МОТИВАЦІЯ ДОСЯГНЕННЯ УСПІХУ ЯК ДЕТЕРМІНАНТА ПРОФЕСІЙНОГО САМОВИЗНАЧЕННЯ СТУДЕНТІВ ТЕХНІЧНИХ СПЕЦІАЛЬНОСТЕЙ

Краткое содержание

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми, визначено мету, задачі, об’єкт, предмет, методи дослідження; розкрито теоретико-методологічні засади дослідження, висвітлено наукову новизну і практичну значущість роботи; наведено відомості про апробацію і впровадження результатів дослідження в практику.

У першому розділі «Теоретико-методологічні аспекти вивчення проблеми мотивації досягнення успіху у професійному самовизначенні студентів технічних спеціальностей» проаналізовано й узагальнено основні підходи до вивчення проблеми професійного самовизначення особистості; конкретизовано категоріально-понятійний апарат і тенденції вивчення мотивації досягнення успіху; окреслено мотиваційні ознаки професійного самовизначення студентів технічних спеціальностей.

З огляду на складність та багатоплановість процесу професійного самовизначення презентовано його основні трактування: як процесу становлення людини в якості повноцінного учасника співтовариства професіоналів (Є. Клімов); як творчого процесу розвитку особистості, де основними моментами виступають здійснення вибору з врахуванням її індивідуальних особливостей, вимог професії та соціально-економічних умов (Е. Зеєр); як процесу узгодження різноманітних тенденцій і вимог, які задаються базовою суперечністю між соціально-професійними вимогами, що ставляться до індивіда, та його бажаннями й можливостями їх реалізації (Ж. Вірна); як процесу розвитку внутрішньої позиції професіонала (В. Лукіна); як процесу самореалізації особистості в професійній діяльності в результаті найбільш повного використання власних здібностей й індивідуально-психофізіологічних можливостей (О. Борисова); як потреби індивіда щодо його визначення в сфері соціальних та міжособистісних відносин (М. Гінзбург, Д. Фельдштейн); як складової життєвого самовизначення (М. Пряжніков).

Висвітлено розуміння професійного самовизначення як тривалого процесу проходження певних етапів професійного становлення (П. Анохін, Д. Зюзін, І. Мар’яновська, В. Іконніков, В. Подшивалкіна та ін.), де етапу студентства відводиться чи не найголовніша роль, адже саме у період навчання у ВНЗі молода людина починає усвідомлювати себе суб’єктом професійної діяльності (Л. Божович, О. Бутиліна, М. Варбан, О. Дусавицький, Е. Еріксон, В. Максимова та ін.). Студент технічної спеціальності постає у працях дослідників як незалежна, схильна до експериментувань та індивідуальної діяльності, відповідальна, орієнтована на справу, творча, з просторовою уявою, технічним мисленням молода людина, яка готова до практичної праці (О. Борисова, Ж. Гараніна, Є Клімов, Н. Мащенко та ін.).

Наявність різноманітних підходів до визначення змісту, структури й етапів процесу професійного самовизначення зумовило розробку ряду моделей цього феномену. Зокрема низка авторів акцентують увагу на окремих компонентах структури професійного самовизначення, як то ціннісно-моральний, емоційний, інформаційний, вольовий, планувальний (Є. Клімов, М. Пряжніков, В. Столін, П. Шавір та ін.), а інші реалізують комплексний підхід до трактування цього психологічного феномену через вивчення професійних мотивів, самосвідомості, спрямованості, здібностей й інтересів, життєвої позиції особистості (О. Євладова, Л. Ткачук, Т. Чиркова та ін.).

Констатація факту вирішального впливу мотиваційно-смислової сфери на професійне становлення особистості у дослідженнях, спрямованих на вивчення мотивації професійної діяльності (В. Бодров, Ж. Вірна, Є. Ільїн, Л. Катаєва, Л. Мітіна, Т. Полозова, В. Толочек, Н. Шевченко та ін.), дала змогу презентувати розуміння професійного самовизначення особистості як процесу становлення мотиваційно-смислової домінанти суб'єкта праці у цілісному просторі життєвого шляху людини, де успішність професійної діяльності є критерієм успішності життя.

Такий контекст розгляду проблеми привертає увагу до психологічного конструкту мотивації досягнення успіху особистості. Розгляд категоріально-понятійного апарату та тенденцій вивчення мотивації досягнення успіху показав, що цей психологічний феномен набув статусу надійного предиктора досягнень в професії та в житті в цілому (І. Ващенко, Е. Десі, С. Занюк, О. Леонтьєв, М. Магомед-Емінов, Д. Макклелланд, А. Маркова, А. Маслоу, Х. Хекхаузен, Т. Хомуленко та ін.).

Огляд літературних джерел дає змогу виокремити аспекти психологічного вивчення мотивації досягнення успіху в межах: теорії каузальної атрибуції, де очікування майбутніх результатів визначається уявленнями індивіда про них (Б. Вайнер); когнітивно-біхевіоральної теорії безпорадності через вивчення залежності стійкості до невдач від наявності минулого позитивного досвіду виходу з важких ситуацій (М. Селігман); теорії самоефективності щодо формування відчуття компетентності при виконанні діяльності (А. Бандура); теорії сприймального контролю через вивчення сприяння сили впливу віри на вірогідність успіху (Е. Скінер); теорії внутрішньої мотивації, центральні положення якої базуються на потребі індивіда почувати себе компетентним та автономним (Е. Десі, Р. Райян); а також в межах соціокогнітивного підходу К. Двек; концепції локусу контролю Дж. Ротера; розроблених моделей ризикового вибору (Дж. Аткінсон) та інтегративної моделі мотивації досягнення (Ю. Веге).

Значну увагу питанню мотивації досягнення приділено й у вітчизняній психології, де вона трактується як механізм психічної регуляції діяльності в ситуаціях досягнення успіху, де є можливість реалізації мотиву досягнення (М. Магомед-Емінов); як мотивація, спрямована на можливо краще виконання діяльності, орієнтованої на досягнення певного результату, до якого можна застосувати критерій успішності (Т. Гордєєва); як сукупність особистісних та ситуативних факторів, що спонукають людину до активної діяльності, тим самим забезпечуючи успіх в цій діяльності (С. Занюк); як процес, спрямований на досягнення професійної компетентності, впевненості у досягненні успіху за допомогою докладених зусиль (Б. Шаповалов); як губристична мотивація, що проявляється у прагненні до самоствердження, самоактуалізації, влади, досягнення у значущій діяльності (К. Фоменко).

Послідовний аналіз понять успіху та успішності в психолого-педагогічних доробках вітчизняних і зарубіжних психологів дав змогу дійти до узагальненого розуміння сутності успішності у професійній діяльності та констатувати факт, що високий рівень внутрішньої мотивації досягнення успіху позитивно впливає на успішність професійного самовизначення студентської молоді (І. Ващенко, О. Дусавицький, С. Занюк, М. Овчинніков, О. Сергєєнкова, О. Скрипченко, К. Фоменко, Т. Хомуленко та ін.).

Розгляд становлення професійного самовизначення студентів технічних спеціальностей відповідає центральним положенням генетичного підходу щодо розвитку професійного мислення та професійної свідомості майбутнього фахівця (С. Максименко). Студенти технічних спеціальностей є тією аудиторією, якій необхідні психологічні засоби сприяння розвитку можливостей самореалізації через узгодження особистісних та професійних цілей, які б забезпечили в подальшому їх професійні компетенції. Підґрунтям ефективної професіоналізації студентів може виступати мотиваційна спрямованість на досягнення успіху у майбутній професійній діяльності.

У другому розділі «Концептуальне та процедурно-методичне забезпечення вивчення мотиваційних чинників професійного самовизначення студентів технічних спеціальностей» представлено концепцію дослідження; окреслено аспекти статевої диференціації у професійному самовизначенні особистості; розроблено програму емпіричного дослідження та послідовність її реалізації; визначено вибірку досліджуваних та основні діагностичні прийоми.

Результати проведеного теоретичного аналізу проблеми утілено в розробці мотиваційно-прогностичної моделі професійного самовизначення студента, у якій виділено такі основні компоненти: культурна релевантність, економічна ефективність, рефлексивне оцінювання власної професійної підготовленості та результативність, – які забезпечують можливість вивчення професійного самовизначення з соціально-економічної та психолого-педагогічної точки зору