ПСИХОЛОГІЧНІ ЧИННИКИ РОЗВИТКУ ПОЧУТТЯ ВЛАСНОЇ ГІДНОСТІ У МОЛОДШОМУ ШКІЛЬНОМУ ВІЦІ

Краткое содержание

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертаційного дослідження, визначено мету, завдання, об'єкт, предмет, методи, розкрито наукову новизну, теоретичне та практичне значення роботи, наведені відомості щодо апробації та впровадження результатів дослідження, подані дані про обсяг та структуру роботи.

У першому розділі – «Теоретико-методологічні засади дослідження почуття власної гідності зростаючої особистості» – презентуються наукові погляди зарубіжних та вітчизняних вчених у галузях філософії, етики, педагогіки та психо­логії стосовно сутності та особливостей розвитку почуття власної гідності особистості; проаналізовано психологічні особливості розвитку моральної самосвідомості та моральних почуттів у молодших школярів; обґрунтовано конструкти та психологічні чинники розвитку почуття власної гідності у молодшому шкільному віці.

Світоглядною та методологічною базою розуміння змісту поняття «гідність» є праці філософів та етиків, у яких почуття власної гідності розглядається як «первинна цінність» людини, відчуття нею власної значущості (Дж. Роулс), форма моральної самосвідомості особистості (В.А. Малахов), джерело моральної активності людини (С.А. Серебренікова), переживання людиною власної цінності та її утвердження (М.Ф. Юрій). В.В. Кузнєцов, В.О. Лозовий стверджували, що почуття гідності успішно розвивається й функціонує на основі усвідомленого ставлення до себе як до суб’єкта моральної діяльності, розуміння своїх обов’язків та прав людини й громадянина.

У педагогіці почуття власної гідності розглядається Н.І. Третяк як моральне особистісне утворення, Н.Г. Ємузовою – емоційно-оцінне ставлення, Г.Г. Волковою – позитивне емоційно виражене ставлення до власної високої моральної самооцінки. О.В. Молчанова та О.В. Шишмакова вважають, що молодший шкільний вік є сенси­тивним для розвитку почуття власної гідності і визначають наступні критерії його сформованості у молодших школярів: стійкість уявлень про себе, позитивне само­ставлення, рефлексія, адекватність оцінок і самооцінок, самостійність у думках і вчинках. Згідно позицій вчених (Ф.В. Кадол, Н.В. Чиренко, О.І. Чуб та ін.), форму­вання засад почуття власної гідності пов’язане із розвитком почуття власної значущості дитини, впевненості в собі, самоцінності, адекватної самооцінки, здатності захищати свою гідність за допомогою самоствердження в різних сферах життєдіяльності.

Аналіз наукових позицій психологів дав змогу детальніше відтворити розуміння зазначеного феномена. Так, В.В. Столін визначив почуття власної гідності як категорію моральної самосвідомості, що здійснює моральну регуляцію поведінки людини у відповідності з її ідеальним уявленням про гідність особистості взагалі. М.Й. Боришевський розглядає зазначене моральне почуття як емоційно-ціннісну форму самосвідомості особистості. За І.Д. Бехом, почуття гідності – це усвідомлення особистістю своєї самоцінності та емоційно-ціннісне переживання нею сукупності своїх моральних цінностей. В понятті «гідність», згідно позиції В.В. Рибалки, відображається самоусвідомлення й переживання людиною своєї індивідуальної, інтимної цінності.

Психологами здійснювалася спроба описати портрет людини з почуттям власної гідності, яка цінує думки інших, але при цьому, живе своїм розумом (Ч. Кулі), високо цінує себе (Т. Шибутані), сприймає себе й свої вчинки цілісно та усвідомлено (Дж. Хетті), їй притаманні шляхетність намірів, вірність обов’язку, самостійність і незалежність мислення, віра у себе, здатність захистити й зберегти власну гідність (В.І. Гарбузов), вона поважає себе,  правдива перед собою, володіє сумлінням, здійснює самоконтроль (В.В. Рибалка).

Цілим рядом вчених були визначені окремі компоненти почуття власної гідності особистості. Згідно позиції К. Роджерса, це безумовна любов до себе, ціннісне  самоставлення як до особистості, гідної поваги, здатної до самостійного вибору; М. Якобі – самоцінність; І.Д. Беха – самопізнання, самосхвалення, самооцінка та самоповага. Водночас, Ю.Є. Зайцева презентувала цілісну структуру почуття власної гідності особистості, яка включає когнітивний компонент (усвідомлення безумовної цінності людини, що виявляється в моральному ставленні до іншого), емоційний (переживання власної цінності як безумовної, самоповага) та конативний (моральна саморегуляція). Т.В. Коротковських виокремила такі структурні компоненти зазначеного почуття у старших дошкільників як інтелектуальний (самопізнання, самосвідомість, самоспостереження); емоційний (самоповага, самоствердження, самопідбадьорювання); поведінковий (здатність захистити та самоудосконалювати себе, подолання недоліків в саморегуляції й самоконтролі). За позицією вченої, почуття власної гідності формується завдяки самоствердженню дитини в певній діяльності, що є основою розвитку в неї самоповаги, саморегуляції та самоконтролю. І.Д. Бех пов’язував виховання почуття гідності з підняттям його до рангу відповідних цінностей як безу­мов­них смислоутверджувальних імпульсів морально-духовної активності особистості.

Отже, в процесі теоретичного аналізу виявлено, що почуття власної гідності особистості – це моральне почуття, яке кристалізує емоційно-ціннісний компонент у структурі моральної самосвідомості особистості й переживається у формі емоційно-ціннісного ставлення людини до себе як до унікальної особистості, достой­ної поваги інших та проявляється у самоконтролі своєї поведінки, спрямованої на здійснення відповідних вчинків для утвердження й підтримки себе як особистості.

Аналіз психологічної літератури (С.І. Білозерська, В.І. Житарюк, М.Г. Іванчук, Р.В. Павелків та ін.) дозволив визначити наступні особливості становлення моральної самосвідомості молодших школярів, які детермінують розвиток їх моральних почуттів: виникнення глибинно-психологічних механізмів моральної самоідентифікації; розвиток моральної рефлексії; поява здатності аналізувати свої дії на основі моральних критеріїв, що обумовлює розвиток моральної самооцінки; актуалізація мотивації своєї поведінки моральним змістом, почуттям обов’язку, альтруїстичними установками; виникнення усвідомленого прийняття соціальних вимог тощо. Т.В. Архірєєва наголошувала, що наприкінці молодшого шкільного віку учень починає усвідомлювати не лише особливості своєї поведінки, але й риси характеру, власні переживання, почуття, думки. За І.Д. Бехом, індивідуальна емоційна зацікавленість молодшого школяра в тому, щоб бути гідним самоповаги й поваги оточуючих, зумовлює розуміння ним необхідності та емоційної потреби відповідати позитивному моральному еталону.

Отже, почуття власної гідності молодших школярів – це моральне почуття, яке переживається дітьми як емоційно-ціннісне ставлення до себе та до оточуючих. Цей феномен моральної самосвідомості особистості молодшого шкільного віку включає наступні конструкти: моральну саморефлексію (Г.П. Васянович, В.А. Малахов, В.В. Рибалка), моральну самооцінку (І.Д. Бех, Г.Г. Волкова, П.А. Кравченко), само­цінність (Т.В. Коротковських, О.С. Мордасова, Т. Шибутані, М. Якобі), самоповагу (Ю.Є. Зайцева, К.О. Островська), моральний самоконтроль (П.А. Кравченко, В.В. Рибалка, С.В. Удовицька, О.В. Шишмакова).

Аналіз наукових позицій вчених різних напрямків та їх узагальнення дозволили обґрунтувати психологічні чинники, які обумовлюють та сприяють розвитку почуття власної гідності у молодшому шкільному віці: розуміння власної індивідуальності (Л.С.Виготський, М.В. Корепанова, В.В. Рибалка); позитивний образ «Я» (Т.В. Архірєєва, О.Є. Гуменюк, П. Попер, І. Раншбург); адекватна самооцінка (І.Д. Бех, О.М. Лебеденко, О.С. Мордасова); безумовне самоприйняття (К. Роджерс, A.M. Колишко); моральна саморегуляція (Ю.Є. Зайцева, Т.В. Коротковських). Теоре­тичний аналіз засвідчив, що на сьогодні в педагогічній та віковій психології відсутні емпіричні дослідження психологічних чинників розвитку почуття власної гідності у молодших школярів, що й стало предметом нашого експериментального вивчення.

У другому розділі – «Емпіричне дослідження психологічних чинників розвитку почуття власної гідності у молодших школярів» – сформульовано основні етапи та завдання дослідження, підібрано та адаптовано методи та методики констатувального експерименту, обґрунтовано критерії, рівні й показники зазначеного феномена, визначено особливості розвитку почуття власної гідності та специфіку впливу психологічних чинників на цей розвиток у дітей молодшого шкільного віку, презентовано модель психологічних чинників розвитку почуття власної гідності у молодших школярів.

Дослідження особливостей розвитку конструктів почуття власної гідності у молодших школярів було здійснено за такими методами та методиками: «Моє розуміння особистісних якостей людини» (авт. І.С. Булах, модиф. Н.М. Білоусовою), написання міні-твору «Який(а) Я» (авт.А.В. Захарова), «Виявлення усвідомленості різних компонентів мотиву» (авт. О.В.Єрмолін, Є.П. Ільїн); «Сходинки моральної самооцінки» (авт. В.Г. Щур, адапт. М.І. Заміщак), метод експертних оцінок; «Моя самоцінність» (авт. М. Розенберг, модиф. Н.М. Білоусовою); бесіда «Як я поважаю себе» (авт. А.М. Щетиніна), «Коло самоповаги» (авт. Л.М. Рось); структуроване спостереження за поведінкою молодших школярів на уроках та в позаурочний час (розробл. О.В. Хухлаєвою); авторська проективна методика «Життєві ситуації, в яких актуалізуються прояви почуття власної гідності».

Психологічні чинники розвитку почуття власної гідності у молодших школярів вивчалися за допомогою наступних методів та методик: «Хто Я?» (авт. М. Кун, Т. Макпартленд, адапт. Т.В. Румянцевою); бесіда «Розкажи про себе» (авт. А.М. Щетиніна); «Дослідження самооцінки» (авт. Т. Дембо, С.Я. Рубінштейн, модиф. Г.М. Прихожан), «Шкала вивчення диференційованої самооцінки молодших школярів» (авт. С. Хартер, адапт. Н.С. Чернишовою), метод експертних оцінок; «Шкала самоприйняття» (авт. С. Хартер, адапт. Н.С. Чернишовою), структуроване спостереження за взаємодіями учнів та цілеспрямоване спостереження за навчальним процесом учнів (розробл. Н.Г. Ємузовою).

У констатувальному експерименті взяли участь 134 учні молодшого шкільного віку 8-9 років.

Результати дослідження моральної саморефлексії свідчать, що п’ятій частині (20,90 %) учнів притаманний високий рівень її розвитку; вони виокремлюють власні моральні якості та здатні їх проаналізувати; прагнуть оцінювати власні моральні дії як гідні чи негідні; намагаються усвідомлювати мотиви та наслідки власної поведінки. Трохи більшій половині (61,94 %) учнів властивий середній рівень; ці досліджувані здатні здійснювати рефлексивний аналіз власної особистості, використовуючи незначну кількість (2-3 терміни) моральних якостей, але не завжди можуть їх прокоментувати; вони ситуативно звертаються до прикладів власних моральних дій, оцінюючи їх більшою мірою як гідні чи негідні; не в усіх ситуаціях розуміють мотиви та наслідки власної поведінки. Близько п’ятої частини (17,16 %) молодших школярів мають низький рівень, який характеризується обмеженістю чи відсутністю виокремлення й аналізу власних моральних якостей; діти цієї групи не наводять прикладів моральної поведінки, не здатні оцінити їх як гідні чи негідні, майже не усвідомлюють мотиви та наслідки власної поведінки.

Якісний і кількісний аналіз вивчення самоповаги показав, що високий рівень її розвитку властивий третині (33,58 %) досліджуваних, які називають власні якості, вміння, здібності та вчинки, за які поважають себе. У трохи менше половини (42,54 %) учнів виявлено середній рівень; вони переважно описують окремі, найбільш виразні власні якості, виділяють деякі вміння, за які себе поважають. Близько четвертої частини (23,28 %) учнів демонструють низький рівень самоповаги. Досліджувані цієї групи частіше посилаються на низьку оцінку власних особистісних якостей дорослими, виокремлюють лише деякі свої якості, за які поважають себе, або ж не демонструють шанобливого ставлення до себе.

Дослідження особливостей розвитку морального самоконтролю дозволило виявити лише 1/10 частину (10,45 %) учнів з високим рівнем, які намагаються контролювати власні дії, не бояться відстояти власну позицію і можуть протистояти тиску та приниженню власної особистості як під час взаємодії з однолітками, так і  дорослими. Дещо менше половини (47,76 %) учнів демонструють середній рівень, які здатні контролювати свої емоційні реакції, але у складних життєвих ситуаціях можуть виявляти нестриманість, непродуктивну впертість. Часто вони бояться висловлювати власну позицію, можуть протистояти тиску та приниженню власної особистості переважно з боку однолітків, проте іноді в грубій формі. Серед учнів, яким притаманний низький рівень (41,79 %) є такі діти, які ще не навчилися стримувати власні емоції та керувати ними, що призводить до частих конфліктів з оточуючими, здатні принижувати однолітків, особливо тих, які не можуть чинити опір, при цьому захищають себе в ситуаціях тиску чи приниження переважно в агресив­ній формі; й такі досліджувані, які бояться висловлювати власні думки, схильні до підкорення, не здатні захистити себе, тому часто самі стають об’єктом приниження.

За результатами дослідження особливостей розвитку конструктів почуття власної гідності у молодшому шкільному віці було визначено показники та рівні розвитку зазначеного феномена: високий, середній, низький, обґрунтування яких здійснювалося на основі наступних критеріїв: визнання власних чеснот (Н.В. Чиренко, Н.Г. Ємузова), позитивне самоставлення (Т.В. Коротковських, С.Г. Стєпанов, О.В. Шишмакова), гідна поведінка (Н.Г. Ємузова, О.В. Молчанова, В.Л. Петрушенко, Н.І. Третяк, С.В.Удовицька).

Отже, для особистості молодшого шкільного віку характерні такі рівні розвитку почуття власної гідності:

– високий – молодші школярі презентують власне «Я» завдяки широкому обсягу особистісних якостей, позитивно їх оцінюють; виявляють ціннісне ставлення до себе незалежно від власних недоліків, пишаються собою і власними досягненнями; впевнені у собі, з повагою ставляться до інших, усвідомлюють ситуації, в яких підтримується або знецінюється їх особистість та демонструють здатність захистити власне «Я» як під час спілкування з ровесниками, так і з дорослими;

– середній – молодші школярі презентують власне «Я» на засадах обмеженого обсягу особистісних якостей, акцент ставлять більшою мірою на власних позитивних моральних якостях; виявляють ціннісне ставлення до себе, при цьому не усвідомлюють власні недоліки, рідше пишаються собою і власними досягненнями; не завжди впевнені у собі, в деяких ситуаціях можуть скептично ставитися до недоліків інших, чим принижують їх, ситуативно осмислюють ситуації, в яких підтримується або знецінюється їх особистість та демонструють здатність захистити власне «Я» частіше під час спілкування з ровесниками, рідше – з дорослими;

– низький – молодші школярі презентують власне «Я» на основі лише виразних особистісних якостей, частіше зафіксовані на слабких сторонах власної особистості; не здатні приймати себе ціннісно, такими, якими вони є; одні з них – занадто самовпевнені, зверхньо ставляться до інших дітей, висміюють їх недоліки, іноді осмислюють ситуації, в яких підтримується цінність їх особистості, агресивно реагують на ситуації, в яких вона знецінюється; інші – невпевнені у собі, схильні до підкорення, іноді осмислюють ситуації, в яких знецінюється їх особистість, при цьому бояться захистити себе як під час спілкування з ровесниками, так і з дорослими.

Аналіз особливостей розвитку конструктів почуття власної гідності та виділені критерії дозволили нам виявити вікові особливості його розвитку. Переважній більшості молодших школярів притаманний середній рівень (76,86 %) розвитку почуття власної гідності, що вказує на недостатнє розуміння ними власної індивідуальності й унікальності, неповне прийняття себе такими, якими вони є; недооцінку власних успіхів та переваг. Вони схильні ситуативно відстоювати власну точку зору у випадку її незбігу з думкою авторитетного іншого, недостатньо самостійні в судженнях, вчинках, прийнятті рішень. Іноді потреба подобатися всім і отримувати від них схвалення спонукає таких дітей до приниження, підлещування, пристосування; здатність відстояти власну гідність проявляється ситуативно під час спілкування з ровесниками. Молодші школярі, яким притаманний низький рівень (14,18 %) диференціюються нами на тих, які некритично ставляться до себе, переоці­нюють власні переваги, неаргументовано, а іноді навіть некоректно відстоюють власну точки зору; незаслужене схвалення викликає у них почуття радості; вони вимагають до себе підвищеної уваги оточуючих, що іноді призволить до підозр і обвинувачення інших у постійному зазіханні на їхню гідність, яку вони намагаються відстоювати, використовуючи лайливі слова, агресивні фізичні дії тощо; і на тих учнів, які на ґрунті заниженої самооцінки, невпевненості в собі демонструють незадоволеність собою, підвищену самокритичність; вони часто намагаються «догодити» іншим, бояться висловити власну позицію, стають об’єктами прини­ження, не здатні захистити власну гідність (відчувають себе беззахисними, плачуть, звинувачують себе у недосконалості). Водночас нами виявлено учнів (8,96 %) з високим рівнем розвитку почуття власної гідності. Досліджувані рефлексують власну індивідуальність, шанобливо ставляться до себе та до оточуючих, впевнені у власній цінності, переживають гордість за себе та за свої успіхи, більш самостійні й менше підпадають під чужий вплив, здатні без остраху заявити про свою позицію, впевнені у собі, в своїх можливостях, ставляться до інших доброзичливо. Вони здатні захистити власну гідність як у складних ситуаціях взаємодії з однолітками, так і дорослими шляхом відстоювання власної особистості («я не така, як ви мене називаєте»), обґрунтування власної позиції («я вважаю, що це так, тому, що...»), акцентування на своїх правах («ви не маєте права так про мене говорити»), звернення до авторитетних осіб («давайте поговоримо з моїми батьками») тощо.

Дослідження психологічних чинників розвитку почуття власної гідності дозволило виявити дещо більше чверті (26,12 %) молодших школярів, які розуміють, що вони відрізняються від інших і осмислюють власну індивідуальність; трохи більше третини (38,06 %) учнів здатних аналізувати сильні й слабкі сторони своєї особистості, приймати себе такими, якими вони є; приблизно таку ж кількість (38,81 %) дітей, які мають позитивний образ «Я» та більше половини (64,93 %) респондентів, яким притаманна адекватна самооцінка. На основі такого позитивного сприйняття себе у дітей розвивається емоційно-ціннісне самоставлення. Водночас, виявлено учнів, у яких ще формується реалістичний образ «Я», позитивне самоставлення, здатність до адекватного оцінювання себе, безумовне самоприйняття, що ускладнює процес становлення емоційно-ціннісного ставлення до власної особистості. Результати дослідження здатності до моральної саморегуляції (на високому рівні – 18,66 %, на середньому – 47,76 %, на низькому – 33,58 %) підтверджують висновки, які існують у віковій психології, що дане моральне утворення у більшості молодших школярів перебуває в процесі становлення.

За результатами кореляційного аналізу було виокремлено зв’язки, які відображають вплив психологічних чинників на розвиток конструктів почуття власної гідності молодших школярів. Найбільш значущі зв’язки виявлено між розумінням власної індивідуальності та моральною саморефлексією (r = 0,678; р ≤ 0,01), позитивним образом «Я» та самоповагою (r = 0,672; р ≤ 0,01), адекватною самооцінкою та самоповагою (r = 0,400; р ≤ 0,01), безумовним самоприйняттям та самоцінністю (r = 0,588; р ≤ 0,01), моральною саморегуляцією та моральним самоконтролем (r = 0,820; р ≤ 0,01). На становлення моральної самооцінки більшою мірою впливає здатність розуміти власну індивідуальність (r = 0,347; р ≤ 0,01). Також було виявлено, що всі конструкти почуття власної гідності мають найбільші кореляційні зв’язки з моральною саморефлексією, що підтверджує позицію вчених (І.Д. Бех, М.Й. Боришевський, І.С. Булах), які довели, що моральна саморефлексія збалансовує внутрішню роботу когнітивної, емоційно-ціннісної та поведінкової складових моральної самосвідомості особистості.

Результати факторного аналізу підтвердили представлені вище дані й дозволили зробити наступні висновки: процес становлення почуття власної гідності молодшого школяра більшою мірою виступає в єдності з самоповагою (F = 0,75) та самоцінністю (F = 0,65); домінуючими чинниками, які найбільший дають імпульс для розвитку почуття власної гідності у молодших школярів, є становлення позитивного образу «Я» (F = 0,84), безумовне самоприйняття (F = 0,81) та адекватна самооцінка (F = 0,52).