Міжособистісна взаємодія в батьківській сім’ї як чинник фінансової поведінки молоді

Краткое содержание

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність проблеми, сформульовано мету і завдання дослідження, його об’єкт, предмет, розкрито наукову новизну, практичне значення дисертації, наведено дані про апробацію роботи та її структуру.

У першому розділі – «Взаємодія в сім’ї як чинник фінансової поведінки особистості» – відображено стан дослідження проблеми вітчизняними та зарубіжними психологами, проаналізовано напрями вивчення таких феноменів, як міжособистісна взаємодія (Є. С. Бордін, М. Ериксон, К. Кіркпатрик, Д. І. Сапер, А. І. Антонов, Л. Я. Гозман, С. І. Голод, Е. Г. Ейдеміллер, В. І. Зацепін, А. Г. Харчев), сімейна система (М. Боуен, В. Сатир, Р. Скіннер, А. Я. Варга), фінансова поведінка (П. Лант, С. Лівінгстоун, А. Фернам, А. Б. Фенько, Н. М. Дембицька, І. К. Зубіашвілі, В. В. Москаленко, В. С. Стельмах), глибинна мотивація фінансової поведінки (Х. Голдберг, Р. Льюїс, Н. Форман).

Розглянуто проблеми формування та наповнення поняття «сім’я», яке відображає систему взаємин між чоловіком і дружиною, батьками і дітьми, що ґрунтується на шлюбі або кровній спорідненості і має історично зумовлену організацію (Т. В. Андреєва, А. І. Антонов, В. І. Зацепін, Е. Г. Ейдеміллер). Досліджено функції, які сім’я виконує на сучасному етапі, основні з них: репродуктивна (включає сексуальний аспект стосунків у шлюбній парі та народження дітей), економічна (означає ведення бюджету, розподіл прибутків та підтримку благоустрою сім’ї), виховна (тобто передача соціальних норм і цінностей) та комунікативна (позначує організацію контакту всередині сім’ї, передачу соціального статусу, стереотипи проведення вільного часу) (І. В. Гребенніков, В. Н. Дружинін, М. С. Мацковський).

Проаналізовано типологічні ознаки, за якими розподіляють сім’ї. К. Кіркпатрик у своїй типології концентрує увагу на вимогах, що їх висуває той чи інший тип сім’ї до її членів, він виокремлює традиційну, товариську та партнерську сім’ї. П. Хербст розподіляє сім’ї залежно від ролі, яку виконують у них чоловік і дружина, зокрема: автономну (незалежність чоловіка і дружини, компромісність рішень), із домінантним чоловіком, із домінантною дружиною, синкретичну (рівномірність ролей, право на самостійні рішення). Е. Арутюнян пропонує типологію на основі пріоритету, який панує в сім’ї: у традиційній пріоритет надається підкоренню молодших поколінь старшим, у дітоцентричній – процесові виховання, у подружній – взаємодії між членами сім’ї.

Процес формування стосунків між членами сім’ї та чинників, що впливають на них, може бути визначено у вигляді емоційного поля, яке створює певну атмосферу в сім’ї і через неї впливає на кожного члена. Такий вплив зберігається протягом усього дитячого, підліткового та юнацького віку аж до часу, коли людина відокремлюється від сім’ї і стає відносно самостійним суб’єктом формування власної особистості (М. Боуен, К. Віттакер, В. Сатир, Р. Скіннер, З. Фрейд, Т. І. Димнова). Дослідження специфіки цього впливу всередині сімейної системи здійснено в зонах подружнього та професійного вибору, рівня автономії, формування конформної чи диференційованої поведінки (Є. С. Бордін, Р. Річардсон, A. Ро, Д. І. Сапер, У. Тоумен).

Розроблено поняття «фінансова поведінка», яку визначено як різновид економічної з формою соціальної взаємодії, що передбачає оперування грошима і спрямована на отримання економічної та соціально-психологічної вигоди (Г. Зіммель, Р. Інгелгарт, Х. Ортега-і-Гассет, А. Шопенгауер, В. П. Руднєв). Висвітлено підходи в різних науках до її трактування. Зокрема, економісти займаються переважно аналізом сукупних даних та побудовою строгих логічних і раціональних пояснень; соціологи вивчають вплив культурних та соціально-структурних чинників; антропологи розглядають гроші з погляду учасників транзакцій та соціального контексту і підкреслюють неторгові причини їхньої появи.

Соціальні психологи вивчають динамічні аспекти фінансової поведінки: як вона формується, змінюється, які чинники можуть на неї впливати, особистісний смисл пов’язаних із нею проблем, процес соціального порівняння себе з іншими, місце індивідуальних відмінностей та рис особистості у взаємозв’язку з фінансовою поведінкою, процес наповнення різних форм грошей символізмом та значенням (Т. Вайсман, Ю. Габермас, А. С. Готліб, В. Зелізер, А. Сена).

Вивчення мотивації фінансової поведінки посідає одне з чільних місць у дослідженнях психологів, більшість яких виводить її з процесу міжособистісної взаємодії між батьками і дітьми, трактує її як неусвідомлювану і таку, що формується внаслідок незадоволення певних потреб у дитячі роки. Основні мотиви такої поведінки – це відчуття безпеки, прагнення влади, любові чи свободи (Х. Голдберг, С. Лі, Р. Льюїс, Б. Скіннер, Ш. Ференці, З. Фрейд).

Психологи виокремлюють також різні стратегії фінансової поведінки людей залежно від сфери, яку обирає індивід для власної економічної активності. Так, люди, які працюють за зарплату (наймані працівники), на перше місце ставлять безпеку й стабільність, індивідуалісти насамперед цінують творчий процес та постійне фахове зростання, люди, які наймають компетентних фахівців і створюють команду (підприємці), реалізовують свої лідерські риси та вміння працювати з людьми, ті, хто вкладає гроші в бізнес інших (інвестори), утілюють власну фінансову грамотність, компетентність і високий рівень економічної культури (Н. М. Дембицька, І. К. Зубіашвілі, В. В. Москаленко).

Розкрито особливості впливу взаємодії в сім’ї на формування деяких аспектів фінансової поведінки людини, які рідко усвідомлюються і не завжди є такими, що відповідають актуальній економічній ситуації чи потенціалу особистості. К. Маданес відзначає, що батьки і діти часто виявляються тісно пов’язаними все життя саме завдяки грошам. А Е. Берн відстоює погляд, що розлади, пов’язані з грошима, походять із сім’ї, у якій людина зростала. А. Матьюз стверджує, що за допомогою грошей батьки висловлюють свої почуття до дітей, заохочують їхні добрі звички та успіхи в навчанні. Проте їхні настанови з приводу грошей часто містять не лише явний зміст, а й велику кількість додаткових. А. Б. Фенько відзначає, що колообіг грошей у сім’ї сильно відрізняється від подібних процесів, які відбуваються поза її межами. Власність і прибуток розподіляються тут неформально та без спеціальних переговорів. На думку британських психологів, такий розподіл часто здійснюється неявно, а його стратегії можуть мати різний візерунок – від спільного розпоряджання прибутком із більшим чи меншим домінуванням одного з членів подружжя до радикального «незалежного управління», коли кожний із партнерів сплачує лише свою частку рахунків і порядкує власними доходами самостійно (Е. Берглер, Я. Паль, К. Фоглер). У формуванні монетарних атитюдів сім’я також займає важливе місце. Установлено, що здатність молодих людей керувати своїми фінансами навпрямки залежить від того, чи мали вони подібний досвід у дитинстві (Л. Магрудер, Х. Маршал). Такий досвід кардинально впливає на творчість і свободу у фінансовій поведінці. Способи поводження дітей із грошима, сформовані в результаті батьківського виховання, можуть бути настільки сильними, що будь-які логічні розповіді, спеціальне навчання порівняно з ними не витримують конкуренції. Зокрема, виявлено, що діти, які походять із різних соціальних прошарків, по-різному поводяться з грошима: так, діти фахівців із вищою освітою більш схильні до ощадної поведінки, ніж, наприклад, діти некваліфікованих працівників (Дж. Ньюсон, Е. Ньюсон, Т. А. Ареф’єва, М. Ф. Горлова, Р. П. Єфимкіна).

У другому розділі – «Процедура емпіричного дослідження впливу взаємодії в батьківській сім’ї на фінансову поведінку особистості» – подається загальна процедура організації дослідження, опис його етапів, обґрунтовується комплекс застосованих методів і прийомів.

На першому етапі відбулося формування трьох наборів методик, що стосуються особливостей фінансової поведінки, взаємин у сім’ї, особистісних рис респондентів. Далі отримані дані було опрацьовано за допомогою факторного та кореляційного аналізів. У результаті обрано методики або шкали, які найбільш повно показали психологічну картину досліджуваного явища.

На другому етапі емпіричного дослідження проведено опитування з метою апробації та уточнення психологічного інструментарію з огляду на відповідність до висунутих вимог (ефективність виявлення показників, простота використання та ін.), здійснено математико-статистичну обробку отриманих даних.

Вибірка на першому і другому етапах склала 450 досліджуваних. На основному етапі дослідження прийнято рішення добирати респондентів з огляду на сферу їхньої соціально-економічної активності, а саме: підприємців, індивідуалістів та найманих працівників віком 18-40 років (саме в цей час особа виробляє та розвиває власні економічні уявлення, проте вплив на неї батьківської сім’ї все ще зберігає своє значення). Підстави для формування вибірки було знайдено в концепціях В. В. Москаленко про різні характеристики економічної культури особистості залежно від стратегії поведінки, якої вимагає певна сфера соціально-економічного простору та В. Квінн про етапи розвитку особистості в онтогенезі. Висунуто припущення, що особливості міжособистісної взаємодії в батьківській сім’ї зумовлюють формування відмінних особистісних рис у цих категорій людей. Також прийнято рішення розглядати розподіл респондентів за критерієм ставлення до грошей: утримування (скнара), витрачання (марнотрат) або їх рівновага (поміркований тип фінансової поведінки).

У результаті проведеної роботи отримано такий набір методик: для вивчення особливостей фінансової поведінки – опитувальник «Здорове ставлення до грошей» А. Фернама, шкала «Етика грошей» Т. Тенга, методика «Атитюди фінансової поведінки» А. Фернама, тест анального характеру П. Клайна; для аналізу особистісних рис – тест «Дослідження тривожності» Ч. Д. Спілбергера, шкала «підозріливий» опитувальника «Діагностика міжособистісних стосунків» Т. Лірі; для розгляду сімейної взаємодії – шкала «незгода – згода» опитувальника «Взаємодія батьки – діти» І. М. Марковської, шкали «перебільшення вимог (обов’язків)» та «нестабільність стилю виховання» методики «Батьків оцінюють діти» І. А. Фурманова та А. А. Аладьїнова, шкала «соціальна активність» (очікування та домагання)» опитувальника «Рольові очікування та домагання подружжя» О. Н. Волкової, шкали «страх образити», «придушення агресії», «вербалізація», «відчуття самопожертви», «виключення позасімейного впливу», «партнерські стосунки», «розвиток активності дитини», «перебільшене піклування», «перебільшений авторитет батьків», «домінування матері», «прагнення прискорити розвиток дитини», «надзвичайне втручання у світ дитини», «несамостійність матері» опитувальника «Вимір батьківських установок та реакцій» Е. С. Шефера та Р. К. Белла. Така структура добре узгоджується з теоретичними принципами, на яких ґрунтується дослідження, а також виявляється найбільш адекватною та лаконічною стосовно цілей і завдань, поставлених у ньому.

Отримані дані опрацьовано за допомогою методів знаходження середніх величин, процентних відношень, дисперсії, стандартного відхилення та ймовірності відмінностей на основі χ² Пірсона, t-критерію Ст’юдента, F‑критерію Фішера; кореляційного, факторного та дисперсійного аналізів. Математико-статистична обробка проводилася на базі програмного комплексу для прогностичної аналітики SPSS (PASW) Statistic 18 (2009 р.).

У третьому розділі – «Вплив міжособистісної взаємодії в батьківській сім’ї на формування фінансової поведінки молоді» – подано опис та психологічну інтерпретацію основного етапу дослідження, головним завданням якого стало виявлення особливостей впливу взаємодії батьків і дітей на фінансову поведінку молоді. Вибірка на цьому етапі склала 135 респондентів, зайнятих у різних сферах економічної діяльності (35 підприємців, 50 індивідуалістів та 50 найманих працівників). Було реалізовано математико-статистичний аналіз даних засобами факторного та кореляційного аналізів, методу порівняння середніх значень та ін.

У результаті факторного аналізу отриманих показників виділилися шість значущих двополюсних факторів зі загальною дисперсією 74,5%. Зміст факторів було інтерпретовано як особливості стилів міжособистісної взаємодії в батьківській сім’ї, що справляють вплив на фінансову поведінку молоді: «гальмування розвитку дитини» або «прискорення розвитку дитини» (вклад у дисперсію 16,9%), «астенічна виховна позиція батьків» або «стенічна виховна позиція батьків» (вклад у дисперсію 14,8%), «концентрація сімейних інтересів навколо дитини» або «виведення дитини поза межі сімейних інтересів» (вклад у дисперсію 12,9%), «низький рівень включення батьків у взаємодію» або «високий рівень включення батьків у взаємодію» (вклад у дисперсію 10,8%), «надмірність виховних інтенцій» або «недостатність виховних інтенцій» (вклад у дисперсію 9,7%), «ігнорування потреб дитини» або «преферування потреб дитини» (вклад у дисперсію 9,4%).

Якщо в сім’ї панує гальмування розвитку, то це призводить до формування фінансової поведінки у вигляді прагнення здобути соціальне визнання та владу, яку дають гроші. Такий стиль міжособистісної взаємодії притаманний батьківським сім’ям індивідуалістів, людям із поганим фінансовим становищем, поміркованим типом фінансової поведінки, а також тим, які походять з авторитарних, розширених сімей та сімей із низьким рівнем фінансового забезпечення. Прискорення розвитку притаманне батьківським сім’ям підприємців, найманих працівників, людей із добрим фінансовим забезпеченням, тим, кому батьки нав’язали професію, а також вихідцям із ядерних сімей та сімей із поганим фінансовим забезпеченням і веде до формування спрямованості на досягнення в економічному житті.

Астенічна виховна позиція батьків є чинником підвищення рівня тривожності та формування монетарних атитюдів, згідно з якими гроші сприймаються як благо та засіб досягнення бажаного. Цей стиль взаємодії притаманний батьківським сім’ям людей із високим рівнем очікувань від своїх партнерів та власних домагань у сфері соціальної активності, людям із домінантною афективною компонентою у фінансовій поведінці та сім’ям із поганим фінансовим становищем. Стенічна виховна позиція батьків притаманна батьківським сім’ям скнар.

Якщо в міжособистісній взаємодії батьківської сім’ї панувала концентрація сімейних інтересів навколо дитини, то це зумовлювало схильність молодої людини сприймати світ крізь призму економічних категорій, підвищену афективність і тривожність у розв’язанні питань, пов’язаних із грошима. Такий стиль взаємодії притаманний вихованню перших дітей та нуклеарним сім’ям. Виведення дитини поза межі сімейних інтересів притаманне взаємодії в розширеній сім’ї; у фінансовій поведінці воно не викликає афективного сприймання монетарних атитюдів та витрачання.

Низький рівень включення батьків у взаємодію є чинником фінансової поведінки, спрямованої на заощадження та схильність до економічної залежності від партнера. Цей стиль притаманний батьківським сім’ям людей із домінантною регулятивною компонентою, тим, кого батьки підтримали у виборі професії, людям з очікуваннями соціальної активності від своїх партнерів, сім’ям із середнім рівнем фінансової забезпеченості. Високий рівень включення батьків у взаємодію зумовлює легковажне ставлення до фінансових питань. Такий тип взаємодії характерний для батьківських сімей марнотратів.

Надмірність виховних інтенцій породжує фінансову поведінку, не спрямовану на витрачання. Недостатність виховних інтенцій стимулює розвиток фінансової поведінки, за якої гроші для індивіда мають занадто велику вагу: він уважає, що завдяки їм зможе отримати все, чого забажає. Такий тип взаємодії характерний для батьківських сімей із високим рівнем соціальної активності.

Ігнорування потреб дитини є чинником фінансової поведінки, спрямованої на досягнення та соціальне визнання. Люди, що виросли в умовах такої взаємодії, сприймають гроші як можливості, а в поводженні з ними вирізняються підвищеним рівнем афективності. Такий стиль взаємодії притаманний батьківським сім’ям людей із домінантною когнітивною складовою та, меншою мірою, скнар. Преферування потреб дитини призводить до зниження значення досягнення та соціального визнання у фінансовій поведінці молодої людини. Цей стиль притаманний сім’ям із добрим фінансовим забезпеченням.

Описано структуру фінансової поведінки особистості, яка складається з трьох компонент: афективної, когнітивної та регулятивної.

Респондентам, у яких домінує афективне ставлення до грошей, притаманні високий рівень особистісної тривожності (р≤0,001) і тривожності щодо питань, пов’язаних із грошима (р≤0,001), вони оцінюють рівень власного фінансового стану як низький (р≤0,001). Найчастіше це перші діти (р≤0,05), які батьківську сім’ю можуть визначати і як ядерну (р≤0,001), і як розширену (р≤0,001), і як дуже розширену (р≤0,001), а виховання в ній оцінюють як демократичне (р≤0,01) або авторитарне (р≤0,01). Особи з елементами афективного ставлення до монетарних атитюдів однаково часто трапляються серед підприємців, індивідуалістів та найманих працівників (р≤0,001).

Когнітивна складова фінансової поведінки, однаковою мірою властива підприємцям, індивідуалістам і найманим працівникам (р≤0,001). Ті, у кого вона домінує виявляють високий рівень особистісних домагань у сфері соціальної активності (р≤0,05). Фінансовий стан батьківської сім’ї, коли вони в ній жили, оцінюють як поганий (р≤0,05), а виховання як авторитарне (р≤0,001), професію їм нав’язали батьки (р≤0,01). Крім того, це найчастіше діти, які оцінюють батьківську сім’ю як ядерну (р≤0,05).

Індивіди, фінансова поведінка яких найбільшою мірою визначається регулятивним спрямуванням, можуть бути як спокійними, так і тривожними щодо питань пов’язаних із грошима (р≤0,001). Найчастіше це перші діти (р≤0,01), виховані в авторитарній сім’ї (р≤0,01), яких батьки підтримали у виборі професії (р≤0,05). Вони також відзначаються високим рівнем як очікувань соціальної активності від своїх партнерів (р≤0,001), так і власних домагань соціальної активності (р≤0,01) і вже мають власну сім’ю (р≤0,05).

Структура «нормальної» фінансової поведінки особистості утворюється на основі оптимального поєднання всіх трьох компонентів – афективного, когнітивного та регулятивного.

Описано особливості фінансової поведінки залежно від типу економічної зайнятості та відображено особливості впливу на неї стилю міжособистісної взаємодії в батьківських сім’ях (рис. 1).

Так, міжособистісній взаємодії в батьківській сім’ї підприємців не притаманне пригнічення розвитку, батьки підтримували їх в активній соціалізації. Для їхнього виховання характерний високий рівень концентрації на дитині, завищений рівень вимог (р≤0,05) та незначна зацікавленість батьків їхнім світом (р≤0,05). Батьки підприємців не були для них авторитетом (р≤0,05). У своїй економічній поведінці вони реалізовують батьківські настанови на цінності досягнень та соціального схвалення (р≤0,001), несвідомо намагаються зацікавити оточення власною особистістю, створюючи підприємства.