ТЕОРЕТИКО-ОРГАНІЗАЦІЙНІ ОСНОВИ ЕКОЛОГІЗАЦІЇ РЕГІОНАЛЬНОГО РОЗВИТКУ (на прикладі Одеської області)

Краткое содержание

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертації, зв’язок роботи з науковими темами, визначено мету, завдання, об’єкт і предмет дослідження, обґрунтовано необхідність його проведення, сформульовано наукову новизну одержаних результатів та їх практичне значення, відображено їх апробацію, окреслено особистий внесок здобувача.

У першому розділі “Теоретико-методологічні засади екологізації регіонального розвитку” досліджено генезис теоретичних поглядів на формування концепцій регіонального розвитку відповідно до сучасних викликів, обґрунтовано пріоритети регіональної політики як структурної складової регіонального управління та визначено сутність парадигми екологізації регіонального розвитку в контексті трансформаційних зрушень.

На основі систематизації  теоретико-методологічних підходів та   концепцій регіональної політики в роботі доведено, що в умовах сучасних ринкових трансформацій особливої уваги потребує удосконалення теорії регіонального розвитку з врахуванням  екологічного зрізу проблеми.

Наразі  необхідна чітка координація різних державних та регіональних інститутів стосовно регулювання регіонального розвитку на базі конкретно визначених довгострокових і короткострокових цілей за соціо-еколого-економічними параметрами. Доведено, що нівелювання міжрегіональних диспропорцій є головною метою  екологізації регіонального розвитку, а тому  є безперечний сенс  формувати:

¾        регіональні програми з включенням «зеленої складової» їх розвитку;

¾         плани дій з охорони довкілля з зазначенням напрямів регіонального фінансування  та обсягами  необхідних інвестицій не лише на покращання довкілля, а й довгострокове забезпечення трансферу інноваційних виробництв (технологій) та ефективне  впровадження їх в регіональному вимірі;

¾        напрями бюджетних витрат  на пріоритетні заходи, що забезпечують екологізацію регіонального розвитку з одночасним посиленням важелів державно-приватного партнерства в реалізації стратегічних завдань регіональної політики.

Тому, на сучасному етапі постає завдання подальшого реформування системи регіонального управління крізь призму впровадження ідеології «зеленої» (екологоорієнтованої) економіки та наукових уявлень, які об'єктивно відображають тенденції та результати сучасних інноваційних процесів, що відбуваються на регіональному рівні. При цьому фундаментом регіонального розвитку повинна стати самостійність регіонів у визначенні перспективних цілей і можливостей фінансування заходів щодо їхньої реалізації, насамперед за рахунок власних фінансових джерел.

Незважаючи на органічну єдність територіальних (регіональних) економічної та екологічної систем, на практиці до цього часу дається взнаки полярізація у вирішенні регіональних економічних та екологічних проблем. Однією з причин цього негативного явища є недостатньо продумана національна політика у сфері покращення якості життя людей і брак уваги до екологічної складової  розвитку економіки з боку  органів державної влади. Так, на жаль, екологічна складова, як свідчить аналіз тенденцій соціально-економічної політики регіонів, досі ще не є серед  першочергових пріоритетів їх розвитку. Згідно існуючих стратегічних регламентів можна стверджувати, що екологічна домінанта розвитку регіону ще не є ключовою та законодавчо  визначеною.  Це істотно впливає на результативність державної політики в цілому.

Як свідчить еволюція попередніх досліджень, парадигма екологізації регіонального розвитку, пов’язана, передусім, з генезисом теоретичних поглядів  та тлумаченням сутнісних характеристик цього складного явища. Суть екологізації регіонального розвитку можна трактувати . Іншими словами, екологізація регіонального розвитку розглядається як суспільне явище, в напрямі забезпечення інноваційного зростання регіону з залученням новітніх інструментів державного управління.

Все це призвело до висунення якісно нових вимог щодо стратегічного управління еколого-економічною системою на регіональному рівні (рис. 1).

В роботі доведено, що сучасна регіональна система управління повинна бути орієнтована на: реорганізацію і подальшу інтеграцію функцій екологічного управління в єдину функціональну систему управління  регіону; розширення прав і можливостей органів місцевого та регіонального управління в системі  контролю за охороною навколишнього природного середовища та раціонального використання природних ресурсів регіону; зміщення акценту в здійсненні державного контролю за дотриманням  та посиленням екологічного законодавства в напрямі поступової переорієнтації  на економічні  важелі стимулювання екологобезпечної господарської діяльності на засадах «зеленої» економіки в регіональному  вимірі; посилення соціальної відповідальності бізнесу за дотриманням вимог природоохоронного законодавства, здійсненням екологічної політики, захисту екологічних прав населення.

Доведено, що процес забезпечення екологізації регіонального розвитку має включати такі етапи:

● визначення ємності природно-ресурсного потенціалу регіону  та стану екологічної інфраструктури регіону як одного з головних критеріїв досягнення  «зеленого» зростання;

● зосередження фокусу регіональної політики на  чинниках та процесах , що впливають на подальшу екологізацію регіонального розвитку;

● прогнозування  економічних та соціальних наслідків «зеленого» зростання  з урахуванням  екологічних критеріїв  регіонального розвитку;

● розробка конкретних пропозицій щодо удосконалення системи регіонального управління як  дієвого механізму підвищення ефективності  державної політики.