БУХГАЛТЕРСЬКИЙ ОБЛІК І КОНТРОЛЬ МАЛОЦІННИХ НЕОБОРОТНИХ ТА ШВИДКОЗНОШУВАНИХ АКТИВІВ

Краткое содержание

6

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, визначено мету, завдання, об’єкт і предмет дослідження, відображено наукову новизну та практичне значення отриманих результатів.

У першому розділі “Теоретичні основи та зарубіжний досвід обліку і контролю малоцінних необоротних та швидкозношуваних активів” досліджено вітчизняні й зарубіжні підходи до розуміння економічної суті малоцінних необоротних та швидкозношуваних активів, порядку їх оцінки та класифікації, які виступають передумовою їх обліку та внутрішнього контролю.

Проведені дослідження дають підстави стверджувати, що малоцінні необоротні та швидкозношувані активи займають суттєву частку в складі змінних засобів праці на підприємствах різних видів діяльності та потребують

Обґрунтовано, що особливості обліку і контролю малоцінних необоротних та швидкозношуваних активів визначає їх економічний зміст. Вивчення різних підходів до розуміння економічної суті досліджуваних активів дає підстави стверджувати, що вони виконують роль засобів праці та засобів, що створюють належні умови праці, які характеризуються різними термінами корисного використання та значними коливаннями вартості одиниць. Розмежування активів на оборотні (швидкозношувані предмети) та необоротні (малоцінні необоротні матеріальні активи) об’єктивно необхідне з метою отримання достовірної інформації про результати діяльності та склад майна підприємства. Проте застосування існуючого підходу, що ідентифікує швидкозношувані предмети у складі запасів не відповідає їх економічній суті, оскільки останні представлені засобами праці.

Одним із вимірів якості інформації бухгалтерського обліку є її адекватність фактичному стану діяльності суб’єкта господарювання. Доведено, що чинна методика оцінки швидкозношуваних предметів при вибутті не відображає їх реального стану на підприємстві, а практика використання методу нарахування амортизації 100 % вартості на момент передання активу в експлуатацію занижує вартість майна.

У результаті проведених досліджень виявлено відсутність адекватного сучасним вимогам господарської діяльності групування активів за однорідними групами. Розкриття структури об’єкта дослідження через класифікацію дало змогу окреслити основні напрями організації їх обліку та контролю. Це реалізовано за низкою ознак: поділ малоцінних необоротних і швидкозношуваних активів на універсальні та спеціалізовані, враховуючи різні види економічної діяльності підприємств, предмети, що деталізується в розрізі однорідних за техніко-економічними характеристиками груп, поділ активів за призначенням у господарській діяльності, за користувачами та за інтенсивністю використання із узагальненням інформації про активи за центрами витрат і центрами відповідальності (рис. 1).

7

Результати досліджень зарубіжного досвіду обліку і контролю малоцінних необоротних та швидкозношуваних активів свідчать про різні підходи у розв’язанні питань їх визнання, обліку та контролю, що підтверджує актуальність дослідження. Залежно від рівня державної регламентації бухгалтерського обліку в зарубіжних країнах існує два підходи до ідентифікації активів – за вартісною межею і за економічною суттю предметів. Особливості облікових систем визначають різні підходи у відображенні малоцінних необоротних і швидкозношуваних активів на рахунках обліку та відповідно у балансі, зокрема, у складі оборотних і необоротних активів; як складова основних засобів; за окремими статтями витрат та ін. Існують відмінності у порядку перенесення вартості активів на витрати, а саме: одномоментне списання вартості активу на витрати під час передання в користування; шляхом нарахування амортизації; на основі інвентаризації;  комбінації першого та другого способів.

Обґрунтовано раціональні способи розв’язання проблем достовірного відображення вартості активів у витратах діяльності підприємства через запровадження вартісного критерію для застосування спрощених режимів нарахування амортизації та забезпечення контролю використання активів, що перебувають нижче від цієї межі, у сукупній вартості.

Отже, дослідження теоретичних основ і зарубіжного досвіду обліку та контролю малоцінних необоротних і швидкозношуваних активів дало змогу окреслити основні напрями їх удосконалення.

У другому розділі “Бухгалтерський облік малоцінних необоротних та швидкозношуваних активів підприємства” розкрито методику обліку малоцінних необоротних і швидкозношуваних активів й організаційні підходи до побудови первинного обліку та внутрішньогосподарської звітності як передумови якісного інформаційного забезпечення менеджменту підприємства.

Дослідження практики обліку малоцінних необоротних і швидкозношуваних активів дають підстави стверджувати про розпорошення інформації про активи між рахунками обліку основних засобів і запасів, відсутність належної інформації про обсяги і стан активів, що перебувають у користуванні. Спостерігається викривлення фінансової інформації в результаті використання спрощених методів відображення вартості малоцінних необоротних і швидкозношуваних активів у витратах діяльності й ігнорування чинних рекомендацій щодо документального оформлення та поточного обліку досліджуваних активів, через невідповідність останніх сучасним умовам господарювання.