ПОДОЛАННЯ ТІНЬОВИХ ПРАКТИК В ПРОЦЕСІ НАДАННЯ ПОДАТКОВИХ ПОСЛУГ ПРЕДСТАВНИКАМ МАЛОГО ТА СЕРЕДНЬОГО БІЗНЕСУ: СОЦІОЛОГІЧНИЙ АСПЕКТ



Название:
ПОДОЛАННЯ ТІНЬОВИХ ПРАКТИК В ПРОЦЕСІ НАДАННЯ ПОДАТКОВИХ ПОСЛУГ ПРЕДСТАВНИКАМ МАЛОГО ТА СЕРЕДНЬОГО БІЗНЕСУ: СОЦІОЛОГІЧНИЙ АСПЕКТ
Тип: Автореферат
Краткое содержание:

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

 

У вступі обґрунтовано актуальність теми; визначено мету та завдання, об’єкт і предмет, методи дослідження; викладено наукову новизну й практичне значення одержаних результатів.

У розділі 1 “Теоретико-методологічні засади соціологічного осмислення корупції та тіньових практик” – проведено міждисциплінарний аналітичний огляд сучасної літератури із соціології, правових дисциплін, філософії, менеджменту та економіки. Здійснений аналіз дав змогу окреслити проблемне поле дослідження корупції та тіньових практик у сучасному суспільстві, дослідити теоретичний підхід до визначення соціально-економічних причин й особливостей виникнення тіньової економіки і тіньових практик.

Констатовано, що в суспільстві часто наявна протилежність між закладеними в законодавстві правилами поведінки та реальними практиками, які базуються на негласних правилах та нормах. Фактично існує прихована система правил, за допомогою яких у суспільстві (окремих соціальних групах) вирішуються складні та суперечливі суспільні питання. Цей факт нами пояснюється тим, що вирішення таких питань часто зумовлено суперечливістю співвідношення категорій моралі і права. Саме в зазначеній площині і перебувають відносини представників малого та середнього бізнесу з податковими органами. Ускладнюється соціальна взаємодія тим фактом, що інституціоналізована в Україні система права часто стає залежною від змін кон’юнктурних інтересів окремих суб’єктів, унаслідок чого вона виявляється неспроможною захистити інтереси більшості учасників економічних відносин. Зазначені соціальні процеси спричинюють аномію в її метронівському трактуванні. Фактично, можна зауважити про те, що адаптація культурно заданих цілей, намагаючись адаптуватися до інституціоналізованих засобів зумовлює легітимізацію інших (позаінституційних) форм соціальної взаємодії. До таких форм можна віднести і виникнення корупції.

З’ясовано, що система тіньових практик інституціоналізована практично в усіх формах соціальних відносин, які можна поділити за: обсягом владних повноважень; характером (відносини по горизонталі і вертикалі); ступенем регламентування (формальні, неформальні); способом спілкування індивідів (безособові або опосередковані, міжособові або безпосередні); суб’єктами діяльності (міжорганізаційні, внутрішньоорганізаційні).

Розглядаючи корупцію як форму соціальної інституціоналізації суспільно-суперечливих проблем, можна констатувати, що вона є складовою тіньової економіки, яка також є специфічним соціальним інститутом.

На основі встановлення зв’язку між тіньовою економікою та корупцією констатовано, що на індивідуальному рівні основною причиною цих процесів є психологічна та ціннісна криза, яка у своєму розвитку виходить за межі індивідуальності та поширюється на всю суспільну духовність. У цьому контексті тіньова економіка розглядається нами одночасно як системне явище з асоціальною природою та як форма кризи державного регулювання економіки.

З метою соціологічного дослідження корупції та тіньових практик нами було організоване соціологічне дослідження думки представників малого та середнього бізнесу щодо певних аспектів їх взаємодії з органами державної податкової служби України. Також інтерес викликали їх погляди відносно вдосконалення системи взаємодії працівників податкових органів та представників малого й середнього бізнесу. Основним завданням нашого дослідження було визначення рівня задоволеності співпраці представників малого та середнього бізнесу з органами податкової служби. В ході аналізу нами ставилось завдання визначення ставлення платників податків до ефективності роботи податкових органів; рівня обізнаності платників податків у податковому законодавстві, а також можливості його вдосконалення; ступеня поширеності корупції в податкових органах; міри готовності підприємців малого та середнього бізнесу до корупційних діянь; основних напрямів удосконалення системи соціальних зв’язків “податківець – платник податків”.

У ході емпіричного дослідження нами було визначено такі явища, як узвичаєння та інституалізація корупції, а також закріплення тіньових відносин у системі професійних відносин із платниками податків. За результатами емпіричного аналізу встановлено, що прояви хабарництва наявні в органах державної податкової служби, при чому в ряді випадків у вигляді грошової суми. Згідно з результатами аналізу, лише частина опитаних представників підприємств малого та середнього бізнесу зазначила, що винагороду в грошовій формі ні вони, ні їх знайомі не використовували. Майже третина респондентів відповіла, що це швидше епізодичні та в цілому не характерні прояви хабарництва; 22,7% респондентів зауважили, що такі прояви хабарництва спостерігаються лише в окремих підрозділах податкової служби, а 20,3% підприємців наголосили, що хабарі у вигляді грошової суми беруть у всіх підрозділах державної податкової служби, з якими їм доводилось стикатися.

За результатами аналізу констатовано, що прояви корупції наявні в діяльності державної податкової служби. Це особливо підкреслила більша частина підприємців віком 26–35 років, наголосивши на тому, що такий вид корупції існує в усіх підрозділах податкової служби. Це молода, активна категорія підприємців, яка психологічно прагне до ризику. Досить часто вони розглядають таку форму відносин як природну та вступають у певні соціальні відносини із зацікавленими представниками податкових органів. Представники малого та середнього бізнесу вікових категорій 36–45 років та старше майже одноголосно зазначили, що давання хабара у вигляді грошової суми є епізодичним і нехарактерним. Це дає підстави стверджувати, що працівники податкової служби перестраховуються, оминаючи “чисту” готівку і вдаючись до інших проявів неформальної взаємодії. Зокрема до таких проявів можна віднести отримання цінних подарунків. Велика частина респондентів зауважила, що це швидше епізодичні прояви і в цілому не характерні для органів податкової служби. До того ж більша частка респондентів зрілого віку (старших за 55 років) відзначила, що вони часто використовують цінні подарунки. Це свідчить про те, що підприємці переносять у практики взаємодії досвід попереднього життя. Зокрема окреслена частина респондентів, спираючись на досвід радянських часів, звикла “розраховуватись” подарунками, так званими “презентами”.

На основі узагальнення емпіричних результатів констатовано, що прийняття і дія великої кількості законодавчих актів, які регулюють відносини у сфері оподаткування, часті їх зміни, неоднозначність тлумачення їхніх норм створюють значні перешкоди в практичній діяльності як для малого та середнього бізнесу, так і для органів державної податкової служби, що формує поле варіативних форм взаємодії (в тому числі і корупційних).

У розділі 2“Стан та проблеми взаємовідносин податкової служби з малим та середнім бізнесом” з’ясовано, що основною проблемою, що перешкоджає ефективній діяльності податкових органів у сфері надання податкових послуг, є складність її об’єктивного (всебічного) оцінювання. Незважаючи на те, що громадська думка не може бути єдиним засобом оцінювання проблеми ефективності послуг податкових органів, вона, безперечно, займає важливе місце в системі індикаторів рівня податкового обслуговування населення.

Згідно з аналізом результатів проведеного емпіричного дослідження щодо ефективності діяльності податкових органів у сфері надання податкових послуг малому та середньому бізнесу, встановлено, що великою мірою якість залежить від рівня обізнаності платника про напрями та специфіку роботи податкової служби. Вивчаючи оцінку ефективності податкової системи, яка сформувалась в Україні, ми виявили, що майже третина опитуваних підприємців вважають роботу держаної податкової служби неефективною. Такої думки дотримуються підприємці найбільш активного працездатного віку 36–45 років. Водночас така думка поширена і серед платників інших вікових груп. Можна констатувати, що твердження стосовно недостатньо ефективної діяльності податкової служби, по суті, набуло характеру суспільного нормативу. Такий нормативний характер оцінювання встановлено на підставі того, що оцінювання діяльності податкової служби мало залежить від обізнаності платника з конкретною роботою працівників податкової служби та здійснюється виходячи з власного (або запозиченого) досвіду.

За результатами аналізу організаційної культури, що склалася в органах державної податкової служби, не було виявлено високого рівня професійної етики працівників, яка могла б поліпшити імідж державної податкової служби. При цьому результати дослідження свідчать, що така організаційна культура могла б позитивно вплинути на сприйняття ролі працівників податкової служби представниками підприємців малого й середнього бізнесу.

Характеризуючи роботу сучасного податківця, більша частина респондентів наголосила, що податківці прагнуть будь-якими засобами змусити платників податків заплатити якнайбільше, щоб поповнити скарбницю; і майже така сама кількість підприємців зазначила, що податківці намагаються чесно працювати, але, на жаль, це не завжди у них виходить; 14,3% підприємців взагалі вважають, що податківці добре справляються зі своєю роботою; а 13,5% зауважили, що податківці піклуються, в першу чергу, про власне збагачення, беручи хабарі. При цьому ані вік респондентів, ані їх соціальний статус не відіграють істотної ролі.

Таким чином, можна емпірично констатувати існування конфлікту інтересів. Під таким конфліктом пропонується розуміти ситуацію, коли працівники податкової служби або їх найближчі родичі мають фінансову зацікавленість у справах, рішення щодо яких приймають ці особи, або в інформації, яку вони отримують у ході виконання своїх службових обов’язків.

На основі аналізу характеру взаємодії податківців із платниками податків констатовано, що сучасні представники малого та середнього бізнесу повинні мати добре розвинені комунікативні здібності та низку інших соціально-психологічних характеристик, які дають їм змогу не тільки більш успішно виконувати власні комерційні функції, а й полегшити контакти із представниками податкової служби. На цій підставі запропоновано соціальний портрет платника податків. Його основним аспектом виступає соціальна структура особистості підприємця, де ключовими елементами є соціальні статуси, соціальні ролі, соціальна активність, діяльність цих підприємців, їх потреби, мотиви діяльності, ціннісні орієнтації, цінності, а також інтереси.

Узагальнюючи теоретичні підходи до соціальних характеристик представника малого та середнього бізнесу, запропоновано авторську модель соціального портрета підприємця, в основу якої покладено його прагнення до лідерства, яке конвертується в орієнтацію на самостійність, автономність, незалежність. Також це прагнення до досягнень у трудовій діяльності, до кар’єри і влади, а також рішучість і впевненість у собі. Можна відзначити також і особливі ділові якості: “особливу енергетику” підприємця, пов’язану із проявами ініціативності, заповзятливості, ділової активності, уміння діяти в умовах браку інформації, наполегливість і здатність брати на себе відповідальність. Для ефективної взаємодії з таким підприємцем соціальний портрет ідеального податківця має відповідати одночасно двом аспектам: портрету платника податків та виконуваним конкретним співробітникам функціям, адже в системі податкових відносин статус визначає певні соціальні функції працівника податкової служби.

Податківець включений у соціальні відносини і реалізує певну публічну владу, якою він може зловживати чи перевищувати свої службові повноваження. Характер його практик (у тому числі і корупційних) залежить, перш за все, від посади, яку займає конкретний працівник, а також від рівня органу, в якому він працює. Слід зазначити, що соціальні статуси й методи діяльності підприємців також можуть бути диференційовані залежно від масштабів їх бізнесу.

Констатовано, що певні особистісні риси соціального портрета платника податків по-різному впливають на специфіку взаємодії з податковими органами. Деякі з рис допомагають платнику податків досягти “успіху” в приховуванні та відмиванні прибутків, а саме: надмірна захопленість своїм бізнесом, яка перекручує ціннісні орієнтації особистості, що були закріплені його життєвим досвідом і змінилися з того часу, як особа почала займатися підприємницькою діяльністю; викривлені ціннісні орієнтації регулюють відтоді вже нову поведінку особистості; корислива цілеспрямованість, що може виходити за “крайні межі”; в процесі усвідомлення потреби збагачення у підприємця формується так званий “нездоровий” інтерес, який з часом трансформується в мотив певного правопорушення або злочину з урахуванням вже нових ціннісних орієнтацій; прагнення підприємця розширювати свій бізнес за рахунок прихованих від податкової звітності коштів; розуміння того, що в сучасному бізнесі можна за допомогою підкупу чиновників передбачати і прогнозувати практики податкових інспекторів.

Зазначене трансформує соціальні норми, які мають бути еталоном поведінки, та формує рівень егоїстичної, протизаконної, легковажної поведінки підприємців, чим по суті визначає появу нової субкультури. Нова “тіньова культурна реальність” виявляється в поступовій зміні соціальних підприємницьких відносин разом зі зміною у виробничих відносинах, а також у формуванні нових соціальних “бездуховних” потреб, шкали і критеріїв оцінювання власної культури, що призводить до формування моделі нового способу життя.

Аналізуючи результати соціологічного дослідження, ми виявили потенційну “групу ризику” платників серед представників малого та середнього бізнесу, які можуть бути порушниками податкового законодавства:

– 19–25 років – це наймолодша вікова категорія, загалом підприємці – власники приватних підприємств, які не задоволені ефективністю роботи податкової служби; не мають власного досвіду ведення бізнесу, керуються батьківськими установками, які є застарілими для нової системи соціально-економічних відносин; до корупційних практик вдаються емоційно, не замислюючись наслідки для подальшого розвитку їх бізнесу; з податковими органами майже не знайомі, не займаються здачею податкової звітності, оскільки не орієнтуються на практиці в напрямах податкової політики, хоча теоретично досить обізнані, оскільки це студенти або особи, які порівняно недавно закінчили навчальні заклади; легко пристосовуються до “напружених”, пов’язаних з грубощами ситуацій, вважають їх цілком прийнятними та звичайними; не цікавляться подіями і змінами, які виникають у податковому законодавстві, їм достатньо лише тієї інформації, яку вони отримують, не витрачаючи часу та сил; податкову службу характеризують як повністю корумповану, хоча вони першими (як показало наше дослідження) пропонують хабарі, вважаючи, що таким чином їм працюватиметься краще; вони є однією із груп потенційних порушників податкового законодавства; досить легко піддаються різноманітним маніпуляціям з боку працівників податкової служби;

– підприємці від 55 років здебільшого вважають неефективною саму систему податкової служби. Представники цієї вікової групи не намагаються розібратись у податковому законодавстві, не бажають ознайомлюватись з провідними напрямами роботи податкової служби; їм досить важко вчитися, адаптуватися до соціально-економічних та податкових реформ; якість надання податкових послуг є неприйнятною для них через те, що їм важко знаходити спільну мову з працівниками податкової служби (у тому числі і через вікову різницю), їм краще заплатити, щоб не вступати в будь-які спори; найбільше вдаються до такого прояву хабарництва, як цінні подарунки; часто надають працівникам податкової служби безоплатні послуги; важко пристосовуються до нових технологій, не вміють будувати структурно-логічні ланцюги передачі хабарів; досить часто власноруч провокують працівників податкової служби до взяття хабара, тим самим забезпечуючи себе їхньою підтримкою у веденні бізнесу та приховуванні власних прибутків; підкуп працівників податкової служби вважають необхідною та обов’язковою умовою бізнесу; мають великий соціальний досвід, не чекають на допомогу зовні, вирішують всі питання самі або через “перевірених часом” осіб.

З метою запобігання проявам відповідних орієнтацій представники зазначених категорій вимагають особливого соціального супроводу в діяльності податкової служби.

У розділі 3 – “Шляхи вдосконалення надання податкових послуг органами державної податкової служби в аспекті подолання корупційних практик” – запропоновано нормативні моделі роботи органів державної податкової служби, спрямовані на запобігання деструктивним проявам обох сторін соціальної взаємодії.

З використанням теорії ідеальних типів бюрократії М. Вебера здійснено спробу переосмислити питання ефективного функціонування державної податкової служби. Органи державної податкової служби ґрунтуються на принципах синтезного типу бюрократії, яка визначається за допомогою опису поведінки працівника, або раціональному цілепокладанні. Діяльність працівника органів державної податкової служби оцінена через вплив певних факторів. Зокрема норми діяльності податківців, засновані на цілераціональності та дотриманні податкової дисципліні, не відповідають нормам ідеального типу; раціональна мотивація послаблюється за рахунок дії соціальних регуляторів поведінки тощо.

Встановлено, що на сьогодні громадська свідомість становить один із найголовніших факторів у системі соціокультурних, соціальних, економічних, правових, організаційних відносин, яка здійснює вплив на становлення та розвиток корупційних практик в органах державної податкової служби. Відповідно до цього як найбільш ефективну модель бюрократії для вирішення поставленої проблеми ми розглядаємо нормативну.

Зазначена модель роботи податкової служби має базуватись на конкретних принципах. За своїм змістом ці принципи передбачають широкий набір правил та принципів, які охоплюють великий обсяг суспільних відносин. Серед них можна назвати принцип відкритості, який полягає у відкритості роботи органів податкової служби, неможливості відмовити в прийнятті звернень з формальних обставин; принцип передбаченості, що полягає в логічній і послідовній нормативній діяльності органів податкової служби, відповідності цій діяльності концепції правової держави; принцип пропорційності, що полягає в можливості обмеження прав і свобод особи в конкретних виняткових випадках за умови, що такі обмеження не є надмірними.

Вимоги до нормативної моделі працівника органів державної податкової служби можна подати у вигляді такого набору характеристик: опис особливих соціальних якостей податківця; аналіз норм, потреб та мотивів, які спонукають іти працювати в органи державної податкової служби; вивчення поведінки податківця щодо матеріальних ресурсів; характер особливостей діяльності і взаємовідносин, що склались у ході надання податкових послуг; визначення соціально-психологічних рис у ході реалізації ділових поведінкових стратегій працівника тощо.

Безпосередні технології, які дають змогу запобігти проявам тіньових практик у процесі надання податкових послуг, пропонується поділити на три групи: створення та запровадження стандартів ефективності надання податкових послуг; комунікативні технології; делегування владних повноважень.

Стандарти податкових послуг ми визначаємо як чіткий та короткий опис рис і норм податкових послуг, які надаються податковими органами. Важливим є надання такої інформації споживачам – платникам податків. У цих матеріалах можуть міститись також інформація про можливі наслідки (юридичні та соціальні) реалізації тіньових практик. Саме по собі існування чітких стандартів при наданні податкової послуги обмежує корупційні можливості для обох сторін соціальної взаємодії. Пропонований підхід забезпечує можливості реакції платника на отриману податкову послугу: впливати на процес її надання, у тому числі через участь у формальних каналах; отримувати відшкодування; скаржитись; робити будь-які інші правосвідомі дії. Оскільки на рівень детінізації практик (правової свідомості) підприємців впливає їх обізнаність у податковому законодавстві, значна роль нами відводиться інформативно-просвітницькій роботі з ними.

Важливу роль у технології запобігання тіньовим практикам відіграє делегування повноважень, як складова внутрішньоорганізаційної технології. Таке делегування здійснюється на принципах розподілу компетенцій та обов’язків працівників. Відповідний процес делегування ускладнює можливості прийняття рішень однією особою, зменшуючи психологічний тиск на суб’єкта податкового процесу.

 

Важливим завданням у контексті детінізації податкових практик є створення в органах державної податкової служби соціологічного відділу (служби), який(-а) повинна виконувати такі завдання: організація та контроль за проведенням всеукраїнських досліджень та моніторингів громадської думки; організація та контроль за проведенням досліджень і моніторингів громадської думки з актуальних питань в окремих регіонах; обробка, аналіз та дослідження отриманої інформації. До її функцій можна віднести: підготовку обґрунтувань доцільності впровадження, аналізу впливу регуляторних актів, статистичних звітів, висновків, аналітичних даних та іншої соціологічної інформації; розробка методології вивчення громадської думки; проведення комплексних фундаментальних досліджень громадської думки, спрямованих на вивчення особливостей її формування і функціонування, факторів, які мають вплив на її динаміку та розвиток; навчання й підготовка співробітників, які беруть участь у дослідженні громадської думки; контроль за якістю проведення регіональних досліджень; розробка та надання рекомендацій департаментам Державної податкової адміністрації України, спрямованих на врахування у своїй діяльності результатів вивчення громадської думки.

 


Обновить код

Заказать выполнение авторской работы:

Поля, отмеченные * обязательны для заполнения:


Заказчик:


ПОИСК ДИССЕРТАЦИИ, АВТОРЕФЕРАТА ИЛИ СТАТЬИ


Доставка любой диссертации из России и Украины