Психологія копінг – поведінки особистості майбутнього і діючого податківця

Краткое содержание

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтована актуальність проблеми та доцільність її вивчення, визначені об’єкт, предмет, мета, завдання, гіпотези, методи дослідження та теоретичні основи, відображено зв’язок роботи з науковими програмами; визначено теоретико-методологічні основи дослідження, подано відомості про впровадження та апробацію здобутих результатів; встановлено наукову новизну і практичну цінність отриманих даних, наведено дані про структуру роботи та публікації автора.

У першому розділі – «Теоретико-методологічні засади дослідження копінг-поведінки» – представлені результати теоретичного аналізу та наукових позицій вчених з проблеми копінг-поведінки, розглянуто її сутність, виокремлено структурні компоненти, критерії оцінки ефективності, основні класифікації, вікові й професійні особливості та співвідношення з механізмами психологічного захисту дорослої особистості.

        Узагальнення літературних джерел з обраної проблеми дозволяє резюмувати, що копінг-поведінка – це синтез когнітивних та поведінкових зусиль, які  застосовуються людиною для опанування  специфічних внутрішніх та/або зовнішніх вимог, що викликають психічну напругу та перевищують її ресурси (З.Лазарус, С.Фолкман, Т.Крюкова). У перекладі з англійської мови поняття «coping» (від англ. «to cope») означає опановувати, долати. Як аналог поняттю «копінг» у науковій літературі виступають наступні: «система регуляції стресу» (В.Бодров), складові «субсиндрому стресу» (Л.Китаєв-Смик), «патерни розв’язання проблемних і несприятливих життєвих ситуацій» (Л.Дика), «життєві стратегії» (К.Абульханова-Славська), «типи переживань» (Ф.Василюк), «техніки існування або реакції на проблемні моменти життя» (Л.Анцифєрова). У нашому дослідженні ідентично використовуються такі терміни: «психологічне подолання», «копінг», «копінг-поведінка».

        Перші роботи, присвячені досліджуваному психологічному феномену, з’явилися у другій половині двадцятого століття у зарубіжній психології (Н.Ендлер, Р.Мус, Дж.Паркер). В американській психології термін «coping» активно використовувався з середини минулого століття для вивчення поведінки особистості в стресових ситуаціях. Ці дослідження стали частиною «когнітивного руху», який почав формуватися роботами  І.Джаніс, Р.Лазарус, Д.Меканік, Л.Мерфі, Дж.Роттер.

        З початку 90-х років дослідження копінг-поведінки стає сферою наукових інтересів російських вчених, які вивчали стратегії психологічного подолання складних життєвих ситуацій на різних вікових етапах життя (Т.Крюкова, С.З.Хорхе-Бернардо), в сімейних взаєминах (Н.Белорукова, О.Куфтяк), у колі студентів (С.Лігер, О.Юрасова) та школярів (Т.Данілова), фахівців екстремальних професій (О.Бухвостов, І.Лебедєв), серед людей «груп ризику» (Н.Сирота, В.Ялтонський), осіб з нервово-психічними та соматичними захворюваннями (Н.Веселова, О.Ісаєва, Р.Назиров, А.Чазова,). Варто зауважити, що хоча в роботах російських психологів термін «опановуюча поведінка» почав вживатися лише в кінці минулого століття, проте пов’язані з ним явища вивчалися і раніше (наприклад, «стресостійкість» – у дослідженнях К.Платонова, Л.Уманського, Б.Теплова; «емоційна стійкість» – у роботах В. Мерліна та ін.

У когнітивно-біхевіоральній копінг-теорії (Р.Лазарус, С.Фолкман) «психологічне подолання» (копінг) розглядається як особливий вид соціальної поведінки дорослої особистості. Сутність його полягає в адаптації людини до вимог складної ситуації, а головне завдання – забезпечення і підтримання фізичного і психічного здоров’я людини та задоволеності соціальними відносинами. Це складний, багатоплановий і багаторівневий процес, що реалізується за допомогою різних стратегій. Вибір їх особистістю визначається суб’єктивним значенням для неї ситуації, що переживається, і відповідає переважно одному із завдань – розв’язанню реальної проблеми або її емоційному переживанню, корекції самооцінки або регулюванню взаємостосунків з іншими людьми.

Р. Лазарус і С. Фолкман виокремлюють п’ять основних завдань копінгу: мінімізація негативного впливу обставин, відновлення психічних та фізичних ресурсів (одужання); терпіння, пристосування або регулювання, зміна життєвих ситуацій; підтримання позитивного «образу Я» та впевненості у своїх силах; підтримка емоційної рівноваги; підтримання і збереження тісних взаємозв’язів з іншими людьми. Вчені стверджують, що у процесі подолання стресу особистість використовує власні стратегії (копінг-стратегії) на основі наявного у неї особистісного досвіду (особистісні ресурси або копінг-ресурси). Тому копінг-поведінка розглядається як результат взаємодії копінг-ресурсів та копінг-стратегій, які є її структурними компонентами.

Копінг-ресурси – відносно стабільні характеристики людини та середовища, які сприяють розвитку способів подолання стресу. Когнітивними серед них є: пам’ять, мислення та увага (О.Бухвостов, Т.Крюкова, І.Лебедєв); до особистісних копінг-ресурсів відносяться: емпатія, афіліація, сензитивність до відчуження (І.Лєбєдєв, А.Чазова); поведінкова активність, психічний стан, особистісні характеристики й енергетичні показники (С.Хобфол), екстраверсія/інтроверсія, нейротизм, оптимізм/песимізм (Є.Варбан), локус контролю (Є.Варбан, Т.Крюкова, І.Лєбєдєв, Н.Сирота, В.Склень, В.Ялтонський), особливості Я-концепції (Т.Крюкова, І.Лєбєдєв, Н.Сирота, А.Чазова, В.Ялтонський,), емоційна зрілість, стійкість до травматизації і адекватне відреагування агресивних тенденцій (О.Самара), професійна мотивація, асертивні дії, пошук соціальних контактів, співробітництво, емоційна стійкість, комунікабельність, сміливість, активність, мужність, когнітивні особливості (О.Бухвостов).

До ресурсів соціального середовища належить оточення, в якому живе людина, її вміння знаходити, приймати та надавати соціальну підтримку, а також психологічні особливості, які забезпечують стресостійкість особистості (Р.Гілл, Є.Варбан, І.Лєбєдєв, Н.Сирота, В.Ялтонський).

Копінг-стратегії – це  сукупність когнітивних, емоційних та поведінкових дій особистості, суть яких полягає в адаптації до життєвих подій та стресових ситуацій (Р.Лазарус, Н.Сирота, С.Фолкман, В.Ялтонський). При цьому домінування гнучких, адекватних і конструктивних стратегій психологічного подолання сприяє особистісному зростанню і самореалізації внутрішнього потенціалу людини, а застосування пасивних і неконструктивних стратегій  підсилює невротизацію особистості та призводить до хвороб (Н.Веселова, С.Істомін, А.Рижик, В.Ташликов). Серед них розрізняють наступні: «розв’язання проблем», «пошук соціальної підтримки» та «уникання» (С.З.Хорхе Бернардо, О.Бухвостов, Р.Лазарус, І.Лєбєдєв, Т.Крюкова, А.Чазова), адаптивні, псевдоадаптивні та дезадаптивні (В.Склень), адаптивні та неадаптивні (О.Самара), стратегії активного цілеспрямованого розв’язання проблем, пасивного дистанціювання, уникання активності щодо вирішення ситуації та компенсаторні стратегії інтернального подолання (З.Сивогракова), пошук соціальної підтримки, асоціальні дії, вирішення проблеми, ігнорування, самозвинувачення (І.Корнієнко).

Узагальнення літературних джерел з досліджуваної проблеми дозволило сформулювати власне визначення копінг-поведінки. У нашому дослідженні вона розглядається як індивідуальний спосіб подолання дорослою особистістю стресової ситуації, у відповідності з її значущістю у житті та наявністю особистісно-середовищних ресурсів, що визначають її поведінку.

Більшість дослідників копінгу в якості критеріїв ефективного подолання стресів висувають психічне благополуччя, зниження рівня невротизації, вразливості до стресів та тривалість позитивних наслідків (Дж.Кохен, С.Фолкман). Щодо конкретної ситуації, то у низці випадків для подолання стресу можлива реалізація особистістю найбільш типових або декількох різних копінг-стратегій.  Успішність використання будь-якої стратегії в одній конкретній стресогенній ситуації не гарантує її ефективності в інших, оскільки це залежить від когнітивної оцінки суб’єктом проблеми, яка виникла. Стратегії психологічного подолання, сфокусовані на розв’язанні проблем, ефективні у випадку можливості контролю над ситуацією, а емоційні доречні тоді, коли ситуація не залежить від волі людини (Т.Крюкова, Л.Пірлін, К.Шутер та ін.).

        Нині не існує системної класифікації видів, типів, стилів та стратегій психологічного подолання, вони визначаються дослідниками довільно. Серед них виокремлюють копінг, спрямований на оцінку, втручання або уникання ситуації (А.Білінгс, Р.Мус); розв’язання завдань, емоційне переживання, особистісне або соціальне відволікання (Н.Ендлер, Дж.Паркер); самозвинувачення, вигідне для себе тлумачення, уникання (Р.Віталіано); копінг, сфокусований на собі або оточуючому середовищі (М.Перрез, М.Райчертс); оцінці ситуації, проблемі або емоціях (Р.Mус, Дж.Шаефер). Серед копінг-стратегій також визначають превентивні, самозмінюючі, екзистенціональні та духовні (П.Вонг); конструктивно змінюючі, конструктивні та пристосувальні (І.Сізова, С.Філіпченко); когнітивне або поведінкове розв’язання проблеми або її спростування, пошук соціальної підтримки, перетлумачення ситуації на свою користь, уникання, втеча, жалість до самого себе, зниження самооцінки та емоційна експресія (Г.Вебер); конструктивні і неконструктивні (Т.Крюкова); адаптивні, псевдоадаптивні, дезадаптивні (О.Бухвостов, О.Склень). Проте, не дивлячись на велику кількість класифікацій копінгу, більшість з них побудовано навколо двох запропонованих Р.Лазарусом і С.Фолкман модусів психологічного подолання, спрямованих на розв’язання проблеми (проблемно-орієнтований) та зміну власних установок у ставленні до ситуації (суб’єктивно-орієнтований).

Копінг-поведінка тісно пов’язана з механізми психологічного захисту, що характеризуються як найважливіші форми адаптаційних процесів та реагування дорослої особистості на стресові ситуації (Л.Васерман, Р.Лазарус, Р.Плутчик, В.Ташликов, Е.Хейм). На сьогоднішній день не існує єдиної думки про їх співвідношення. Послаблення психічного дискомфорту здійснюється у рамках неусвідомленої діяльності психіки за допомогою механізмів психологічного захисту. Водночас копінг-поведінка являє собою свідомі стратегії дій особистості, спрямовані на усунення ситуації психологічної загрози (Л.Анцифєрова, Б.Карвасарський, Н.Сирота, В.Ташликов, Е.Чехлатий та ін.).

        Існують дві наукові позиції вчених щодо зв’язку копінг-поведінки з процесом дорослішання особистості. Згідно першої, розвиток особистості робить її копінг-поведінку більш успішною, вдосконалюючи стратегії (Д.Гутман, Е.Еріксон, К.Юнг). Друга ґрунтується на концепції, яка зменшує роль внутрішніх психічних процесів, і зазвичай не виділяє пов’язаних з віком змін в адаптації. Вік може впливати на оцінку ситуації і, відповідно, на вибір копінг-стратегії, але дорослішання не вважається головною детермінантою адаптивної поведінки або ефективності подолання. Якщо для підлітків і юнацтва найбільш адекватним є прагнення до емоційного розв’язання життєвих труднощів (оскільки це часто релевантно змісту самих проблем), то у дорослому віці домінують проблемно-орієнтовані та духовно-релігійні способи опору стресам (Р.Лазарус,  С.Фолкман); активно-когнітивне та активно-вчинкове опанування складних життєвих проблем (Т.Титаренко).

Одним із векторів дослідження копінг-поведінки є вивчення особливостей опанування стресу фахівцями екстремальних професій. Як свідчать наукові дослідження, ефективність їх професійної діяльності у  складних і напружених ситуаціях визначається сформованістю типів копінгу, якими є «адаптивний», «псевдоадаптивний», «дезадаптивний», вираженістю копінг-стратегій «розв’язання проблем» та «пошук соціальної підтримки» і низькою значущістю стратегії «уникання» (О.Бухвостов, О.Склень). На адаптивний копінг впливають стаж служби фахівця, рівень розвитку його інтелектуальних та комунікативних здібностей, вольових якостей (О.Склень); сформованість професійних, пізнавальних і соціальних мотивів, емоційна стійкість, комунікативні та когнітивні здібності, сміливість, активність, мужність (О.Бухвостов), рівень розвитку таких копінг-ресурсів як локус контролю, пошук соціальної підтримки, афіліації, емпатії, позитивної Я-концепція (І.Лєбєдєв). Руйнування адаптивних форм копінг-поведінки фахівців екстремальних професій у стресовій ситуації відбувається через низький рівень розвитку особистісних копінг-ресурсів, низьку продуктивність активних копінг-стратегій та невміння використовувати фактори соціальної підтримки (О.Самара).

Отже, теоретичний аналіз досліджень копінг-поведінки особистості дає підстави стверджувати нерозривний зв’язок стресу та копінг-поведінки особистості, визначити її структурні компоненти, вікові та професійні особливості.

У другому розділі – «Концептуальна парадигма дослідження копінг-поведінки особистості майбутнього і діючого податківця» обґрунтовано

когнітивно-біхевіоральний підхід як провідний у дослідженні копінг-поведінки особистості, сформульовані основні положення цього підходу, розроблено психологічну модель копінг-поведінки фахівця податкової служби та визначено її складові.

У всій багатоманітності зарубіжних концепцій розуміння і визначення копінг-поведінки  домінують декілька теоретичних підходів, кожен з яких обумовлює своєрідний погляд на механізми подолання стресу і оцінку його результатів. До них належать: а) диспозиційний, в рамках якого копінг-поведінка тлумачиться як один із засобів психологічного захисту (в термінах динаміки Его), що використовується для послаблення напруги (Н.Хаан); б) особистісних рис, який розглядає копінг, як відносно постійну схильність особистості відповідати на стресові події певним чином (у термінах рис особистості) (Р.Мус); в) когнітивно-біхевіоральний, у межах якого копінг-поведінка розглядається як динамічний процес зіткнення суб’єкта із соціальним світом, що визначається особливостями їх взаємодії. Фундатори цього вчення Р.Лазарус та С.Фолкман вважають, що одні і ті ж події життя дорослої людини можуть мати різне для неї стресове навантаження, залежно від їх суб’єктивної когнітивної оцінки, що й визначає інтенсивність стресу, а також якість та інтенсивність емоційної реакції, яка може змінюватися у результаті переоцінки. Перший крок у процесі когнітивної оцінки презентується «поляризуючим фільтром», який може посилити або послабити значущість події. Після когнітивної оцінки ситуації особистість приступає до розробки стратегій опанування стресу. У випадку неуспішного копінгу стресор зберігається і виникає потреба у подальших спробах психологічного подолання.

Сукупність вищеназваних наукових позицій дає можливість обґрунтувати власне науково-методологічне підґрунтя копінг-поведінки фахівців податкової служби. Базовим для наукової реалізації концептуальної парадигми став когнітивно-біхевіоральний підхід, сутність якого полягає у тому, щоб актуалізувати копінг-ресурси дорослої особистості, особливо когніції мисленєвого процесу, мнемічний досвід розв’язання критичних ситуацій, а також актуалізувати потенціали й ресурси, які дають можливість особистості адаптуватися до середовища та активізувати в ньому стратегічні лінії поведінки у складних і проблемних ситуаціях з метою їх розв’язання та пошуку конструктивної підтримки у соціальному оточенні.

Вихідними положеннями зазначеного підходу є: а) особистість здатна володіти такими когніціями, які дозволяють їй адекватно оцінювати проблемну ситуацію та власні внутрішні потенціали для її розв’язання; б) особистість спроможна досягнути такого рівня розвитку комунікативних ресурсів та вияву позитивних особистісних якостей Я-концепції, які допомагають структурувати міжособистісні взаємини в кризових та стресових ситуаціях; в) особистість здатна обирати продуктивні копінг-стратегії, які активізують процеси научіння, вправляння в ефективному та самоефективному вирішенні життєвих проблем, використовуючи соціальний досвід їх подолання іншими людьми або тимчасове дистанціювання від них.