) система обліково-інформаційного забезпечення вказаних управлінських процесів, оскільки повне та достовірне облікове відображення господарських операцій з експлуатації та вибуття основних засобів дозволять оперативно виявляти та попереджати недоцільні та економічно необґрунтовані операції з майном підприємства в частині його основних засобів.

Системне вивчення принципів бухгалтерського обліку основних засобів в сучасній та радянській системах обліку, а також в системі обліку за МСФЗ дозволило удосконалити нормативно-правове забезпечення бухгалтерського обліку основних засобів на основі визначення основних відмінностей та оцінки ступеня існуючих концептуальних суперечностей української, радянської та системи обліку за МСФЗ, що дозволяє привести у відповідність нормативну базу України в частині об’єкта дослідження не лише до міжнародних стандартів, а й до проголошеного напряму інноваційного розвитку країни та переходу до інформаційного суспільства. Запропоновано внести зміни до діючого П(С)БО 7 “Основні засоби” щодо визначення понять, підходу до оцінки та амортизації основних засобів, визначення ступеню морального зносу об’єкта, списання внаслідок надзвичайних подій тощо.

У ході дослідження наукової і періодичної літератури виявлено проблему, що полягає в конкретизації групи операцій, які відносяться до експлуатації основних засобів, в результаті чого запропоновано експлуатацію основних засобів розглядати як сукупність господарських операцій з бухгалтерського обліку основних засобів, що полягають в їх збереженні, використанні, технічному обслуговуванні, ремонті та поліпшенні для збереження та відновлення експлуатаційних можливостей використання об’єкта в діяльності суб’єкта господарювання.