ПСИХОЛОГІЧНІ ЧИННИКИ МІЖОСОБИСТІСНИХ СТОСУНКІВ У МОЛОДИХ СІМ’ЯХ З РІЗНИМ ТИПОМ ПОДРУЖНЬОЇ ВЗАЄМОДІЇ

Краткое содержание

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність вивчення міжособистісних стосунків молодих сімейних пар, ступінь її розробленості в сучасній психології і зв’язок із науковими програмами та планами; визначено мету і завдання дослідження, об’єкт і предмет; розкрито методи дослідження, наукову новизну і практичне значення роботи; наведено відомості про впровадження результатів дослідження.

У першому розділі – «Теоретико-методологічні засади дослідження психологічних чинників міжособистісних стосунків у молодій сім’ї» – визначено поняття міжособистісних подружніх стосунків, описано поняття сімейної системи, виокремлено її параметри, розглянуто сучасні типології сімейних стосунків, досліджено психологічні чинники, що впливають на характер стосунків у сім’ях.

Визначено, що під поняттям «сім’я» розуміють малу соціальну групу, яка ґрунтується на веденні та організації спільного побуту й господарства, на емоційно значущих стосунках між її членами, є рушійною силою особистісного розвитку кожного з них (В. В. Сатір, Н. В. Соловйов).

Установлено, що міжособистісні стосунки розглядаються у співвідношенні із суспільними відносинами та зумовлюються ними (Г. М. Андреєва, А. Б. Коваленко). Міжособистісні стосунки сімейної пари є соціально регламентованими, що надає подружньому співробітництву елементу обов’язковості та відповідальності (М. М. Обозов). Поняття подружньої взаємодії передбачає готовність конструктивно розв’язувати конфліктні ситуації, сприймати партнера таким, як він є, самому бути свідомою, самостійною особистістю та особистісно розкриватися в цій взаємодії (К. А. Роджерс).

Описано ряд підходів до вивчення сімейних стосунків, серед яких емпірична парадигма (К.Р. Вітакер, В.В. Сатір), психоаналітична парадигма (З. Фрейд, Е. Еріксон, Е. Фромм, Г.С. Салліван та інші), структурна сімейна психологія та когнітивно-біхевіоральна. Основна мета емпіричного методу вивчення сім’ї полягає в активній включеності спеціаліста до сімейних стосунків, а не використання технік та концепцій у вирішенні сімейного конфлікту. Психоаналітичним змістом вивчення сімейних стосунків є здатність визнати та пояснити несвідомі імпульси та засоби захисту від них, які впливають на якість стосунків пари. Трьома основними поняттями структурної парадигми є структура сім’ї, її підсистеми та межі.

Узагальнення підходів до вивчення сімейних стосунків дає змогу стверджувати, що системний підхід є найбільш ефективним у роботі із сімейними парами. Установлено, що сімейна система розглядається як єдиний біологічний та психологічний організм, що має характерні ознаки й параметри (А. Я. Варга, Е. Г. Ейдеміллер, С. В. Петрушин, В. В. Юстіцкіс). Типи сімейних стосунків виділяють за одним визначеним критерієм, що обмежує можливість аналізу та побудови повного профілю сімейних взаємин (Т. В. Андреєва, Л. М. Бучинська, В. І. Зацепін, О. О. Карабанова).

Доведено, що типи сімейних стосунків виділяють за одним визначеним критерієм: за направленістю очікувань партнера у стосунках, за характером комунікативних стосунків, за стажем подружнього життя та ін., що на нашу думку, обмежує можливість аналізу та побудови повного профілю сімейних взаємин (Т.В. Андреєва, Л.М. Бучинська, В.І. Зацепін, О.О. Карабанова).

Висвітлено психологічні чинники, які впливають на порозуміння у молодих сім’ях та підтримку емоційно-значущих стосунків, до числа яких відносять: включеність до процесу взаємин, розкриття власних почуттів, відмова від жорстких соціальних ролей, прагнення до прояву власної особистості (К. Р. Вітакер, К. А. Роджерс, В. В. Сатір).

З’ясовано, що якість сімейних стосунків залежить від особистісної зрілості партнерів (самоактуалізованість, відповідальність), яка впливає на переживання самотності у стосунках, рівень емоційної близькості сімейної пари та її взаємну підтримку. Успішність сімейних стосунків реалізується через високий рівень узгодженості очікувань та домагань партнерів у шлюбі, узгодженість у розподілі ролей та обов’язків, узгодженість в установках щодо сімейних стосунків, прагнення до кооперації, високий рівень взаєморозуміння та підтримки у сім’ї, можливість особистісного зростання кожного із подружньої пари. Зворотніми варіантами такої взаємодії можуть бути конкуренція, неузгодженість щодо рольових позицій чоловіка та дружини, розбіжність у цінностях та установках, які стосуються сімейного життя,  незадоволеність одного із рівнів функціонування сімейної системи (Т.В. Андреєва, В.М. Радчук, Н.Є. Хлопоніна та інші). 

Таким чином, доведено, що сучасний стан соціально-психологічного дослідження сімейних стосунків потребує поглибленого вивчення, розширення та конкретизації знань у визначеній науковій галузі.

У другому розділі – «Емпірична модель дослідження психологічних чинників міжособистісних стосунків подружніх пар з різним типом взаємодії» – запропоновано модель дослідження типів подружньої взаємодії та чинників, які зумовлюють особливості міжособистісних стосунків у різних типах подружньої взаємодії. Розглянуто методики та методи дослідження,  спрямовані на вивчення сімейного профілю та особистісних характеристик подружньої пари.

Емпіричне дослідження ґрунтується на системному та гуманістичному підходах у психології, а також на диспозиційній концепції В. А. Ядова.

Дослідження типу подружньої взаємодії відбувалося шляхом вивчення сімейних стосунків у трьох площинах: соціальній, емоційно-комунікативній та інтимній. Соціальна площина подружньої взаємодії базується на таких параметрах: особливості міжособистісної взаємодії кожного з подружньої пари, стиль поведінки в конфліктах, орієнтація на сімейний устрій у парі, цінності та установки щодо сімейного життя, рівень узгодженості сімейних цінностей. Основним параметром емоційно-комунікативної площини подружньої взаємодії є рівень емоційно-комунікативної близькості подружжя. Інтимна площина подружньої взаємодії ґрунтується на таких параметрах: узгодженість партнерів щодо цінності інтимно-сексуальної сфери в сімейному житті, узгодженість сексуальної функції в сім’ї, узгодженість щодо відвертості подружньої пари в цій тематиці.

Психологічні чинники, які впливають на характер міжособистісних стосунків у сімейній парі, були виокремлені за допомогою аналізу площини взаємин сімейної пари: стратегії поведінки у конфліктах кожного із подружньої пари, комунікативні особливості подружньої пари, рольова адекватність партнерів у подружжі, провідні типи міжособистісної взаємодії подружніх партнерів; площини особистісних рис подружньої пари: рівень самоактуалізації та самореалізації особистості, провідний вид особистісної відповідальності та рівень переживання самотності у стосунках; площини соціальних проявів подружньої пари: сімейний стаж, житлові умови, вік, рівень доходів, освіта партнерів.

Третій розділ – «Аналіз емпірично виявлених чинників, які обумовлюють специфіку міжособистісних стосунків у молодих сім’ях з різним типом подружньої взаємодії» – містить докладний опис та інтерпретацію типів подружньої взаємодії та впливу виявлених психологічних чинників на міжособистісні стосунки в молодих сім’ях.

На основі проведеного аналізу виявлено, що для молодих подружніх пар характерні три типи подружньої взаємодії: «підлаштування» – 26,5% (35 сімейних пар), «взаємодоповнення» – 33,3% (44 сімейні пари), «конкуренція» – 40,2% (53 сімейні пари).

Тип «підлаштування» має неузгоджену емоційно-комунікативну площину стосунків (низький рівень довіри, брак легкості в спілкуванні та взаємної психологічної підтримки). Це найбільш проблемна зона міжособистісних стосунків у такому типі подружньої взаємодії. Пари взаємодіють за принципом «підлаштування», коли один із подружжя підлаштовується до партнера, переживаючи при цьому емоційну відчуженість та самотність у стосунках. Соціальна площина взаємин представлена узгодженістю установки на обов’язок у сімейному житті та низьким рівнем автономності. Інтимна площина стосунків узгоджена, хоч і має низький рівень значущості для обох членів подружжя, сексуальна тематика не є вільнообговорюваною в такій сім’ї, на що потрібно звертати увагу в консультативній роботі.

Тип «взаємодоповнення» характеризується в емоційно-комунікативній площині стосунків високим рівнем близькості подружньої пари в спілкуванні, узгодженістю у сфері емоційної підтримки один одного. У соціальній площині характерною є стратегія кооперації в конфліктах. Стосунки подружжя формуються на основі поєднання авторитарного і дружелюбного, авторитарного та альтруїстичного типів міжособистісної взаємодії, що свідчить про взаємодоповнюючий характер стосунків та «взаємної спрямованості» сімейної пари. У такому шлюбі і чоловік, і дружина зорієнтовані на демократичний устрій сім’ї. Спостерігається неузгодженість у господарсько-побутовій сфері сімейного життя, на що варто звертати увагу в консультативній роботі з такими подружжями. В інтимній площині спостерігається узгодженість і відвертість у сексуальній тематиці сімейного життя. Загальна узгодженість цієї сфери має високі показники, але жінки в такому шлюбі вказують на певну незадоволеність у прояві романтичних почуттів із боку чоловіка і пов’язують її із сексуальною сферою сімейного життя.

Тип «конкуренція» має такі характерні ознаки. Емоційно-комунікативна площина є неузгодженою, чоловіки і жінки виявляють песимістичне, недовірливе ставлення до людей загалом, характерним є неузгодження романтичної сфери сімейного життя, пари мають низький рівень емоційної близькості та довіри. Соціальна площина взаємин представлена узгодженістю установки на обов’язок та задоволення в сімейному житті і має рівномірний розподіл. Сімейна пара зорієнтована на демократичний устрій. У сім’ях цього типу спостерігається неузгодженість у сфері соціальної активності. Стосунки формуються на основі поєднання авторитарного та егоїстичного, авторитарного та агресивного типів міжособистісної взаємодії, що свідчить про конкурентний характер взаємин подружжя. Інтимна площина стосунків у такому шлюбі узгоджена, хоч і має низький рівень значущості для обох членів подружньої пари, проте пара зорієнтована на відвертість у цій тематиці.

Виділено шість психологічних чинників міжособистісних стосунків у молодих сім’ях: соціально-психологічна комплементарність подружжя; рівень самоактуалізації кожного з членів сімейної пари; готовність до сімейного життя; розподіл відповідальності та лідерства в сімейних стосунках; соціально бажані установки щодо сімейного життя; соціальні особливості подружньої пари.

Соціально-психологічна комплементарність подружжя передбачає взаємодоповнюваність подружніх партнерів. За цим фактором подружні пари демонструють високий рівень рольової адекватності, взаєморозуміння та довіри в сімейних стосунках. Високе навантаження за фактором соціально-психологічної комплементарності спостерігається в площині взаємин сімейної пари (рольова адекватність чоловіка (-0,525) і дружини (-0,683), компенсація стратегії суперництва чоловіків у конфлікті (0,492) стратегіями співробітництва (0,823) та компромісу в дружини (0,613), подружнє спілкування характеризується високою довірою як у чоловіків (0,772), так і в жінок (0,752); у площині особистісних рис сімейної пари (компетентність жінки в часі (0,520), самоповага чоловіка (0,589) та дружини (0,639), схильність дружини до сприймання природи людини як позитивної (0,512), вираженість пізнавальних потреб як у чоловіка (0,486), так і в дружини (0,600), творча спрямованість чоловіка (0,462), переживання самотності чоловіками (-0,512) та жінками (-0,640); у площині соціально-демографічних проявів сімейної пари: проживання окремо від батьків (0,645), вища освіта чоловіка (-0,510).

Другий чинник, характерний для взаємодії молодої сім'ї, – самоактуалізація кожного з членів сімейної пари. Самоактуалізованість та зрілість партнерів справляє вплив на характер міжособистісних стосунків подружжя. Чинник самоактуалізації містить у собі лише змінні з площини особистісних рис: компетентність жінок у часі (0,609), незалежність системи цінностей та поведінки від зовнішнього впливу (чоловіки – 0,651, жінки – 0,852), гнучкість поведінки жінок (0,731), чутливість до себе (саморефлексія) чоловіків (0,866) і жінок (0,714), спонтанність виразу власних почуттів жінками (0,646), самоповага чоловіків (0,525) і жінок (0,589), самоприйняття чоловіків (0,560) і жінок (0,504), прийняття агресії жінками (0,614), контактність чоловіків (0,639) і жінок (0,635).

Готовність до сімейних стосунків молодого подружжя вказує на рівень готовності пари підтримувати стосунки, проживати разом, нести спільну відповідальність за сімейне життя. Цей чинник містить такі компоненти: у площині взаємин подружньої пари – рольова адекватність партнерів (чоловіки – -0,656, жінки – -0,589), прагнення жінок до компромісу в конфліктах (0,588), стратегія пристосування в конфліктах (чоловіки – -0,507, жінки – -0,53), довіра в подружньому спілкуванні (чоловіки – 0,585, жінки – 0,454); у площині особистісних рис – переживання самотності чоловіків у сімейному житті (0,603), емоційна стриманість чоловіків (-0,669),  самоповага чоловіків (-0,522), нормативна та саможертовна відповідальність сімейних партнерів (чоловіки – 0,572, жінки – 0,86); у площині соціально-демографічних проявів сімейної пари – вища освіта чоловіка (-0,509), наявність зареєстрованого шлюбу (0,546), вік чоловіка (0,427). Готовність чоловіка до шлюбу корелює з його віком, відповідно, чим старший чоловік, тим вища його готовність до взяття шлюбу (t = 0,537, при р ≥ 0,01). На готовність до шлюбу впливає й рівень доходів подружжя: чим вищий рівень доходів кожного з членів пари, тим вища їхня готовність узяти шлюб (t = 0,608, при р ≥ 0,01).

Розподіл відповідальності та лідерства в стосунках  – четвертий  чинник, що впливає на специфіку міжособистісних стосунків молодого подружжя. Значуще навантаження за цим фактором мають такі змінні: у площині взаємин подружжя – рольова адекватність сімейної пари (чоловіки – -0,538, жінки – -0,626), орієнтація на кооперацію в конфліктних ситуаціях (чоловіки – 0,588, жінки – 0,601); у площині особистісних рис подружньої пари і для чоловіків, і для жінок характерним є переживання різних видів самотності, що може залежати від повноти стосунків, рівня довіри та рольової узгодженості в спілкуванні; незалежність особистісної системи цінностей від зовнішнього впливу (чоловіки – 0,604, жінки – 0,488), гнучкість поведінки (чоловіки – 0,686, жінки – 0,723), саможертовна відповідальність (чоловіки – 0,524, жінки – 0,571); у площині соціально-демографічних проявів сімейної пари – стаж сімейного життя (-0,472), який чим менший, тим істотніше впливає на специфіку стосунків молодої пари.

Соціально бажана установка щодо сімейних стосунків – тут серед мотивів укладання сімейних стосунків виділяють кохання, спільність поглядів та інтересів, почуття самотності, почуття співпереживання, ймовірність народження дитини, матеріальну забезпеченість, наявність житла, соціальну відповідальність, обов’язок. Такі  мотиви формують специфіку соціально бажаної установки чоловіків і жінок. Значуще навантаження за цим фактором мають такі змінні: у площині взаємин сімейної пари – стратегія суперництва в жінок (0,546) компенсується стратегією кооперації в конфліктах у чоловіків (0,474), особливості профілю міжособистісної взаємодії в жінок виявляються у високих показниках авторитарності (0,543) та егоїстичності (0,470), що може свідчити про лідерські риси жінки; у площині особистісних рис подружньої пари – залежність системи цінностей та поведінки від зовнішніх умов (чоловіки –     -0,539, жінки – -0,482), ригідність установок та поведінки сімейних партнерів (чоловіки – -0,457, жінки – -0,562), нормативна відповідальність (чоловіки – 0,585, жінки – 0,687); у площині соціально-демографічних проявів сімейної пари – наявність зареєстрованого шлюбу (0,595), відсутність житла або орендоване житло – -0,447, вік респондентів (чоловіки – 0,565, жінки – 0,897), середній або високий рівень доходів (чоловіки – -0,537, жінки –            -0,504).

Соціальні особливості сімейної пари як чинник містять у собі вік респондентів, соціальні умови проживання, рівень доходів сім’ї, рівень освіти кожного з членів подружжя, стаж подружнього життя. Високе навантаження за фактором соціальних особливостей подружньої пари спостерігаються лише у площині соціально-демографічних проявів та мають навантаження за наступними показниками: стаж сімейного життя (0,464); вид шлюбу (цивільний/зареєстрований) – 0,638; проживання із батьками чи окремо від них (-0,489); житлові умови (власне чи орендоване житло) – 0,659; наявність або відсутність дітей у шлюбній парі (0,412); вік чоловіка (0,565) та дружини (0,808); рівень доходів сімейної пари (чоловіки: 0,804; жінки: 0,726); рівень освіти подружжя (чоловіки: -0,523; жінки: -0,441).

У результаті емпіричного дослідження було встановлено, що для всіх типів подружньої взаємодії важливим чинником є соціальні особливості подружжя, які потрібно обговорювати з парою для виявлення можливих  проблем. Водночас певні чинники виявилися найбільш істотними для конкретних типів подружньої взаємодії.

На характер міжособистісних стосунків у парах із типом подружньої взаємодії «підлаштування» найбільший вплив справляють самореалізація сімейної пари, готовність до сімейного життя, соціально бажані установки щодо сімейного життя. Рівні впливу цих чинників відображено в табл. 1, де показано, на яку кількість сімейних пар першого типу подружньої взаємодії справляється відповідний вплив.