ІНСТРУМЕНТАРІЙ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ ІННОВАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ МАЛИХ ПІДПРИЄМСТВ

Краткое содержание

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, сформульовано мету, завдання, об’єкт, предмет і методи дослідження, визначено наукову новизну і прикладне значення отриманих результатів.

У першому розділі «Теоретичні положення регулювання інноваційної діяльності малих підприємств» розглянуто основні положення категорії малого підприємництва, встановлено його місце у функціонуванні національної економіки України та виявлено основні перешкоди для розвитку, досліджено, систематизовано і уточнено класифікацію інновацій, виділено види малих підприємств, що функціонують в інноваційній сфері, та запропоновано можливі напрямки державного регулювання їх діяльності.

Аналіз існуючих наукових робіт та нормативно-правових документів показав, що в Україні досі не сформовано єдиного підходу до визначення поняття «мале підприємство», не встановлені також уніфіковані критерії віднесення суб’єктів господарювання до категорії малих підприємств (МП).

Відповідно до законодавчих та підзаконних актів, які регулюють питання розвитку малого підприємництва, малими є підприємства, на яких чисельність зайнятих працівників не перевищує 50 осіб, а обсяг доходу становить не більше 10 млн. євро. На думку автора, з метою формування ефективного інструментарію державного регулювання інноваційної діяльності малих підприємств (ДРІДМП), доцільним є відновлення критерію поділу МП на групи в залежності від видів економічної діяльності, оскільки він дозволить більш повно враховувати особливості їх функціонування в рамках тієї чи іншої галузі економіки.

Детальне дослідження визначення поняття «підприємництво» дозволило виявити опосередкований зв’язок підприємницької та інноваційної і науково-дослідної діяльності, який простежується в ініціативності підприємництва та його прагненні до отримання економічних і соціальних результатів.

Аналіз статистичних даних показав, що у 2011 р. спостерігається різке погіршення стану кількісних та якісних показників розвитку МП: зменшення кількості МП на 7,4 % та скорочення штату зайнятих на них працівників на 3,5 %, падіння частки реалізованої продукції МП у загальному обсязі реалізованої продукції на 7,7 %. Така ситуація пов’язана із існуванням в Україні великої сукупності економічних та адміністративних бар’єрів, які перешкоджають реалізації потужного виробничого та інноваційного потенціалу МП, закладених в них природою.

Про значні можливості МП свідчить аналіз іноземного досвіду. Співставлення показників діяльності МП та великих корпорацій показало, що перші більш ефективно створюють та впроваджують інноваційні ідеї. Виходячи з цього МП цілком обґрунтовано можна вважати незамінним учасником інноваційного процесу. Тому вони потребують підтримки з боку держави, яка б враховувала специфіку їх діяльності.

Враховуючи цю обставину, уточнено і систематизовано класифікацію інновацій для МП та запропонована нова ознака, яка враховує місце цих суб’єктів господарювання в інноваційному процесі. Оскільки МП можуть діяти з одного боку в якості учасників інноваційної діяльності (ІД) інших підприємств, а з іншого – виконавців власного циклу інновацій, представляється можливим виділити в залежності від місця створення та подальшого використання наступні види інновацій: власні, тобто ті що від ідеї до комерційного виходу здійснюються малими підприємствами; та інновації, які є елементом іншого інноваційного процесу. Останній вид інновацій в залежності від ролі в процесі виробництва деталізується на інновації, що створюються МП для їх використання в якості проміжної ланки інноваційного процесу іншого підприємства; та інновації, які сприяють досягненню кінцевої мети іншого інноваційного процесу на тому ж підприємстві.

Невагоме місце МП в активізації інноваційних процесів в Україні свідчить про низьку ефективність існуючого інструментарію їх державного регулювання (ДР) та вказує на необхідність його вдосконалення. З цією метою досліджені різні точки зору стосовно визначення найбільш дієвого інструментарію ДРІДМП, в результаті чого встановлено, що застосування єдиної системи інструментів по відношенню до сектору малого підприємництва в цілому не сприятиме досягненню значних успіхів в ДРІДМП.

Найбільш ефективною та результативною буде деталізація інструментів регуляторного впливу держави в залежності від функціонального призначення МП в інноваційному процесі, відповідно до якого вони можуть бути поділені на традиційні, науково-дослідні та інноваційно орієнтовані (малі інноваційні підприємства (МІП))