СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ЧИННИКИ АГРЕСИВНОЇ ПОВЕДІНКИ МОЛОДІ В МЕРЕЖАХ INTERNET

Краткое содержание

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, розкрито об’єкт, предмет і основну мету, сформульовано завдання дослідження, висвітлено методологічну основу й методи дослідження, наукову новизну, теоретичне і практичне значення, наведено відомості про особистий внесок здобувача, апробацію результатів дослідження, їх упровадження, а також дані про публікації та структуру роботи.

У першому розділі «Теоретико-методологічний аналіз проблеми агресивної поведінки молоді в мережі Інтернет» проведено аналіз наукових підходів до проблеми агресивної поведінки молоді в мережі Інтернет, подано характеристику молоді як особливої соціально-вікової групи, розкрито специфіку молодіжної агресії в мережі Інтернет.

З’ясовано, що питанням дефініцій терміна «агресія» в зарубіжних і вітчизняних психологічних дослідженнях приділяється значна увага, проте термінологічні відмінності залишаються. Основною трудністю, пов’язаною із цим, є семантичне перекриття понять елементами, що складають дефініції, а також наявність великої кількості різних, часто конкуруючих, теорій агресії.

Проведено формалізацію та доопрацювання класифікації Д. Жмурова та розроблено власну класифікацію підходів до дефініцій терміна «агресія» в реальному просторі, яка включає такі елементи систематизації: підходи, що ґрунтуються: 1) на оцінці поведінки і наслідків агресії; 2) на оцінці намірів агресора; 3) на оцінці поведінки і намірах агресора; 4) на емоційному стані й поведінці агресора; 5) глибинно-психологічні підходи; 6) нормативні підходи; 7) підходи на основі цільових устремлінь дій агресора; 8) не розмежовані підходи; 9) інтегративні підходи.

При цьому частина дослідників агресії (А. Адлер, Е. Фромм, І. Фурманов) функціонально розглядають її як прояв активного захисту, біологічно доцільну форму поведінки, яка сприяє виживанню й адаптації, аналог творчої активності людини, що прагне самоствердитися. Це веде до розширення трактування терміна «агресія», що майже стає синонімом слів «асертивність» (A. Storr, P. Co
ing, F. Willhoite). А ряд авторів (Е. Фромм, Р. Берон, Л. Берковіц та ін.) диференціюють поняття «агресія» на типи (доброякісна, злоякісна, реактивна, проактивна тощо).

Встановлено, що незалежно від використовуваних термінів, які позначають різні типи (види, підкласи) агресії, вони визначаються або мотивовані різними типами цілей або їх комбінацією. На підставі цього розроблено класифікацію типів цілей: 1) цілі, що відображають позитивні функціональні аспекти агресії; 2) «нейтральні» цілі; 3) цілі, що відображають негативні аспекти агресії; 4) безцільні.

З урахуванням сучасних тенденцій у дослідженнях феномену агресії розроблено нову класифікацію підходів до дефініцій понятійного апарату феномену молодіжної агресії в мережі Інтернет на основі типу простору: 1) дефініції, що ґрунтуються на понятійному апараті традиційних форм і видів агресії в реальному просторі (Н. Крік, Д. Мерріл, Д. Олсен і К. Смрекер); 2) дефініції, що ґрунтуються на властивостях і особливостях кіберпростору (мережі Інтернет) (Б. Белсі, Н. Віллард, Н. Карр, Д. Патчин та ін.); 3) дефініції, що ґрунтуються на інтеграції понятійного апарату традиційних форм і видів агресії в реальному просторі з понятійним апаратом агресії в кіберпросторі (інтегративні підходи) (С. Нурбалучі).

Формалізовано і розроблено класифікацію дефініцій, що ґрунтуються на властивостях і особливостях кіберпростору, яка включає використовувані програмно-апаратні засоби та сервіси інформаційних технологій і такі елементи систематизації (класи): 1) особливості поведінки агресора; 2) особливості поведінки агресора та оцінку його намірів; 3) цільові устремління дій агресора; 4) особливості поведінки агресора та емоційній стан жертви; 5) нерозмежовані підходи.

З’ясовано, що однією з труднощів, пов’язаних із систематизацією підходів до дефініцій понятійного апарату агресії в мережі Інтернет, є наявність великої кількості різних термінів, які використовуються для опису цього феномену. Вони здебільшого є складеними й можуть писатися разом, через дефіс або окремо (наприклад: cyber-aggression, cyberbullying, cyber-stalking, electronic aggression, electronic bullying, online harassment та ін.).

Проведено структурно-компонентний аналіз англомовних термінів понятійного апарату агресії в мережі Інтернет, який виявив, що головним способом словотворення є афіксація. Здебільшого використовуються префікси cyber-, e- (electronic), I- (Inte
et), online, virtual, digital, mobile, SMS та ін.

Розроблено вузькоспеціалізований словник англомовних термінів агресії в кіберпросторі, який дозволяє усунути плутанину, термінологічні відмінності і труднощі в розумінні і трактуванні англомовних термінів у психологічних дослідженнях феномену агресії, а також зменшує відставання вітчизняних психологічних досліджень феномену кіберагресії.

Проведений теоретико-методологічний аналіз основних теорій, конструктів і моделей агресії показав, що сучасною тенденцією є системний підхід до створення психологічних моделей агресивної поведінки на основі узагальнювальних теорій агресії: «загальної моделі агресії» (General Aggression Model – GAM) К. Андерсона і Б. Бушмана, біосоціальної моделі агресивної поведінки А. Рейна та ін. З вітчизняних дослідників як приклад інтегративного підходу можна навести узагальнювальний опис феномену агресії на основі методології системних описів психічних явищ В. Ганзена, запропонований О. Дроздовим. При цьому не виявлено розробок теоретичних конструктів та психологічних моделей агресивної поведінки молоді в мережі Інтернет.

З’ясовано, що основними формами агресивної поведінки молоді є флеймінг, переслідування, наклеп, виключення, втілення, публічне розкриття таємного, обман, гепіслепінг, тролінг, грифінг, фішинг, соціотехніка, кіберпереслідування, кібербуллинг, які являють собою передпосилки для дослідження соціально-психологічних чинників та розробки психологічної моделі кіберагресії.

Констатовано, що чинникам агресії як у реальному, так і в кібернетичному просторах приділяється істотна увага, особливо в зарубіжних англомовних публікаціях. Проте наявність численних теорій агресії для реального простору, які розглядають різні детермінанти агресивної поведінки, брак таких теорій і моделей для кіберпростору, не дозволяють однозначно виділити і дослідити соціально-психологічні чинники агресивної поведінки молоді в мережі Інтернет.

У другому розділі «Емпіричне дослідження соціально-психологічних чинників агресивної поведінки молоді в кіберпросторі (мережі Інтернет)» проведено дослідження мережі Інтернет як соціально-психологічного об’єкта із застосуванням загального генетичного закону культурного розвитку Л. Виготського та генетико-моделюючого підходу С. Максименка і розроблено модель розвитку мережі Інтернет, яка відображає процес виникнення кіберпростору та динаміку системи: 1) чинників (технічних, соціальних, соціально-психологічних і психологічних), що детермінують соціальну взаємодію в мережі Інтернет; 2) подій – створення контенту, віртуальних спільнот, соціальних мереж, інтернет-культури тощо; 3) результатів – процес «заселення» («освоєння») кіберпростору, інтерактивної взаємодії реального простору з кіберпростором та ін.

З’ясовано, що починаючи з технічних чинників, які уможливили створення мережі Інтернет, вона спершу стала соціальним чинником, у подальшому перетворилася на групу соціально-психологічних чинників, що визначають взаємодію людей у мережі, включаючи й агресивну поведінку. Згодом це привело до становлення системної ментальної репрезентації кіберпростору, виникнення віртуальних спільнот та інтернет-культури (віртуальної культури).

На підставі аналізу досліджень (С. Бондаренко, Н. Носов, А. Цимбалюк та ін.), найбільш повне уявлення про системну ментальну репрезентацію кіберпростору ґрунтується на тому, що віртуальна реальність (кіберпростір) і дійсна реальність (реальний простір) сприймаються як два різні світи (простори), мають принципово різні фізичні основи і структури соціальної взаємодії між індивідами, при цьому віртуальна реальність породжується дійсною (константною) реальністю, а кіберпростір розглядається як смисловий варіант віртуальної реальності.

Проте моделі ментальної системної репрезентації молоддю кіберпростору разом з реальним простором не розглядалися, що не дозволяє теоретично обґрунтувати і пояснити деякі нові для мережі Інтернет явища та ефекти, наприклад, віртуальну соціальну взаємодію, виникнення агресії та агресивну поведінку, її форми, чинники тощо.

Розроблено модель системної ментальної репрезентації молоддю мережі Інтернет, яку побудовано на основі теорії поля К. Левіна, оскільки вона базується на просторовому поданні психологічних структурних понять, а не на вербальному, яке є менш точним і неоднозначним. У моделі інтерактивна взаємодія між просторами реалізується у вигляді регіону програмно-апаратних засобів та інтерфейсів мережі Інтернет, межі якого мають властивість проникності, що дозволяє двом просторам і людині  здійснювати інтерактивну взаємодію.

Модифіковано рівняння поведінки К. Левіна для опису поведінки індивіда як у реальному, так і віртуальному світі (кіберпросторі, мережі Інтернет), яке можна записати: , де  – поведінка (behavior);  – особа (person);  – оточення з реального світу (простору);  – оточення з кіберпростору. Існують численні приклади поведінки суб’єктів, що підтверджують таку ментальну системну репрезентацію молоддю кіберпростору, (ефект «онлайн розгальмування» (online disinhibition effect) тощо).

Формалізовано базовий понятійний апарат дослідження і введено такі поняття:

Віртуальна соціальна взаємодія – це взаємний вплив індивідів (суб’єктів) і об’єктів кіберпростору на дії один одного за допомогою різних видів комунікації, що реалізується без фізичної присутності всіх суб’єктів (учасників) на основі програмно-апаратних інтерфейсів і засобів інформаційних технологій (мережі Інтернет тощо).

Віртуальна соціальна ситуація – це розподілена в кіберпросторі і часі віртуальна соціальна взаємодія, що реалізується на основі програмно-апаратних інтерфейсів і засобів інформаційних технологій, характеризується якісною визначеністю свого змісту і динамічним розподіленим складом учасників.

Віртуальні спільноти є соціальними агрегаціями, які виникають на основі процесів породження та інтерактивної взаємодії реального і кібернетичного просторів.

Породжені віртуальні спільноти – виникають у кіберпросторі на основі соціальних груп, що існують у реальному просторі.

Інтерактивні віртуальні спільноти – виникають відносно самостійно на основі інтерактивної взаємодії реального і кібернетичного простору.

Константна агресія – це агресія, наявна в реальному часопросторі.

Кіберагресія – агресія, що породжується константною агресією в кіберпросторі і набуває форм, базованих на законах, властивостях і характеристиках цього специфічного простору, які реалізуються через програмно-апаратні засоби та інтерфейси інформаційних технологій мережі Інтернет.

Інтерактивна агресія – це агресія в реальному (константному) часопросторі, спричинена різними формами кіберагресії, котра виникає під час інтерактивної взаємодії кібернетичного і реального просторів.

На основі підходу В. Бушмана і Л. Хаєсманна, згідно з яким агресивна поведінка у реальному просторі є результатом взаємодії ситуативних чинників (situational factors) з предиспозиційними чинниками (predisposing factors), розробленої моделі динаміки розвитку мережі Інтернет як соціально-психологічного об’єкта, а також системної ментальної репрезентації мережі Інтернет, кіберагресію можна розглядати як наслідок віртуальної взаємодії ситуативних чинників (situational factors) кіберпростору з предиспозиційними чинниками (predisposing factors) цього простору.

Запропоноване формалізоване визначення соціально-психологічних чинників агресивної поведінки в мережі Інтернет: соціально-психологічними чинниками агресивної поведінки в мережі Інтернет є чинники, що формуються на рівні віртуальних спільнот і властивостей (особливостей) кіберпростору, які впливають на агресивну поведінку індивіда або людей у віртуальних соціальних ситуаціях; соціально-психологічні предиспозиційні чинники агресивної поведінки – це чинники, які роблять свій вплив до початку поведінки, шляхом збільшення або зменшення потягу людини (індивіда, особи) або людей (популяції) до здійснення агресивних дій.

Виходячи з розроблених моделей і формалізованих уявлень виконано класифікацію соціально-психологічних чинників агресивної поведінки молоді в мережі Інтернет. Встановлено, що основними соціально-психологічними чинниками, які детермінують агресивну поведінку молоді в мережі Інтернет (кіберпросторі) є: 1) предиспозиційні особистісні чинники агресивної поведінки молоді в мережі Інтернет (когнітивних особливостей особистості, дисоціативних уявлень, соліпсичних інтроекцій); 2) предиспозиційні чинники віртуального середовища кіберпростору (анонімності, невидимості, самоорганізації, асинхронності, рівності, безтілесності, насильства в мультимедійному контенті кіберпростору, скінченної множини форм агресивної поведінки в кіберпросторі, інтернет-культури віртуальних молодіжних спільнот); 3) ситуативні чинники, що відображають об’єктивну складову віртуальної соціальної ситуації (ролей, типу віртуального середовища, засобів інтерактивної віртуальної взаємодії, аверсивної події); 4) ситуативні чинники агресивної поведінки молоді, що відображають суб’єктивну складову віртуальної соціальної ситуації (суб’єктивної інтерпретації віртуальної соціальної ситуації, цілей агресивної поведінки, правил і норм, емоційного сприйняття віртуальної соціальної ситуації).

Розроблено комплексну методику дослідження соціально-психологічних чинників агресивної поведінки молоді в мережі Інтернет, що дозволяє оцінити нервово-емоційні прояви агресії у віртуальних соціальних ситуаціях в online-режимі на основі методів комп’ютерної електроенцефалографії та поліграфного обстеження, багаторівневого голосового поліграфного обстеження, елементів одностороннього інтерфейсу мозок–комп’ютер, яка включає реєстрацію параметрів, що характеризують нервово-емоційний стан досліджуваного (рівень стресу, ступінь невпевненості, ступінь хвилювання, амплітуду руху очей, сигнали та ритми електричної активності ділянок кори головного мозку, сигнали напруження і загального рівня збудження м’язів, шкірно-гальванічні реакції), статистичну обробку та побудову графіків реєстрованих параметрів.

Запропоновано комплексну методику ідентифікації випробовуваних, яка спирається на їхні індивідуальні особливості тонкої моторики руки при переміщенні миші, джойстика та введенні інформації з клавіатури, які виконуються автоматично і без жорсткого контролю свідомості, а також оцінювати «істинність» наданої інформації на основі аналізу їхніх голосових параметрів.

На підставі дослідження емоційних проявів агресії молоді у віртуальних соціальних ситуаціях, яке було проведено з використанням розробленої комплексної методики в online-режимі встановлені як статистично значущі (критерій Колмогорова–Смирнова, ), так і динамічні індивідуальні відмінності параметрів (концентрації параметрів амплітуди руху очей, сигналів  та ритмів електричної активності ділянок кори головного мозку, сигналів напруження  і загального рівня збудження  м’язів випробовуваних та ін.), що характеризують такі прояви. Показано, що рівень стресу Str змінюється від низького до екстремальних значень і становить до 15 % у загальній частці (часу) віртуальної агресивної взаємодії, а ступінь невпевненості SNS змінюється від низького до високого рівнів. При цьому ступінь хвилювання Exc у досліджуваних не перевищує допустимого рівня.

Виявлено, що в кібер-стосунках користувачів існує істотна, яскраво виражена індивідуальна емоційна насиченість, мають місце випадки виникнення «віртуального кохання», показано, що це може мати негативні наслідки і, в ряді випадків, призводити до агресивних дій і насильства в реальному світі (інтерактивної агресії) з боку різного виду кримінальних елементів.

Отже, вплив соціально-психологічних чинників приводить до істотних змін нервово-емоційного та функціонального стану випробовуваних і має специфічний, чітко окреслений індивідуальний характер при віртуальній соціальній агресивній взаємодії. Це треба враховувати при розробці засобів допомоги жертвам агресії та редукції кіберагресії.

У третьому розділі «Профілактика та редукція агресивної поведінки молоді в мережі Інтернет» подано принципи побудови, зміст і результати дослідження засобів соціально-психологічної редукції агресивної поведінки молоді в мережі Інтернет (кіберпросторі) та її запобігання.

З’ясовано, що у численних дослідження агресивних дій у мережі Інтернет (П. Агатсон, Р. Ковальський, С. Лімбер, Л. Найдьонова, О. Петрунько та ін.) констатується високий відсоток підлітків (майже 43%), які піддаються тій або іншій формі кіберагресії. При цьому негативні наслідки залежать від індивідуальних особливостей об’єкта агресії, а депресія, почуття гніву та розчарування є найбільш поширеними серед жертв кіберагресії. У деяких випадках емоційна дія на жертву через кіберагресію може призводити до суїциду. Це в 1,9 разу частіше (Д. Патчін і С. Хіндужа), ніж у реальному просторі.

Зазначено, що при розробці соціально-психологічних засобів корекції агресивної поведінки молоді в мережі Інтернет треба враховувати такі теоретико-методологічні особливості:

1) корекція агресивної поведінки молоді повинна ґрунтуватися на типі простору (реальний чи кіберпростір), соціальній ситуації, що характеризує цей простір, а також особливостях соціальної взаємодії в ньому;

2) для опису поведінки суб’єкта в кіберпросторі необхідно використовувати модель системної ментальної репрезентації молоддю кіберпростору, системну загальну модель агресії (SGAM), скоректоване рівняння К. Левіна, а також його теоретичне уявлення про те, що у всякій поведінці індивіда, у тому числі й у кіберпросторі, основними є потреби, а агресивна поведінка виникає внаслідок депривації актуальних потреб або фрустрації суб’єкта;

3) віртуальну соціальну ситуацію слід розглядати так, як вона уявляється суб’єктові.

Підбір конкретних психологічних процедур і вправ ґрунтувався на методологічних принципах, які підтвердили в психологічній практиці свою ефективність.

Розроблено основну програму «Тренінг модифікації агресивної поведінки молоді в мережі Інтернет» і дві допоміжні програми для підлітків (неповнолітньої молоді) й для батьків і педагогів.

Метою програми є пошук альтернативних соціально прийнятних і безпечних способів задоволення власних потреб молоді у віртуальних спільнотах кіберпростору, а також у спільнотах реального простору.

У основній програмі вирішувалися такі завдання:

1) усвідомлення власних потреб у віртуальній соціальній взаємодії;

2) навчання прийомів регулювання свого емоційного стану (як у реальному, так і в кіберпросторі) та формування адекватної самооцінки;

3) навчання способів цілеспрямованого керування поведінкою, внутрішнього самоконтролю і стримування негативних емоцій;

4) формування позитивних моральних життєвих позицій як у реальному, так і в кіберпросторі.

Предметом корекції була власне агресивна поведінка молоді у віртуальних спільнотах мережі Інтернет та її складові (компоненти): мотиваційна, емоційна, вольова, моральна.

Корекційні психологічні вправи були спрямовані на:

1) навчання молоді об’єктивно оцінювати віртуальні соціальні ситуації кіберпростору;

2) навчання молоді використовувати пряму відмову від небажаної поведінки у віртуальних спільнотах кіберпростору замість звичних для неї способів агресивного реагування;

3) підкріплення гальмування і заміщення агресивних стереотипів поведінки у віртуальних соціальних ситуаціях на продуктивні та соціально-прийнятні поведінкові реакції;

4) формування поведінкових патернів і розширення продуктивних, соціально-прийнятних поведінкових реакцій у віртуальних соціальних ситуаціях;

5) навчання прийомів безпечної поведінки у віртуальних спільнотах кіберпростору, віртуального етикету і мінімізації наслідків негативних емоцій, викликаних віртуальною соціальною взаємодією.

З’ясовано, що істотно підвищується ефективність психокорекційних і психотерапевтичних заходів, якщо до процесу корекції агресивної поведінки неповнолітньої молоді залучити їхніх батьків і педагогів. У зв’язку із цим розроблено дві допоміжні програми: 1) для батьків – «Тренінг інформаційно-комунікативної ефективності батьків»; 2) для педагогів – «Тренінг інформаційно-психологічної компетентності педагога».

На основі розроблених критеріїв, відповідно до цілей та завдань дослідження, проведено психодіагностику (констатуючий експеримент) в експериментальних і контрольних групах молоді, вчителів і батьків.

Ураховуючи специфіку числових даних, отриманих у результаті констатуючого експерименту, оцінка статистичної значущості здійснювалася на основі непараметричного критерію Колмогорова – Смирнова, який не потребує нормального закону розподілу досліджуваних параметрів. На рівні значущості  результати контрольних груп (КГ) виявились статистично однорідними даним експериментальних груп (ЕГ) і мали незначні відмінності.

Об’єктом агресивних переслідувань і погроз у мережі Інтернет були в ЕГ – 29 %, а в КГ – 16 % підлітків. 36 % в ЕГ і 30 % у КГ підлітків самі залякували, переслідували своїх ровесників. Разом з іншими підлітками це робили відповідно 22 % (ЕГ) і 9 % (КГ). Намагалися зупинити агресивну поведінку в мережі Інтернет: в ЕГ – 53 %, у КГ – 43 %.

Констатовано, що рівень агресивної поведінки неповнолітньої молоді в мережі Інтернет є досить високим. За методиками А. Басса-А. Даркі та «Агресивна поведінка» (Є. Ільїн, П. Ковальов), які не враховують властивостей мережі Інтернет, в експериментальній та контрольній групах домінують вербальна і фізична агресія.

Статистична обробка результатів вимірювань  дозволяє зробити висновок про відсутність значущих відмінностей у діагностованих параметрах у випробовуваних (учнів, учителів і батьків) в експериментальних і контрольних групах. Учням однаковою мірою властиві ідентичні агресивні поведінкові реакції як у реальному просторі, так і в кіберпросторі в обох групах. Це потребує проведення ефективної корекції агресивної поведінки молоді в мережі Інтернет.

Тренінгова програма для неповнолітніх була розрахована на дев’ять занять, для вчителів – на чотири, для батьків – на три, що проводилися протягом двох місяців. У них брали участь усі випробувані, з якими проводилося емпіричне дослідження.

Після психокорекційної роботи в експериментальних групах, з метою оцінки її ефективності, було проведено повторне діагностичне обстеження контрольних і експериментальних груп за методиками, які застосовували в констатуючому експерименті. Статистично значущі зміни на основі критеріїв Колмогорова – Смирнова і t-Стьюдента, відбулися у вербальній агресії (Av – методика Басса – Даркі) і прямій вербальній агресії (Apv – методика «Агресивна поведінка») в експериментальній групі молоді. Середнє значення цих показників знизилося: для Av – з 7, 57 до 6,24 (на 17,6 %); для Apv – з 5,84 до 4,86 (на 16,6 %). У контрольній групі молоді середні оцінки параметрів вербальної агресії (Av – методика Басса – Даркі) та прямої вербальної агресії (Apv – методика «Агресивна поведінка») збільшилися: для Av – з 6,97 до 7,4 (на 6,1 %), для Apv – з 5,38 до 5,75 (на 6,8 %). Середнє значення вербальної агресії (Av – методика Басса – Даркі) у формуючому експерименті в експериментальній групі зменшилося з 7,40 до 6,24, що становить 15,6 %, тобто рівень вербальної агресії, яка побічно оцінює агресивну поведінку молоді в мережі Інтернет, знизився на 15,6 %.

В експериментальній групі молоді кількість кіберагресорів зменшилася з 36 % до 24 %. У контрольній групі кількість кіберагресорів зросла з 30 %  до 38 %. У порівнянні з випробуваними контрольної групи, кіберагресія знизилася на 14 %. Таким чином, загальна ефективність розроблених корекційних програм становить 12–14 % (p<0,05), що збігається з даними тренінгів корекції агресивної поведінки, отриманих у роботах І. Фурманова, О. Мізерної та ін. для реального простору.

З метою забезпечення сучасної й ефективної психологічної допомоги (профілактики, діагностики, консультування, психотерапії, тренінгу тощо) об’єктам кіберагресії проведено розробку інтернет-засобів на основі використання голосових чатів з можливістю оцінювати нервово-емоційний стан об’єкта кіберагресії за допомогою голосових поліграфів в online-режимі.

Отже, отримані результати дослідження показали, що запропоновані заходи формувального впливу дозволяють здійснювати редукцію агресивної поведінки молоді в мережі Інтернет та надавати допомогу об’єктам кіберагресії.