ОРГАНІЗАЦІЙНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ВІДТВОРЕННЯ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОГО ПОТЕНЦІАЛУ РЕГІОНАЛЬНОГО СОЦІУМУ

Краткое содержание

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність теми, сформульовано мету і задачі дослідження, визначено об’єкт, предмет і методи дослідження, охарактеризовано наукову новизну та практичну цінність отриманих результатів.

Розділ 1. Теоретичні основи дослідження проблем відтворення інтелектуального потенціалу соціуму. У розділі уточнено сутність інтелектуального потенціалу соціуму, охарактеризовано методичну базу виміру його рівня, встановлено особливості його відтворення на регіональному рівні.

Встановлено, що умовою забезпечення науково-технічного прогресу та інноваційного оновлення економіки є інтенсивне формування та використання інтелектуального потенціалу соціуму. Умови його відтворення вимагають чіткого з’ясування сутності даної категорії, що, у свою чергу, передбачає визначення сукупності вихідних категорій: «соціум», «людський капітал», «інтелектуальний капітал», «потенціал», «інтелектуальний потенціал» тощо. На основі поєднання вихідних понять встановлено, що інтелектуальний потенціал соціуму – це наявні та приховані можливості, які виникають у процесі реалізації системи  відносин, що складаються між окремими суб’єктами соціуму з приводу відтворення (формування, розподілу та обміну, реалізації) знань, досвіду, інформації, навичок тощо з метою досягнення встановлених цілей.

За результатами узагальнення теорії управління відтворенням інтелектуального потенціалу соціуму встановлено його відповідність наступним сутнісним ознакам: багаторівневість; фундація на ресурсному забезпеченні; наявність у об’єкта реальних реалізованих та нереалізованих можливостей; багатоелементний склад; наявність носія потенціалу; поєднання наявної та прихованої форм існування; можливість розвитку за умови використання інтелектуальних ресурсів; здатність забезпечити досягнення поставлених цілей за умови раціонального використання; забезпечення реалізації інших видів потенціалу суспільства; безперервність відтворення.

Узагальнення існуючої методичної бази виміру рівня відтворення інтелектуального потенціалу соціуму засвідчило про відсутність дієвих методичних інструментів його проведення, у зв’язку з чим постає низка задач, серед яких: встановлення факторів, що визначають особливості відтворення інтелектуального потенціалу соціуму; визначення якісних факторів, що характеризують розвиток інтелектуального потенціалу соціуму; побудова системи показників, що дають змогу оцінити вплив окремих факторів на відтворення інтелектуального потенціалу; розробка комплексного показника, за допомогою якого можна визначити рівень відтворення інтелектуального потенціалу соціуму.

Встановлено, що на результативність відтворювального процесу впливає сукупність умов, що його прискорює або гальмує. Результати аналізу існуючої наукової літератури надали можливість виокремити наступні групи факторів, що визначають специфіку і єдність відтворювальних етапів, серед них: демографічні, освітні, фінансові, інфраструктурні, інноваційні, науково-технологічні.

Визначено, що комплексний вимір факторів має здійснюватися на основі кількісних та якісних показників і характеристик, що дозволяють усебічно оцінити об’єкт дослідження. Запропонований методичний підхід дозволяє оцінити наявний інтелектуальний потенціал соціуму на різних рінях ієрархічної структури держави.

Цикл відтворення інтелектуального потенціалу регіонального соціуму складається з трьох фаз. Перша фаза (формування) характеризується активним формуванням елементів інтелектуального потенціалу соціуму, а саме: підготовкою кваліфікованих фахівців, створенням суб’єктами соціуму об’єктів інтелектуальної власності, виконанням наукових та науково-технологічних робіт тощо. Такі процеси реалізуються згідно з основними напрямами науково-технічної, інноваційної, освітньої, демографічної, соціально-економічної політики регіонів, що, у свою чергу, визначаються державними органами різних рівнів у відповідних правових документах.

На другій фазі (розподілу (обміну)) з підвищеною активністю протікають зміни власників результатів інтелектуальної діяльності суспільства та розповсюдження інтелектуальних ресурсів. Головна роль у цій частині відтворювального процесу належить системі трансферу знань та технологій.

Реалізація інтелектуального потенціалу регіонального соціуму, яка є останньою фазою відтворювального процесу, відбувається завдяки комерціалізації результатів інтелектуальної діяльності суспільства. Остання може бути визначена як використання інтелектуальної власності з метою отримання прибутку або іншої вигоди.

Встановлено, що для ефективного відтворення інтелектуального потенціалу регіону необхідне своєчасне прийняття рішень на кожній фазі цього процесу, а його ефективність залежить від формування більш досконалої і стабільної законодавчої бази.