НAУКОВО-МЕТОДИЧНI ПIДХОДИ ЩОДО ПIДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТI УПРAВЛIННЯ СОЦIAЛЬНО-ЕКОНОМIЧНИМ РОЗВИТКОМ РЕГIОНУ

Краткое содержание

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЙНОЇРОБОТИ

У першому розділі «Теоретико-методичне забезпечення управління соціально-економічним розвитком регіону» досліджено понятійний апарат соціально-економічного розвитку регіону, встановлено сутність, закономірності та принципи організації системи управління регіональним розвитком.

Виявлено, що сьогодні в економіці України відбуваються складні соціально-економічні процеси: вибудовується багаторівнева система економічних відносин;  вдосконалюється система управління на державному та регіональному рівнях; здійснюється поступове переосмислення відносин між державою, регіоном та містом; принципово змінюються пріоритети системи управління, здатної забезпечити високу ефективність функціонування регіональних економік у системі національної економіки.

Встановлено, що під регіоном слід розуміти принципово новий територіально та адміністративно обмежений комплекс, який поєднує специфічні соціально-економічні складові  окремого інституту господарювання (галузі, міста, області, держави) або декількох інститутів у взаємопов’язані структури.

Визначено, що виходячи із певних цілей і завдань території поділяють на регіони. Основним критерієм регіонального поділу є управління регіональним розвитком. Дослідження різноманітних наукових поглядів дозволило виділити декілька територіальних структур, що виконують різні функції у процесі суспільного відтворення. Отже, існує три основних напрями регіональної структуризації (рис. 1).

У світі спостерігається тенденція до зростання рівня урбанізації, яка принципово змінює роль та значення міст для національного і регіонального розвитку. Безумовно, на регіональному рівні підвищується значимість міста, що визначається його системоутворюючою роллю, а також  істотною стає орієнтація на формування особливого регіонального мезопростору.

Основою соціально-економічного розвитку регіонів є регіональний відтворювальний процес, який визначається, з одного боку, як підсистема суспільного відтворення, а з іншого – як інтеграція одиничних відтворювальних процесів на рівні міст, що формує умови для комплексного розвитку економіки регіону.

Найважливішою одиницею регіонального управління залишається область, оскільки саме на рівні області реалізується принцип економічної самостійності, задовольняється значна частина першочергових потреб населення та через фінансування з бюджету області й держави здійснюється управління місцевим господарством і господарством централізованого підпорядкування.