У першому розділі“Теоретико-методичні засади дослідження діяльності оптового ринку аграрної продукції та продовольства” досліджено концепцію формування оптового ринку аграрної продукції та продовольства, методику досліджень, та основні напрями розвитку враховуючи світовий досвід їх функціонування.
Оптові ринки реалізації аграрної продукції та продовольства є складовою частиною аграрних ринків від яких залежать ті чи інші зміни в структурній перебудові аграрного сектору АПК, який відчув чи не найбільший негативний вплив від проведених економічних реформ. В умовах ринкових відносин проблемою стає реалізація продукції. Оптові ринки аграрної продукції та продовольства входять в систему оптової торгівлі аграрною продукцією разом з біржами, оптовими ярмарками, виставками-ярмарками, аукціонами та торговими домами, являючись організаторами цієї торгівлі співпрацюючи з її суб’єктами обслуговуючими та регулюючими структурами. Враховуючи те, що споживання основних видів продукції населенням України ще не відповідають раціональним нормам, зокрема це м’ясо-молочна та плодоягідна продукція (м’ясо та м’ясопродукти – 36%, молоко та молочні продукти – 46%, плодоягідна продукція – 41% від норми), а значна частка цих продуктів та картоплі, овочів виробляються в господарствах населення, враховуючи обсяги та джерела фінансування створення оптових ринків сільськогосподарської продукції з 2010-2013 рр. – 4 млрд. грн., вимагає досліджень їх діяльності, формування та розвитку.
В період світової економічної кризи роль цивілізаційної функції ринку сільськогосподарської продукції та продовольства посилюватиметься. Це означає, що при дослідженні цього ринку в систему кон’юнктуроутворюючих чинників окрім економічних необхідно вводити все більшу кількість соціальних, демографічних, політичних, юридичних, природничо-наукових параметрів. При цьому з усієї групи нових кон’юнктурних чинників останніми роками виділилися такі з них, як посилення ролі процесів глобалізації і проникнення в АПК інновацій, що сприятиме впровадження в цю сферу найсучасніших наукомістких технологій. Хоча перші з них більшою мірою видозмінюють взаємодію в групі чинників попиту, а другі - пропозиції, між ними існує тісний взаємозв’язок.
Оскільки, оптовий ринок аграрної продукції та продовольства - це система соціально-економічних відносин, яка забезпечує завершальну стадію відтворювального процесу в сільському господарстві, методика його дослідження повинна розглядатись, як економічна форма спеціалізованої організації просторово-часового зосередження угод купівлі-продажу, що сприяє забезпеченню населення якісними і доступними за ціною продуктами харчування в результаті конкурентної організації торгів для оптових продавців і покупців (чи їх представників), виявленню локалізованого сукупного попиту і пропозиції, асортименту і цін на сільгосппродукцію та продовольство. Оптовий ринок сільгосппродукції на основі попиту і пропозиції в цьому сегменті ринку та формування оптових партій сільгосппродукції, сировини та продовольства за рахунок створення обслуговуючих кооперативів, маркетинго-логістичних структур, дорадчих служб при ефективній підтримці держави забезпечить оптимізацію транспортної складової в собівартості, сприятиме формування об’єктивних цін, виключаючи зайвих посередників і створюючи необхідну комплексну інфраструктуру. Це сприятиме надійним довготривалим зв'язкам між сільгосппідприємствами, фермерами, селянськими господарствами і кінцевими споживачами в процесі обміну, розподілу сільськогосподарської продукції та продовольчих товарів, що позитивно впливатиме на її виробництво.
Як показує світовий досвід функціонування та розвитку аналогічних оптових ринків в індустріальних зарубіжних країнах дає підстави вважати, що оптові ринки сільськогосподарської продукції та продовольства є в даний час найбільш прийнятною та ефективною системою реалізації фермерської продукції в Україні використовуючи сучасні системи розподілу. Такі ринки мають регіональний статус і розташовані у великих містах. Майже кожна країна, велике місто Європи, Австралії, Східної Азії, Північної та Південної Америки, Африки мають оптові ринки. В Іспанії - це система підприємств “Меркса”, що об’єднує 22 ринки, у Франції – “Ронжі”, що є одним із найбільших ринків Європи. Через оптові ринки у Франції реалізується понад 50% м’яса великої рогатої худоби, 75% - овець, 20% - свиней. Частка торгівлі на оптових ринках у загальному обороті овочів досягає 50%. У Японії обсяги продажу продовольства на оптових ринках становлять 75% загального товарообороту, в тому числі морепродуктів - близько 85%. Торгівля на оптових ринках домінує порівняно з іншими каналами збуту продукції в усіх розвинених країнах світу. Побудова системи ОРСП в регіонах України повинна передусім базуватися на конкретних принципах, до яких віднесені: еволюційність (поступове, продумане і поетапне їх створення); системність (різнорівневий підхід до створення системи ринків); соціальність (задоволення потреб населення в якісній їжі, створення нових робочих місць); надійність (збереження стабільності взаємодії усіх ланок логістичного “ланцюжка” заради гарантії постійного продовольчого постачання міст); гнучкість (здатність швидко реагувати на зміну кон’юнктури ринку зміною в структурі виробництв). Конкуренцію оптовим ринкам сільгосппродукції та продовольства за кордоном складають мережі супермаркетів, як оптові торговельні центри компаній, що пропонують асортимент з 50000 найменувань продовольчої та непродовольчої продукції.
Світовий досвід функціонування організованих оптових ринків сільгосппродукції та продовольства значно спростив складні проблеми ціноутворення. Саме тут тепер складаються внутрішні національні ринкові ціни на овочі, фрукти, картоплю, худобу і м’ясо, яйця, молочні продукти і рибу. Ціни, що складаються на цих оптових ринках, служать орієнтиром для усіх інших каналів збуту сільськогосподарської продукції, встановлення контрактних розцінок, а також підтримуваних державою гарантованих цін.
У другому розділі“Аналіз роботи, інфраструктура, формування організаційно-економічного механізму функціонування оптових ринків” проведено аналіз роботи оптових ринків аграрної продукції та продовольства, стан та основні напрями розвитку інфраструктури та формування організаційно-економічного механізму їх функціонування.
Дослідженням встановлено, що розвиток та функціонування ОРСП в Україні проходить в умовах поглиблення економічної кризи зумовленої глобалізацією світової економіки та стрімким розвитком процесів регіональної інтеграції в т.ч. на пострадянському просторі. Як показали дослідження намітилась позитивна динаміка по збільшенню обсягів оптової торгівлі за всіма каналами реалізації продовольством протягом 2009-2011 років і досягла 146,9 млрд. грн. У 2010-2011рр. статус оптового ринку сільськогосподарської продукції, отримали: “Столичний” у Києві, “Шувар” у Львові, “Гектар” в Одесі, “Господар” у Донецьку, “Янтар” у Херсоні, “Шелен” у Рівному, “Азовський” у Маріуполі. Крім того очікується, що в Україні загалом буде зведено 25 оптових ринків. У 2010 році оптовий ринок “Шувар” (Львів), а у 2011 роціоптові ринки “Столичний” (Київ) і “Господар” (Донецьк) вступили в Асоціацію оптових ринків Центральної і Східної Європи (CEI WMF), що дає можливість отримувати досвід європейських продовольчих ринків.
Біржовий ринок в цілому активізував свою діяльність. В Україні зареєстровано 570 бірж, з них 25 агропромислові. Метою створення товарних агропромислових бірж є організований збут сільськогосподарської продукції, регулювання ринку і більш стале забезпечення населення продовольчими товарами, а переробних підприємств - сировиною. Завдання цих бірж — визначення реальної ціни біржових товарів та страхування ризиків від небажаних зміни цін. Виробники сільськогосподарської продукції почали самостійно реалізувати її за контрактами через торговельні біржі та контрактні форми, заготівельні посередницькі організації. Незважаючи на те, що діючих агропромислових бірж становить 14 із всіх 289, обсяги угод, що укладені у 2011році на агропромислових біржах становили 80 млрд. грн., що значно перевищує ці обсяги на інших спеціалізованих біржах (рис.1).
