СИСТЕМНО-ДИНАМІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ ЕКОЛОГІЧНОЇ СВІДОМОСТІ СТУДЕНТІВ

Краткое содержание

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

У вступі теоретично обґрунтовано актуальність дослідження, яку було доведено з позиції системно-динамічних особливостей розвитку екологічної свідомості студентів, сформульовано мету та завдання дослідження, визначено його об'єкт, предмет і методи, розкрито наукову новизну та практичне значення роботи, наведено дані про апробацію та впровадження результатів дослідження в практику, подано інформацію про структуру та обсяг дисертації.

У першому розділі – «Теоретико-методологічні засади дослідження екологічної свідомості» – викладено результати теоретичного аналізу проблеми екологічної свідомості на різних етапах становлення психологічної думки, а також запропоновано системно-динамічний підхід до її комплексного вивчення на теоретичному й емпіричному рівнях.

Взаємодія людини та природи цікавила людство з давніх часів, водночас ця взаємодія зазвичай мала об’єктний, відчужений і прагматичний характер. Загострення екологічної кризи у світі зумовило зростання наукових досліджень щодо ставлення сучасної людини до природи, екологічної свідомості зокрема. Цим пояснюється велика чисельність визначень цього поняття та його концептуальна розмитість. У нашому дослідженні екологічна свідомість визначається як психічне відображення природного середовища, побудова образу світу природи та на цій основі взаємодія людини та природи.

Активізація інтересу до новочасної екологічної свідомості зумовила появу різних її типологій (С. Д. Дерябо, А. М. Льовочкіна, В. А. Ясвін).

Антропоцентрична екологічна свідомість характеризується за допомогою таких особливостей: домінування людини над іншими живими істотами; переважання соціального, а не природного контексту; розгляд природи як умови успішного процесу розвитку людини.

Екоцентрична екологічна свідомість вивчається за допомогою таких особливостей: тлумачення природи, як такої, що має право на існування незалежно від її корисності для людини; відмова від ієрархічної картини світу; визначення мети взаємодії з природою, що задовольняє потреби людини і всього природного співтовариства; пріоритет природної екологічної рівноваги та збереження природи заради неї самої.

За спрямуванням та рівнями саморефлексії екологічна свідомість може бути експліцитною або імпліцитною: імпліцитність екологічної свідомості визначається прихованістю змісту, може бути виявлена лише опосередковано через свої зв’язки з іншими об’єктами; експліцитність екологічної свідомості передбачає явний, виразний, розгорнутий текст чи дію, доступні для розуміння та спостереження (В.О. Скребець).

Окрім цих класифікацій екологічної свідомості, є інше розмежування відповідно до її форми: групова екологічна свідомість є цілісним складником діалектичної суми індивідуальних уявлень певної соціальної групи; суспільна екологічна свідомість – це домінуючі почуття та думки різних суспільних груп щодо екологічних проблем; індивідуальна екологічна свідомість зумовлена зовнішніми відносно до свідомості та незалежними від неї екологічними факторами, заломленими крізь призму внутрішнього світу людини (А. А. Алдашева, В. О. Добридень, О. А. Калмиков, О. М. Паламарчук, В. І. Медвєдєв, В. О. Скребець, Ю. М. Швалб).

Для узагальнення і систематизації наявного досвіду у вивченні екологічної свідомості, а також встановлення її особливостей у студентів  обрано системно-динамічний підхід (Л. С. Виготський, Б. М. Ломов, С. Д. Максименко, І. Д. Пасічник). 

Сукупність принципів системно-динамічного підходу дала змогу побудувати логіку подальшого дослідження. Принцип остаточної мети передбачає досягнення непрагматичного, включеного, суб’єктного ставлення до природи, принцип єдності та зв’язаності спрямований на встановлення значення слова як операціональної одиниці екологічної свідомості в єдності її компонентів: чуттєвої тканини, значення і смислів, вивчення екологічної свідомості в цілісній особистості людини та її взаємодії з навколишнім середовищем. Відповідно до принципу ієрархії здійснюється виокремлення індивідуальної та масової екологічної свідомості як окремих модулів, що взаємозалежать один від одного, принципу функціональності – визначення відображувальної, проектувальної та регулятивної функцій екологічної свідомості згідно із соціально-психологічними характеристиками студентів, принципу розвитку – вироблення програми розвитку екологічної свідомості студентів з урахуванням особливостей юнацького віку.

У другому розділі – «Емпіричне вивчення екологічної свідомості студентів» – викладено основні результати емпіричного вивчення екологічної свідомості студентів у сукупності її системно-динамічних характеристик; встановлено особливості масової та індивідуальної екологічної свідомості студентів.

Дослідно-експериментальною роботою було охоплено 282 особи – студенти факультету психології, хімічного факультету (спеціальності екологія), Інституту фізичної культури та здоров’я Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки, віком від 18 до 23 років.

Реалізація принципу остаточної мети екологічної свідомості як динамічної системи втілилася у вивчення особливостей типу екологічної мотивації та екологічного ставлення і настанов  як показників сформованості екологічної свідомості студентів. Було встановлено, що на першому місці у студентів проявляється практичний тип мотивації (30 %); на другому – естетичний тип мотивації (28 %); на третьому – прагматичний тип мотивації (25 %); на останньому місці – когнітивний тип мотивації (17 %). Таким чином, у студентів переважає тип мотивації до оволодіння практичними технологіями стосовно ефективного використання природного середовища, а також естетичного захоплення природою. Тип мотивації, що спрямовує студентів на інформаційний пошук для якнайоптимальнішого використання природних ресурсів, посідає остання місце.

Результати дослідження також засвідчили, що в студентів домінує  естетична настанова (природа як об’єкт краси) – 42 %, на другому місці – прагматична настанова (природа як об'єкт використання) – 27 %, третє місце посідає когнітивна настанова (природа як об'єкт отримання знань) – 21 %, найменше вираження отримала етична настанова  (природа як об'єкт охорони) –  10 %.

Проаналізувавши результати дослідження стосовно ставлення до природи, з’ясовано, що в студентів домінує перцептивно-афективна шкала (естетичного освоєння об’єктів природи) – 26 %; за нею слідує практична шкала (практична взаємодія з об’єктами природи) – 23 %, наступна – поступлива шкала (зміна оточення) – 19 %, за нею –  шкала натуралістичної ерудиції (сукупність відомостей про об’єкти природи) – 17 %, остання – когнітивна шкала (пізнавальна активність) – 15 %. Такі показники свідчать про те, що у студентів найбільш сформованими є естетичне та прагматичне ставлення до природи, інакше кажучи, вона сприймається як «красива та корисна».

Реалізація принципу єдності та зв’язаності екологічної свідомості в цілісній особистості зумовила зіставлення екологічної свідомості, а також особистісних станів і властивостей, стилів міжособистісної взаємодії. Виявлення значущих показників кореляційного зв’язку екологічної свідомості з особистісними характеристиками підтверджують доцільність вивчення екологічної свідомості як відкритої системи, що належить іншій системі – особистості як носієві цієї свідомості.

Реалізація принципу функціональності дала змогу встановити специфіку функціонування екологічної свідомості студентів відповідно до спеціалізації навчання, статі, місця проживання.

Встановлено, що в чоловіків переважає прагматичний тип мотивації взаємодії з природними об’єктами порівняно з жінками, відповідно 3,31 і 2,58 бали, р<0,05; також у чоловіків порівняно з жінками переважать показники натуралістичної ерудиції, відповідно 4,96 і 4,03 бали, р<0,05; за практичною шкалою вищі показники в жінок, ніж у чоловіків, відповідно 4,37 і 3,83 бали, р<0,05. Виявлено значущі відмінності між показниками студентів факультету психології, Інституту фізичної культури та здоров’я, хімічного факультету за параметрами перцептивно-афективного ставлення, відповідно 3,75; 4,52; 4,46 бали, р<0,05, а також натуралістичної ерудиції, відповідно 4,47; 4,71; 3,85 бали, р<0,05. Вищі показники практичного типу мотивації виявлено в мешканців сільської, порівняно з міською територією, відповідно 4,6 та 3,93 бали, р<0,05.

Принцип ієрархії зумовив необхідність послідовного вивчення екологічної свідомості у взаємозалежності її масової та індивідуальної форм.  Аналіз результатів використання психолінгвістичної діагностики дав змогу виявити особливості масової екологічної свідомості у жителів Волинської області, а також індивідуальну екологічну свідомість на рівні чуттєвої тканини і смислів за допомогою значення.

Щоб охарактеризувати масову екологічну свідомість, ми обрали методи контент- і інтент-аналізу текстів ЗМІ, оскільки вони спрямовані на визначення основних категорій і ставлень масової свідомості, що в екологічному дискурсі набувають характеристик масової екологічної свідомості.

Процедури  контент- і інтент-аналізу текстів  повною мірою відображають зміст свідомості людини, що охоплює і психічне відображення дійсності у вигляді об’єктів, і ставлення до них. При цьому процедура контент-аналізу, спрямована на визначення об’єктів, що втілюються у відповідні текстові категорії, більшою мірою діагностує когнітивний компонент свідомості, а інтент-аналіз – афективний компонент, який відображає ставлення людини до цих об’єктів.

Щоб визначити масову екологічну свідомість, у регіональних (волинських) ЗМІ, зокрема в газетах «Волинь-нова» та «Сім’я і дім», окреслено основну проблематику щодо взаємодії людини та природи на Волині. Враховуючи системно-динамічний підхід як методологічну засаду нашого дослідження, було простежено динаміку масової екологічної свідомості на рівні виділених концептів упродовж 2007–2010 років.

Масова екологічна свідомість у Волинському регіоні представлена такими основними концептами, як флора і фауна, водойми, земля, шкідливі дії та забруднення, які були структурно поділені на 26 підкатегорій: флора і фауна (тварини, риба, рослини, дерева, комахи, ліс, парки); водойми (річки, озера, ставки, струмки, болота); земля (гори, поле, чорнозем, пісок, каміння); забруднення (Чорнобиль, аварії, викиди, стоки); шкідливі дії (браконьєрство, підпал, вирубування, вбивство тварин, знищення рослин).

Результати інтент-аналізу регіональних ЗМІ підтвердили, що в масовій свідомості панує негативне ставлення до кривдників природи, а також позитивне ставлення до самої природи і небайдужих до неї людей.

Таким чином, контент-аналіз провідних друкованих органів Волинського регіону засвідчив значну кількість статей (загалом 58), зміст яких стосується  екологічних проблем. «Найекологічнішою» серед них є газета «Нова Волинь», 64 % усіх публікацій якої присвячені цим проблемам.

Узагальнення результатів інтент-аналізу дає змогу виділити головні аспекти прагматичного спрямування статей відповідно до кола обговорюваних осіб, загальної тональності й закликів. До кола обговорюваних дійових осіб належать блоки: «Ми» – моральні,  пасивні, неуспішні; «Вони» –  аморальні, активні, успішні;  «Третя сторона» (природа) – позитивна, безознакова за параметром активності, неуспішна. Загальна тональність текстів – песимістична, яка виявляється у словах із негативною семантикою: прикро, смерть, паплюжити, неповноцінна, сумна, загинути тощо. Заклик текстів можна звести до формули: «Не будьмо байдужими до природи». 

Психолінгвістичне дослідження індивідуальної екологічної свідомості студентів охоплює низку етапів. На першому етапі відбувалося вивчення чуттєвої тканини екологічної свідомості, яка представлена асоціативним, конотативним і ситуативним значеннями (Л. В. Засєкіна). Функціонування цих компонентів забарвлює значення поняття в особисте ставлення людини до певного явища чи події. На другому етапі досліджувалися смисли екологічної свідомості на основі наративів студентів.

Було встановлено найбільш частотні асоціації на слово «природа».  До них належать: краса, гармонія, життя, квіти, сонце, ліс, дерева. Таким чином, в індивідуальній екологічній  свідомості студентів переважають перцептивно-афективні ставлення до природи, які означають об’єктну, прагматичну і включену взаємодію з нею. Результати кількісного аналізу бесід зі студентами дають змогу встановити найбільш частотні ситуації взаємодії, які розглядаються в дослідженні як ситуативне значення індивідуальної екологічної свідомості студентів. Найчастотнішим ситуативним значенням екологічної свідомості є значення, що виникають у взаємодії студентів із лісом, наприклад, «ліси Волині неповторні», «багато лісів вирубують сьогодні», «Волинський регіон має багато лісів переважно змішаного типу»  тощо.

Результати факторного аналізу конотативних значень дали змогу зробити такі узагальнення: найбільші факторні навантаження за першим фактором  спостерігаються за такими параметрами: великий (0,523), активний (0,835), динамічний (0,543). Отже, найбільш виражені ознаки відображають активність природи в екологічній свідомості студентів. Другий фактор представлений такими параметрами конотативного значення, як хороший (0,956), гарний (0,325), великий (0,323). Отже, другий фактор зумовлює навантаження краси та величі природи на рівні чуттєвої тканини екологічної свідомості. Третій фактор найбільші навантаження несе за ознакою сили (0,987), водночас спостерігаються протилежні за полюсом ознаки динамічності (–0,226) і величності (–0,223).  Отож, третій фактор відображає уявлення студентів про силу природи.

Смисли як складники екологічної свідомості студентів  визначалися на основі творів «Природа у Волинському регіоні». Відповідно до наративного методу аналізу текстів (Н. В. Чепелєва), що дає змогу визначити їхній тип, було виявлено такі типи екологічних наративів: емоційно-позитивний, емоційно-негативний, амбівалентний. Емоційно-нейтральні тексти не знайшли відобра­жен­ня в екологічних наративах. З-поміж екологічних наративів студентів переважають амбівалентні, оскільки автори намагаються поєднати, з одного боку, неперевершену красу Волинського краю, а з іншого – катастрофічне її знищення та негативний вплив сучасного техногенного суспільства.

Аналіз результатів психолінгвістичного дослідження дав змогу визначити структуру екологічної свідомості студентів із позиції системно-динамічного підходу (див. рис.1). Принцип функціональності у вивченні екологічної свідомості з позиції системно-динамічного підходу враховує функції останньої. До них належать: регулятивна – забезпечення наявності певних мисленнєвих механізмів раціонального управління взаємовідносинами суспільства та природи; пізнавальна – встановлення дійсного характеру соціоприродних відносин, причин глобальної екологічної кризи та пошук шляхів для її вирішення в інтересах і самої людини, і природи; нормативна – розроблення, на основі знань закономірностей розвитку системи «суспільство-природа», норм раціональної природоперетворювальної діяльності; прогностична – передбачення можливих негативних впливів наслідків господарської діяльності та пошук засобів їхньої мінімізації або й цілковитого уникнення; виховна – створення підґрунтя для розвитку екологічної культури, екологічної відповідальності та екологічної поведінки як окремих індивідів, так і суспільства загалом; світоглядна – узгодження цілей економічного та соціального розвитку суспільства з «вимогами» природи, засвоєння суспільством та індивідом екосумісного змісту сенсу життя.

Узагальнивши зазначені функції, було виділено їх три основні групи: відображення, побудова екологічної картини світу та регуляція на цій основі діяльності.