УКРАЇНСЬКІ РЕГІОНАЛЬНІ ЗАСОБИ МАСОВОЇ КОМУНІКАЦІЇ: СОЦІОЛОГІЧНА ІНТЕРПРЕТАЦІЯ

Краткое содержание

Основний зміст роботи

У вступі обґрунтовано актуальність проблеми, розкривається стан її вивчення, теоретико-методологічні засади дослідження, визначаються об’єкт, предмет, мета та задач дисертаційного дослідження, визначено наукову новизну отриманих результатів, розкривається теоретичне та практичне значення роботи, її апробація.

У першому розділі «Теоретико-методологічні підходи до соціологічного вивчення регіональних засобів масової комунікації» запропоновано і систематизовано концептуальний апарат аналізу регіональних ЗМК; висвітлено стан наукової розробленості теми; визначено й обґрунтовано обрані напрями соціологічної інтерпретації діяльності регіональних ЗМК.

Проаналізовано й уточнено концептуальний апарат соціологічного дослідження регіональних ЗМК: поняття комунікації, соціальної та масової комунікації, соціального простору, інформаційного простору, інформаційно-комунікативного простору, комунікативного простору, медійного простору, ЗМК, регіональних ЗМК.

ЗМК розглядаються як важливий соціальний інститут, який здійснює інформаційно-комунікативні взаємодії між соціальними суб’єктами, є каналом трансляції суспільно важливої інформації, цінностей, норм, культурних зразків за допомогою систем технічних засобів вироблення контенту для масової аудиторії. ЗМК також виступають системою організаційних структур різних рівнів.

Визначення особливостей регіональних ЗМК вважається можливим за умови концептуалізації соціального середовища їхньої діяльності, локалізації того соціального простору, в якому вони функціонують. Спираючись на теоретико-методологічний доробок Г. Зіммеля, Т. Парсонса, П. Бурдьє, Р. Парка, П. Сорокіна, О. Філіппова, автор підкреслює, що інформація є невід’ємним компонентом соціального простору, а соціальна комунікація є його детермінантою. На підставі розрізнення концептів «місцеве», «локальне», «регіональне» показано, що в певних геополітичних, історичних, соціально-економічних, політичних і культурних умовах поняття «регіональне» більшою мірою відповідає завданням соціологічної інтерпретації функціонування ЗМК.

Доведено, що із ускладненням функцій ЗМК відбулося розширення медійного простору через трансформацію інформаційного простору (системна сукупність інформаційних масивів, потоків, ресурсів, суб’єктів інформаційних відносин) до комунікативного простору (особливий підвид соціального простору, полікомпонентне соціальне утворення, до складу якого входять комунікативна ситуація, її учасники, повідомлення, обов’язковий зворотний зв’язок на підставі вільних «горизонтальних» комунікацій) через інформаційно-комунікативний простір. Застосування поняття «інформаційно-комунікативний простір регіону» обумовлено специфікою ролі сучасних регіональних ЗМК, які при домінуванні інформаційних функцій одночасно виконують і комунікативні функції.

Запропоновано авторську інтерпретацію поняття «регіональні ЗМК», згідно з якою це друковані та електронні ЗМК, що зареєстровані та діють на території певного регіону друковані та електронні мас-медіа, створюють медійну продукцію, що орієнтована на певну аудиторію, висвітлення подій та явищ, прямо або опосередковано враховують специфічну культуру, соціально-історичний досвід і взаємодії в межах територіальної спільноти, соціально-територіального утворення.

Автором проаналізовано ключові теоретико-методологічні підходи до вивчення феномену масової комунікації та ролі ЗМК у суспільстві, визначення функцій ЗМК з позицій класичної соціологічної теорії, теорій медійних впливів і прикладних концепцій, зокрема концепцій аналізу дій ЗМК у політичних процесах.

Проведено ретроспективний аналіз, виявлені ключові напрями пояснення соціальної ролі ЗМК із позицій лінгвістичного структуралізму (К. Леві-Строс, М. де Серто, Дж. Фіск), семіотичного підходу (Е. Сепір, Б. Уорф, Р. Барт), розуміючої соціології (М. Вебер та ін.), структуралістського конструктивізму (П. Бурдьє), критичної парадигми (Г. Маркузе, С. Голл, М. Хоркхаймер, В. Беньямін та ін.), феноменологічного підходу (А. Шюц). Підкреслюється особливе значення структурного функціоналізму (Т. Парсонс, П. Лазарсфельд, Ч. Р. Міллс та ін.), конфліктної (Г. Зіммель, Л. Козер та ін.) і комунікативної парадигм (Ю. Ґабермас та ін.), теорії інформаційного суспільства (Е. Тоффлер, Й. Масуда, Д. Белл, М. Кастельс, С. Леш, Дж. Уррі та ін.), концепцій політичної комунікації (Х. Арендт, К. Дойч, Д. Істон, В. Ньюман, В. Геймсон та ін.) для аналізу феномену ЗМК в умовах суспільства, що трансформується.

Акцентуючи увагу на функціональному призначенні ЗМК у суспільстві, автором виявлено ключові напрями бачення соціального призначення ЗМК згідно з двома векторами: медіацентрованим і соціоцентрованим, відмінності між якими полягають у розумінні самостійності масової комунікації у суспільстві.

Обґрунтовано доцільність використання евристичних можливостей інституціонального і системного підходів до вивчення діяльності регіональних мас-медіа. Показано, що поєднання можливостей вказаних підходів дозволяє розкрити сутність, роль, функціональні можливості регіональних мас-медіа у суспільстві, виявити їхні організаційні особливості й інституційну архітектоніку, зосередитися на визначенні їхніх системних властивостей, пояснити участь регіональних ЗМК у артикуляції та реалізації суспільно значущих цілей і завдань, розвитку інформаційно-комунікативного потенціалу соціально-територіальних утворень. Особливостями представленого у розділі теоретико-методологічного підходу, яким керується автор дисертаційного дослідження, є бачення регіональних ЗМК як особливого соціального суб’єкту, що є одночасно невід’ємним елементом суспільного життя, інституційним, організаційним і системним утворенням.

У другому розділі «Соціальне призначення регіональних засобів масової комунікації та їхні характерні риси» пропонуються методологічні підходи до вивчення соціальних завдань, функцій та характеристик регіональних ЗМК, розкривається конфліктний вимір діяльності мас-медіа регіону, аналізується розвиток регіональних ЗМК в умовах глобалізації комунікативного простору.

На основі аналізу наукових джерел автором показано функціональний спектр сучасних регіональних мас-медіа, описано і уточнено базисні та специфічні функції регіональних ЗМК. До переліку базисних функцій регіональних ЗМК віднесено інформаційну, комунікативну, формування громадської думки, інтеграції суспільства, функцію сприяння прозорості суспільства, ціннісно-регулятивну, розважальну та мобілізаційну. До специфічних функцій регіональних ЗМК віднесені: підтримка та захист локальних і регіональних ідентичностей; посередництво між діяльністю урядового сектору на всіх суспільних рівнях; розвиток комунікативної активності територіальної громади, підвищення медійної культури регіону. Автор пояснює наявність специфічних функцій регіональних ЗМК їхньою близькістю до аудиторії, зануренням у соціальні контексти регіону.

Доведено, що неготовність соціальних суб’єктів до соціального діалогу призводить до перетворення функцій ЗМК на дисфункції. На підставі аналізу соціологічних даних показано зростання асиметрії у популярності різних видів регіональних ЗМК серед аудиторії: за даними дослідження «У-Медіа», телебачення є джерелом інформації для 87 % громадян, тоді як до Інтернет-медіа звертаються 42 % українців, до преси – 40 %, до радіо – 30 %. При цьому регіональні Інтернет-медіа починають випереджати традиційні ЗМК за рівнем діяльності, контенту і об’єктивності, поступаючись останнім лише оперативністю, що свідчить про зниження рівня виконання функцій останніх. Схарактеризовано ключові функції різних видів ЗМК та їх відповідність потребам аудиторії.

У роботі приділено увагу дослідженню характеру прямих і опосередкованих зв’язків регіональних ЗМК як частини національної медійної системи з іншими суспільними сферами (соціальною, економічною, соціокультурною, політичною, правовою). Продемонстровано, що регіональні ЗМК впливають на суспільні процеси, реалізація їхніх завдань обумовлена впливами зовнішнього і внутрішнього соціального середовища.

Розгорнуто ідею про конфліктні та консолідаційні можливості регіональних ЗМК в умовах сучасного суспільства. На підставі ідей представників конфліктної парадигми (Г. Зіммель, Л. Козер, Р. Мертон, К. Боулдінг та ін.) вивчаються ролі ЗМК у конфліктних взаємодіях. Виділяються комунікативні та медійні конфлікти. Комунікативні конфлікти, за О. Кабачною, пов’язані з різноманітністю складових елементів системи масової комунікації, виявляються у розходженні їхніх цілей, інтересів, потреб і можливостей. Медійні конфлікти пропонується розглядати як тип багатосуб’єктних конфліктних взаємодій за участі ЗМК, що виникають на підставі протиріч різного роду, можуть торкатися різних сфер суспільства, але обов’язково частково або повністю виявляються у медіапросторі.

У дисертаційному дослідженні на прикладі участі мас-медіа у політичних конфліктах розкрито характер діяльності та ролі регіональних ЗМК у конфліктній площині. Доведено, що аналіз конфліктного потенціалу регіональних ЗМК можливий через призму їхньої спроможності подавати інформацію про конфлікти, супроводжувати їх, виступати суб’єктами та об’єктами конфлікту, формувати простір, «арену» розгортання конфліктів, брати участь в управлінні та розв’язанні конфліктів. Підкреслюється, що регіональні ЗМК конструюють образи учасників конфліктів, «внутрішніх» і «зовнішніх ворогів» територіальної спільноти на підставі принципу «ми — вони».

Встановлено, що рівень конфліктного потенціалу регіональних ЗМК залежить від позиції медійних суб’єктів, яка визначається інтересами та цінностями соціальних суб’єктів, зацікавлених у їхній діяльності.

У третьому розділі «Факторна обумовленість діяльності регіональних засобів масової комунікації» на підставі результатів емпіричного соціологічного дослідження здійснено аналіз впливу соціально-економічної, правової, політичної та соціокультурної сфер життєдіяльності суспільства на діяльність регіональних ЗМК; виявлені ключові чинники, які спричинюють метаморфози у роботі регіональних ЗМК.

Автор виявляє обумовленість діяльності регіональних ЗМК процесом розвитку ринкових відносин в українському суспільстві. Вказується, що стан регіональних медійних ринків тісно пов’язаний із загальною економічною ситуацією в країні, а також із рівнем соціально-економічного розвитку регіону. На підставі аналізу експертних суджень з’ясовано, що для регіональних ЗМК значимість впливу соціальних сфер постає в такій послідовності: соціально-економічна, правова, політична та соціокультурна. Робота українських регіональних ЗМК у нових економічних координатах ускладнюється впливом політичної сфери на реалізацію інформаційної політики мас-медіа, що є властивим для посткомуністичних країн. В умовах посилення тенденцій конвергенції, уніфікації, змін уподобань і вимог аудиторії до контенту регіональних ЗМК покращення рівня діяльності регіональних мас-медіа можливе на підставі поглиблення уваги до аудиторії та подолання власних патерналістських настанов.

Підкреслено особливе значення розуміння дуалістичності природи ЗМК як соціального інституту і організації з власними цілями. Встановлено роль медійного менеджменту для покращення економічних показників регіональних ЗМК; визначені бар’єри на шляху досягнення балансу між соціальною відповідальністю та комерційними цілями мас-медіа, перш за все через незацікавленість власників у цьому, залежність діючих медіаменеджерів від політики власників або засновників, брак професійних управлінців, здатних розробляти та реалізовувати соціально-економічні стратегії ЗМК.

Складні комплекси взаємовідносин між медійними суб’єктами регулюються у відповідності до розгалуженої, утім недостатньо узгодженої системи правових координат. Аналіз правової бази, що регламентує відносини у медійній сфері, дозволив виділити три основні групи правових актів: закони, які створюють підґрунтя для правового регулювання діяльності ЗМК у державі; закони, які безпосередньо стосуються ЗМК; закони, які містять окремі положення щодо ЗМК. Вказано на потребу у забезпеченні правової регуляції ЗМК у мережі Інтернет, а також продемонстровано, що актуальними проблемами для регіональних ЗМК України є низький рівень правової свідомості редакторів і журналістів, недостатнє правове забезпечення регулювання авторського права і правової регламентації взаємин між власниками, засновниками та представниками мас-медіа.

Виділені ключові групи чинників правової сфери, а саме такі: загальний рівень правової культури й захищеності регіональних ЗМК, стан судової системи та ставлення її представників до регіональних ЗМК, правові можливості мас-медіа, сучасна правова база роботи регіональних ЗМК, загальний стан медіа-права країни.

Політичні координати функціонування регіональних ЗМК визначаються такими факторами, як довіра до медійних суб’єктів регіону, загальний стан політичної ситуації, культура інформаційної відкритості, участь ЗМК у регіональних політичних конфліктах. Визначено, що діяльність вітчизняних регіональних ЗМК у політичній сфері суспільства характеризується рядом трендів, до яких належать закріплення політичних еліт у медіапросторі регіону, домінування утилітарного ставлення до ЗМК, перетворення соціального нагляду за діяльністю мас-медіа у політичний контроль, «зрощення» політичних і економічних інтересів власників, засновників мас-медіа. Через дію цих чинників відбувається дискредитація регіональних ЗМК перед соціумом, знижується їхній моральний та професійний рівень, ЗМК втрачають символічні ресурси, зокрема довіру аудиторії.

У розділі зазначається, що регіональні ЗМК сьогодні продовжують виступати творцем і ретранслятором цінностей і норм, відтворюють і закріплюють специфічні соціокультурні риси, притаманні певному соціально-територіальному утворенню, орієнтовані на підтримку, захист і розвиток локальних і регіональних ідентичностей. До визначальних для регіональних ЗМК соціокультурних чинників віднесено норми, цінності та позиції журналістів, нові комунікативні можливості ЗМК для аудиторії, особливості культури регіональної аудиторії та культурний рівень продукції мас-медіа.

У соціокультурній сфері регіональні мас-медіа є одним із ключових суб’єктів процесів встановлення зв’язків між культурою, соціально-територіальним утворенням та індивідом у ході репрезентації унікальних культурних рис, історичного досвіду, територіальної ідентичності та менталітету, джерелом інновацій. У цьому руслі продуктивним є посилення взаємодій між регіональними мас-медіа та університетами як особливими науково-освітніми комплексами, спрямованих на розвиток інформаційно-комунікативних взаємодій у регіоні, підвищення рівня культури працівників ЗМК і загальної культури регіону.

Четвертий розділ «Стан та напрями розвитку українських регіональних засобів масової комунікації» присвячено характеристиці стану, ключових рис і напрямів розвитку сучасних вітчизняних регіональних ЗМК. Показано, що система регіональних мас-медіа України є розгалуженою, але асиметричною: найбільш насиченими медійними організаціями є області Східного регіону країни, помірно – області Центрального і Південного регіонів, найменша кількість мас-медіа діє у Західному регіоні, зокрема у Чернівецькій та Закарпатській областях.

Виявлено й конкретизовано інформаційну, соціальну, ідеологічно-політичну та економічну цілі сучасних регіональних ЗМК. Розкрито специфічні риси діяльності ЗМК залежно від регіону. Зокрема, якщо у Східному та Південному регіонах пріоритетним для мас-медіа є інформування громадян, то в Західному регіоні ЗМК доповнюють дану функцію захистом інтересів громадян.

Показано, що ключовими функціями регіональних ЗМК сьогодні є інформаційна, формування громадської думки та іміджу регіону. На підставі аналізу емпіричного дослідження було виявлено недостатню зосередженість мас-медіа регіонів на функціях консолідації (середня оцінка 2,7 балів із максимальних 5 балів), передачі знань і культури (2,7), соціалізації (2,3). До ключових дисфункцій мас-медіа належать нав’язування певних точок зору (3,5), приховування інформації (3,2), провокування конфліктів (3,1). При цьому мас-медіа, які перебувають у приватній та іншій власності, окрім державної, є більш дисфункціональними. У дослідженні з’ясовано, що формування порядку денного регіональними ЗМК здійснюється із першочерговим урахуванням інтересів власників (78 %) та влади (32 %). При цьому висвітлення проблем життєдіяльності територіальної спільноти відбувається з огляду на те, які питання є важливими для медіа-власників (51 %), а вже потім – для населення регіону (46 %). Дослідження виявило відмінності у пріоритетах мас-медіа різних регіонів країни: так, на думку експертів, для ЗМК Півдня і Сходу ключовими є інтереси власників (89 % та 72 % відповідно) і влади (38 % та 32 %), тоді як інтереси аудиторії є менш важливими (28 % та 20 %). Для регіональних ЗМК Заходу пріоритетними є інтереси власників, засновників (52 %) і аудиторії (44 %), а також власні редакційні інтереси (28 %).

Для більш комплексного розуміння особливостей соціального призначення регіональних мас-медіа були проаналізовані їхні ролі у контекстах політичної комунікації. Сьогодні вітчизняні регіональні ЗМК є каналом отримання інформації для українців (так вважають понад 50 % респондентів) і посередником у їхніх взаєминах із іншими соціальними суб’єктами (13 %), що є значущим для підтримки поінформованості та соціальної громадянської активності населення. Натомість, для влади ЗМК мають переважно інструментальне значення (50 %), а вже потім виступають посередником у контактах із громадянами (15 %). Аналіз даних підтвердив гіпотезу, згідно із якою регіональні мас-медіа відсторонюються від інтересів громадян і схильні відстоювати корпоративні та владні цілі, й це є трендом діяльності регіональних ЗМК в українському соціумі.

Прагнення регіональних мас-медіа поєднувати відповідальність перед суспільством і бізнес-цілі реалізується, на думку 43 % респондентів, лише частково. При цьому 23 % опитаних підкреслили пріоритет бізнес-інтересів регіональних ЗМК регіону над соціальними. Це свідчить про переважно економічний характер спрямування роботи мас-медіа у складних ринкових умовах і демонструє усвідомлення ЗМК необхідності побудови нових соціально-економічних стратегій.

Основуючись на результатах експертного опитування, автор фіксує ключові особливості образу вітчизняних регіональних мас-медіа. Регіональні ЗМК сьогодні характеризуються переважно як політизовані, інформативні, доступні, змістовні але технологічно нерозвинуті, необ’єктивні, невідповідальні, конфліктні, нерентабельні, залежні. Встановлено кореляцію між посередніми оцінками базисних рис образу регіональних ЗМК експертами та аудиторією, для якої більш значущими є вторинні риси регіональних ЗМК (наявність у зоні доступу, періодичність виходу та інші). Аналіз даних показав, що образ сучасних вітчизняних ЗМК у регіонах формується у відповідності до їхніх практик як соціально-економічної організації, суб’єкта громадянського суспільства, суб’єкта політичних комунікацій та ідеологічного впливу і може вважатися показником стану соціальних відносин у регіоні й суспільстві взагалі.

У роботі показано, що носіями найбільшого конфліктного потенціалу сьогодні є Інтернет-медіа та недержавне телебачення, найменшого – державна регіональна преса. Частіше за все регіональні ЗМК виступають основним середовищем реалізації та інструментом інтенсифікації конфліктів (середнє значення 3,6 відповідно) і практично не діють як засіб вирішення суспільних протиріч (2,4).

У дисертаційному дослідженні було визначено, що регіональні ЗМК знаходяться в умовах посилення впливу глобалізації. Однак, при цьому залишаються «верифікаторами» відомостей про навколишній світ для громадян. Аудиторія прагне отримувати інформацію локального характеру, але зважаючи на її глобальний контекст, тому регіональні ЗМК транслюють перш за все місцеві та регіональні новини (36 % та 22 % у загальному обсязі інформації), тоді як повідомлення про міжнародні події подаються ними з огляду на значення для регіону (14 %). У ході конструювання образів іноземних країн, як показав проведений контент-аналіз, мас-медіа регіону подають тільки той обсяг інформації, який є необхідним для «розбавлення» загального інформаційного потоку, розважання аудиторії, спираючись на принцип «мозаїчності».

Підкреслюється, що вплив глобалізаційних процесів на регіональні ЗМК України є складним і неоднозначним, але опозиція «глобальне vs локальне» при цьому не є антагоністичною. Виокремлено три основні рівні (технічний, соціальний, комунікативний) і три напрями впливу глобалізації комунікативного простору на діяльність регіональних ЗМК: через новації в діяльності регіональних ЗМК; через проникнення у регіональні медійні простори національних та іноземних суб’єктів, через появу нових завдань регіональних ЗМК перед локальними та національними спільнотами. Перспективи і загрози, що постають перед регіональними ЗМК у контекстах глобалізації та національної інформаційно-комунікативної політики, вимагають від них перегляду не тільки технічних і технологічних, а також й соціальних практик, активного залучення в інформаційні потоки, посилення уваги до своєї аудиторії та її інтересів.

Доведено, що дія глобалізації та нових технологій інформаційного обміну і комунікації на регіональні ЗМК значно ускладнила інформаційно-комунікативні процеси в українському суспільстві, актуалізувала необхідність підтримки регіональними ЗМК соціокультурної ретериторіалізації. Показано доцільність впровадження у практики регіональних ЗМК України принципу «social — local — mobile» («соціальність — локальність — мобільність»), який поєднує соціальну відповідальність, увагу до локальних інтересів і підвищення мобільності ЗМК.

Вказано на необхідність подальшого зосередження уваги на дослідженні розвитку вітчизняних регіональних ЗМК під впливом новітніх інформаційно-комунікативних технологій за медійним, соціально-економічним, політичним і соціокультурним векторами.