ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У Вступі обґрунтовано актуальність теми, розкрито зв'язок роботи з науковими темами, визначено мету, завдання та методи дослідження, розкрито наукову новизну та практичне значення одержаних результатів, надано інформацію про особистий внесок здобувача, апробацію результатів та публікації за темою дисертації.

У першому розділі «Теоретичні засади дослідження культури статевих стосунків» встановлюється співвідношення понять, що описують сферу культури статевих відносин людини, операціоналізовано поняття «культура статевих стосунків», проводиться огляд емпіричних досліджень статевих стосунків крізь призму різних теоретичних парадигм.

Культура є багатоаспектним явищем і її дослідження може проводитись на різних рівнях: від макро- до мікрорівня аналізу. Перший рівень — суспільний — передбачає вивчення культури на рівні діяльності соціальних структур та інституцій, а другий рівень — на рівні особистості. Також культура може бути досліджена в різних вимірах: через вивчення суб’єктивних, чи об’єктивних її проявів, наприклад, через вивчення норм, установок, цінностей, або через вивчення соціальної поведінки. Кожен із вимірів та рівнів аналізу надає можливість досліднику зосередити увагу на певних аспектах феномену культури. Інтеграція всіх рівнів та вимірів аналізу в єдину агрегативну теоретичну схему надає можливість дослідити багатоаспектне явище культури комплексно.

Автором встановлюється співвідношення поширених понять, що позначають різні аспекти статевих відносин «статеві стосунки», «сексуальні стосунки», «міжстатеві стосунки», «сексуальність», «сексуальна культура». А також розглядається поняття «культури статевих стосунків», яка визначається як сукупність колективно прийнятих норм, цінностей, взірців та моделей поведінки, що визначають, якої форми набувають акти взаємодії членів суспільства, спрямовані на досягнення між ними сексуальних зв’язків, створення сім’ї чи вираження почуття кохання. Автором пропонується такі складові культури статевих стосунків: еротичний код; ритуал залицяння; сексуальна техніка; статеві експектації; емоційний компонент. Еротичний код є набором символів, характерних для представників певної культури, за допомогою яких формуються відповідні базові компоненти моделей статевої поведінки. Ритуал залицяння — це модель поведінки, спрямована на досягнення вступу в сексуальні стосунки. Сексуальна техніка — способи статевого акту, які є характерними та загальноприйнятими для певної культури. Статеві експектації — комплекс очікувань та уявлень про статеву взаємодію та її результати. Емоційний компонент — це комплекс емоцій, які впливають на процес статевої взаємодії, наприклад, почуття кохання, ненависті, турботи тощо.

Також розглядаються типології сексуальних культур і принципи, на яких вони базуються, та на основі їх аналізу пропонуються загальні критерії, за якими можна охарактеризувати сексуальну культуру суспільства: толерантність до різних проявів сексуальності; співвідношення статевих стосунків та шлюбних відносин; презентація сексуальної сфери в публічності; контроль у суспільстві за негативними наслідками сексу.

Автором проводиться аналіз теоретичного підґрунтя дослідження статевої поведінки. Зважаючи на недостатність теорій середнього рівня та наявність великої кількості емпіричних досліджень стосовно культури статевих стосунків, автор розглядає можливості основних теоретичних перспектив (інтерпретативної, фактологічної, біхевіористської), які задають межі наукових пошуків у емпіричних дослідженнях сексуальності, статевої поведінки людини. Аналіз засвідчив коректність застосування кожної з них у дослідженні окремих аспектів культури статевих стосунків. Фактологічна парадигма розкриває макрооб’єктивний та макросуб’єктивний зріз культури статевих стосунків; інтерпретативна парадигма — мікросуб’єктивний та частково мікрооб’єктивний зрізи; біхевіористська парадигма — мікроб’єктивний зріз.

У другому розділі «Трансформація культури статевих стосунків: контекстуальний та процесуальний аспекти» проводиться теоретичний аналіз трансформації культури статевих стосунків, за результатами якого визначається загальна схема та показники емпіричного порівняльного дослідження трансформації культури статевих стосунків.

Трансформація культури — це складний процес, який охоплює поступові зміни в нормах, уявленнях, зразках поведінки безпосередньо носіїв культури, а також перетворення в соціальних інституціях та системах. Оскільки дослідження трансформації культури статевих стосунків у цілому є дуже широкою проблемою, можна умовно виділити два підходи до її вивчення, кожен із яких концентрується на певних аспектах цілісного явища формування культури, — контекстуальний і процесуальний підхід. Перший із них розглядає формування відповідно до змісту та масштабу змін у культурі, другий зосереджується на дослідженні особливостей процесів і механізмів, за допомогою яких ці зміни відбуваються.

В межах контекстуального підходу розглянуто дослідження сексуальної культури та її трансформації таких авторів: Elias N., Marcuse H., Reich W., Giddens A., Foucault M., Fromm E., D’Emilio J. та Freedman E. Було виокремлено основні рівні трансформації сексуальної культури суспільства: зміна типу сексуальної культури, зміна уявлень щодо статевих стосунків, зміна статевої поведінки та сексуальних практик. Рівні значно різняться за критерієм динамічності змін. Для трансформації типу сексуальної культури необхідні цілі епохи. Трансформацію функцій та характеру статевих стосунків інколи навіть можна помітити, аналізуючи різницю між кількома поколіннями. Норми ж статевої поведінки є найдинамічнішими й можуть змінюватись навіть у межах одного покоління.

Трансформація культури здійснюється через передачу культури в горизонтальних та вертикальних напрямах. До горизонтальних напрямів трансформації культури належить міжкультурний обмін між країнами, а також обмін між соціальними групами в межах одного покоління. До вертикальних напрямів у формуванні культури відносимо культурний обмін між поколіннями, зокрема процес соціалізації молодого покоління. Як правило, трансформації культури відбуваються природно й поступово, і у цьому випадку гармонічно поєднуються горизонтальні напрями змін у культурі із вертикальною передачею культури від покоління до покоління. Але трансформації можуть бути різкими, кризовими, травматичними для суспільства. Прикладом є трансформація культури під час розпаду СРСР. Різка зміна соціальної ситуації призвела до непридатності й недієвості в нових умовах багатьох культурних норм, взірців поведінки тощо. Відповідно, у цьому випадку перебіг процесу трансформації культури старого зразка в новий має свою специфіку. Більшу роль починають відігравати горизонтальні напрями передачі культури.

Глобальні тенденції змін у культурі можна визначити як контекст, у якому відбуваються зміни в національних культурах. При цьому фактична сексуальна культура певного суспільства є контекстом для формування культури нового покоління всередині країни. З іншого боку, процес соціалізації молоді та підлітків — це важливе джерело змін у національній культурі, так само, як глобальні зміни в сексуальній культурі відбуваються завдяки змінам національних культур.

Визначено, що порівняльний аналіз культури статевих стосунків має враховувати динамічний характер культури та більш широкий культурний контекст, у якому вона існує. Пропонуються складові порівняльного дослідження: порівняння показників загальної сексуальної культури (контекст) та порівняння загальної схеми соціалізації підлітків у статевій сфері (процес).

Автором розглядаються основні теорії соціалізації, а також інші, важливі для розуміння особливостей формування саме культури статевих стосунків, теорії. До останніх належать, насамперед, психоаналітичні теорії.

На основі теоретичного аналізу визначено, що соціалізація у сфері статевих стосунків починається з самого народження, проте дуже відповідальним і важливим періодом у цьому процесі є підлітковий вік, оскільки саме у цей період тема статевих стосунків починає набувати актуальності для людини. Відповідно слід враховувати особливості підліткового віку — психологічну кризу, яка передусім пов’язана з процесами формування власного «Я» та розривом суспільних норм для підлітка та дорослого.

Іншою особливістю формування культури статевих відносин є специфіка впливу агентів соціалізації. Головними агентами соціалізації в статевій сфері є інститути сім’ї, освіти, релігії, ЗМІ та спілкування в колі однолітків. Перелік основних агентів є однаковим практично в усіх сучасних розвинутих суспільствах, але роль і функції кожного з них у процесі формування культури статевих сосунків можуть відрізнятися у різних суспільствах.

Автором пропонуються універсальні показники для оцінки впливу агентів соціалізації — інтенсивність впливу, загальне спрямування змісту, рівень довіри та близькості підлітків з агентом. Агенти соціалізації в процесі формування культури статевих стосунків взаємодіють між собою, що може проявлятися в контролюючому або співпрацюючому характері впливу одного агента на інші. Контролюючий вплив полягає в тому, щоб обмежувати доступ особистості до іншого агента або намагатися нейтралізувати його вплив, якщо агент продукує відмінні й несумісні норми та моделі поведінки. Співпрацюючі впливи між агентами полягають у взаємодопомозі під час виховання, якщо є згода щодо змістового навантаження виховання між агентами.

В розділі виокремлено головні особливості впливу агентів соціалізації у статевій сфері: (1) отримання відповідних знань, формування очікувань та моделей поведінки повинно відбуватись до того як людина почне здобувати власний досвід сексуальних стосунків на практиці; (2) зважаючи на культурні обмеження, суттєва частина статевої взаємодії є прихованою від сторонніх людей і відповідно не може бути засвоєною через безпосереднє спостереження, відповідно роль опосередкованого спостереження через ЗМІ чи інші джерела, що транслюють нормативно насичені образи та моделі статевої поведінки.

Третій розділ «Порівняльний аналіз культури статевих стосунків» присвячено емпіричному дослідженню культури статевих стосунків в Україні в межах європейського соціокультурного контексту.

Відповідно до загальної схеми дослідження визначеної у другому розділі дисертації на основі теоретичного аналізу трансформації культури статевих стосунків, емпіричний аналіз складається із двох частин — аналізу контексту формування культури статевих стосунків і аналізу соціалізації в статевій сфері.

. Порівняльне дослідження європейських країн виконане за допомогою вторинного аналізу даних двох мультинаціональних досліджень, опитувальники яких містять запитання, які стосуються окремих аспектів культури статевої поведінки (ЕSS, EWVS). Порівнювались дані таких 22 європейських країн — Австрія, Бельгія, Болгарія, Великобританія, Данія, Естонія, Ірландія, Іспанія, Нідерланди, Німеччина, Норвегія, Польща, Португалія, Росія, Словаччина, Словенія, Угорщина, Україна, Фінляндія, Франція, Швейцарія, Швеція. А також дані щодо Латвії, Румунії та Кіпру беруть участь у порівняльному аналізі, але наводяться не за всіма визначеними показниками.

На першому етапі емпіричного аналізу проводиться: дослідження глобальних тенденції зміни культури статевих стосунків; здійснюється порівняння сексуальної культури країн, обраних для аналізу.

Спочатку аналізуються загальноєвропейські глобальні тенденції зміни сексуальної культури на прикладі різниці ставлення до них у представників різних поколінь. Далі за такими ж показниками здійснюється порівняння сексуальних культур різних країн і визначення контекстів формування культури статевих стосунків в Європі.

На першому етапі, дослідженні контексту трансформації культури статевих стосунків, застосовуються такі показники: ставлення до повної сексуальної свободи в культурі, ставлення до альтернативних статевих стосунків (гомосексуальні відносини, проституція), та контроль традиційного інституту шлюбу за статевими стосунками (вік першого шлюбу, тривалість періоду «пробних шлюбів», поширеність громадського шлюбу та ставлення в культурі до цього явища).

Ці показники дозволили охарактеризувати культуру країн, що досліджуються за мірою репресивності / пермісивності та традиційності / модерності та виділити контексти формування культури статевих стосунків в Європі – пермісивний (Нідерланди, Швеція, Швейцарія, Данія, Норвегія, Бельгія, Австрія, Франція, Німеччина, Іспанія, Великобританія, Фінляндія) та репресивний (Україна, Росія, Болгарія, Польща, Словаччина, Словенія, Естонія, Угорщина, Португалія та Ірландія);

Аналіз соціалізації в статевій сфері. Наступний етап емпіричного аналізу присвячено дослідженню вертикального напряму формування культури статевих стосунків, який здійснюється за допомогою визначення особливостей статевої соціалізації нового покоління.

Аналіз формування культури статевих стосунків проводиться через дослідження впливу трьох основних агентів соціалізації: (1) родина; (2) школа; (3) засоби масової інформації. Основними агентами передачі культури у вертикальному напрямі є родина та школа. За передачу культури статевих стосунків у горизонтальному напрямі (міжкультурний обмін) здебільшого відповідають ЗМІ та Інтернет.

Дослідження впливу зазначених вище агентів здійснюється на основі запропонованих та обґрунтованих нами в попередніх розділах дисертаційного дослідження критеріїв оцінки — (1) інтенсивність взаємодії; (2) зміст впливу; (3) довіра реципієнта до агента. В аналізі враховується взаємозв’язок впливу агентів соціалізації між собою.

Дослідження показав, що в Україні найінтенсивнішим агентом соціалізації в статевій сфері є ЗМІ та Інтернет. Проте аналіз змісту інформації, що транслюють ці джерела засвідчив, що ці агенти в Україні більшою мірою транслюють внутрішню культуру, а не культурні зразки інших країн. Зокрема на телебаченні транслюються переважно популярні російські й українські телесеріали; через мовний бар’єр в Інтернеті підлітки здебільшого користуються російськомовними матеріалами. Крім того, підлітки не дуже довіряють інформації про сексуальні стосунки, здобутій із цих джерел. Набагато більшою довірою із цієї теми користується інформація, отримана від родичів. Та й власне дорослі члени родини вважають, що статеве виховання має відбуватися найперше в родині, а вже, по-друге, — у школі. Тобто в Україні за такого співвідношення впливу вертикальних каналів формування культури статевих стосунків над горизонтальними каналами, домінує тенденція до збереження існуючої культури статевих відносин.