ВПЛИВ МОЛОДІЖНОЇ СУБКУЛЬТУРИ НА ФОРМУВАННЯ ГЕНДЕРНОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ

Краткое содержание

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі міститься обґрунтування актуальності теми дослідження, розкривається його об’єкт і предмет, основна мета та завдання, наукова новизна, практичне значення, а також відомості про особистий внесок автора, апробацію результатів дослідження, їх впровадження, публікації та структуру роботи.

У першому розділі «Теоретичні засади дослідження гендерної ідентифікації підлітків в умовах молодіжної субкультури» – розглянуто зміст, основні механізми формування гендерної ідентичності у межах соціально-конструктивістської парадигми; розкрито особливості формування гендерної ідентичності особистості у підлітковому віці; увагу зосереджено на ролі молодіжної субкультури у конструюванні гендерної ідентичності.

Виокремлено основні методологічні підходи у вивченні проблеми формування гендерної ідентичності: біологізаторський (Г. Айзенк, В. Біані, В. Геодакян, Д. Кенрик, З. Фройд та ін.), соціобіологічний (Ю. Альошина, Г. Андреєва, О. Волович, Т. Парсонс та ін.) та соціокультурний (Д. Бест, В. Васютинський, Т. Говорун, Н. Завацька, І. Кльоцина, І. Кон, М. Мід, В. Петренко та ін.). У межах біологізаторського підходу формування гендерної ідентичності пояснюється фізіологічними, морфологічними, гормональними особливостями статі. Природні фактори розглядаються як незмінні, а їхні наслідки тлумачаться у жорстко консервативному ключі. Представники соціобіологічного підходу, який ґрунтується на есенціалістських засадах, статеву ідентичність розглядають як «приписну». Статева диференціація – це біологічний процес, який культура оформляє  з тими чи іншими варіаціями. Гендер тлумачиться як соціостатева роль, соціальна конструкція. Однак, в межах даних підходів неможливим є пояснення існування різних гендерів у різних культурах, субкультурах і спільнотах.

Констатовано, що у межах соціокультурного підходу, зокрема, у теорії соціального конструктивізму (І. Гофман, Г. Гарфінкель, К. Уест, Д. Зіммер­ман та ін.), гендерна ідентичність розглядається як багаторівневе, складно­організоване утворення, мультифакторний конструкт, який формується із численних складових, що можуть бути не пов’язані між собою, і створюються в результаті соціальної взаємодії на основі соціокультурних норм, які циркулюють у суспільстві. Саме такий підхід у тлумаченні гендерної ідентичності дозволяє ставити питання про конструювання її в межах молодіжної субкультури.

Зазначено, що важливу роль у процесі гендерної соціалізації відіграють сучасні молодіжні субкультури, в яких на знаковому (символіка, атрибутика, сленг, міфологія мовного світу, тілесності, простору, часу – тобто «мова» культури і в цілому ментальність, модель світу), соціальному (типи міжособистісних стосунків, стиль спілкування, зв’язки і мережі спілкування) та поведінковому (звичаї, ритуали, норми, схеми поведінки) рівнях створюються та транслюються гендерні схеми, які засвоює підліток. Отже, схеми, які зумовлюють формування гендерної ідентичності підлітка створюються у субкультурі, і фіксуються у символіці, атрибутиці, мові, стилі спілкування, нормах поведінки тощо. Існують субкультури з яскраво вираженою маскулінною, фемінною або андрогінною спрямованістю, в межах яких конструюються відповідні гендерні схеми. У кожній субкультурі такі схеми мають свою специфіку конструювання. Поділяючи точку зору сучасних учених на поняття «молодіжна субкультура» (Р. Кісь, Л. Заграй), ми беремо до уваги насамперед, розуміння молодіжної субкультури як простору створення та транслювання смислів, цінностей, норм, моделей поведінки. Засвоєння цінностей субкультури відбувається у процесі міжособистісної взаємодії. Найбільш поширеними серед сучасних українських підлітків є субкультури реперів, готів, емо, райтерів, гопників, чатівців, панків, рейверів, толкієністів, скінхедів. Кожна з субкультур має свої особливості, систему ціностей, норм, правил, у яких фіксується, якими повинні бути хлопці, дівчата, за якою схемою формувати гендерну ідентичність. У субкультурах скінів, гопників, реперів переважають маскулінні схеми, які відрізняються між собою своєю специфікою, і значною мірою впливають на формування гендерної ідентичності підлітка, який перебуває в ній. У субкультурах готів, емо, хіпі переважно транслюються фемінні схеми.

З’ясовано, що формування гендерної ідентичності розглядається як стадіальний процес (Ш. Берн, І. Кон, Ф. Райс, С. Томпсон та ін.), який передбачає дві фази статеворольової соціалізації: адаптивну (зовнішнє пристосування до існуючих гендерних ролей, норм) та інтеріоризації (внутрішнє засвоєння чоловічих і жіночих ролей, гендерних ставлень, цінностей). Важливим періодом формування гендерної ідентичності визначається підлітковий вік (Ю. Альошина, А. Бандура, Т. Говорун, Н. Городнова та ін.), який припадає на період завершення адаптивної фази та початку фази інтеріоризації.

Ряд дослідників (А. Волович, Т. Гурлєєва, І. Кон, І. Романова, В. Романов та ін.) виділяють нові детермінанти формування гендерної ідентичності саме на цьому віковому етапі. По-перше, фізіологічне дозрівання, що спонукає підлітка переглянути уявлення про свою зовнішність, а це в свою чергу формує нове ставлення до себе як до чоловіка або жінки, зумовлюючи появу сексуальної ідентичності. По-друге, розвиток рефлексивних механізмів самосвідомості дає можливість аналізувати, оцінювати свої уявлення про себе, виділяти нові, відкидати застарілі. Завдяки розвитку самосвідомості, рефлексивним механізмам у підлітковому віці відбувається інтеріоризація гендерних уявлень, стереотипів у результаті чого з’являється система самооцінок, суб’єктивних значень, ставлень, які стають основою гендерної ідентичності. Іншими словами, підліток може бути не тільки об’єктом соціалізації, який автоматично, без осмислення, рефлексії засвоює гендерні дисплеї, конвенційні акти (І. Гофман, Г. Гарфінкель, Л. Заграй, Т. Титаренко), моделі та схеми поведінки, що транслює оточення, а й активним суб’єктом, який трансформує, дещо змінює їх, «підганяючи» під власні індивідуальні особливості. Найважливішим показником гендерної зрілості в період пубертату є формування гендерних рис типових для його оточення.

Отже, із врахуванням думок А. Борисюк, О. Здравомислової, І. Кльоциної, І. Кона, Дж. Спенсера щодо змісту та структури гендерної ідентичності, визначаємо її як багатокомпонентне утворення, змістове наповнення якої визначають такі гендерні характеристики особистості: базова статева ідентичність, психологічні характеристики маскулінності та фемінності, гендерні стереотипи та уявлення, сексуальні переваги і сексуальна орієнтація, особливості соціального досвіду та виховання, що пов’язані із засвоєнням соціальних ролей.

З’ясовано, що структура гендерної ідентичності включає когнітивний, афективний і поведінковий компоненти. Когнітивний компонент – це опис конкретного змісту вище описаних складових гендерної ідентичності. У підлітковому віці когнітивний компонент гендерної ідентичності відбиває гендерні уявлення, які стосуються зовнішності (одяг, зачіска, аксесуари тощо) та способів самовиявлення, поведінкового репертуару. Афективний компонент відображає переживання та оцінку індивідом своєї гендерної ідентичності. Поведінковий компонент передбачає всі аспекти соціальної поведінки, які пов’язуються у суспільній свідомості з гендерними категоріями. Іншими словами, виміром поведінкового компоненту гендерної ідентичності підлітка є «гендерний дисплей», конвенційні самовияви, показниками яких є способи подолання фруструючих і конфліктних ситуацій. Різні культури, соціальні групи, і навіть соціальні ситуації передбачають різні конвенційні форми гендерного дисплею.

У другому розділі «Емпіричне дослідження особливостей формування гендерної ідентичності підлітка в сучасних молодіжних субкультурах» – обґрунтовано організаційно-методичні засади емпіричного дослідження, викладено результати моніторингу приналежності підлітків до молодіжних субкультур та міру включення до неї, виявлено змістові характеристики гендерної ідентичності підлітків, що належать до молодіжних субкультур, розкрито гендерну конфігурацію стратегій вирішення конфліктних, фрустраційних ситуацій підлітками, визначено типи та види стратегій поведінки хлопців та дівчат, що належать до молодіжних субкультур.

На першому етапі дослідження була з’ясована приналежність підлітків до молодіжних субкультур. У констатувальному експерименті було використано авторську анкету «Мої вподобання» та твір-самоопис «Я очима інших». Було опитано 192 підлітка та виявлено 93 респондента, які належать до різних молодіжних субкультур. На підставі демографічної та статевої диференціацій встановлено, що серед них міські підлітки входять до таких молодіжних субкультур: готи – 30% дівчат та 4% хлопці; емо – 37,5% дівчат та 6% хлопці; репери – 50% хлопці; чатівці – 25% дівчат та 15% хлопці; рокери – 7,5% дівчат та 20% хлопці; сільські підлітки (40% дівчат та 60% хлопців) входять до молодіжної спільноти «Сокіл».

З’ясовано, що у тих підлітків, які відносять себе до різних молодіжних субкультур немає усвідомленого ставлення до її цінностей, відсутнє їх розуміння. Приналежність до спільноти зводиться до спілкування з однолітками, які входять до неї, та наслідування зовнішньої атрибутики (відповідний зовнішній вигляд, захоплення музикою, танцями чи певним художнім твором, комп’ютерними іграми тощо). Не виявлено гендерної специфіки в усвідомленому ставленні до цінностей та норм спільноти.

Визначено гендерну специфіку щодо параметру ідентифікації підлітка у спільноті. Хлопці більшою мірою ідентифікують себе з цінностями, образами, еталонами, які пропонує спільнота, надають більшого значення спілкуванню у ній з друзями, а  у дівчат коло спілкування, інтереси виходять за її межі (φ=4,19; p≤0,01). На формування ідентичності підлітка значний вплив мають однолітки, друзі, а також батьки, родина, кумири (актори, герої фільмів, співаки, музиканти, танцівники та ін.). Хлопці надають перевагу ровесникам, друзям значно в більшій мірі, ніж батькам та іншим референтним особам. У дівчат значущість друзів і батьків майже однакова. З метою виявлення змістових характеристик гендерної ідентичності у підлітків було використано методику «Хто Я?». Розкрито різну конфігурацію змістових характеристиках гендерної ідентичності підлітків, які належать до субкультур та підлітків села (субкультура «Сокіл») за такими категоріями: «Я-статеве», «Я-фізичне», «Я-інтереси, захоплення». У хлопців, які належать до молодіжних субкультур категорія «Я-статеве», досить дифузна, тоді як у сільських підлітків вона представлена переважно маскулінними характеристиками. Виявлено різну схему в оцінюваннях зовнішності у групах підлітків, які належать, і які не належать до молодіжних субкультур. «Я-фізичне» у спільнотах оцінюється за схемою стильний/нестильний, модний/немодний, тоді як в іншій групі – за маскулінними характеристиками (сильний, спортивної будови, кремезний тощо). Визначено гендерні відмінності у формуванні змістових характеристик ідентичності підлітків, які належать до молодіжних субкультур. У хлопців більш актуальними є характеристики, що стосуються «Я-соціального», «Я-статевого», «Я-інтересів», «Я-активного, діяльного». У дівчат такими характеристиками є: «Я-фізичне», «Я-комунікативне» та «Я-емоційне».

Виявлено гендерні відмінності у результатах за показником валентності ідентичності (φ=4,79; p≤0,01). Дівчата більш негативно описують себе, ніж хлопці. У 58,7% дівчат переважають негативні характеристики ідентичності, тоді як у хлопців такі характеристики виявлено у 20% досліджуваних, що пояснюємо особливостями формування самооцінки у підлітковому віці. Дівчата схильні більш критично оцінювати себе, оскільки це пов’язано із розвитком рефлексивних механізмів, які у хлопців цього віку перебувають на стадії формування. Виявлено відмінності за показником валентність ідентичності між хлопцями села та хлопцями із інших молодіжних субкультур (φ=3,36; р≤0,01). У хлопців села негативні характеристики самоописів переважають у 54% досліджуваних, тоді як у субкультурщиків – у 20%. Відрізняються вони дещо і за змістом. Перші переважно оцінюють негативно розумові здібності, тоді як другі – характеристики сили, активності та комунікативності. 

Виділено гендерні уявлення підлітків, які стосуються сфер: «активності, діяльності», «спілкування», «емоційних переживань», «інтересів, захоплень» та «інтелекту, здібностей». У підлітків, які належать до субкультур переважають андрогінні гендерні уявлення, особливо це стосується сфер: комунікативної, інтересів, захоплень, інтелекту та здібностей. У комунікативній сфері уявлення таких підлітків відбивають прагнення до домінування, неприйняття, нетерпимість, тоді як у сільських дітей – спрямованість у стосунках на толерантність, незалежність, життєрадісність, доброзичливість. У сфері інтересів та захоплень гендерні уявлення чітко відрізняються у тих підлітків, які належать до молодіжних спільнот. На їхню думку, чоловічими захопленнями є музика, спорт, різного виду ігри. У дітей села, діапазон уявлень виявився значно ширшим: музика, спорт, колекціонування, ігри, малювання тощо.

На основі результатів факторного аналізу встановлена конфігурація стратегій вирішення конфліктних ситуацій хлопців та дівчат, що належать до молодіжних субкультур. Першим фактором моделі стратегій вирішення конфліктних ситуацій у дівчат є «Пристосування до проблемних ситуацій». Найбільше навантаження у даному факторі має шкала «Пристосування» (факторне навантаження понад 0,6). Другий фактор моделі дівчат є «Компроміс», категоріальною основою якого є «Компроміс та нездатність до суперництва» (факторне навантаження понад 0,8). Третім фактором виявлено «Ригідність» (факторне навантаження понад 0,5). Модель стратегій вирішення конфліктних ситуацій хлопців виявилася більш інфантильною. Першим фактором моделі  стратегій вирішення конфліктних ситуацій у хлопців є «Дезадаптація», оскільки найбільше навантаження отримала шкала «Неможливість пристосування» (факторне навантаження понад 0,9). Другим фактором моделі виявлена «Соціальна пасивність та нездатність передбачати конфлікти» (факторне навантаження понад 0,7). Третій фактор моделі утворюють шкали «Співробітництво» та «Подавлення агресії» (факторне навантаження понад 0,6).