ПСИХОЛОГІЧНА ОРГАНІЗАЦІЯ АЛЬТЕРНАТИВНОГО НАВЧАННЯ ІНОЗЕМНИХ МОВ СТУДЕНТІВ У ВИЩИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДАХ

Краткое содержание

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

У першому розділі «Теоретико-методологічні особливості організації навчання іноземних мов»  розглянуто проблему організації навчання іноземних мов у вітчизняних та зарубіжних джерелах, здійснено психологічний аналіз традиційних методів навчання іноземних мов студентів у вищих навчальних закладах.

Аналіз проблеми ефективної організації навчання іноземних мов у вітчизняних та зарубіжних наукових джерелах засвідчив, що увага науковців звернена переважно на особливості навчання іноземної мови у загальноосвітніх закладах, при цьому поза увагою лишаються вищі навчальні заклади і проблеми, що є вних, які значною мірою відрізняються від шкільного навчання. Недостатньо висвітленими і дослідженими є психолого-педагогічні характеристики сучасних методів навчання іноземних мов, їхнє місце в начальному процесі. Мало дослідженою є проблема індивідуалізації іншомовного навчального процесу, а саме роль перцептивних модальностей особистості у процесі вивчення іноземної мови, а також її пізнавальної, мотиваційної та емоційної сфери. Хоча окремі вчені і торкаються проблеми взаємодії суб’єктів навчального процесу, покращення ефективності вивчення іноземних мов студентами, однак саме це питання потребує глибшого дослідження (Б. Ананьєв, Г. Балл, Н. Бориско, Ж. Мартан, Є. Кашина, О. Коваленко, Т. Корнілова, О. Дергачов, Н. Коряковцева, та ін.).

Аналіз аутентичних творців альтернативних методів навчання (Д. Ашера, Р. Бауера, Г. Гатегно, Л. Догріті, Г. Китайгородської, С. Крашена, Г. Лазанова, Р. Левицького та ін.) показав, що серед найсучасніших методів навчання іноземних мов, все більше поширюються методи, які об'єднують комунікативні та пізнавальні цілі. Саме їх основні принципи ми враховували при побудові моделі альтернативного навчання іноземних мов.

Проведений нами теоретичний аналіз традиційних методів та основних теорій засвоєння іноземної мови дав підстави сформулювати вихідну гіпотезу. Виходячи з основних положень нативістичної теорії, ми припускаємо, що немає великої відмінності між засвоєнням і (подальшим) вивченням рідної мови та засвоєнням і (пізнішим) вивченням іноземної (другої) мови. Відмінність, яка виникає, не є біологічною чи нейрофізіологічною, а має психологічне походження, а  отже, є соціальною проблемою. Названа різниця чітко прослідковується в традиціях навчання, формах соціалізації, в навчанні та вихованні. У широкому розумінні, відмінності є вираженням ментальності і саме вони створюють „реальну”, щоденну, внутрішньо і зовнішньо випробувану дійсність, і таким чином самі себе проявляють.

У традиційних методах визначають три змінні процесу навчання іноземної мови – викладач, студент та мова як предмет вивчення, які переважно розглядаються окремо, односторонньо. Залежно від того, який науковий напрям є актуальним, одна з цих трьох змінних (а не їхня цілісність) береться до уваги, і весь процес навчання відповідає обраному напряму. При такому підході процес навчання іноземної мови, як одночасно і поняття самої мови зі своєю багатовимірністю, спрощується. Його визначають як лінійний, аналітичний процес, але найчастіше він трактується не як процес, а як об’єктивний стан, який піддається опису. У традиційних методах навчання незначна увага приділяється афективним і соціальним елементам особистості студента та викладача, однак саме вони створюють підґрунтя для кожної міжособистісної взаємодії, в тому числі і аудиторної.

На основі аналізу традиційних методів навчання, було визначено основні компоненти альтернативного навчання іноземних мов студентів: переклад незрозумілих конструкцій, навчання в атмосфері живої іноземної мови, імітація висловлювання, складання речень за аналогією, циклічне багаторазове повторення вивченого матеріалу, використання аутентичних аудіо- та відео-матеріалів для розвитку активного слухання і розуміння іншомовного висловлювання, використання невербальної наочності, автоматизація письма, практичне застосування іноземної мови на занятті.

У другому розділі «Теоретичне обґрунтування моделі та програми альтернативного навчання іноземних мов студентів у вищих навчальних закладах» здійснено психологічний аналіз альтернативних методів навчання в контексті основних теорій засвоєння іноземної мови суб’єктами навчання, визначено психологічні фактори успішної організації альтернативного навчання іноземних мов студентів вищих навчальних закладів, створено концептуальну модель та програму комплексної організації альтернативного навчання іноземних мов студентів вищих навчальних закладів.

Здійснена нами психолого-дидактична систематизація дала можливість виокремити наступні основні методи альтернативного навчання, а саме: метод вивчення мови в групі (Community Language Lea
ing), мовчазний метод (Silent way), метод повної фізичної реакції (Total Physical Response), метод  природнього підходу (The Natural Approach), сугестивні методи – сугестопедія, психопедія та метод креативного навчання (Acquisition through Creative Teaching - АСТ).

Підґрунтям у виборі чинників, які складали сукупність індивідуальних особливостей особистості і визначали успішне вивчення студентами нефілологічних спеціальностей іноземної мови, стала їхня роль в забезпеченні ефективності навчальної діяльності.

Аналіз наукової літератури дозволив сформулювати власне розуміння психологічної організації альтернативного навчання іноземних мов. Психологічна організація альтернативного навчання – це побудова навчальної діяльності з урахуванням мотиваційної, емоційної та когнітивної сфер, особистісних можливостей використання резервів пам’яті та  запам’ятовування інформації, що вимагає одночасного стимулювання роботи обох півкуль головного мозку та синхронної активації перцептивних модальностей сприйняття. Саме таке розуміння стало основою побудови концептуальної моделі альтернативного навчання іноземних мов студентів вищих навчальних закладів.

На основі аналізу альтернативних методів навчання (СLL, TPR, SW, NA, сугестопедія, психопедія та АСТ), нами було виокремлено наступні принципи, необхідні для побудови концептуальної моделі альтернативного навчання: холістичність, еклектизм, конструктивізм, інтерактивність, індивідуалізація, нейролінгвістичне програмування, сугестія.  Ми припустили, що покращення стану володіння іншомовною мовленнєвою компетенцією буде відбуватися через вивчення іноземної мови у суб’єкт-суб’єктній взаємодії, шляхом забезпечення вільного, невимушеного спілкування та спонтанного іншомовного мовлення студентів.