ПСИХОЛОГІЧНІ ДЕТЕРМІНАНТИ ТРАНСФОРМАЦІЇ ОСОБИСТІСНОГО СМИСЛУ ПРОФЕСІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ :

Краткое содержание

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність дослідження, визначено об’єкт, предмет, мету й задачі роботи, розкрито методологічні основи і методи дослідження, висвітлено його наукову новизну, теоретичне і практичне значення.

У першому розділі – «Теоретичні засади дослідження проблеми особистісного смислу як складової смислової регуляції професійної діяльності» – здійснено систематизацію основних теоретичних тлумачень категорії «смисл» та поняття «особистісний смисл» у вітчизняних та зарубіжних концепціях; розглянуто особистісні механізми смислової регуляції діяльності; подано аналіз детермінант трансформації особистісного смислу професійної діяльності.

Результати вивчення сутності та характеристики понять «смисл» та «особистісний смисл» показують, що вони трактуються в різних школах та напрямках неоднозначно. В одних теоріях смислу притаманні суб'єктивні характеристики, він виражає суб'єктивну реальність індивіда, його внутрішній світ (А. Адлер, Л. С. Виготський, Дж. Келлі, О. М. Леонтьєв, Д. О. Леонтьєв, С. Л. Рубінштейн, З. Фрейд). В інших теоріях він виступає як незалежний феномен об'єктивної дійсності, що існує в об'єктивних відношеннях (Д. Бьюдженталь, К. Левін, Р. Мей, Ж. Нюттен, Е. Толмен, В. Франкл).

Системного розуміння проявів смислу та смислової регуляції надає діяльнісний підхід завдяки виявленим смисловим структурам смислової сфери особистості,  які функціонують в якості внутрішніх регуляторних механізмів та впливають на протікання поведінки та діяльності (О. Г. Асмолов, Б. С. Братусь, О. М. Леонтьєв, Д. О. Леонтьєв, О. С. Мазур, О. Є. Насиновська).

Показано, що в межах психологічного напрямку особистісний смисл розуміється як відображення включеності об’єкта осмислення в систему психологічних відносин елементів об’єктивної та суб’єктивної дійсності, що проявляє себе в якості регулятора поведінки та діяльності, виконуючи функцію взаємозв'язку між суб'єктом і світом.

Дані наукової літератури свідчать про те, що процес формування та розвитку особистісних механізмів смислової регуляції діяльності був однією з головних тенденцій психічної еволюції людини у філогенезі. Зародження особистісно-смислових форм психічного відображення та регуляції виникає в процесі антропогенезу, коли починає формуватися нова система відношень суб’єкта – ставлення до власних безпосередніх відносин зі світом. Ці відносини можуть бути різного ступеню усвідомленості, але їх репрезентація у свідомості утворює особливий план суб’єктивної реальності – суперечності, що виникають у смисловій сфері особистості. Функцію ж самої особистості можна охарактеризувати як орієнтування у відносинах, що пов’язують суб’єкта з об’єктивною дійсністю, і усунення суперечностей у разі їх виникнення.

Зазначено, що суспільство розкриває перед індивідом набір різноманітних можливостей та вимагає постійних нових рішень. Реалізуючи ці можливості, постійно здійснюючи життєві вибори, людина втягується в різноманітні системи зв’язків, які перетинаються, перехрещуються. Тому постає необхідність у такій психічній організації людини, яка дозволила б їй функціонувати у цій розгалуженій системі зв’язків та виборів, ієрархізувати та упорядковувати власні потреби, ставити цілі, свідомо обирати життєвий шлях. Уява про таку психічну організацію поведінки відповідає поняттю смислової регуляції.

Особливістю смислової регуляції людської психіки є те, що поведінка та діяльність особистості керується особистісним смислом, як «значенням для мене» (О. М. Леонтьєв), який є індикатором успіху діяльності та стимулює або дестимулює подальше її виконання.

Смислова регуляція професійної діяльності розглядається як співвіднесення цілей та засобів з мотивами, потребами та цінностями і здійснюється головною конституюючою підструктурою особистості – її смисловою сферою – певним чином організованою сукупністю смислових структур: особистісного смислу, смислової установки, смислового конструкта, смислової диспозиції, мотиву та особистісної цінності (О. Г. Асмолов, Б. С. Братусь, Д. О. Леонтьєв, О. С. Мазур, О. Є. Насиновська). Будучи організованими у глибинну трирівневу систему, ці регулятори діяльності являють собою сталі форми реальних життєвих відносин, які часто вступають у суперечність одне з одним, викликаючи смислову неузгодженість.

Доводиться, що різноманітність чинників, які детермінують суперечності в межах професійної діяльності, обумовлена різноманітністю життєвих та професійних сценаріїв, через що протягом всього професійного розвитку людини виникнення внутрішніх суперечностей, обумовлених взаємодією особистості та професії, є неминучим. Результатом переживання суперечностей суб’єктом  є виникнення сумнівів щодо свого професійного минулого, теперішнього та майбутнього і, як наслідок, – потреба знайти новий смисл свого професійного розвитку. Накопичення суперечностей в ході професійного розвитку відображає суперечливість самого процесу особистісного та професійного становлення, пов’язаного з пошуком не тільки нових особистісних смислів професійної діяльності, але й трансформацією старих.

Обґрунтовано, що відповідно до законів діалектики, смислові суперечності є обов’язковою умовою розвитку смислової сфери фахівця, своєрідною точкою зростання його особистості, оскільки суперечність є «коренем усілякого руху та життєвості» (Г. Гегель). Наслідками конструктивного вирішення смислових суперечностей фахівцем є поглиблення смислів та смислових відносин, максимальна осмисленість професійної діяльності і гармонізація життєвих і професійних смислів. Таким чином, суперечності розглядаються в якості детермінант трансформації особистісного смислу професійної діяльності.

На основі проведеного теоретичного аналізу стану розробок проблеми особистісного смислу як складової смислової регуляції професійної діяльності перевірено аргументи на користь запропонованого у дисертації припущення стосовно суперечностей між структурами смислової сфери як детермінант трансформації особистісного смислу професійної діяльності та узагальнено наявні погляди на сутність смислової регуляції діяльності. Зроблено висновок стосовно необхідності ретельної розробки напрямку обґрунтування зробленого припущення, аналізу процедурних аспектів його доведення та систематизації методичного інструментарію дослідження.

Другий розділ – «Організація та методи емпіричного дослідження» – містить обґрунтування обраного напрямку дослідження, опис організації та процедурних аспектів дослідження,  характеристику методичного інструментарію дослідження.

Вихідною передумовою дослідження є те, що людина, як носій власної смислової сфери, є істотою соціальною, а структура соціуму є ієрархічною. Природною потребою людини є, з одного боку, бажання реалізувати себе, а з іншого – піднятись на вищий щабель ієрархії, що забезпечить матеріальний статок та положення у суспільстві. Оцінюючи свої сили, здібності та сфери їх можливого застосування, людина намагається обрати шлях, який дозволить їй задовольнити ці дві потреби. Одним з таких шляхів є професійна діяльність, а обрання та здійснення варіанту реалізації цієї діяльності обумовлюється особистісним смислом, який «оцінює» перспективність поєднання цих суперечливих потреб.

Зазначено, що характерною ознакою особистісного смислу є його нестійкість, схильність до трансформацій в залежності від потреб особистості (Д. О. Леонтьєв). Трансформація особистісного смислу професійної діяльності відбувається в процесі розвитку смислової сфери фахівця за рахунок включення в неї нових об’єктів і усвідомлення їх значущості для задоволення потреб. В ході  професійного розвитку зовнішні умови реалізації в межах обраної професії набувають для суб’єкта нового особистісного смислу, який вступає у суперечність із старим. Виникнення цих смислових суперечностей обумовлюється взаємодією особистісних особливостей, як джерел смилотворення, з оточуючою дійсністю. А усунення їх залежить від обраних кожною особистістю стратегій поведінки в межах професійної діяльності, які забезпечуються різними механізмами смислової регуляції.

В якості попереднього дослідження було проведене глибинне інтерв’ю з метою виявлення наявності трансформаційних змін особистісного смислу професійної діяльності протягом професійної кар’єри та конкретизації їх показників. Під час інтерв’ю було зафіксовано, що в процесі навчання у вищих навчальних закладах у значної частини респондентів формувалася стійка мотивація на якісне виконання своєї професійної діяльності в майбутньому. Більшість випадків характеризувалася тим, що ця мотивація руйнувалася під впливом факторів, які не мають відношення до змістовної складової професійної діяльності, що призводило до трансформаційних змін у смисловій сфері фахівців.

В результаті цих трансформаційних процесів фахівець поставав перед необхідністю свідомого обрання одного з трьох можливих шляхів: здійснювати професійну діяльність в тому обсязі і на тому рівні, як це і уявлялось під час навчання, або відмовитись від своєї мрії і лише «імітувати» професійну діяльність, находячи цьому розумне виправдання, чи взагалі, не витримавши тиску обставин, змінити професію на більш прийнятну з різних точок зору.

Таким чином, в ході інтерв’ю було зафіксовано зміну уявлень про обрану професію і виділені три типові стратегії поведінки в межах професійної діяльності, які наочно відображають варіанти трансформації особистісного смислу професійної діяльності. На підставі цього досліджувані були розподілені на три умовні групи.

До першої групи увійшли фахівці, які залишилися у своїй професії і мотивовані на подальше оволодіння нею у повному обсязі, тобто обрали змістовний шлях реалізації професійної діяльності (через поглиблення професійних знань та підвищення рівня майстерності).

Другу групу склали фахівці, які залишилися у професії, але змінили своє ставлення до неї і обрали формальний шлях реалізації професійної діяльності (нехтування шляхом пізнання заради дій, що сприяють кар’єрному росту).

Третю групу склали фахівці, які змінили професію (не знайшли шляхів реалізації у обраній професії).

Отже, показником наявності трансформації особистісного смислу професійної діяльності стала зміна уявлення респондентів про обрану професію, і, відповідно, ставлення до неї, на відміну від етапу навчання у вищому навчальному закладі.

Констатовано, що результати спостереження та інтерв’ю з представниками трьох виявлених груп дозволили окреслити коло проблем, детермінуючих їх поведінку і, відповідно до цього, дібрати психодіагностичні методики, які дозволили виявити сполучення особистісних особливостей, що обумовлюють виникнення суперечностей, які, згідно з припущенням, є детермінантами трансформації особистісного смислу професійної діяльності.

У третьому розділі – «Результати емпіричного дослідження психологічних детермінант трансформації особистісного смислу професійної діяльності» – здійснено психологічний аналіз особистісних особливостей фахівців з різними стратегіями поведінки в межах професійної діяльності; наведено результати дослідження психологічних детермінант трансформації особистісного смислу професійної діяльності; представлено структурно-функціональну модель смислової регуляції професійної діяльності та напрямки оптимізації процесу смислової регуляції професійної діяльності.

На вибірці, що включала 255 досліджуваних (представників різних спеціальностей зі стажем роботи 5-7 років) була проведена емпірична перевірка припущення щодо детермінації трансформації особистісного смислу професійної діяльності суперечностями, обумовленими характерним для кожної групи сполученням особистісних особливостей.

Задіяні психодіагностичні методики дали можливість встановити особистісні особливості фахівців з різними стратегіями поведінки в межах професійної діяльності, а саме: ціннісні орієнтації, смислоутворювальні мотиви, самоставлення, рівень розвитку рефлексивності, рівень суб’єктивного контролю, смисложиттєві орієнтації, ступінь дезінтеграції у смисловій сфері.

Отримані результати порівняльного аналізу особистісних особливостей представників досліджуваних груп свідчать про наявність значущих відмінностей між трьома означеними групами респондентів, що статистично підтверджує (значеннями t-критерія Стьюдента) наявність принципово різних комбінацій чинників суперечливих відносин в межах смислової сфери, які і обумовлюють той чи інший варіант трансформації особистісного смислу професійної діяльності.

Порівняльний аналіз отриманих даних показав значущі відмінності у представників першої та другої груп (при р = 0,05) за такими ціннісними орієнтаціями, як матеріально забезпечене життя, суспільне визнання, пізнання, розвиток; за низкою мотивів: перетворювальний, прагматичний, досягнення; за деякими показниками самоставлення (внутрішня конфліктність, самокерівництво, самоприв’язаність); за загальним показником осмисленості життя; за показниками внутрішньої конфліктності у таких сферах, як наявність друзів та впевненість у собі.

Відмінності у представників другої та третьої груп (при р = 0,05) виявлено за такими ціннісними орієнтаціями: пізнання, матеріально забезпечене життя, суспільне визнання; за показником прагматичного мотиву; за показниками само ставлення (самоприйняття, внутрішня конфліктність, самовпевненість); за загальним показником осмисленості життя; за показником вираженості рівня рефлексивності та за показниками внутрішньої конфліктності у таких сферах, як любов, сім’я, друзі.

Відмінності у представників першої та третьої груп (при р = 0,05) виявлено за такими ціннісними орієнтаціями, як творча діяльність, сімейне життя, продуктивне життя; за такими мотивами, як перетворювальний, прагматичний, досягнення; за загальним показником осмисленості життя; за показником рівня вираженості рефлексивності; за показником внутрішньої конфліктності у такій сфері, як цікава робота.

Констатовані значущі відмінності між усіма групами респондентів за переважною більшістю показників підтверджують наявність принципово різних сполучень особистісних особливостей, кожна з яких обумовлює той чи інший варіант трансформації особистісного смислу професійної діяльності. Виявлені сполучення особистісних особливостей дозволили охарактеризувати кожну групу і побудувати узагальнені портрети кожної з груп окремо.

Аналіз трьох варіантів реалізації професійної діяльності, представлений в узагальнених портретах представників досліджуваних груп, дозволив виявити суперечності між структурами їх смислової сфери, що обумовлюються різними сполученнями особистісних особливостей і є детермінантами трансформації особистісного смислу професійної діяльності.