| Краткое содержание: | ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ
У вступі обґрунтовано актуальність проблеми дослідження, визначено об’єкт, предмет, мету, гіпотезу та завдання дослідження, розкрито наукову новизну, теоретичне і практичне значення роботи, методологічні та теоретичні засади дослідження, використані методи, вказується сфера апробації результатів дослідження та наводяться дані про структуру роботи.
У першому розділі «Теоретико-методологічні засади дослідження професійного образу «Я» курсантів внутрішніх військ МВС України» подано результати теоретичного аналізу з проблеми професійної соціалізації курсантів внутрішніх військ МВС України.
На відміну від поведінки яку можна назвати «не гнучкою» взаємодією, яка в нашому розумінні, передбачає шаблонне вирішення ситуації, «гнучка» взаємодія передбачає прийняття рішення відповідно до кожної окремо взятої ситуації. Під навичками гнучкої взаємодії прийнято розглядати сукупність мисленнєво-оцінних процесів особистості які дають можливість курсантам швидко оцінити ситуацію яка склалася та обрати найбільш прийнятний спосіб її вирішення.
Особистість працівника органів внутрішніх справ у процесі професійної діяльності постійно перебуває під тиском стресогенних чинників, які сприяють психічному перевантаженню, виникненню соціально-психологічних проблем, особистісним негараздам, нервовим зривам на службі та в сім’ї. Окрім того, недостатня соціальна захищеність працівників МВС з боку держави з однієї сторони та службова необхідність перебування у надзвичайних ситуаціях, потенційна ймовірність застосування зброї з другої сторони, може призводити до виникнення та розвитку негативних особистісних реакцій, загострення акцентуйованих рис характеру, тощо. Цьому також сприяє і те, що зміни, які відбуваються у соціально-економічній сфері суспільства, явища соціальної аномії та соціальної дезорганізації часто сприяють проявам девіантної поведінки, зростанню злочинності, наркоманії та алкоголізму, безробіттю, особливо серед молоді призивного віку. Одягнувши форму курсанти (молоді люди), переносять певні асоціальні елементи поведінки у службовий колектив.
Правове виховання, (за твердженням О. Скакуна) – це цілеспрямований вплив на людину, з метою формування у неї правової культури та правомірної поведінки. Такий підхід реалізується у випадку, коли правове виховання здійснюється у школі, в родині чи в навчальних закладах не юридичної спрямованості. Ми ж розглядаємо правове виховання у ВНЗ МВС, що готують спеціалістів для роботи в органах внутрішніх справ, які є представниками державної влади та гарантами закону, що лише посилює роль правового виховання.
У науковій літературі з досліджуваних питань пропонуються різні визначення правового виховання. Так, П. Макушев характеризує правове виховання, як систематичну і цілеспрямовану діяльність державних органів та громадських організацій, юридичних закладів, що має формувати у майбутнього юриста правову свідомість та сумлінне ставлення до законів нашої держави.
На думку С. Легуша правове виховання є цілеспрямованою, організованою, послідовною та системною діяльністю з боку державних органів, інших учасників правовиховного процесу з метою формування у курсантів необхідного рівня правової свідомості, правової і професійної культури, свідомого ставлення до виконання вимог нормативних актів, законослухняності, службової дисципліни, правомірної поведінки, прагнення до соціально-правової активності.
Так, В. Ортинський та В. Ряшко, під правовим вихованням у ВНЗ МВС України розуміють систему цілеспрямованого впливу всього навчально-виховного процесу, орієнтованого на формування правової свідомості і культури як важливого підґрунтя становлення особистості.
Досліджено адаптацію студентів до умов навчання й життєдіяльності в непедагогічних вищих навчальних закладах (Т. Алексєєва, Ю. Бохонкова, М. Горліченко, Л. Григоренко, С. Гура, Г. Левківська, С. Селівестров та ін.), до професійної діяльності (С. Ізбаш, Т. Каткова, Д. Лопарєва, І. Облєс, В. Павлушенко, Л. Петльована та ін.).
Процес професійної адаптації майбутніх спеціалістів різного фаху в системі неперервної освіти досліджували О. Галус, Б. Німаєв, Д. Новіков, Р. Пріма, В. Цибулько та інші вчені.
Аналіз досліджень С. Безносова, В. Васильєва, Г. Попової, та інших дозволяє говорити, що середовище, в якому діють співробітники правоохоронних органів, є переважно агресивним, а відтак воно може негативно впливати на їх особистісні характеристики. Це засвідчують несприятливі емоційні компоненти ставлення співробітників органів внутрішніх справ до системи службового соціального оточення, висока напруженість та агресивність контактів, що особливо боляче переживається більшістю співробітників МВС (Г. Попова).
Сфера психічних феноменів, пов’язаних з особистісним самоставленням та самооцінкою, незважаючи на значну кількість наукових розвідок, вивчена ще недостатньо. Це робить вельми актуальними дослідження, спрямовані на одержання нових обґрунтованих даних, які уточнюють та поглиблюють знання про самооцінку як найважливіше особистіснє новоутворення. Вивчення ціннісних орієнтацій, самооцінки студентів, а також соціально-психологічних факторів, що впливають на їх становлення, відкривають перед вихователями нові шляхи розвитку свідомої молодої людини, підвищення її активності та успішності в навчанні, реалізації творчого потенціалу.
Обдарованість – це своєрідне поєднання здібностей, яким забезпечується успішність виконання діяльності. Саме завдяки поєднанню здібностей у певну структуру створюється можливість компенсувати відсутність деяких із них за рахунок розвитку інших.
Обдарованість багатогранна і визначається в основному трьома взаємопов'язаними параметрами: випереджуючим розвитком пізнання; психологічним розвитком; фізичними даними.
У сфері психосоціального розвитку обдарованим людям властиві такі риси, як: дуже розвинене почуття справедливості; широкі особисті системи цінностей (гостре сприймання суспільної несправедливості, високі вимоги до себе й оточуючих, живий відгук на правду, справедливість, гармонію і природу); яскраві уявлення; добре розвинене почуття гумору; розв’язання складних проблем; перебільшені страхи.
Дослідники розглядають загальну обдарованість як єдність якостей, здібностей, що обумовлюють діапазон інтелектуальних можливостей людини, рівень і своєрідність її діяльності. Загальна обдарованість слугує основою для різних видів здібностей. Разом з тим значною мірою ця якість є і сама результатом розвитку спеціальних здібностей.
Обдарованість може бути різною за своїми проявами та змістом. ЇЇ основними типи є: загальна (розумова) обдарованість; спеціальна (соціальна, моторна, практична, художня) обдарованість. Обдарованість являє собою рівень здібностей людини, пов'язаний з їх розвитком. При цьому обдарованість забезпечує не успіх у якій-небудь діяльності, а тільки можливість досягнення цього успіху. Для успішного виконання діяльності людині необхідно володіти певною сумою знань, умінь та навичок.
Соціальна обдарованість працівників МВС є процесом професійної взаємодії у результаті якої виникає відповідна успішна модель поведінки, що відрізняється значною гнучкістю та інтелектуалізацією.
Складовою спеціальної обдарованості є обдарованість соціальна, яка включає в себе здібності до правової, педагогічної, організаційної діяльності в різних сферах життя суспільства. Отже, соціальна обдарованість курсантів проявляється у поєднанні здібностей до правової, педагогічної, організаційної діяльності та вираження цих здібностей у більш успішній, в порівнянні з іншими курсантами, професійній поведінці.
Відтак, структура професійного образу «Я» курсантів внутрішніх військ МВС України включає у себе знання про здатність до правової, педагогічної, організаційної діяльності, провідні риси характеру властиві курсантам та особливості їх вольового регулювання.
Розвиток здібностей в цілому та соціальної обдарованості зокрема, потребує особливої психологічної підтримки. Відповідно, важливим напрямком становлення психологічного забезпечення діяльності і професійної підготовки співробітників органів внутрішніх справ є організація діяльності психологічної служби. Вона повинна сприяти реалізації стратегічних цілей кадрової політики МВС й ґрунтуватися на формуванні високопрофесійного, стабільного, оптимально збалансованого кадрового корпусу органів внутрішніх справ, здатного ефективно вирішувати правоохоронні задачі поставлені перед Міністерством внутрішніх справ суспільством і державою.
Особливої психологічної підтримки потребують працівники, у яких слабко розвинені адаптаційні здібності. Вони потребують проведення відповідної профілактичної та коригувальної роботи; первинної психопрофілактики відхилень у поведінці осіб, в яких виявлені ознаки девіантної поведінки, вивчення актуальної ситуації для цих осіб та проведення психокорекційної роботи з ними. В разі необхідності, працівники МВС можуть бути направлення до центрів психологічної допомоги для здійснення вторинної психопрофілактики; оцінки можливостей кваліфікаційного зростання курсантів у просуванні по службі відповідно до їх психологічних даних, та формування серед них кадрового резерву (призначення на посади молодших командирів).
Участь психолога є необхідною, зокрема, ще на етапі атестування курсантів та надання рекомендацій щодо прогнозу їх подальшого навчання і організації професійної діяльності; вивчення морально-психологічного клімату в структурних підрозділах, виявлення соціальних проблем об`єктивного чи суб`єктивного характеру, розробка за результатами цієї роботи відповідних рекомендацій; формування у співробітників та курсантів психологічної готовності до діяльності в екстремальних ситуаціях, позитивної мотивації, яка зумовлює вибір безпечних технологій виконання службових завдань, відповідального ставлення до дотримання правил безпеки у службовій діяльності; формування соціально-психологічної культури, розуміння значення психологічних знань в оптимізації процесу навчання й виховання, саморозвитку та самовдосконалення.
У другому розділі «Емпіричне дослідження значення соціальної обдарованості в структурі професійного образу «Я» курсантів внутрішніх військ МВС України» обґрунтовано принципи організації емпіричної частини дослідження, подано опис методичного апарату й конкретизовано форми проведення емпіричної частини дослідження, здійснено аналіз отриманих результатів.
В експерименті взяли участь 124 курсанти внутрішніх військ МВС України які навчаються на 1-4 курсах. Репрезентативність вибірки забезпечена тим, що психологічні характеристики курсантів, які брали участь у дослідженні, загалом є ідентичними психологічним характеристикам курсантів на різних етапах професійної соціалізації. Відповідно, отримані результати мають універсальний характер.
Констатувальна частина дослідження проводилася в 2008-2010 роках і складал
На другому етапі (друга половина 2008-перша половина 2009 рр.) – простежено зв'язок показників соціальної обдарованості із рівнями рефлексії професійних стереотипів. Чинником успішності професійної соціалізації курсантів є рівень домагань виявлений за допомогою опитувальника В. Горбачевського. На третьому етапі (друга половина 2009-перша половина 2010 рр.) – прослідковується взаємозв’язок між успішністю професійної соціалізації та соціальною обдарованістю й результативністю професійної діяльності курсантів МВС |
