ФОРМУВАННЯ МЕХАНІЗМУ РЕЙТИНГОВОГО УПРАВЛІННЯ ІНВЕСТИЦІЙНИМ КЛІМАТОМ УКРАЇНИ

Краткое содержание

Основний зміст дисертації

У першому розділі «Теоретичні засади управління інвестиційним кліматом держави» розкрито сутність та складові інвестиційного клімату держави, визначено методичні підходи до оцінки стану інвестиційного клімату, розкрито механізми управління інвестиційним кліматом.

Запропоновано авторський підхід до класифікації визначень поняття «інвестиційний клімат держави», який передбачає виділення двох основ класифікації: рівня конкретизації (абстрактні, агреговані, факторні та детальні) та компонентного складу (ототожнення із сукупністю умов інституційного середовища та ризиків інвестиційної діяльності, або ще й із сукупністю компонентів інвестиційного потенціалу). Визначено, що навколо факторного складу інвестиційного клімату точиться основна наукова дискусія. Виявлено, що віднесення до факторів інвестиційного клімату держави компонентів інвестиційного потенціалу є недоцільним оскільки інвестиційний клімат та інвестиційний потенціал є об’єктами різних напрямів внутрішньої політики держави (інвестиційної та структурної відповідно). Обґрунтовано недоцільність ототожнення понять «інвестиційний клімат держави» та «інвестиційне середовище».

Інвестиційний клімат держави визначено як переважно якісну характеристику умов освоєння інвестиційного потенціалу. До умов освоєння інвестиційного потенціалу віднесено інституційні умови (організаційні, правові, соціальні, культурні) та ризики (політичні, економічні, фінансові, екологічні, кримінальні), що властиві інвестиційній діяльності у певній державі. Запропоноване визначення відрізняється від інших факторних насамперед розмежуванням та встановленням співвідношення із поняттям «інвестиційний потенціал».

Інвестиційний потенціал держави визначено як переважно кількісну характеристику насиченості території факторами виробництва, споживчого попиту та розвитку інфраструктури. Запропоноване визначення розглядає інвестиційний потенціал як інвестиційну ємність території, проте відрізняється від подібних трактовок узагальненням компонентів.

Застосування факторного підходу до визначення поняття «країнні ризики» дозволило визначити його як вірогідність збитків при веденні бізнесу (резидентами та нерезидентами) у певній державі, що обумовлена несприятливою політичною ситуацією, макроекономічними та фінансовими умовами. До безризикових складових інвестиційного клімату застосовано інституційний підхід, який дозволив узагальнити їх поняттям «інституційне середовище інвестиційної діяльності» та визначити його як сукупність інституцій (норм, звичаїв поведінки у суспільстві) та інститутів (закріплених норм та звичаїв у вигляді законів, організацій, установ), що впливають на інвестиційну діяльність у країні.

Зважаючи на суб’єктивний характер поняття «інвестиційна привабливість», запропоновано визначати його як суб’єктивну оцінку інвестором параметрів інвестиційного середовища виходячи з особливостей певного інвестиційного проекту. Близьке за змістом поняття «інвестиційний імідж держави» визначено як відображення умов інвестиційного середовища в уявленні інвесторів, що формується довільно або цілеспрямовано. Інвестиційну активність у державі визначено як інтенсивність залучення інвестицій, обумовлену станом інвестиційного середовища та інвестиційним іміджем. Запропоновані визначення відрізняються від існуючих встановленим зв’язком із поняттям «інвестиційне середовище», ширшим за «інвестиційний клімат держави». Уточнено схему взаємозв’язку основних складових інвестиційного середовища (рис. 1).