| Краткое содержание: | ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ
У вступі обґрунтовано актуальність теми, сформульовано мету, об’єкт, предмет і завдання дослідження, визначено наукову новизну та практичне значення одержаних результатів, наведено інформацію щодо публікацій та апробації роботи.
Перший розділ дисертації - «Теоретико-методологічні підходи до соціологічного аналізу ефективності надання соціальних послуг з працевлаштування» - містить концептуальні засади ефективності надання соціальних послуг з працевлаштування в умовах трансформації сучасного суспільства. У розділі розкриваються особливості функціонування системи послуг, що обумовлено становленням постіндустріального суспільства та зміною моделі соціальної політики в Україні. Здійснено теоретичну інтерпретацію категорій «соціальні послуги», «надання соціальних послуг з працевлаштування», «соціальна ефективність надання соціальних послуг з працевлаштування». Визначено місце соціальних послуг з працевлаштування в системі соціального захисту населення. Особлива увага приділена аналізу сутності соціальної ефективності діяльності організацій щодо надання соціальних послуг з працевлаштування.
У підрозділі 1.1 - «Поняття та сутність соціальних послуг» зміст поняття «соціальні послуги» - розглянуто через призму тлумачення понять «соціальне» і «послуги», що дозволяє говорити про соціальні послуги як про соціально значущу діяльність у соціальній сфері, яка спрямована на задоволення потреб або всього населення (загальні соціальні послуги), або соціально вразливих груп, які мають певні труднощі в соціальному функціонуванні та потребують допомоги з боку держави та суспільства (спеціальні соціальні послуги). Здійснена класифікація спеціальних соціальних послуг за такими ознаками, як: зміст послуги, суб’єкти соціальної взаємодії, час надання, характер оплати послуги тощо. Як один з видів виділені соціальні послуги з працевлаштування.
У підрозділі 1.2 - «Надання соціальних послуг з працевлаштування як специфічний вид соціальної взаємодії» - автор, розмежовуючи поняття «послуги з працевлаштування» та «соціальні послуги з працевлаштування», під останніми розуміє ті послуги, які надаються спеціально створеними соціальними установами, що діють на підставі ліцензії та спрямовані на вирішення соціально значущих проблем, пов’язаних із забезпеченням зайнятості населення.
Використання соціологічного підходу до аналізу сутності соціальних послуг з працевлаштування (теорії Д. Хоманса, І. Гофмана, С. І. Григор’єва та інших) дозволило сконцентрувати увагу на характері їх надання як особливого виду соціальної взаємодії, спрямованого на покращення соціально-економічного становища безробітних, поліпшення ситуації на ринку праці та задоволення потреб роботодавців у якісній робочий силі. Суб’єктами цієї соціальної взаємодії є: виконавці послуг (особи, які виконують роботу щодо сприяння у працевлаштуванні та надають послуги безробітним) та споживачі послуг (особи, які отримують соціальні послуги). Специфічні особливості соціальних послуг з працевлаштування проявляються в їх посередницькому характері при організації взаємодії роботодавця (виробника послуги) та претендента на робоче місце (споживача послуги). Це призводить до розриву в часі між виробництвом послуги (створення нового робочого місця) та її споживанням і впливає на якість послуги та ефективність її надання.
У підрозділі 1.3 - «Місце та роль соціальних послуг з працевлаштування в системі соціального захисту населення» - систему соціальних послуг з працевлаштування розглянуто в межах теоретико-методологічних надбань соціології соціальної роботи як один з елементів соціального захисту населення у сфері зайнятості. Зазначається, що у сфері зайнятості населення та на ринку праці задіяні організації трьох секторів суспільства, які надають соціальні послуги з працевлаштування. Констатуючи необхідність реформування національної моделі соціальної політики, автор дійшов висновку про інституціоналізацію соціальних послуг, тобто формування системи соціальних послуг в Україні, яка здатна діяти в напрямку задоволення певних суспільних потреб, а також утвердження стабільних зразків соціальної взаємодії, заснованих на формалізованих правилах, законах, традиціях, звичаях і ритуалах. При цьому необхідною умовою реформування є відповідність системи соціальних послуг оптимальній моделі соціального захисту населення, зокрема працездатного, економічно активного, від негативних наслідків соціально-економічних трансформацій.
У підрозділі 1.4 - «Концептуальні основи визначення ефективності діяльності соціальних служб щодо надання соціальних послуг з працевлаштування» - особлива увага приділяється розгляду сутності поняття «ефективність» з погляду соціально-економічного аналізу. Враховуючи те, що характерною ознакою соціальних послуг є надання їх у межах певних соціальних організацій, установ, служб тощо, особлива увага була приділена розгляду ефективності надання соціальних послуг з працевлаштування співробітниками соціальних установ.
Аналіз різних теоретико-методологічних підходів до визначення поняття та сутності ефективності виявив відсутність єдиного підґрунтя для інтерпретації ефективності надання соціальних послуг з працевлаштування. За наявності теоретико-методологічного обґрунтування економічної ефективності діяльності з надання послуг (цільовий, системно-ресурсний, інтеграційний підходи та ін.), у реальній практиці недостатньо представлена її соціологічна інтерпретація.
Оцінка соціальної ефективності соціальних послуг з працевлаштування має свою специфіку, що пов’язано з їхнім посередницьким характером. Відсутність методики оцінки соціальної ефективності посередницької діяльності центрів зайнятості, а саме ефективності соціальної взаємодії «виконавець-споживач» послуги, негативно впливає на забезпечення контролю за якістю обслуговування при наданні соціальних послуг з працевлаштування. Це, у свою чергу, впливає на досягнення кінцевого результату - отримання прийнятного робочого місця безробітним та якісної робочої сили роботодавцем.
На думку автора, соціальну ефективність слід розглядати як дієвість надання соціальних послуг з працевлаштування, що характеризується здатністю приводити до необхідного ефекту, соціальною значущістю цієї діяльності з урахуванням потреб та інтересів усіх учасників соціальної взаємодії при наданні послуг. Специфіка соціальних послуг з працевлаштування передбачає необхідність розробки комплексного критерію оцінки їх соціальної ефективності з урахуванням об’єктивних та суб’єктивних детермінант останньої, що на операціональному рівні включає врахування: 1) обсягу послуг, які надаються центрами зайнятості, а також форм, методів їх надання фахівцями соціальних служб; 2) стану та діяльності установ, організацій, соціальних служб, у яких надаються соціальні послуги; 3) процесу надання соціальних послуг; 4) компетентності та кваліфікаційного рівня виконавців соціальних послуг; 5) досягнення запланованого результату.
У другому розділі - «Надання соціальних послуг з первинного працевлаштування молодим фахівцям та оцінка їх ефективності в умовах сучасного ринку праці в Україні» - викладено авторський підхід до визначення сутності соціальної ефективності надання соціальних послуг з працевлаштування, який дозволив запропонувати методику вивчення означеної проблеми стосовно працевлаштування молодих фахівців, що шукають перше робоче місце. Комплексний аналіз дав можливість висвітлити об’єктивні та суб’єктивні чинники вразливості молоді в умовах сучасного ринку праці в Україні, особливості надання соціальних послуг з працевлаштування молодим фахівцям, запропонувати методику оцінки ефективності діяльності центрів зайнятості з їх надання на місцевому рівні.
У підрозділі 2.1 - «Чинники соціальної вразливості молоді в умовах сучасного ринку праці» - особлива увага була приділена дослідженню чинників соціальної вразливості молоді в сучасних складних соціально-економічних умовах. Як соціально вразливі автор розглядає групи, представники яких мають більшу від інших імовірність зазнати соціальних збитків від дії економічних, політичних, соціальних, екологічних та інших чинників сучасного життя, що обмежують можливості включення в трудову сферу (вік, стан здоров'я, тип зайнятості тощо). Зазначається, що у сучасних умовах особливої уваги потребують молоді фахівці, які здобули професійно-технічну або вищу освіту, вперше виходять на ринок праці в пошуках роботи. Розглянуто об’єктивні та суб’єктивні чинники соціальної вразливості молоді на ринку праці та у сфері зайнятості, пов’язані з нестабільною соціально-економічною ситуацією в країні та на ринку праці, а також з низькою конкурентоспроможністю сучасної молоді.
Підрозділ 2.2 - «Організаційні форми надання соціальних послуг з первинного працевлаштування молодим фахівцям в Україні» - присвячений аналізу діяльності соціальних служб, зокрема центрів зайнятості, що вирішують проблеми первинного працевлаштування випускників вищих та професійно-технічних навчальних закладів. Зазначається, що послуги з первинного працевлаштування надаються молодим громадянам після закінчення або припинення навчання в будь-якому навчальному закладі, завершення професійної підготовки і перепідготовки, а також після звільнення з дійсної строкової військової служби або альтернативної (невійськової) служби. З погляду автора, випускники вищих та професійно-технічних навчальних закладів не повинні належати до соціально вразливих груп населення, але в сучасних умовах такими є. Тому особлива увага була приділена саме цій категорії молоді у сфері первинного працевлаштування.
Аналіз сучасного законодавства дозволив уточнити статус молоді у сфері зайнятості та на ринку праці: молодий фахівець, який шукає перше робоче місце, – це молода особа, яка протягом року не працевлаштувалася після закінчення навчання у вищих та професійно-технічних навчальних закладах, шукає перше робоче місце і готова працювати. Реальна практика та аналіз різних організаційних форм надання соціальних послуг показує, що основними суб’єктами надання соціальних послуг з первинного працевлаштування молодих фахівців на місцевому рівні є навчальний заклад, місцеві органи влади та міський центр зайнятості. Автором зазначається, що наявна система надання соціальних послуг з первинного працевлаштування молодим фахівцям потребує вдосконалення, передусім на законодавчому рівні. Так, до процесу працевлаштування молоді необхідно залучати організації всіх трьох секторів суспільства. Координаційну функцію в цьому процесі повинні виконувати центри зайнятості.
У підрозділі 2.3 - «Специфіка надання соціальних послуг з первинного працевлаштування молодим фахівцям в Україні: проблеми та можливості їх вирішення» - аналіз реального стану надання соціальних послуг з працевлаштування в Україні в межах соціології соціальної роботи дозволив визначити проблеми функціонування національної моделі соціальних послуг та запропонувати напрямки підвищення її ефективності щодо первинного працевлаштування молодих фахівців в умовах складної соціально-економічної ситуації.
На основі розгляду соціальних послуг як специфічного виду соціальної взаємодії та уточнення поняття «соціальні послуги з працевлаштування» аналізується сучасна модель надання соціальних послуг у сфері зайнятості, розкриваються закономірності і механізми соціальної взаємодії виконавців та споживачів послуг. Надання соціальних послуг з працевлаштування молодим фахівцям розглядається як компенсаторний механізм соціального захисту фахівців на ринку праці та у сфері зайнятості, який реалізується шляхом взаємодії фахівців соціальних організацій, адміністративних і муніципальних органів управління та споживачів щодо забезпечення досягнення кінцевої мети – одержання останніми робочого місця. Соціальна ефективність компенсаторного механізму детермінована ступенем відпрацьованості змісту, форм, методів, технологій соціальної роботи центрів занятості щодо надання послуг з первинного працевлаштування, які спрямовані на превенцію соціальних ризиків у сфері зайнятості, компенсацію наявних обмежень у соціальному функціонуванні та активізацію потенціалу молодої людини, що сприятиме підвищенню конкурентоспроможності молодих фахівців на ринку праці та пошуку прийнятного для них робочого місця.
Під конкурентоспроможністю розуміється комплексна багатоаспектна характеристика молодого фахівця, яка дозволяє йому бути затребуваним на сучасному ринку праці, задовольняти потреби конкретних роботодавців згідно з вимогами до робочої сили. Надання соціальних послуг з первинного працевлаштування буде ефективним лише за умови врахування конкурентоспроможності молодого фахівця, що обумовлено його професійними та особистісними можливостями, рівнем культури та ієрархією цінностей.
Підвищення конкурентоспроможності молодих фахівців передбачає вдосконалення як об’єктивних умов працевлаштування, так і суб’єктивних характеристик особистості. Оскільки об’єктивні детермінанти були розглянуті в попередніх підрозділах, автор більш детально зупинився на суб’єктивних. На думку автора, активізація «життєвих сил» фахівця полягає в оптимізації внутрішнього механізму поведінки особистості, який передбачає формування соціально значущих потреб, інтересів, цінностей, соціальних настанов, мотивів трудової діяльності. Особливого значення це набуває в умовах деструктивних тенденцій у соціально-трудовій сфері стосовно соціальної значущості праці, її змісту, характеру, спрямованості. Соціально значущі орієнтації у сфері праці сприяють активізації професійних та особистісних ресурсів фахівців, розвитку соціальної, громадянської активності, формуванню готовності до конкурентної боротьби. Суттєве значення має адаптація особистості до ринкових відносин та вимог постіндустріального, інформаційного суспільства. Це передбачає розвиваючий супровід та персоніфікацію при наданні соціальних послуг з первинного працевлаштування, що змінює сутність самих соціальних послуг у сфері зайнятості.
У підрозділі 2.4 - «Методика оцінки ефективності надання соціальних послуг з працевлаштування молодим фахівцям центрами зайнятості» - була визначена система зовнішніх та внутрішніх чинників та умов, що детермінують соціальну ефективність надання соціальних послуг (цивілізаційні, національні, регіональні та місцеві умови, які впливають на ефективність надання соціальних послуг, а також суб’єктивні чинники, у ролі яких виступають властивості суб’єктів діяльності з надання послуг) та запропонована методика її оцінки стосовно працевлаштування молодих фахівців.
Акцентується увага на відсутності в сучасній практиці науково обґрунтованого підходу до оцінки ефективності надання соціальних послуг соціальними організаціями, критеріїв та показників їх оцінювання, хоча цьому питанню й приділяється достатня увага з боку науковців та практиків соціальної роботи. Аналіз потреб молодих фахівців у якісних, своєчасних та адресних послугах дозволив автору розробити методику вимірювання ефективності надання соціальних послуг центрами зайнятості.
1) ступінь відпрацьованості законодавчої бази, правового поля; 2) матеріально-технічне та інформаційне забезпечення діяльності центрів зайнятості з надання соціальних послуг з первинного працевлаштування молодих фахівців; 3) обсяг та кількість соціальних послуг; 4) культура обслуговування; 5) професійні компетенції виконавців соціальних послуг; 6) врахування потреб та інтересів клієнта; 7) відповідність запропонованого робочого місця спеціальності та рівню кваліфікації фахівця; 8) рівень задоволення потреб та очікувань усіх суб’єктів соціальної взаємодії в процесі надання послуг з працевлаштування (змістом, доступністю послуги, формами, методами її надання, професійними та особистими якостями учасників взаємодії тощо); 9) чіткість контролю за процесом надання послуги; 10) взаємодія виконавців послуг (співробітників центрів зайнятості) з іншими соціальними організаціями. Використання математичних методів обробки соціологічної інформації дозволило визначити інтегральний індекс соціальної ефективності (ІІСЕ) за сукупністю показників з урахуванням думки виконавців та споживачів послуг, групи експертів. ІІСЕ розраховується за шкалою від +1 до -1. За показником ІІСЄ в подальшому можна порівняти ефективність роботи різних державних центрів зайнятості і дати загальну оцінку ефективності їх діяльності в цілому.
Третій розділ - «Напрямки підвищення ефективності надання соціальних послуг з первинного працевлаштування безробітним молодим фахівцям центрами зайнятості (на прикладі міста Маріуполь)» - присвячений дослідженню соціальної ефективності надання соціальних послуг з працевлаштування молодим фахівцям (на прикладі міста Маріуполь Донецької області) та розробленню напрямків її підвищення в сучасних умовах. Для вирішення цього завдання було проаналізовано механізми первинного працевлаштування молодих фахівців на місцевому рівні; за матеріалами соціологічного дослідження дано характеристику соціально-економічного становища молоді міста; проведено оцінку ефективності надання соціальних послуг з працевлаштування безробітним молодим фахівцям базовими центрами зайнятості; запропоновано напрямки підвищення ефективності цієї діяльності, спрямовані на вдосконалення механізмів первинного працевлаштування молоді.
У підрозділі 3.1 - «Механізми первинного працевлаштування випускників вищих та професійно-технічних навчальних закладів» - визначено соціальні механізми первинного працевлаштування випускників вищих та професійно-технічних навчальних закладів. Зазначається, що їхня реалізація залежить від регіональної та місцевої специфіки ринку праці та характеристик конкретного міста. Місто має свою специфіку не тільки за чисельністю населення, але й за функціональними особливостями. Автором для аналізу було обрано місто Маріуполь через те, що, по-перше, це велике промислове місто, яке має специфічні ризики та можливості працевлаштування молоді; по-друге, у місті реалізуються соціальні програми первинного працевлаштування випускників вищих та професійно-технічних навчальних закладів шляхом активізації взаємодії міської влади, навчальних закладів, великих промислових підприємств та центрів зайнятості. Це позитивно впливає на зниження рівня безробіття серед молоді, зокрема випускників професійно-технічних навчальних закладів, та може слугувати прикладом для підвищення ефективності первинного працевлаштування молоді. У той самий час у місті актуальною залишається проблема працевлаштування випускників вищих навчальних закладів гуманітарного профілю, що свідчить про необхідність удосконалення чинних програм стосовно цієї категорії молоді.
У підрозділі 3.2 - «Ефективність надання соціальних послуг з первинного працевлаштування безробітним молодим фахівцям центрами зайнятості» - досліджується ефективність надання соціальних послуг неконкурентоспроможним випускникам вищих та професійно-технічних навчальних закладів, які не в змозі самостійно працевлаштуватися та отримують допомогу центрів зайнятості. Дослідження показало, що оцінка ефективності надання соціальних послуг з працевлаштування центрами зайнятості з боку споживачів (безробітних молодих фахівців) вища (І = 0,4), ніж з боку виконавців (І = 0,27). Експерти дають нижчу оцінку, ніж споживачі, але вищу, ніж виконавці (І = 0,35). Загальний рівень ефективності надання соціальних послуг Маріупольським міським центром зайнятості оцінюється як середній (ІІСЕ = 0,34). Ефективність діяльності Маріупольського міського центру зайнятості знижують неузгодженість підготовки фахівців з потребами ринку праці, невідпрацьованість правових та інших механізмів первинного працевлаштування, відсутність реальної можливості набуття досвіду практичної роботи в період виробничої практики у ВНЗ, з урахуванням останньої до трудового стажу тощо. Вирішення цих проблем сприяло б підвищенню конкурентоспроможності молодого фахівця на ринку праці та розширенню можливостей центрів зайнятості щодо їх працевлаштування.
У підрозділі 3.3 - «Підвищення ефективності надання соціальних послуг з первинного працевлаштування молодим фахівцям на місцевому рівні» - зазначається, що аналіз реального стану проблеми первинного працевлаштування молодих фахівців на місцевому рівні дозволив виявити об’єктивні та суб’єктивні чинники, що породжують ризики для молодих фахівців на ринку праці; практична реалізація методики оцінки ефективності надання соціальних послуг центрами зайнятості дозволила автору запропонувати напрямки підвищення ефективності діяльності соціальних служб щодо первинного працевлаштування молодих фахівців.
Регулювання працевлаштування молоді, у тому числі й тих категорій, які шукають перше робоче місце, має здійснюватися комплексно на національному, регіональному та місцевому рівнях і бути спрямованим на: попередження безробіття молоді та покращення умов для її первинного працевлаштування, тобто створення ефективної системи соціальних послуг з працевлаштування молоді; надання якісних та своєчасних соціальних послуг з первинного працевлаштування безробітним молодим фахівцям в умовах розвинутої мережі як державних, так і недержавних служб зайнятості.
Особлива увага повинна приділятися регулюванню процесів на ринку праці та ринку освітніх послуг, розширенню повноважень навчальних закладів з питань працевлаштування випускників, залученню приватних та громадських організацій до цього процесу та підвищенню соціальної ефективності діяльності центрів зайнятості, що сприятиме, з одного боку, підвищенню конкурентоспроможності випускників на ринку праці, з іншого – створенню гідних умов їх життя та праці. Вважається доцільним закріпити законодавчо практику співпраці навчальних закладів з роботодавцями з метою забезпечення підготовки фахівців необхідної кількості та якості. Така практика апробована в місті Маріуполь та показала свою доцільність і тому потребує законодавчої підтримки та поширення.
Оскільки розвиток сучасного суспільства передбачає формування приватних та громадських організаційних структур, які надають послуги з працевлаштування, слід сприяти створенню та функціонуванню таких організацій у сфері первинного працевлаштування, наприклад молодіжних агентств зайнятості, молодіжних служб працевлаштування при навчальних закладах тощо.
Зважаючи на те, що базові центри зайнятості є важливою організаційною формою надання соціальних послуг з первинного працевлаштування, та враховуючи результати проведеного соціологічного дослідження, автором пропонується підвищувати їх ефективність на основі реалізації логістичного підходу. Специфікою логістичного управління в центрах зайнятості є врахування потреб молодого фахівця у якості робочого місця, яке б відповідало рівню його підготовки, запитам, очікуванням; у разі необхідності забезпечення його перепідготовки, підвищення кваліфікації; узгодження його потреб з можливостями та потребами роботодавця; надання роботодавцю певних пільг для забезпечення першого робочого місця фахівцю тощо. У межах даної дисертаційної роботи автора цікавить напрямок діяльності центрів зайнятості, пов'язаний не тільки із забезпеченням зайнятості молодої особи, але й з підвищенням її конкурентоспроможності на ринку праці, що включає формування у неї соціальної активності та соціально значущої мотивації праці.
Також слід ширше використовувати соціологічні методи оцінки ефективності надання соціальних послуг у межах базових центрів зайнятості, зокрема запропоновану автором методику, що дозволить завчасно виявити недоліки процесу надання соціальної послуги та розробити програми з їх виправлення. Необхідно використовувати метод соціального аудиту, проводити моніторингові дослідження рівня задоволеності користувачів тими послугами, що надаються. Можливим є створення в організаціях спеціальних підрозділів з контролю за ефективністю та якістю соціальних послуг з працевлаштування. |
