ФРУСТРАЦІЯ ПОТРЕБИ У ВЛАСНОСТІ ЯК ЧИННИК ДЕФОРМУВАННЯ ЦІННІСНО-СМИСЛОВОЇ СФЕРИ МОЛОДІ

Краткое содержание

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність проблеми, сформульовано мету і завдання дослідження, визначено його об’єкт, предмет і методи, висвітлено наукову новизну, практичне значення роботи, наведено дані про організацію дослідження, апробацію, публікації та структуру дисертації.

У першому розділі «Теоретичні засади вивчення фрустрації потреби у власності як чинника деформування ціннісно-смислової сфери молоді» представлено аналіз розвитку ціннісно-смислової сфери молоді в умовах нестабільного життєвого простору сучасного українського суспільства; визначено критерії ціннісно-смислових деформацій; проаналізовано потребу у власності як мотиваційний чинник формування і становлення ціннісно-смислової сфери; обґрунтовано концептуальну модель впливу фрустрації потреби у власності на виникнення ціннісно-смислових деформацій у молоді.

Підґрунтям для аналізу розвитку ціннісно-смислової сфери молоді стали дослідження, що розкривають особливості її становлення і функціонування як базової складової особистісної та суспільної свідомості (О. Асмолов, О. Бодальов, М. Каган, З. Карпенко, Д. Леонтьєв, В. Ольшанський, І. Суріна, Ш. Шварц, В. Ядов та ін.).

Система цінностей і смислів, як основа ціннісно-смислової сфери, є важливим регулятивним механізмом життєдіяльності особи, який мотивує і спрямовує її поведінку, визначає її ставлення до навколишньої дійсності і до самої себе. Відповідно до спрямованості ціннісного переживання можна виділити три базові рівні ціннісно-смислової сфери: 1) рівень самоставлення – визначає ціннісне ставлення особи до своїх властивостей, спроможностей, до свого Я як цінності; 2) ціннісно-цільовий рівень – переживання цінності власних, внутрішньо притаманних мрій і прагнень, що визначають шляхи самореалізації людини; 3) екзистенційно-мотиваційний рівень – переживання цінності Буття, яке зумовлює ставлення особи до самого життя, її бажання (або небажання) творити процес життя і себе в ньому.

Формування ціннісно-смислової сфери є багатовекторним і суперечливим за своїм характером процесом (Г. Акопов, Б. Братусь, Д. Леонтьєв), серед основних чинників якого можна виділити: особистий життєвий досвід (І. Мартинюк, Т. Титаренко), ментальні та культурно-традиційні особливості суспільства (О. Донченко, М. Каган, І. Суріна), соціально-економічні особливості суспільства (В. Васютинський, Н. Журавльова, Л. Панченко, В. Хащенко) тощо.

Період молодості є періодом формування стійкої системи цінностей (Т. Вілюжаніна, В. Румянцев), становлення самосвідомості (В. Мухіна), набуття соціального статусу (Е. Еріксон) – така незавершеність процесу соціальної адаптації робить молодь найбільш динамічною частиною суспільства (К. Манхейм). Водночас саме молоде покоління несе функцію соціального відтворення, наступності суспільного розвитку.

Однією з головних характеристик сьогодення українського суспільства багато авторів визначають нестабільність життєвого простору і пов'язані з нею стан аномії (Г. Авер'янова, Г. Гараніна, О. Злобіна, І. Мартинюк), деформування соціальних цінностей та ідеалів (О. Балакірєва, Н. Паніна), зміщення ціннісних орієнтацій у бік індивідуалістських, первинних і базових цінностей (Т. Кузьменко, В. Магун, М. Руднєв, Ю. Шайгородський).

У цьому контексті гостро постає проблема визначення критеріїв деформування ціннісно-смислової сфери. Ґрунтуючись на основних положеннях суб’єктно орієнтованого підходу (К. Абульханова, О. Брушлінський, З. Карпенко, В. Татенко та ін.), ми визначаємо нормальний (продуктивний) розвиток ціннісно-смислової сфери як такий, що сприяє самореалізації та суб’єктному самоздійсненню особи. Відповідно, деформуванням ціннісно-смислової сфери є такі зміни у її структурі, які відображають тенденцію до деструктивного (аномального) особистісного й суспільного розвитку, тобто перешкоджають реалізації їх духовного потенціалу і унеможливлюють суб’єктне самоздійснення. Критеріями такого деформування є порушення цілісності ціннісної системи та виражені ознаки ціннісно-смислових деформацій різних рівнів ціннісно-смислової сфери (знецінення власного Я, примітивізація цілей, обмеження життєтворчості).

Цінності нерозривно пов’язані з потребами особи (Б. Братусь, Ф. Василюк, О. Здравомислов, А. Маслоу), незадоволеність яких у кожний конкретний життєвий момент може підвищувати або знижувати рівень значущості тієї чи іншої цінності (П. Бублик, М. Литвин). Саме тому чинником, який може спотворювати розвиток ціннісно-смислової сфери, є фрустрація важливих для людини потреб (А. Адлер, М. Маслоу, З. Фройд).

Фрустрація, як особливий психічний стан людини, виникає у разі блокади задоволення значущих потреб (Ф. Березін, М. Левітов) і може призводити до функціональних і структурних змін особистості на всіх рівнях її функціонування (В. Астапов, Ю. Бушов, А. Плотічер), зокрема, – на ціннісно-смисловому: фіксація на задоволенні однієї конкретної потреби зумовлює переструктурування всієї ціннісної системи (С. Розенцвейг), а отже, запускає процес деформування ціннісно-смислової сфери.

Власність, потребу у власності можна розглядати у двох ракурсах: економічному і соціально-психологічному. Під кутом зору економічної науки, власність відображує відносини між людьми з приводу володіння, розпорядження та користування майном, фінансовими засобами чи продуктами інтелектуальної творчості та їх привласнення (В. Конопліцький, А. Філіна).