ВІДТВОРЕННЯ МАТЕРІАЛЬНО-ТЕХНІЧНИХ РЕСУРСІВ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ ПІДПРИЄМСТВ: ТЕОРІЯ, МЕТОДОЛОГІЯ, ПРАКТИКА

Краткое содержание

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У першому розділі «Відтворення матеріально-технічних ресурсів у сільському господарстві» узагальнено концепції суспільного відтворення та його економічних відносин, обґрунтовано особливості відтворення матеріально-технічної бази сільського господарства та визначено роль держави в регулюванні процесу відтворення матеріально-технічних ресурсів.

З розвитком науки відбувалося накопичення методів дослідження й підходів до формування апарату суспільного відтворення, за допомогою яких стало можливим поглиблене вивчення економічної сутності явища. На першому етапі (фізіократичному) набули розвитку наукові засади про відтворення як економічне явище, що відповідало періоду нагромадження знань, зародженню джерел і передумов відтворювального процесу. Однак уже на цьому етапі дослідження були виділені послідовні етапи відтворювального процесу, започатковано спробу розглянути відтворення у простому вигляді на прикладі сукупного річного продукту, отриманого в землеробстві.

Класичний етап розгляду відтворення характеризується виділенням основних закономірностей і взаємозв’язків розвитку даного процесу. На цьому етапі аналізуються структура і функції відтворення, а також процеси нагромадження капіталу, тобто розгляд відтворення у розширеному вигляді. Саме відтворення являє собою взаємозв'язок виробництва, обміну і споживання.

Марксизм у теорію відтворення вніс системний та історичний підходи, що дозволило досліджувати чіткі форми прояву відтворення, їх склад, внутрішню логіку розвитку. Схеми простого й розширеного відтворення наочно ілюструють умови, за яких був би можливим безперебійний процес відтворення й реалізації суспільного продукту.

Важливою методологічною проблемою, виділеною у неокласичний період, є проблема функціонування відтворення у ринкових умовах, тобто досягнення ринкової рівноваги. На цьому етапі дослідження відтворення пріоритет належить сфері обміну, тобто ринку, як головній з’єднувальній ланці, що врівноважує сферу виробництва і сферу споживання.

Кейнсіанський етап дослідження відтворення ставить проблему державного втручання у процеси розширеного відтворення: споживання і заощадження для забезпечення збалансованої економіки.

Аналіз теоретичних положень суспільного відтворення дав змогу виділити такі напрями: марксистський (В.І. Ленін, В.Л. Базарoв, Г.К. Фельдман); маржиналістський (М.І. Бухарін, М.І. Туган-Барановський, О.Е. Преображенський); неокласичний (В.В. Леонтьєв).

Еволюція підходів до аналізу питань суспільного відтворення зводиться до наступних моментів: розгляд оптимальних темпів росту і досягнення рівноваги між двома підрозділами суспільного відтворення: виробництва засобів виробництва та виробництва предметів споживання; аналіз можливості впливу ринку на відтворювальний цикл у рамках прийнятої політики НЕПу; оцінка ролі планування для нормального функціонування суспільного відтворення. Cаме в період планової економіки було розроблено принцип «оптимальності» відтворення в економіці, який припускав, що при ефективному використанні капітальних вкладень можливе досягнення максимальних темпів зростання суспільного виробництва й дотримання збалансованого співвідношення між споживанням і нагромадженням.

Доведено, що існують наступні концептуальні підходи до дослідження процесу відтворення, де встановлено, що відтворення є процесом безперервного поновлення певних послідовних фаз: у марксистському підході – це виробництво – розподіл – обмін – споживання; у неокласичному підході – це виробництво – обмін – споживання; у кейнсіанському підході – це споживання – заощадження.

Водночас, марксистський підхід передбачає, що головною фазою є виробництво, кейнсіанський – споживання, маржиналістський – розподіл. У неокласичному підході пріоритет належить сфері обміну – ринку. Звідси, у першому випадку обґрунтовується необхідність переважного розвитку виробництва засобів виробництва (К. Маркс, В. Ленін), у другому – сфери виробництва товарів і послуг для безпосереднього споживання; у третьому – розвитку сфери розподілу, в четвертому – розвитку ринкових відносин попиту та пропозиції, конкуренції й ціноутворення.

Отже, процес відтворення полягає в постійному й безперервному поновленні виробництва, що набуває матеріального відображення в обсязі створеної продукції, що проходить стадії виробництва, розподілу, обміну і споживання. Розвиток виробництва здійснюється при розширеному типі відтворення. При цьому важливе значення має інтенсивний тип розширеного відтворення, який характеризується якісною зміною факторів виробництва, переходом останнього на нову технічну й технологічну основу.

До складу матеріально-технічної бази сільського господарства входять матеріально-технічні й матеріально-біологічні елементи. Обґрунтовано підхід до визначення складу матеріально-технічної бази сільськогосподарських підприємств, що базується на поділі виробничої бази підприємств на дві складові: природно-біологічну та матеріально-технічну (рис.1).

Склад матеріально-технічної бази сільськогосподарського підприємства представлений двома групами елементів: матеріально-речові ресурси і матеріально-технічні засоби. Перша група – «матеріально-речові ресурси» – містить у собі предмети праці (корми, насіння, нафтопродукти та ін.), які оцінюються як матеріальні витрати у формі №50 с.-г. статистичної звітності.

Друга група – «матеріально-технічні засоби» – містить у собі засоби праці (будинки, споруди, продуктивна худоба), у яких основну частку займає техніка (машини й обладнання, транспортні засоби). Вартість цих елементів визначається у формі № 5 статистичної звітності.