УДОСКОНАЛЕННЯ СИСТЕМИ УПРАВЛІННЯ ЕНЕРГОЗБЕРЕЖЕННЯМ В ЖИТЛОВО-КОМУНАЛЬНОМУ ГОСПОДАРСТВІ РЕГІОНУ

Краткое содержание

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертації, визначено зв'язок з науковими програмами, планами, темами, сформульовано мету і завдання, об’єкт і предмет дослідження, показано наукову новизну та практичне значення отриманих результатів.

У першому розділі «Теоретичні основи управління енергозбереженням» розкрито сутність та зміст проблеми енергозбереження, розглянуто теоретичні основи управління енергозбереженням і проаналізовано розвиток українського законодавства в цій сфері.

На основі розгляду теоретичних підходів дістало подальшого розвитку визначення поняття "енергозбереження" як процесу, що характеризується зниженням питомого кінцевого енергоспоживання, ефективним використанням первинних (природних) непоновлюваних енергоресурсів, залученням до господарського обороту поновлюваних джерел енергії з метою збереження непоновлюваних енергетичних ресурсів, екосистеми, енергетичної безпеки України для економічного розвитку і підвищення добробуту населення країни.

Підвищити рівень енергозбереження можливо за умов зменшення енергоємності виробництва ВВП, яка є одним з основних показників рівня розвитку економіки держави. На сучасному етапі соціально-економічного розвитку України вирішення питання зниження енергоємності ВВП має найбільш важливе значення для забезпечення її енергетичної незалежності і підвищення рівня енергетичної безпеки.

Рівень використання потенціалу енергозбереження в Україні незадовільний, незважаючи на ряд прийнятих законодавчих та інших нормативно-правових актів, направлених на ефективне використання паливно-енергетичних ресурсів (ПЕР), зменшення об'єму їх споживання й імпорту. В дисертації проведено аналіз енергоємності валового регіонального продукту (ВРП), аналіз енергоспоживання та енерговитрат регіонів України у порівнянні з країнами Євросоюзу. Відповідно до цього аналізу Харківський регіон за енергоспоживанням в житловому секторі знаходиться на передостанньому місці (табл.1), що вказує на низький рівень енергозбереження.

Об'єктивний характер енергозбереження вимагає заміни екстенсивних форм і моделей господарювання інтенсивними і відповідно до цього планомірного вдосконалення всієї системи управління енергозбереженням. Для підвищення ефективності системи управління енергозбереженням в ЖКГ було визначено і досліджено чинники, що впливають на енергозбереження в сучасних умовах розвитку економіки (рис. 1). На першому рівні класифікації виділено дві групи чинників: регулюючі, обумовлені державним управлінням і регулюванням процесу заощадження ПЕР; результуючі, що дозволяють отримати певний економічний, екологічний, соціальний, політичний та інший результат при здійсненні політики енергозбереження. В системі управління енергозбереженням саме така класифікація дозволяє відстежити всі чинники, визначити зв'язки між ними, виявити результативні напрями здійснення енергозбереження, прогнозувати наслідки його здійснення в змінних загальноекономічних, науково-технічних, соціально-екологічних та інших умовах. Розгляд теоретичних основ управління енергозбереженням дозволив сформулювати основні принципи та методи управління енергозбереженням.