ФОРМУВАННЯ ЦІННІСНИХ ОРІЄНТАЦІЙ МАЙБУТНІХ ПСИХОЛОГІВ У ПРОЦЕСІ ПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ

Краткое содержание

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність дослідження, визначені його об’єкт, предмет і мета, сформульовані завдання роботи, висвітлено її наукову новизну, теоретичну і практичну значущість, наведено дані про апробацію результатів дослідження та їхнє впровадження у практику.

У першому розділі – “Теоретичні основи дослідження ціннісних орієнтацій майбутніх психологів” – здійснюється теоретико-методологічний аналіз понять “цінність” та “ціннісні орієнтації”, висвітлюються особливості ціннісних орієнтацій студентів-психологів.

Аналіз науково-психологічної літератури свідчить про різноманітність та неоднозначність тлумачень сутності цінностей та ціннісних орієнтацій особистості. Залежно від теоретичної спрямованості автора останні розглядаються у взаємозв’язку з поняттями “потреба” (Р. Перрі, В. Ф. Сержантов та ін.), “інтерес” (О. Г. Здравомислов, Т. Шибутані), “настанова” (О. Г. Дробницький, І. С. Кон), “норма” (Ф. Знанецький, У. Томас), “диспозиція” (В. О. Ядов), “вибір” (К. Клакхон, Д. О. Леонтьєв, К. Роджерс та ін.), “спрямованість особистості” (Б. Г. Ананьєв, Т. М. Данилова, Б. І. Додонов), “смислова сфера особистості” (Б. С. Братусь, З. С. Карпенко, Д. О. Леонтьєв, С. Л. Рубінштейн, А. В. Сірий, В. Франкл, М. С. Яницький та ін.).

Конструктивне подолання надто широких та неоднозначних трактувань поняття “ціннісні орієнтації” ми пов’язуємо з розглядом останніх як елементів ціннісно-смислової сфери особистості. При цьому цінності розглядаються нами як значущі з точки зору задоволення провідних потреб особистості предмети або явища оточуючої дійсності, котрі, формуючись у процесі засвоєння соціокультурного досвіду, виявляються в інтересах, настановах та інших мотиваційних проявах особистості, слугуючи важливим фактором регуляції її діяльності та спілкування (М. С. Каган, Д. О. Леонтьєв, А. В. Сірий та ін.). Ціннісні орієнтації визначаються нами як цінності, котрі набули в індивідуальній свідомості статусу “значення-для-мене”, тобто є усвідомленими, відрефлексованими та такими, що забезпечують відповідне смислове ставлення особистості до життєдіяльності (Б. С. Братусь, З. С. Карпенко, Д. О. Леонтьєв, А. В. Сірий, М. С. Яницький та ін.). Система ціннісних орієнтацій особистості являє собою складну ієрархічну структуру, котра формується та змінюється протягом життя, проте визначальним онтогенетичним періодом її становлення вважається юнацький вік (Н. А. Журавльова, І. С. Кон, В. Е. Чудновський та ін.). Узагальння існуючих теоретичних уявлень дає змогу розглядати ціннісні орієнтації майбутніх психологів як складне інтегративне утворення, що є елементом ціннісно-смислової сфери особистості та проявляється в особливостях ідентифікації та побудови часової перспективи, стильових характеристиках особистісної саморегуляції.

У роботі описані основні механізми формування ціннісних орієнтацій особистості: ідентифікація, інтеріоризація та інтерналізація (А. В. Сірий). Визначається, що основою для формування декларованих цінностей є механізми ідентифікації та інтеріоризації. Для перетворення їх на реальнодіючі ціннісні орієнтації необхідне включення усіх механізмів. Основними критеріями для визначення рівня сформованості ціннісно-смислової сфери особистості майбутнього професіонала є ідентичність, часова перспектива (А. В. Сірий, М. С. Яницький) та свідома саморегуляція (В. І. Моросанова). Залежно від особливостей розвитку та поєднання цих компонентів можна визначати особливості ціннісної структури особистості. Окрім цього, можна проаналізувати особливості статусно-ієрархічної структури ціннісних орієнтацій особистості. У цьому випадку, спираючись на типологію М.І. Лапіна, можна визначити “ціннісне ядро” (ціннісні орієнтації, які набули найвищого статусу у ієрархії), “структурний резерв” (ціннісні орієнтації середнього статусу), “периферія” (мало важливі, індиферентні ціннісні орієнтації) та “ціннісний хвіст” (ціннісні орієнтації найнижчого статусу).

Важливою характеристикою ціннісної структури є її стійкість, що проявляється в організації людиною власного життя та діяльності відповідно до прийнятих ціннісних орієнтацій. У такому випадку зверталась увага на узгодженість ціннісних орієнтацій, що більшою мірою забезпечує сформованість та дієвість ціннісної структури. Рівень сформованості особистісної саморегуляції, часової перспективи та ідентичності визначає особливості статусно-ієрархічної системи ціннісних орієнтацій.

На основі здійсненого змістового аналізу професіограми психолога (Є.Р. Романова), моделі особистості психолога (Н.В. Чепелєва, Н.І. Пов’якель), морально-етичних вимог до нього та положень теорії цінностей Ш. Шварца, визначено ціннісні типи, на формування яких передусім має бути спрямована професійна психологічна підготовки у виші. Їхню основу складають “Самостійність” (передбачає наявність таких ціннісних орієнтацій, як “самостійність”, “самоконтроль”, “цілеспрямованість”, “свобода”, “творчість”, “ініціативність”, “наполегливість”, “відповідальність”, “самопізнання”, “саморозвитку”), “Універсалізм” (включає ціннісні орієнтації “толерантність”, “гуманність”, “емпатія”, “рівність”, “прийняття себе та інших”, “мудрість”), “Доброта” (до якого входять ціннісні орієнтації “чесність”, “доброзичливість”, “кохання”, “дружба”, “духовність”) та “Стимуляція” (ціннісні орієнтації “широта поглядів”, “активність”, “допитливість”, “насиченість життя”, “гнучкість”, “винахідливість”), сформованість котрих свідчить про відкритість особистості до змін, широту її поглядів, навички саморегуляції та розвинуту потребу в самотрансцендентності. Крім того, ціннісні орієнтації майбутніх психологів повинні бути дієвими, тобто проявлятися у побудові смислової та часової перспективи, виступати основою для здійснення вибору та саморегуляції. Останнє не лише сприяє продуктивному становленню ціннісно-смислової сфери студента-психолога, але й забезпечує розвиток його професійно важливих мотиваційно-особистісних та інструментальних якостей і, врешті-решт, створює передумови для успішної реалізації майбутньої професійної діяльності в цілому.

У другому розділі – “Емпіричне дослідження формування ціннісних орієнтацій майбутніх психологів” – висвітлюються концептуальні засади дослідження, визначаються критерії та рівні сформованості ціннісних орієнтацій майбутніх психологів, описується комплекс психодіагностичних методик, наводиться кількісно-якісний аналіз результатів дослідження структурних компонентів та динаміки ціннісних орієнтацій студентів-психологів протягом навчання (відповідно до виокремлених критеріїв та рівнів).

Особлива увага, з огляду на завдання дослідження, приділена визначенню критеріїв та рівнів сформованості ціннісних орієнтацій майбутніх психологів, відповідно до яких нами підбирались діагностичні методики. Такими критеріями є:

1. Загальна характеристика ціннісних пріоритетів особистості, зміст яких проявляється у показниках сформованості та змістовної спрямованості ціннісних орієнтацій особистості, сформованості та реалістичності життєвих планів й уявлень про їх реалізацію, особливості життєвої перспективи. При цьому, низький рівень за даним критерієм характеризується перевагою індивідних смислів, неузгодженою системою ціннісних орієнтацій із перевагою цінностей індивідуалістичного характеру; негармонійною життєвою перспективою; слабко розвиненою системою свідомої особистісної саморегуляції. На середньому рівні переважають особистісні смисли, помірно розвинена свідома саморегуляція, система ціннісних орієнтацій є узгодженою, а часова перспектива – гармонійною. Високий рівень вирізняється перевагою смисложиттєвих відношень, високою осмисленістю життя, узгодженістю системи ціннісних орієнтацій, гармонійною часовою перспективою, високим рівнем розвитку свідомої особистісної саморегуляції.

За даним критерієм відповідний рівень сформованості визначався за допомогою методики вивчення цінностей (за Ш. Шварцем), методики “СЖО” (за Д. О. Леонтьєвим), методики ССП-98 (за В. І. Моросановою, О. М. Коноз), методики “Незакінчені речення” (за описом В. В. Барабанової, М. Є. Зеленової) та аналізу тематичних творів.

2. Ставлення до професійної освіти позначає розуміння цінностей професійної освіти, сформованість освітніх планів, гнучкість регуляції навчальної діяльності, задоволеність професійним навчанням. Відповідно, низький рівень характеризується нерозумінням цілей професійної освіти, невизначеністю навчальних пріоритетів, безініціативною позицією у навчанні. Середній рівень – розумінням цілей професійної освіти, визначеністю навчальних пріоритетів, прагненням до саморозвитку. Високий рівень позначає розуміння навчально-професійної діяльності як важливого етапу власного життя, високу активність у визначенні навчальних пріоритетів, набутті знань та саморозвитку.

Рівень сформованості ціннісних орієнтацій майбутніх психологів за даним критерієм визначався за допомогою методики “Незакінчені речення” (за описом В. В. Барабанової, М. Є. Зеленової), аналізу тематичних творів та методики вивчення цінностей (за Ш. Шварцем).

3. Орієнтація на майбутню професійну діяльність, котра визначається домінуванням в ієрархії ціннісних орієнтацій цінностей, пов’язаних зі сферою професійної діяльності. У даному випадку, низький рівень позначає нерозуміння змісту професії, невміння визначати її пріоритети; середній рівень – розуміння змісту та провідних цінностей професії як особистісно значущих, орієнтацію на конкретну сферу чи вид професійної діяльності; при високому рівні професія розглядається у контексті життєдіяльності як один із провідних сенсів життя, відповідно до якого визначаються провідні цілі та стратегія поведінки.

Для діагностики рівня сформованості ціннісних орієнтацій за даним критерієм використовувались методики “Незакінчені речення” (за описом В. В. Барабанової, М. Є. Зеленової), аналіз тематичних творів та методика вивчення цінностей (за Ш. Шварцем).

На підставі всіх вище зазначених критеріїв можна визначити загальний рівень сформованості ціннісних орієнтацій. Він є низьким, якщо у студента неузгоджена система ціннісних орієнтацій, вони мають ситуативний характер та мало пов’язані з регуляцією поведінки; виникають складності у визначення пріоритетних цілей та можливостей їх досягнення. Середній рівень можна констатувати при наявності у майбутніх психологів гармонійної системи ціннісних орієнтацій, яка проявляється в достатній осмисленості життя та визначеності часової перспективи, у сформованій ідентичності та розвинутій свідомій саморегуляції поведінки. Високий рівень визначається наявністю високої осмисленості життя, гармонійністю системи ціннісних орієнтацій, відповідності особистісних ціннісних орієнтацій провідним професійним цінностям, високим рівнем розвитку свідомої саморегуляції.

Аналіз особливостей ціннісної структури співвідносився з визначеними нами критеріями та рівнями. Оцінювання структури ціннісних орієнтацій майбутніх психологів І-V курсів (n=150) на основі визначених критеріїв та рівнів дає можливість говорити про те, що за критерієм Загальна характеристика ціннісних пріоритетів ціннісні орієнтації сформовані на середньому рівні. Для респондентів характерною є узгодженість системи декларованих (таких, які репрезентовані у свідомості людини, але не мають реальної спонукальної сили) та реально діючих (таких, які виступають реальними регуляторами поведінки та діяльності) цінностей, що позначає дієвість системи ціннісних орієнтацій. Однак, змістовний аналіз засвідчує, що у структурі ціннісних орієнтацій студентів-психологів пріоритетними є конкуруючі протилежні ціннісні типи “Доброта” (середній груповий ранг – 3,62), “Самостійність” (середній груповий ранг – 4,13), “Гедонізм” (середній груповий ранг – 4,44),“Досягнення” (середній груповий ранг – 4,45), “Стимуляція” (середній груповий ранг – 4,51). Вони позначають, з одного боку, прагнення до задоволення, власної вигоди та цінуванні власних успіхів, а з іншого − переважання у свідомості майбутніх психологів цінностей індивідуалістичного спрямування. Внаслідок цього структура ціннісних орієнтацій стає конфліктною, що супроводжується суперечливістю поведінки.

Зазначене проявляється в недостатній усвідомленості життєвих цілей та перспектив (для 91,4% респондентів переважають високі та середні показники за субшкалою “Результативність життя” при середніх показниках за субшкалами “Процес життя”  та “Цілі у житті”). Нереалістичним є оцінювання власних можливостей (для 50% респондентів характерною є висока розбіжність між показниками за шкалою “Локус контролю – Я”, що свідчить про впевненість особистості у можливості будувати життя вдіповідно до власних цілей і смислів, та показниками за шкалою “Локус контролю – життя”, що позначає недостатню впевненість у можливості контролювати життя та впливати на перебіг подій). Розвиток процесів свідомої саморегуляції є недостатнім (показники “Загального рівня саморегуляції” для 46% є середніми, а для 34% − середні, з тенденцією до низького, та низькі). 

За критерієм Ставлення до професійної освіти переважає (для 60% респондентів) низький рівень сформованості ціннісних орієнтацій студентів-психологів. Це проявляється в тому, що респонденти не завжди можуть правильно визначати пріоритети професійної освіти, співвідносити особистісні ціннісні пріоритети з цінностями навчально-пізнавальної діяльності, реалістично оцінювати значущість певних здібностей, знань та вмінь для реалізації навчальної професійної діяльності. Недостатньою є значущість цінностей “Самостійність” та “Стимуляція” при високому значенні “Гедонізму”, що позначається на вибірковості інтересу до професійного навчання, нестійкості пізнавальної активності, низькому ступені відповідальності за результати навчання тощо.

Для 60% досліджуваних характерним є середній рівень сформованості структури ціннісних орієнтацій за критерієм Орієнтація на професійну діяльність, що свідчить про сформованість інтересу та загального позитивного ставлення студентів-психологів до майбутньої професійної діяльності. Достатнім є розуміння специфіки професії, її ціннісних пріоритетів. Натомість, недостатньо виражена орієнтація на конкретну сферу чи вид діяльності, ускладнений процес узгодження особистісних та професійних пріоритетів (зокрема, недостатньо значущими є такі професійно важливі цінності як “Універсалізм” та “Самостійність”).